UKRAINIANS AND CRIMEANS: a story of deception and reinterpretation of the past. Indigenous of Crimea

@marylu1878 10 ай бұрын

Дуже дякую за історію Криму. Я народилася і вирісла в Криму. Мій тато казав, що наші пращури українці прийшли з Херсонщини і брали дозвіл на поселення у Базарчику у Хана Герая в Бахчисараї. Дідусь згадував, що з татарами жили добре, вони булі дуже трудящі. Я пам'ятаю, коли татарам дозволили повернутися до Криму і як розганяли паніку, що вони якісь злі. Але ніяких проблем ми, діти не відчули. Разом закінчили школи і колледжи. Вазом працювали. Я дуже добре розумію, яку трагедію довелося пережити татарам, бо у 1930 родини моїх бабусі і дідуся (маминих батьків) депортували з Житомирської області до Сибіру і 30ть років вони працювали на шахті і до 60х немали дозвіл на виїзд. А коли отримали і Хрущов сказав, що вони не вороги народу, як називали трудящих селян, що не хотіли віддавати єдину корову і коня до колгоспу, то в свої хати повертатися не дозволили. Можна було їхати або в Крим, або в Казахстан. Мамина родина купила будинок у Бахчисарайському районі. Родина мого дядька із Сумщини, теж була відправлена до Криму не за своїм бажанням. У 1952 році іх насильно вислали всім селом піднімати Крим.І там був дуже сильний голод, як згадували мій батько і дядько котрі були тодв дітьми. А ще моя пробабка була кримська гречанка, вона до старості варила каву і курила трубку. Ось така цікава і водночас тяжка доля моїх пращурів. Вже 4 роки я не була в Криму і не обіймала свою маму. А татуся вже ніколи не зможу обійняти , бо він помер весною. Рік я з ним не спілкувалася, бо він був хворий на путінізм. Біль та сум.

@s_bylavou 10 ай бұрын

Обіймаю вас...співчуваю. Мої теж там. Я з півночі Криму, і з дитинства чула і українську, і татарську, проте більше, звичайно, російську. І саме ті "прнаехавшие" руські більше всього боялися татар, які повертались. Хоча сами з ними не спілкувалися. Так, ми разом навчались, працювали, кращі наші лікарі - були саме кримськими татарами.

@Pavotw 10 ай бұрын

Дякую за вашу історію. Такі історії роблять нас всіх ближче. Мої родичи переїхали в Крим з центральної України у 80х, щоб почати нове життя. Спількуюся з сестрою, яка нам дуже співчуває, але "ми малєнькіє люді і нічєго нє рєшаєм". Їм за 9 років страшно промили мізки. Я чекаю перемоги, щоб поїхати до них, сісти і поговорити, глядячи в очі. Вірю, що достучуся.

@albibek4287 9 ай бұрын

Дякую, що розповіли про своїх предків

@Ruzhulya9054 9 ай бұрын

Дуже схожа історія і в мене

@marylu1878 9 ай бұрын

@@s_bylavou Дякую за підтримку і я вас обіймаю. Все у нас добре було в Криму. Коли ми почали дізнаватися правду, почали розуміти, співчувати і пробачили один одного. Зустрічали туристів зі всього світу. Влітку в Симферополі на вокзалі не було де яблоку впасти. Судна з іноземними туристами заходили в Ялту і Севастополь. А потім, коли росіяни стали повними хозяівами, Крим почав війну з всією Україною . Мені взагалі здається, що у кремлі живе якась демонична сила, хто приходе туди до влади стає безжальним, починає війни, як жертвопринесення і це все не одне сторічча. Так, багато розвинених країн колись були колонезаторами, але сьогодні вони просять у жителів тих місц вибачення і допомогають їм розвиватися. А росія так і продовжує вбивати людей в чужих країнах і називає це все "звільнення".

@hooliganka3719 10 ай бұрын

Дякую кримським татарам за підтримку України 🤝

@YaroSSlav88 10 ай бұрын

Більшість кримських татар підтримує РФ.

@chorabatyr3239 10 ай бұрын

@@YaroSSlav88звідки така інфа?

@user-ob4xp1qy8o 10 ай бұрын

@@YaroSSlav88ты решил что есть татарин, который простит 1783г.,или 1944г. 😂 Смешной клоун.

@anastasiya5018 10 ай бұрын

@@user-ob4xp1qy8oуявляєш, є кримські татари в СВО, які воюють за росію

@user-wx9qu7im2f 10 ай бұрын

@@anastasiya5018если и есть такие то их малая часть! Большинство крымлы за Украину!!! Это я тебе говорю точно, так как имею много друзей и знакомых из крымских татар... Они ненавидят мраZийскую педерацию, а сколько татар с 2014 года убили в Крыму?! А сколько репресируют и сажают по тюрьмам?! Если мерять твоими мерами, то я знаю что половина рашисткой армии состоит из людей с украинскими фамилиями... И что теперь?! Ты же не скажешь что украинцы поддерживают рашку!... Крымские татары это на мой взгляд одни из самых ярых патриотов Украины.

@andriishchyrba5619 9 ай бұрын

Титанічна робота, унікальний матеріал. Дуже вам дякую. Урок для українців, як не загубити свою націю.

@verakishman5484 9 ай бұрын

Справжні українці не забувають свою історію, і несуть пам'ять про неї з собою, де б вони не були! А намагаються стерти пам'ять саме завезені на місце вигнаних народів, бо їм "какаяразніца"!

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Просто доповідь по Кримським татарам ,а не історії Криму і його народів

@olegpomoshnikov8151 9 ай бұрын

Так вже занапастили. Всю промисловість знищили що б сподобається новому своєму господареві -США і що б напаскудити Росії.

@jetblack044 9 ай бұрын

@@olegpomoshnikov8151 росіянин, погано маскуєш свої пекельні борошна))))

@user-ez7uw4om6k 9 ай бұрын

@@olegpomoshnikov8151 Ми напали на кацапоорду?Я щось пропустив?

@epicautismwin 9 ай бұрын

Дякую за таку плідну працю й те, з якою шаною Ви розповідаєте про корінні народи Криму 💖

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Про Кримських греків було?

@user-cg3xh8qg7f 9 ай бұрын

Я думаю що коріння населення Криму, були діназаври.

@user-zu9zt1mj1g 9 ай бұрын

Доброго дня, дуже дякую за такий цінний матеріал. Для мене це дуже важливо. Я українка із лемків. Мій перший чоловік караїм, в нас дві дочки. Вдовою вийшла заміж за другого чоловіка, він кримли. Я добре знаю і традиції, і кухню обох народів. Дуже їх поважаю і дотримуюсь, але не забуваю свою Україну. Ніколи не відчувала до себе зневаги чи нехтування. З обома родинами маю добрі стосунки. МИ ОДНА РОДИНА!

