Віктор Гюґо, Знедолені (2022) (аудіокнига українською) # 60

[@Білас-щ2д]

Дяка вам за вашу працю

[@audiobooksua]

Дякую за підтримку) 😌

[@наталягордійчук-ь4о]

Дякую.

[@iva4u]

Невже Невже я дочекалася коли вони перетнуться Повернення Казети та Вальжана

[@kvazinim]

Маріус якийсь смішнючий зовсім, наче дід його був той ще коханець, а цей взагалі відлюдько і думки дивні має.... якийсь оце збоченець покищо

[@audiobooksua]

Та ж без батьків росте - з дитинства ми несемо 90% психологічних травм((

[@AsdAsd-io2ux]

🐝🐞🦋

[@nataliezhelizniakova8424]

Жах який. Він ще з нею навіть говорив, а поводить себе якби вона йому щось винна. Три дні злився ні за що. Від таких тікати треба )

[@audiobooksua]

Такі приносять або велике щастя, або велике горе, середнього не дано 😓

[@nataliezhelizniakova8424]

@@audiobooksua або велике короткострокове щастя і потім переключаються на когось ще :) чи не переключаються, а розхитують на адреналіновій гойдалці ( наприклад, клінічні нарциси)

[@audiobooksua]

Іноді велике короткострокове щастя може заповнити все життя. Тут кожен сам по собі міряє)

[@nataliezhelizniakova8424]

@@audiobooksua а потім від такого щастя народжуються Козети;)

[@audiobooksua]

100%, улюблені істоти головних героїв + мільйонів читачів ☺️

[@aistrakvitochka2326]

Маєш у телеграмі дещо цікаве від мене.

[@audiobooksua]

Ок

[@nataliezhelizniakova8424]

Оці стандарні "я побачив гарну дівчинку 15ти років і закохався до нестями...". Нудить від цього. Він її не знає, не говорив навіть з нею. Не бачить в ній нічого більшого ніж гарне обличчя. Гормони егеж. Але навіщо це називати коханням ?

[@audiobooksua]

Гм... То що ж тоді кохання?

[@nataliezhelizniakova8424]

@@audiobooksua як на мене, то коли знаєш людину і коди до гормонів додається ще і логічна частина. Що ти знаєш що можна розраховувати на людину. Що жити з нею комфортно. Знаєш як людина реагує на стрес. І головне, що людина може розмовляти і домовлятися. І що ти з цією людиною почуваєшся собою, а не удаєш з себе кращого і стараєшся "дотягнутися" до ідеалу. Ну то з мого досвіду. У кожного свій. Але як на мене гормони то одне, а кохання то більш стабільне почуття. Гормони кажуть науковці проходять в середньому за 3 роки. А далі на чомусь треба відносити тримати. Ну а метелики у животі то адреналін і на ньому будувати хоча б щось у своєму житті то не добре.

[@audiobooksua]

Це, певно, говорите про різні речі - закоханість і кохання, і Гюґо Маріусові "виписав" однозначно друге, про це буде в наступних розділах) До того ж, як би то не було, є у почуттях і гендерні відмінності, Ви сприймаєте цю ситуацію по-одному, Гюґо по-іншому. В нього взагалі в усіх романах є нитка великого кохання, яке часто спопеляє героїв, нищить їх... Романтизм все ж) "Обожування") Сучасний світ сприймає це геть інакше - я повинен/нна знати її/його, спілкуватися, нам має бути добре, впевненість у завтрашньому дні обов'язкова, тоді можемо говорити про кохання. Як на мене, тут трохи різні речі - підлітки на гормонах переживають закоханість, яка може тривати кілька місяців, гормони+логіка (у Вашому описі) - це любов, від того ж праслов'янського "слюб/шлюб", тобто обіцянка/клятва (знову ж, щось обмислене і зважене), а кохання - десь посередині, воно переважно наївне, може прийти будь-коли і до будь-кого, попри будь-який ступінь холодності характеру чи розміреності життя, але "не пускати" багато років.

[@Сергій-к7л1ю]

Дякую.