Володимир Шнайдер «Вербовая дощечка» , диригент Юлiя Ткач, соліст Тетяна Коробка

Вербовая дощечка, дощечка,
Ходить по ній Насточка, Насточка,
На все поле леліє, леліє,
Звідки милий приїде, приїде.
Звідки милий приїде, приїде.
Щось Насточці привезе, привезе.
Червонії чоботи, чоботи,
Косівської роботи, роботи.
А в Косові роблене, роблене,
А у Львові ношене, ношене.
Як Насточка бувала, бувала,
Вся діброва палала, палала.
Ідіть, дівки, гасити, гасити,
Цебром воду носити, носити.
Скільки в цебриці водиці, водиці,
Стільки в дівках правдиці, правдиці.
Скільки в цебрі дощечок, дощечок,
Стільки хлопцям болячок, болячок.
Скільки в решеті водиці, водиці,
Стільки в хлопцях правдиці, правдиці.
Вербова дощечка - давня весняна гра, яку іноді називають також «Жук» або «Жучок», див. також «Воротар».
Вербова дощечка заступає кладку чи міст, що ним дівчина переходить символічно з дівочого життя до життя замужнього[1]. Потебня здогадується, що в основі цього значення («міст») лежить ще давніше, міфологічне значення - неба, що по ньому ходить сонце.
Гра ця така: дівчата стають у два ряди, лицем одна до одної, беруться з тою, що навпроти, за руки і творять таким чином «дощечку», по якій і пускають дівчину-підлітка. У Галичині подібні пісні співають при кривому танку:
Вербова дощечка, вербова дощечка,
Ходить по ній Настечка,
На всі боки леліє,
Звідки милий над'їде…
У Вікіджерелах є
Вербовая дощечка
Потебня думає, що в цій пісні слово «леліє» вжито не випадково, бо в її двозначному змислі - світити й дивитися - воно нагадує веснянки, в яких «леліє» верба-сонце. Саме тому й співається про «вербову», а не яку іншу дощечку
Юлія Сергіївна Ткач (нар. 19 червня 1977) - український хоровий диригент, яскравий представник київської хорової школи.
Художній керівник та головний диригент Академічного хорової капели Українського радіо.
Викладач кафедри хорового диригування Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.
Заслужена артистка України, кандидат мистецтвознавства.
Професійну діяльність розпочала у 1998 році як хормейстер Народної хорової капели вчителів «Світоч» (керівник М. Юрченко) та як керівник Студентського хору Національного лінгвістичного університету. Викладала диригування і хорові дисципліни в Київському педагогічному коледжі ім. К. Д. Ушинського (музично-педагогічне відділення) та в Київській середньо-спеціальній музичній школі-інтернаті ім. М. В. Лисенка.
З 2003 - хормейстер, а з 2010 - художній керівник та головний диригент Академічного хору ім. П. Майбороди Національної радіокомпанії України.
Здійснила значну кількість фондових записів, серед яких: хоровий концерт М. Березовського «Не отвержи мене во время старости», хорові концерти Д. Бортнянського, «Подячний молебень» М. Леонтовича, духовні піснеспіви П. Чеснокова, О. Архангельського, хорові цикли Г. Свиридова, О.Протопопової, В. Стеценка тощо.
У 2009 випущено компакт-диск під назвою «Академічний хор ім. П. Майбороди. Диригує Ю. Ткач», а у 2012 році разом із народним артистом України Тарасом Штондою - компакт-диск «Господи, Господи, силою Твоєю».
у 2012 Юлія Ткач захистила кандидатську дисертацію за темою: "Індивідуальний виконавський стиль диригента-хормейстера: теоретичний та практичний аспекти (на прикладі Національної заслуженої академічної капели України «Думка»). Науковий керівник - доктор мистецтвознавства, професор, народний артист України В. І. Рожок.
За визначні творі здобутки та високий професіоналізм Юлія Сергіївна Ткач удостоєна почесного звання «Заслужена артистка України».