@funnylzt 9 ай бұрын

Я прямо сейчас пишу из центра Крыма. Уже научился немного общаться на украинском и применяю его активно, но если буду на нем писать, будет много ошибок. Мне 16 лет и я уже успел побывать в отделении ментов и ходил туда долгое время. Только недавно они от меня отстали. Я крымский татарин и после начала войны я разорвал отношения со всеми, кто относится *"нейтральн"о* или поддерживает войну. Я со всеми русскими одноклассниками переругался. Держу контакт только с проукратнскими людьми -большийнство из которых - опять же татары. Я никогда не прощу русских за тот террор, который они устраивали против моего народа. За то, что они травили друг на друга нас. За то, что они просто существуют. Порой у меня бывает желание, как сейчас, просто растерзать всех русских, кто хоть 1 звук издал в поддержку всего, что происходило. Я также очень сильно злюсь на украинцев, которые говорят, что мы - зрадники и все служим России. Выше такие были, эти люди не осведомлены о том, что происходит здесь и даже не хотят познавать информацию какую-либо. Татар и не татар я отличаю даже по виду лицу одежде и т д. На улице я могу подойти к любому татарину и начать говорить о политике и мы окажемся одного мнения,одной стороны. Я не встретил ни 1 крымского татарина, который бы был за расию. Вы просто посмотрите, сколько крымскотатарских политзаключиенных сидит в тюрьмах расии.. ПОСМОТРИТЕ ЛЮДИ. ВСЕ НАШИ СВЕТЛЫЕ УМЫ И ЛИДЕРЫ СИДЯТ. КОГДА ВЫ ГОВОРИТЕ О ТОМ, ЧТО МЫ ПРЕДАТЕЛИ, ЧТО ОЧЕНЬ СХОЖЕ НА СИТУАЦИЮ 1944 ГОДА, ВЫ НЕ ПРЕДСТАВЛЯЕТЕ, НОЖ КАКОГО РАЗМЕРА ВЫ ВОНЗАЕТЕ НАМ В СПИНУ. В свою же очередь я сливаю позиции ПВО и расклеиваю плакаты. И мне очень обидно и грустно становится, когда я вижу таких, как чуваки выше - которые пишут, что мы служим расии. Просто руки опускаются и задумываешься, а что ты делаешь. Но я просто останавливаюсь на том, что их мало, по сравнению со знающими украинцами и, в основном, это - кремлеботы. БИЗ КЪЫРЫМЛЫ. КЪЫРЫМ БИЗИНКИ. КЪАЛКЪЫМ ЯША.

@maminatsibulka605 9 ай бұрын

мне тоже пришлось разорвать общение со многими своими друзьями по причине их политической позиции. это, сказать честно, было неожиданно, увидеть именно этих людей в рядах зомби, скажем так)) с агитацией и расклейкой, пожалуйста, поосторожнее везде камеры

@sergeorlov 9 ай бұрын

Спасибо вам за поддержку. К сожалению, среди крымских украинцев много предателей. Будьте осторожны в Крыму. Чокъ сагъ олунъыз!

@yaryna_paslavska 9 ай бұрын

бережіть себе! дякую за вашу позицію і сміливість 🫂 в коментах багато ботів, більшість українців підтримують кримських татар і розуміють, у якій складній ви зараз ситуації

@oleksabayda9573 9 ай бұрын

!!! "Я также очень сильно злюсь на украинцев, которые говорят, что мы - зрадники" - не обращай внимание на подобные слова, ведь в каждой отаре есть паршивая овца, и чем эта отара больше, тем больше и паршивых овец, НО "погоду" они не делают. Ведь как говорится - Собака лает, караван идет. )

@Moldo-libero 9 ай бұрын

Береги себя брат.

@user-nf3nm4sg1g 10 ай бұрын

Дякую величезне за таку роботу. Я з Кропивницького, і в нас в центрі міста- високо майоріють поруч кримсько-татарський та український прапори. Єдність- це наша сила💙💛

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

А Кримсько-грецький прапор де)

@user-nf3nm4sg1g 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i Десь та точно) А в нас поки всього потрошку)

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

@@user-nf3nm4sg1g У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. У нас псевдо історики роблять історію односторонньою)

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

@venusvenus8049 в твоєї мамки?

@user-qx3hy7ly1r 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i после войны нужно сделать всё, чтобы в Крыму жилось комфортно всем народностям и нац-стям. власти Киева обязаны помочь в этом максимально

@elenakonovalova8493 9 ай бұрын

Дякую Вам,Ярина, за таку змістовну розповідь. Часом не можна було стримати сліз від такого геноциду народів. І нічого не змінилося за весь час існування імперії, методи однакові.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8].

@yaryna_paslavska 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i ознайомтесь, будь ласка ua.krymr.com/amp/27906121.html

@fullzer0sss 10 ай бұрын

Зробити таке відео це величезна робота. Величезне дякую за інформацію.

@user-no4ze1pk1i 9 ай бұрын

Щиро дякую Вам пані Ярина, за Вашу дуже потрібну, дуже важливу ПРАЦЮ! Із задоволення дивлюсь всі Ваші відео. Міцного Вам здоров'я, процвітання Вашому каналу. КРИМ ЦЕ УКРАЇНА!!! СЛАВА УКРАЇНІ!! ГЕРОЯМ СЛАВА!! СЛАВА ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ!!!

@natalliadavydenko330 10 ай бұрын

Велика подяка за Вашу працю! Слава Україні!

@user-un3sd2zo4n 10 ай бұрын

Дяка за працю. Тема важлива та цікава. Українцям треба вчити свою справжню історія та виправляти завдану окупантами шкоду

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Так так ,то чому промовчали про Кримських греків корінних жителів Криму?)

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8].

@humannature1431 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6iспробуйте написати авторам каналу

@humannature1431 9 ай бұрын

@@venusvenus8049 ну ненависті, чи ні, але в перелік народів, все ж можна включити. українці з киримлами теж не були друзями, але стали рівними співгромадянами. і тут важливо проговорити проблеми минувщини, щоб уникнути проблем і непорозуміння в майбутньому

@user-qx3hy7ly1r 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i обратитесь где-то на укр. каналах про культуру. надо постепенно всё изучать и преподносить народу ПРАВДИВУЮ инфу, а для этого нужно время

@ViktoriiaS29 10 ай бұрын

Чекаю відео з памʼятками Криму, бо дуже хочу знати, куди повезти своїх дітей після повернення Криму в склад України🙌🏻

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

Ура! Радію, що вам цікаво 🥹

@studiosco1714 10 ай бұрын

Підтримую! Це дуже корисна тема. )

@Lanaglibova 9 ай бұрын

Боюся, що після орків залишаться тільки руссо-готелі та лачуги тих, хто до останнього вирішив не полишати свою землю..( Ці "скрєпоносні" здатні на будь-який вандалізм!( Ханський палац у Бахчісараї тому приклад!

@studiosco1714 9 ай бұрын

@@Lanaglibova Більше оптимізму! Все буде добре!

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Щоб повернути Крим у склад України нам доведеться віддати життя наших солдат ,тому як на мене це не весело і не забава ,ну але хто не ризикує власним життям то може тим і весело )

@d.s.workout3048 10 ай бұрын

Обожнюю історію, особливо своєї країни. Дякую за контент😄

@Aerin8663 10 ай бұрын

Так, хочемо окреме відео про пам‘ятки Криму☝️🤔. Дякуємо Вам , Ярина за Вашу глибоку, величезну працю про історію кримський етнічних народів.

@lera_leon 9 ай бұрын

Волосся дибки, сльози навертаються за весь той пережити й жах нашого народу. Дякую за пізнавальне відео і за ваш труд. Я хочу знати більше, бо моя прабабуся бабуся була родом з Криму. Вона розповідала моїй мамі спогади про потяг і холод. Радію що вони повернулись на батьківщину з моєю бабусею. І що я народилась в Україні.

