Рет қаралды 1,825
Альбом "Гіацинтове Сонце", 2010
Слова: Ліна Костенко
Музика: Ольга Богомолець
Аранжування: Андрій Богомолець
Ти половець, ти правнук печеніга.
З чужої муки і з чужої Мекки
Я жду тебе і я вже почорніла
На цих вітрах од горя і од спеки.
Стоять в степу брати мої кургани,
На стольний Київ сунеться навала…
Ми стрінемось, ми будем ворогами,
Я вже на тебе меч наготувала.
Чужинець ти і всі ви яничари,
Турецьке зілля, хиже і безнебе.
До тебе в сни приходжу я ночами,
За сто печалей від самої себе.
Але не спиниш тінь мою зникому,
Моя душа стомилася в кольчузі.
Я знаю все, я не скажу нікому,
Що ми давно не вороги, а друзі.
Козацький син з козацькими очима,
При чому тут мечеть і той півмісяць?
І з ким ти йдеш? Орда твого вітчима
Усе на зраді скоїть і замісить.
Рубай мене, прицілься в мене з лука,
О, ти, що міг би буть моїм коханим!
В твоїх очах незміряна розлука,
А ти ідеш на землю мою з ханом!
І це твоя спокута і офіра,
Опустиш руки раптом серед бою.
В тобі щемить моя висока віра,
А ти і сам не знаєш, що з тобою.
О, ти, що міг би буть моїм коханим…
О, ти, що міг би буть моїм коханим…
Я вже на тебе меч наготувала...