@odarkaho 10 ай бұрын

Так сумно, що справжні господарі Криму весь час зазнають утисків, не можуть просто жити разом із своїми сім'ями, знаючи, що їх не вб'ють за свою мову, політичну позицію чи архітектуру. Я вдячна всім захисникам України, які дають відсічі орді і кладуть своє життя за наше спільне майбутнє. Слава Україні!

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

Героям Слава ✊

@user-mf4sr9hd1p 10 ай бұрын

Справжні господарі Криму? Тоді це греки.Татари віджали його у греків ,як зараз рабсіяни віджали його у українців.

@YaroSSlav88 10 ай бұрын

Справжні господарі криму це українці, а не татарська орда

@user-xl8eu7hi5m 10 ай бұрын

@@user-mf4sr9hd1pне путайте щось із пальцем… у греків є Греція, у кацапів - кацапія… а у киримли - є тільки Крим! І це їх вітчизна!

@levlorko 10 ай бұрын

@@user-mf4sr9hd1pмолодці, далі підігруйте російській пропаганді про "грєчєскіє зємлі"

@Malanka_A 10 ай бұрын

Сироти по тілу протягом всього відео. Покривають всю шкіру і аж до болю. Я щиро надіюсь, що більшості етнічних жителів Криму, вдасться зберегти свою ідентичність. Приєднуюсь до вибачень перед ними. Дякую за відео.

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

дякую, що відчуваєте 🥹❤️

@user-vm6dx3te2f 10 ай бұрын

А сподіваюсь шо в Криму ті нацменшини зникнуть хоч сєпарів менше буде

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Історія не є однобічною, не є тільки татарською )

@user-xv9nx3zq9u 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i цілком з вами згодна! Дякую за великий та розлогий коментар, який тільки підтверджує той факт, що історія киримли дуже сильно роздмухувана, всі межі вже переходить.

@user-nh2ee7qd1u 9 ай бұрын

Дякую Ярина , дуже цікава історична розповідь ! ❤

@hannaburak807 10 ай бұрын

Величезне дякую за таку кількість інформації в короткий термін! Дякую за величезну глибу опрацьованого матеріалу! Це нам потрібно знати, щоб робити свідомий вибір! Поки ми живі- все можна змінити!!!!❤❤❤

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

За Кримських греків щось було?

@SamsungA-rb2nh 10 ай бұрын

Красно дякую.нічогісенько не знала про населення Криму,тільки про депортацію.дякую за вашу працю.будь ласка, продовжуйте.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Тільки забули сказати про корінних жителів Кримських греків ,а так нічо

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

@@ua-rus Тому відео явна пропоганда

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

@@ua-rusТатари мають Татарстан ,а до цього мали Тартарію яка знаходилась на території росії

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

@@ua-rusУ 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. ............Корінний народ Криму !

@user-qm5dh6iz5q 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6iКрымские татары не имеют никакого отношения Татарстану. Это совершенно разные народы.

@miladavydova8177 10 ай бұрын

Дякую Вам. Необхідна інформація. Верховна рада повинна прийняти закон про перейменування населених пунктів на історичні назви.

@Olha_Yourache 10 ай бұрын

💯💯💯 радянські назви нагадують кримським татарам про їх біль і поневіряння! Але спочатку кримські татари повинні вирішити що для них буде краще.А ми повинні підтримати їх рішення і забов"язати ВР зробити це на законодавчому рівні.

@anastasiya5018 10 ай бұрын

Ви розумієте, що Крим заселений з часів неоліту, і історичні назви були різні - скіфські, готські, грецькі?

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Тоді Крим має називатись Таврією, Тавридою і іншими грецькими назвами ,а не назвами завойовників турків і татар

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Античні міста Таврії Сімферополь - Неаполь Скіфський Бахчисарай - Палатіон Балаклава - Палакіон (Цембало) - скіфське місто Судак - Солдая Євпаторія - Гезлев (карї. Кöзлив, заст. укр. Козлів) Старий Крим - Солгата Керч - Пантікапея Феодосія - Кафа Севастополь - Херсонес Таврійський, Корсунь

@mariiakahalovska2785 10 ай бұрын

Дуже глибока тема. Перше відео про народи Криму, яке я побачила в ютубі. Дякую за вашу безцінну роботу. Будьласка, продовжуйте творити контент на цю тему, це так важливо для українців❤

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

заходьте в опис до відео, там багато корисних посилань для глибшого дослідження теми ❤️

@olegkovalenko2797 10 ай бұрын

На каналі "Імені Тараса Шевченка" також кілька місяців тому було відео на цю тему. Раджу передивитися. До речі, брати Капраноаи - також кримські татари. Хоча які вони татари... то росіяни все придумали

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Люблю наших псевдо істориків без історичної освіти)

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

@@olegkovalenko2797Капранови більше фантасти ніж історики ,вони подають історію як мультики якісь

@serhiychayka4749 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6iКапранови не позиціонують себе академічними істориками. Вони письменники, популяризатори історії. Виявляється історію також можна подавати цікаво.

@liliyaromano4774 9 ай бұрын

Как крымскаятатарка выражаю Ярина вам огромную благодарность и уважение за ваш труд. Хотелось бы чтоб побольше людей увидели этот ролик и послушали ❤❤❤

@user-vm6dx3te2f 9 ай бұрын

Чого не державною?

@pchelka561 9 ай бұрын

@@user-vm6dx3te2f а яка "кримотатарська" ???

@user-vm6dx3te2f 9 ай бұрын

@@pchelka561українська малороска ти

@phantom6325 9 ай бұрын

@@user-vm6dx3te2fукраинцы свободный народ и сам определяет на каком языке ему удобнее говорить.

@Kamion_Animation 9 ай бұрын

@@phantom6325це звісно так, але не коли є така штука як зросійщення. Нікого не питали хочуть вони розмовляти своєю рідною мовою чи нав'язаною московськой. Тому свобода цього не стосується, воно повинно було працювати ще в початку коли велося ожесточоне зросійщення всіх інших національностей. А такі люди як ти тільки закріпляють рос. пропаганду, і ваше " яка різниця ". Є різниця, бо українську,кримську-татарську та інші мови все що подавляють такі люди як ти, ганьба тобі 😠.

@user-lk8bt7zy5m 10 ай бұрын

В саме серце.Ярина _майбутнє України за такими розумними ,цікавими і дійсно справжніми люблячими громадянами .Дякую.Дуже цікава ,пізнавальна стаття.Прослухала на одному подиху з болем в серці.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Тільки чомусь ці розумні люди забули сказати про Кримських греків

@user-pl4kt8kj5w 9 ай бұрын

Я много лет жила в Крыму, с 17 лет. Сердце не плачет, рыдает... я в возврасте, смогу ли когда нибудь вернуться домой... Большое спасибо!!!! Словами не обьяснить энергетику этой сказочной земли. Там как бут то другой мир, по другому течет время . Может быть мой коментарий прочтут друзья, знакомые- таким образом я всем передаю привет... Всем здравия и мира!!!!

@hoodooeugen9955 9 ай бұрын

Туда закрыт въезд ?

@nevergiveup9349 9 ай бұрын

Ні... Але люди не хочуть жити під дулом окупанта. Який може катувати, вбивати, грабувати, робити беззаконня.

@analis_s 10 ай бұрын

Соромно, що так мало знала про киримли 😢 Звичайно треба більше про корінний народ Криму

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Соромно це коли вважають Кримських татар пупом Криму )

@ukrainiankamerad 8 ай бұрын

але вони тюркський народ. Тобто не корінни

@mairepashaieva6705 9 ай бұрын

Дякую за підтримку! Дуже рада такій увазі до історії Криму, що проблемами кримців почали цікавитись ! 🤍

@user-xb3sr6ex1p 10 ай бұрын

Дякую за увагу до цієї дуже важливої теми, що висвітлили та пояснили нам. Я пам'ятаю Крим, як неймовірно красивий, наповнений пахощами, солодкими персиками, динями та кавунами, це те що з дитинства. А от коли вже з сином поїхали туди, то дізналася про кримчаків та караїмів, кримські татари були на слуху, вже тоді про депортації та репресії можна було дізнатися. Нині ви все дитально та докладно висвітлили, у мене склався тепер пазл. Дякую вам ❤️. Перемога за нами, Крим - це Україна 💛💙 бо з нами Бог!!!

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Та щось вам все не доказують)

@olenabalon5720 6 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i Дякую за цікавий і розгорнутий коментар, хотілося б більше дізнатися на цю тему. Але ваша агресія дуже відштовхує. Не хотілося б, щоб Ваш негатив асоціювався у людей з кримськими греками. Можливо було б краще, якби Ви зняли відео на таку болючу для Вас тему, напевно було б більше користі і в інформаційному плані, і в емоційному. Від мене Вам тоді буде перша вподобайка.

@sofiya_vynnytska 10 ай бұрын

Дуже дякую за відео! Його варто подивитися багатьом! І теж прошу вибачення у багатостраждальних народів Криму за свою байдужість та невігластво 😢

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

рухаємось разом далі ❤️

@oleksandernagel 10 ай бұрын

Англійські субтитри маст хев

@Olha_Yourache 10 ай бұрын

@@oleksandernagel 💯💯💯

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. А ще варто читати ,а не слухати істориків без історичної освіти )

@user-vf5fd7ed7e 10 ай бұрын

Дякую за цікаву розповідь і сподіваюсь на продовження. Гарна робота. Крим - це Україна!

@Michelle_641 10 ай бұрын

Нет,это земля крымских татар над которой издевались совки,а теперь издеваются бывшие республики совка А ведь там могло быть архитектура и культура не хуже,чем в Турции

@jdam17 10 ай бұрын

@@Michelle_641Со времён Екатерины II pycня тоже издевалась?

@user-pd8sq8en2o 10 ай бұрын

@@Michelle_641 перемодемо проросійських сепарів, переможемо і протурецьких. А татари хай йдуть лісом, Крим - це Україна

@Michelle_641 10 ай бұрын

@@user-pd8sq8en2o а вы и правда братья по мышлению ничего не скажешь

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Якось так)

@libertyalive888 9 ай бұрын

Кримські татари нам дуже рідні. Бо пережили те що і ми... Ніколи не забуду як вони передавали їжу нашим військовим частинам в Криму під час його окупації. Низький уклін вам за це та за багато іншого добра що ви зробили для нас. Коли Бого дасть, маю надію дожити до того часу коли корінні народи криму будуть зустрічати ЗСУ в Криму.😊 Не знаю точно коли це буде. Але буде. Ми прийдемо. Тримайтеся. Все буде добре.

@your592 9 ай бұрын

Спасибо вам за столь теплые слова.Я крымкий татарин.Ни один из нас не поддерживает россию.Мы все за вас!Не верьте тем кто пытается нас стравить! СЛАВА УКРАИНЕ! КРЫМСКИЕ ТАТАРЫ КОРЕННОЙ НАРОД КРЫМА.А КРЫМ ЭТО ТОЛЬКО УКРАИНА!СЛАВА УКРАИНЕ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

@user-vs8on6kx4i 5 ай бұрын

Так. Все правильно. Перші волонтери для українських військових - це кримські татари у 2014 році. Вони передавали солдатам їжу.

@Anqewen 2 ай бұрын

@@your592 Все буде добре, тільки головне бережіть себе!

@user-if1tq2jm7y 9 ай бұрын

Дякую за історію Криму. Дякую за прекрасну українську мову і неймовірний позитив оповідачки.❤💙💛

@user-pl8ks9xv1r 10 ай бұрын

Пані Ярина,дякую за дуже корисну інформацію,ви супер👍

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

дякую, що дивитесь ❤

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8].

@ivanpodgola6838 10 ай бұрын

Очікуємо повернення до України ❤

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

обовʼязково буде ❤

@nataliiaolio 10 ай бұрын

Чудовий випуск Все буде Україна 💙💛

@natalyasmith8413 10 ай бұрын

Дякую, Яринко . Дуже цікава інформація про Кримчан.

@MykolaT97 10 ай бұрын

Дякую за цей контент, поданий в правильному ключі. Ми маємо виховувати повагу до всіх корінних народів нашої держави, знати їх культуру та цінувати цю різноманітність. Ще відео на подібну тематику будуть дуже актуальними!)

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

радію мати однодумців 🫂

@Olha_Yourache 10 ай бұрын

Так,різноманітність,це коштовний діамант людства! Крім рашки,ці андрофаги хочуть щоб всі були як вони.Без роду,без племені,без совісті і душі.Світу точно не потрібні їх різноманітні прояви злочинності,підлості і жорстокості

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Тоді чому ви забули про корінних жителів Кримських греків?Чи у вас тільки татари пуп землі тільки вони страждали?

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Люблю наших псевдо істориків ,подають те що їм вигідно)

@Olha_Yourache 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i дуже цікаво,дякую.Але ви даремно неагнітаєте.Автор зробила відео на тему історії кримських татар.Буде запит глядачів зробить і про наших українських греків.До вашого коменту я і не знала що у нас стільки греків є і мені цікаво.Але чому ви агресуєте?Для чого називаєте автора псевдоісториком?Яка з цього користь?Як це додасть счастя нашим грекам?Такі речі люди тепер роблять для роз'єднання народів щоб потім використати це на свою користь.Ви з таких?Якщо ні то припиніть.

@Prybulets 10 ай бұрын

Шкода, що можна поставити лише одну вподобайку. Надзвичайно цікава та змістовна подача матеріалу. Окрема вдячність за старанність та величезну пророблену копітку роботу!

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

дякую, що дивитесь ❤

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Тільки подача матеріалу одностороння яка виділяє один народ ,а інших принижує і замовчує, історія не однобічна.

@user-vq2yi8wk2y 9 ай бұрын

Освідчена у нас молодь.Так тримати, Україна!

@karikari9869 9 ай бұрын

Привет из Крыма от крымских татар. Спасибо за правдивую информацию. 🇺🇦❤

@user-vm6dx3te2f 7 ай бұрын

Ти агент Ердогана прибери прапор моєї країни позорисько

@ktsu_ 10 ай бұрын

Дякую за цікавий і важливий український контент. Зичу вам процвітання.

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

дякую щиро ❤

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Та щось той контент з присмаком односторонньої пропоганди ,а не історії в цілому)

@user-bh6ny5yq8c 10 ай бұрын

Бездоганно! дякую за працю!

@user-el5kz2bl7e 10 ай бұрын

Дякую за розширене , цікаве дослідження! Більше такої інформації! Єднаймося! Ми того варті!

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8].

@crochet_patterns_svitlana_7554 9 ай бұрын

Дякую за вашу просвітницьку діяльність!!! Дякую за таку плідну працю й те, з якою шаною Ви розповідаєте про корінні народи Криму !

@user-no1qv4uw3y 7 ай бұрын

Укронацисты вешают лапшу на уши. Включайте мозги!

@user-rb2uy5vf4t 10 ай бұрын

Гарна подача матеріалу. Дякую за кропітку роботу. Ви молодчинка)

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

обіймаю!

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Тільки матеріал односторонній ,а історія багатостороння)

@user-xk1jo1pv8l 10 ай бұрын

Доброго вам дня як гарно ви розповідаєте за нашу країну та різні національності, які проживають а Україні. Дякую вам за таку чудову розповідь.

@user-lf5yx8tc2n 10 ай бұрын

Дякую,Ярино! Так багато цікавої і маловідомої інформації про Крим Ви подали! Буду ще раз передивлятись відео. Продовжуйте свою потрібну нам всім роботу.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Та щось інформацію дають тільки ту яку комусь вигідна)

@user-pi4hm1lg8w 10 ай бұрын

Дякую за справжню історію України.Як багато ми не знали.

@user-rp3jq7gp1g 10 ай бұрын

Український наш слухач Полюбляє хохлоср@ч! Він так тішить його мрії. З ним росте він і радіє!

@user-vz7nc7nu7c 9 ай бұрын

@@user-uo5bf1nd5eБреше,бо знаэ бiльше за тебе?Бо мiзки працюють?

@MsHelga61 9 ай бұрын

@@user-uo5bf1nd5eвчіть історію та читайте більше книжок. Йдіть в архіви та дізнавайтесь правду, а не звинувачуйте безпідставно.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Кримських греків корінних жителів чому забули?

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8].

@StartGamesEX 10 ай бұрын

Дякую за підняття цієї важливої теми. Слава Україні! Millet! Vatan! Qirim!

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Таврія це Україна)

@StartGamesEX 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i Ну ясна справа, вона ж Запоріжжя.

@user-vm6dx3te2f 7 ай бұрын

@@StartGamesEX вали в Туреччину свою і сиди там чурка

@KostyantynMarinov 10 ай бұрын

Класно дізнаватися про історію корінних народів Криму!

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Окей тоді за логікою і Кримські греки мають бути корінними жителями Криму?)

@LenaO716 10 ай бұрын

Яка ж ти розумничка, Яринко, так все розклала по поличках.Дуже болюча тема, і дуже начасі.Дякую !

@user-ih9gh6dl5k 10 ай бұрын

Як завжди чудовий випуск. Дякую за працю. Не зупиняйтесь!

@dzuban7449 10 ай бұрын

неймовірно цікаво і корисно, дякую вам дуже за ваш вклад у поширення всіх цих історій

@user-vc1mz5oh9j 10 ай бұрын

Дуже дякую, розповіли про моїх побратимів з Криму ❤

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Кримських греків?

@user-WhyWhatWhooo 9 ай бұрын

Is this video also available in English? (or with English subtitles) … We in Western Europe know so little about the cultures and history of Ukraine and especially about Crimea … 💙💛

@Sparks-13 10 ай бұрын

Красно дякую за якісний український контент і за правду

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Просто псевдо історики забувають додавати 😂

@user-wb7vq6wx1n 10 ай бұрын

Слухала вас із болем і тугою у серці.Господи прости мене,але накази рашистів за їх варварство і людоїдцтво.яНизько вам вклоняюся за таку болючу правду.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. .....

@galunalunkevuch8912 10 ай бұрын

Дуже цікаво було послухати , і дуже болить що таке відбувається😢дякую за велику працю яку робите!

@tatyanav8326 10 ай бұрын

В саме серденько ❤ дякую вам за пропрацьоване відео, яке надихає зануриттся і дізнатися більше про витоки народів Криму, їх долю і культуру 🤝 чудове відео, дякую

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. ........

@Iryna.Doliuk 10 ай бұрын

Щира подяка за цікаву історію наших народів ❤❤❤

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

обіймаю 🫂

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Історія набагато більша ніж даний випуск

@user-qg6fo4qv9l 10 ай бұрын

Дуже гарна подача інформації. Дуже пізнавально. Крим частина України,тому ми пліч-о-пліч у нашій спільній боротьбі з заклятим ворогом,який нищить уже не одне наше покоління. Не забудемо і не пробачимо. Ми разом. Мрію,щоб корінні народи Криму могли повернутись на свою історичну батьківщину і щоб їхня культура відродила цей прекрасний куточок нашої України.

@user-wj7wv2kg7v 9 ай бұрын

@@user-uo5bf1nd5e ваша думка нікого не цікавить ! Вузьких там не буде !!! Крим батьківщина кримських татар і українців ,так раніш там жили і греки і генуезці , болгари і інші народи ...це історія вона була ...... Слава Україні !!! Слава ЗСУ !!!!

@user-vm6dx3te2f 9 ай бұрын

@@user-wj7wv2kg7vну ви тупий і наївний Ердоган хоче захопити Крим через кримських татар, а ви йолоп який їм довіряє , яка наша наша нація наївна , правду ж кажуть , українці наївні як діти .Богдан Хмельницький в гробу перевертається через вас . Ви не козак і не патріот . Ви чурка понаїхавша. Крим для слов'ян, Крим для українців. Татари-чємодан вокзал-Туреччина

@user-te1ie4my2n 10 ай бұрын

Ярина, ти велика Людина, справжній патріот України, майже дипломат, сподіваюся в майбутньому будеш справжнім!!!! Дякую тобі за твої відео, низький уклін тобі, за те що маєш гідність попросити вибачення, саме цього зараз бракує багатьом українцям.....❤

@Dnipro49... 10 ай бұрын

👍👍👍👍👍✌️✌️✌️🇺🇦🇺🇦🇺🇦

@nataliya.merenkova 9 ай бұрын

А хто перед українцями вибачився? Для чого ви це написали?

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Та щось ця велика людина забула про корінних жителів Кримських греків 😂

@user-vm6dx3te2f 9 ай бұрын

Боже такі тупі хай ще перед кадировим вибачаться 🤣🤣🤣🤦🤦🤦

@user-wh2tg2eh6g 10 ай бұрын

Дякую пані Яринко. Приєднуюсь до Вашого визнання наших провин, що були байдужі до корінних народів Криму, не надавали їм підтримки, не подавали руку допомоги,ті не бачили далі свого власного носа. Сподіваюсь ми навчимося цінувати те чим володіли. Правильні висновки надають можливість повернути втрачене і нам українцям, і киримли, і кримчакам, і кримцям.

@nataliya.merenkova 9 ай бұрын

Так українці між собою не обʼєднались, не те щоб з іншими народами.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. А чому ви історики забули про корінних жителів Кримських греків?😂Нєвигодно?

@user-dh5jt8di1o 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i Визначення "Корінним народом вважається етнічна спільнота, яка складає меншість у структурі населення країни, тісно пов'язана своїм походженням з певною територією і головне - на відміну від національної меншини не має етнічно спорідненого державного утворення, тобто немає власної держави" Корінним народом вважається той народ, який окрім цієї землі не має країни/держави/території, де захищаються і розвиваються їх культура, релігія та звичаї. Греки справді були на території Криму з найдавніших часів і дуже сильно пов'язані з його історією, але є національною меншиною, корінним народом він не вважається, бо їх мова та культура сформувалися не там, а також існує країна Греція, де їх культура захищається і розвивається. У киримли, кримчаків та караїмів такої країни нема.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

@@user-dh5jt8di1oІснує республіка Татарстан яка є державою для татар.Мова Кримських татар тюрська вони добре розуміють турків а турки їх ,значить їх держава Туречина? Так мова Кримських Греків і культура відрізняється від греків тих що в Греції😂😂Культура Кримських греків сформувалася в Криму) Кримські греки теж не мають своєї держави, бо Кримські греки сформовані в Криму ,значить Кримські греки корінний народ Криму

@user-dh5jt8di1o 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i Я навмисне не вжила назву кримські татари, бо вона є штучно нав'язаною росією саме для того, щоб "узаконити" депортацію, мовляв це один народ, то хай і живуть поряд (так, багато киримли самі себе так називають, але це за звичкою), киримли до татар з Татарстану не мають ніякого відношення, це підтвердить будь-який історик чи етнограф. Щодо мови - в українській і білоруській мовах близько 80% спільної лексики, з польською 70%, зі словацькою 68% тому ми без перекладача прекрасно розуміємо одні одних, але при цьому мови є різними і одним народом ми не є. Звісно мова і культура народу, який сотні років жив окремо від зародку нації буде відрізнятися, бо він не живе ізольовано, а зазнає впливу. Але такі народи не вважаються корінними, це не тому, що мені так не подобається і я проти греків/вірмен/євреїв/німців в Україні чи Криму, це з погляду етнології, етнографії та прийнятим у світі законам.

@user-tc4vs2sc5t 10 ай бұрын

Дуже цікаво! Пані Ярина велика подяка!

@user-yy9ov2jc2n 10 ай бұрын

Дуже дякую Вам за вашу працю, за ваші цікаві та корисні україномовні випуски!

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

❤️🥹

@iambabyr0o 10 ай бұрын

Ви зробили надзвичайно важливе відео і зробили його дуже якісно! Дякую вам, що піднімаєте цю тему, дякую за проговорення помилок, дякую за свідомість ❤

@kiraklimova8551 10 ай бұрын

Я незчулась, як пролетіло пів години за переглядом відео. Супер. Щиро дякую за неймовірну лекцію з історії.

@irenama 10 ай бұрын

Дякую тобі Ярино , це так важливо саме зараз . Це було важливо завжди , але саме сьогодні той вузький проміжок буремності, який дає шанс все переосмислити ❤❤❤💙💛

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

❤️❤️❤️

@user-jx1sn7oy1q 10 ай бұрын

Ваш блог велика праця. Сучасній Україні потрібна Ваша праця.

@user-lg9co9jy5n 10 ай бұрын

Дякуємо тобі донечко ,що ти перейнялася нашою історією...дуже цікава історія,аж дух перехоплює.,. Як цікаво і як боляче,що тільки зараз можна дізнатися історію і культуру НАШИХ ВЕЛИКИХ НАРОДІВ...

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Читайте історію і знайте ,що народи рівні ,немає великих і ще більших

@user-lg9co9jy5n 9 ай бұрын

@@user-nf6qg1gv6i Дякую за ваш допис ,цікаво...я думаю,що не тільки греки,а є ще інші народи меншин...я до ВСІХ мирних НАРОДІВ завжди ставилася з повагою Звичайно по можливості буду читати,буду вивчати,мені цікава історія всіх НАРОДІВ... ...але мені вже сімдесят...шкода,що від нас все приховували,ще більше душа болить,коли чуєш,як жорстоко знищували ЛЮДЕЙ 🙏🙏🙏 МИру і спокою вам, ще раз дякую, а вашою інформацією, обов'язково поділюся з своїм оточенням і не тільки 🙏

@maxstasiuk48 9 ай бұрын

Дякую за працю! Моя родина дуже любить Крим! Продовжуйте свої дослідження, це допоможе людям зрозуміти цей народ!!!

@alinatelepa7575 10 ай бұрын

Як завжди 👍🏻 Дуже пізнавально та інформативно. Як багато ми ще не знаємо… Дякую за таку велику роботу ❤

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

Алінка ❤❤❤

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Звичайно не знаємо

@mastermaster1101 10 ай бұрын

Суперовий історичний екскурс . Дяка Панні за Ініціятиву . 👍👍👍

@natalibaur373 10 ай бұрын

Як цікаво і як сумно і трагічно, щоб добре запам’ятати буду дивитися ще раз і це історія Криму, історія України.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8].

@waldyn9756 10 ай бұрын

Все моє життя я прожила в одному обмані, як добре що сьогодні все помало змінюється і ми нарешті знаємо свою історію та історію наших сусідів . Щиро вам дякую🙏 Слава Україні 💙💛🌻

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Та здається ще ми в ілюзіях

@waldyn9756 9 ай бұрын

Дякую за таку цікаву та корисну інформацію🙏 Як сумно стає коли не можна змінити минулого а сьогодні москалі повторюють той самий геноцид корінних народів України😢 Слава Україні 💙💛🌻

@Smoulderingmel 10 ай бұрын

Дякую, Ярино. Такий необхідний матеріал не тільки для українців, але й на іноземні мови би, для поширення методом радіо.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. А це хтось буде поширювати для іноземної авдиторії?

@user-ye6wh9kj5o 10 ай бұрын

Дякую за ваше цікавезне відео, нам справді потрібно знати більше про корінні народи Криму

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

дякую, що підтримуєте 🫂

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Так ,особливо про Кримських греків яких чомусь всі забувають як їх знищували і заосманювали ,но у нас кримські татари це пуп землі прям як євреї)

@user-lp9fn6yx4p 9 ай бұрын

Бідний Крим, скільки будуть ці катування... Переможемо обов'язково! Дякуємо Криму за підтримку, Крим це Україна. 💛💙

@user-tn8jf5ds5k 10 ай бұрын

Дякую вам за те що ділитись переживаннями. Крим ще буде мирним і справедливим. Тобто без російського бидла.

@realmayer1808 10 ай бұрын

Дуже цікаво. Це дійсно актуальна тема, і дуже шкода що нам ніхто про це не розповідав раніше. Дякую дуже за вашу працю❤

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

дійсно шкода, але краще пізно відкривати для себе правду, ніж завжди жити в ілюзії 🙏

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Тільки ми й досі живемо в ілюзіях від наших псевдо істориків які навіть немають історичної освіти)Історія не однобічна

@elisa1735 9 ай бұрын

Дуже дякую - Ви неймовірна! Вражає актуальність, мова, компактність, стиль, стримана емоційність та глибина викладу. Ваше почуття справедливості, історичної коректності та пошани до інших народів, вміння аналізувати, фільтрувати та проводити паралелі справді не залишає байдужим. Пишаюсь Вами, тішить,, що нарешті є такі молоді фахівці і такий підхід. Наснаги, успіхів і творчої радості Вам, підписуюсь із задоволенням на канал :)

@user-oz8go7mq8j 10 ай бұрын

Отримала неймовірне задоволення від подачі історичних подій та чудової солов'їної, Вдячна.

@user-lz7mn8id6f 9 ай бұрын

Привіт із Криму.Я народилася в Криму,в селі Випасное,стара назва -Ішунь.Мої батьки у 1965 році приїхали "піднімати Крим".Мама з Білорусії,тато з Житомира.У них на очах тоді будувався "северокрымский канал".Дитинство мое було щасливим.Ми все літо проводили на каналі,бігали по полям і їли бахчу.Ще до нас на літо приїжджали студенти збирати помідори.Було дуже весело.Студенти були з Франківська,я їх мову тоді погано розуміла.Бо тато, хоч і українець,своею мовою не розмовляв,ми говорили тільки на російській.І от моя доля занесла мене у Франківськ.Мені прийшлося "ломати" язик.І коли діти пішли до школи,я з ними вчила українську мову.Маленька порада для тих, хто хоче бистро вивчити мову,їдьте до Закарпаття.На даний момент,я живу в Криму вже два роки,мені прийшлося поїхати доглядати маму.Я дуже чекаю,щоби скінчилася війна і ми повернулися додому.Щодо кримських татар,у мене виникають питання.Їхня дружба з Турціею,вона вагома.І нашій державі потрібно це враховувати і тримати це під наглядом.Дякую вам за відео.Воно було дуже цікавим.

@user-tg4kh3dt3z 10 ай бұрын

Дякую! Дуже цікава та інформативна розповідь.

@user-wq1fq1wd9g 10 ай бұрын

Дякую вам! Було важко дивитись .... Сльози переповнювали очі.... Дякую!

@VadimTar 10 ай бұрын

Неймовірно круто та цікаво подана інформація! Дякую за підняття таких ввжливих тем нашої країни! Дякую за вашу роботу!

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Люблю наших псевдо істориків хоча історія все має охоплювати )

@user-ew3iv3jx4t 9 ай бұрын

Дуже дякую за важливу і актуальну історичну лекцію. Нам всім треба знати історію, пам'ятати історичні коріння, щоб не дозволяти чужинцям паплюжити культуру і свідомість нашої держави❤

@user-hq3we9sq5x 10 ай бұрын

Дякуємо Ярино,за гарну ,цікаву і якісну працю.Можна аикористати ваше дослідження для навчання історії учнів у школі.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. Історію чи односторонню історію?)

@cookiedark3465 9 ай бұрын

На протязі усього відео з мене сльзи виривались, як з вижатої мочалки😢 . .. Дякую за вашу роботу. Слава Україні!

@user-xt8pc2ho9j 10 ай бұрын

Дякую! Дуже цікаво дізнаватися історію своєі батьківщини.

@user-ti1rr1sw2s 10 ай бұрын

🎉мне 80 лет но впервые слышу такую обширную статью о крымском народе .Познакомилась с татарами когда им разрешили поселиться у нас в Геническ ом районе и убедилась какой это красивый и трудолюбивый народ ..Они многому нас. Геничан научили ..я.всегда считала что Крым должен принадлежать коренному населению.после войны молодежь под руководством старейшин восстановит справедливость ..Слава .Украине Героям Слава.

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

Шкода що ви не познайомились з Кримськими греками

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8].

@user-kp5vu5zv4q 9 ай бұрын

Богатство українського народу у його різноманітності етнічній,але радянські комуняки як послідовники царської кацапської імперії, навмисно це знищували і робили населення безліким та одноманітним рускьговоряшим населенням, що не повинно було знати свого походження, своєї культури. Але що цікаво,чому серед лідерів революціонерів більшість були євреї. Тобто ці манкурти єврейського походження встановили руський терор і насаджували насильну русифікацію інших народів,мне будучи росіянами,так званими руськими. Самі росіяне були лише їх знаряддям, навалом садистського бидла,якими єврейські зрадники-комуняки насильно насаждали іншим народам свій комуняцький режим. Звичайно я сильно спрощую, примітивізую. Але все ж таки той факт,що серед перших лідерів радянської влади були майже всі євреї -проте носії руського миру чомусь, це требує більш детальної професійної оцінки істориків,соціологів. Мені цікаво,чому окремі євреї принесли нам комуняцький мир і да комуняки їх потом знищили,але ж самі кацапи ніколи б революцію. Не привернули, раби , що з них взяти. Цікаво, хто відповість,які такі причини такого ганебного вкладу саме євреєів у створені саме кацапської коиуністичної деспотії. І у сучасній історії парашії і пострадянських республік знову ж євреї зіграли злу шутку з усіма нами, посадивши на трон кацапів хуйло, адже це Березовський зі своїми спільниками -олігархами таке зло вчинили ськіснвколи б а їз

@user-kp5vu5zv4q 9 ай бұрын

Богатство українського народу у його різноманітності етнічній,але радянські комуняки як послідовники царської кацапської імперії, навмисно це знищували і робили населення безліким та одноманітним рускьговоряшим населенням, що не повинно було знати свого походження, своєї культури. Але що цікаво,чому серед лідерів революціонерів більшість були євреї. Тобто ці манкурти єврейського походження встановили руський терор і насаджували насильну русифікацію інших народів,мне будучи росіянами,так званими руськими. Самі росіяне були лише їх знаряддям, навалом садистського бидла,якими єврейські зрадники-комуняки насильно насаждали іншим народам свій комуняцький режим. Звичайно я сильно спрощую, примітивізую. Але все ж таки той факт,що серед перших лідерів радянської влади були майже всі євреї -проте носії руського миру чомусь, це требує більш детальної професійної оцінки істориків,соціологів. Мені цікаво,чому окремі євреї принесли нам комуняцький мир і да комуняки їх потом знищили,але ж самі кацапи ніколи б революцію. Не привернули, раби , що з них взяти. Цікаво, хто відповість,які такі причини такого ганебного вкладу саме євреєів у створені саме кацапської коиуністичної деспотії. І у сучасній історії парашії і пострадянських республік знову ж євреї зіграли злу шутку з усіма нами, посадивши на трон кацапів хуйло, адже це Березовський зі своїми спільниками -олігархами таке зло вчинили і пора би вже євреям-олігархам за смерть сотен тисяч людец спокутувати свою вину і знести той рашистський режим,що вони утворили. Вони виростили цього монстра і я не лише про одного хуйла,,вони допомогли стати кацапії на шлях деспотії і перетворити цей бикуватий народ на монстрів садистів,що десятиліттями вбивають людей по всьому світу. Цікаво,як там Березовський в аду за це піджарюється у котлі.

@user-hg1pc2ue1z 9 ай бұрын

kzbin.info/www/bejne/oqbWfKtjoqejqNU висміювання українців в кіно срср або як нас змушували соромитися української мови

@liubovhalieieva566 10 ай бұрын

Ви велика молодець! Подяка вам за те що ви робите!

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

обіймаю 🫂

@falitsata 10 ай бұрын

це відео має бути в трендах українського ютубу !!!

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

зробімо це ✊

@user-nf6qg1gv6i 9 ай бұрын

У 1299 році праправнук Чингісхана Ногай знищив Західний Крим, у 1399 році Херсонес був розграбований еміром Єдигеєм. При нашесті татар, кримські греки були переможені біологічною зброєю. Хан Джанібек при осаді генузької фортеці Кафа, в якій найбільше населення кримських греків у той час, застосував тактику кидання хворої людини з катапульти. Після евакуації мешканців у ряд міст Європи, хвороба поширилась великими на той час масштабами, а самих греків стало ще менше[3]. У 1769 році імператриця Катерина II видала маніфест до греків, які перебувають під турецькими переслідуваннями долучатись до служби в російську армію. Частково на маніфест відгукнулись кримські греки[4]. Всі греки об'єднанні в так зване Грецьке військо у складі 8 батальйонів, які брали участь у Кримській війні, а після були залишені князем Григорієм Потьомкіним для охорони кримського узбережжя від території сучасного Севастополя до Феодосії. Їх заселення відбулось в Балаклаві у близьких один до одного селах (колоніях). При цьому вони увійшли в етнологічну історію як «балаклавські греки» або «арнаути»[5]. Під час Першої світової війни греки з міста Трапезунде та Карської губернії переселялись на Кавказ, після цього 12-13 тисяч греків знайшли свою домівку в Криму. За соціальним складом населення це були селяни, ремісники та купці, при цьому більшість їх неписемна. Основне заняття кримських греків баштанництво (розведення кавунів), городництво, виноградарство, як і в колоніальні часи, греки займались рибним продажем та взагалі торгівлею. У 1921-1922 роках вони постраждали від голоду та різноманітних епідемій. У 1926 році загальна кількість греків в Криму складала 21 тисячу осіб[6]. Проживання греків з погляду «місто-село» нерівномірне, Вони мешкали як у містах (переважно Ялта, Севастополь, Керч, Старий Крим, Сімферополь), так і у селах та поселеннях на зразок невеликих колоній. Селяни складали приблизно половину всього грецького населення Криму та жили у 398 селах та поселеннях. В колоніях жили вони компактніше або з малими етнографічними групами та націями у безконфліктному етнонаціональному середовищі. У 1930 році в Криму існувало вісім грецьких національних сільських рад. На початку 1930-х років відбувається процес сталінських репресій, в якому знищено або вислано до трудових таборів велика кількість представників грецької нації, у тому числі кримських греків. У 1944 році відбулась депортація грецького населення Криму разом з представниками інших народів. Загальна кількість депортованих склала приблизно 14 тисяч осіб[7]. В 1956 році греки були викреслені з представників «зрадників Батьківщини» Радянського Союзу та їх права були частково відновлені. Велика кількість греків повернулась до Криму. В 1970-ті роках більше двохсот родин повертаються із заслання та депортації. При цьому офіційні заборони ще діють. Масове повернення греків до Криму відбулось у часи «перебудови». Станом на 2015 рік в Криму існує 15 грецьких національно-культурних товариств та релігійних громад. Найстаріше товариство «Понтос» створено у 1993 році в Старом Криму. Координацію греків Криму є Федерація греків Криму[8]. В трендах ютубу має бути історичні дані ,а не однобічна історія вигідна тільки одному)

@user-fy7nr9jt3x 9 ай бұрын

Спасибо что раскрыли такую тему, которой уделялось оооочень мало внимания, я бы даже сказал не уделялось вообще при СССР и во времена независимости Украины ( На жаль Я крымский татарин ( Крымец) и очень благодарен за такой формат видео, в котором мы объединили в краце историю трёх коренных народов Крыма, и особое внимание уделили моему народу как более многочисленному и связанному с украинцами уже не один век. Надеюсь что в скором времени справедливость восторжествует, мы получим свое по праву, свою крымскотатарскую народную республику в составе Украины. Вернём коренные название городам, населенным пунктам и тд. Будем строить здания в национальном стиле, чтобы чувствовался колорит коренного народа)) Будем возрождать с вами свой язык, культуру, традиции) Будем сидеть у друг друга в гостях, общаться, кушать чебуреки с айраном, затем с къурабие(нац.печенье) пить къаве ( кофе-нац.напиток), а у вас кушать вкуснейший борщ, а в летнюю жару запивать квасом) Будем вместе возрождать свою родину, свои города с помощью Всевышнего!) А на счёт извинений, не стоило, но очень приятно что вы хоть и поздно но начали изучать эту тему. А политикам вашим, и к сожалению большей части народу который еще не переосмыслил эту суть, желаю как можно скорее открыть глаза. Понять кто друг, а кто враг. И начать налаживать отношения, чтобы они не были как до 2014 года) Всем мира и привет с Крыма!)

@inna_krimea 9 ай бұрын

Слава Україні💙💛, дякую за інформацію Дуже сильно бажаю кримцям повернутися до дому у своє гарне мирне життя 🙏

@olya5544 10 ай бұрын

💙💛🌹ЩИРА ПОДЯКА, ЯРИНО, ЗА ІНТЕРЕСНУ ІСТОРИЧНУ ПРАВДУ!! НАША ЛОЯЛЬНІСТЬ ДО МОСКОВСЬКОЇ ОРДИ ТА БАЙДУЖІСТЬ ДО ЇХ АЗІЙСЬКОГО МЕТОДУ ВЕСТИ ВІЙНИ ПРОТИ НАС, ВЖЕ ПОНАД 600 РОКІВ, НЕ МЕНШЕ, НЕ ДАЄ МОЖЛИВОСТЕЙ НАМ РОЗВИВАТИСЯ ТА РУЙНУЄ НАШЕ ГЕНЕТИЧНЕ КОРІННЯ ВСЕ ГЛИБШЕ.. ОСОБЛИВО ЗАРАЗ, ПІД ЧАС ВІЙНИ, НАМ ПОТРІБНО ОБ'ЄДНАТИСЯ ПРОТИ КРЕМЛІВСЬКОЇ АГЕНТУРНОЇ БРАТІЇ У ВЛАДІ, ТА НЕ ДАТИ ЇМ ПРОВЕСТИ НОВІ ВИБОРИ НА КРОВІ УКРАЇНЦІВ!! АКТИВІСТИ!! ДОБРОВОЛЬЦІ!! МОЛОДЬ!! НЕ ЧЕКАЙТЕ КІНЦЯ ВІЙНИ!! ВЛАДІ НЕ ПОТРІБНО ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ!! ВЛАДА КРОКУЄ ДО МИРНОГО ЗАТИШШЯ ПІД ЧАС ВИБОРІВ, ЩОБ ПРОДОВЖИТИ ЗНИЩУВАТИ НАС!! ДУМАЙТЕ ШВИДШЕ, УКРАЇНЦІ!!

@marinarybak9318 10 ай бұрын

Величезна праця над відео, а до того - над собою! Ярино, своїм прикладом ви мотивуєте глибше пізнавати нашу СПІЛЬНУ історію💛 Дякую за сміливе зізнання у власній (недавній) необізнаності в темі Криму, в чому зізнаюсь і я😞, прошу за це вибачення у всіх народів півострова та негайно іду вчитися!

@yaryna_paslavska 10 ай бұрын

щаслива мати однодумців і разом рухатися 🥹🫂

@user-vm6dx3te2f 9 ай бұрын

Ви дурні , ви ще перед кадировим вибачтеся , ви йобнуті, вони хай вибачаться , прочитай дурепа про Марусю Богуславку і все поймеш я як Наддніпрянець поважаю свою історію, якщо поляки дійсно брати то татари гниди і вороги як турки.