Вірш "Сила прощення" - Наталя Мосійчук

Автор Марія Мосійчук.
Сила прощення
Торжество було це особливим.
По весняному все навкруги цвіло.
Молоді були такі щасливі!
Хоч родини в молодої не було.
Церква стала дівчині сім'єю,
Божої любові джерелом.
І сирітка розцвіла душею,
Ніжністю оточена, теплом.
А тепер їй, бідній сиротині,
Нареченого дарує Бог,
Щоб вони по цій земній стежині
Могли йти із радістю у двох.
О, яке було в сім'ї єднання
Наче свято було їх життя
Господу служить було бажання
Сиротам явити співчуття.
Та не судилось збутися бажанням,
Загинув в катастрофі чоловік...
Яким було болючим розставання,
Яким гірким жіночих сліз потік...
Яка безмірно невимовна втрата!
Але під серцем билося життя;
Воно вже народилося без тата,
Прекрасне, миле, дороге дитя.
Юнак зростав. Христос був його батьком.
З матусею спішили в Божий дім.
І часто їм на зустріч йшов безхатько,
І довго так у слід дивився їм.
Вони йому гостинці готували,
При зустрічі, щоб поділитись з ним.
І про Христа йому розповідали,
А він завжди похмурим був і злим.
Вдова водила сина до могили
Господь на небо тата твого взяв
О як його синочку я любила
Як добре, що тебе мені Бог дав.
Любив син з татом серцем розмовляти,
І тому на могилу часто йшов
І говорив: - О дорогий мій тату,
Яка безмірна Господа любов!
В якій ти славі там перебуваєш!
Спілкуєшся з Самим Ісусом ти!
О дорогий мій тату! Я бажаю
У ту країну також увійти.
Розповідав про мрії ці він мамі,
Що його жде на небесах Ісус.
А матінка, вмиваючись сльозами,
Запитувала: - З ким я залишусь?
Роки збігали... син зростав в любові,
Змужнів він, святе хрещення прийняв.
Йшли на служіння вони в день чудовий
І раптом... постріл поряд пролунав...
Син похитнувся... глянув мамі в очі,
Немов хотів промовити: - Прости...
Мов розумів, що через дні і ночі
Прийдеться хрест страждання їй нести.
А мати, наче ранена пташина,
До тіла припадала знов і знов...
О, хто посмів забрати в неї сина?
Її надію і її любов...
Убивця не втікав... це був безхатько
- Я не хотів вбивати, - він сказав,
- Я йому заздрив... він немає батька,
Але любов він материнську мав...
Його взяли, скрутили йому руки.
За ґратами він проведе роки.
А мати ця переживала муки,
Витоптувала до могил стежки...
Носила квіти зрошені сльозами.
Про рідних світлу пам’ять берегла.
Казала: - Сину, ти пішов від мами.
Як швидко твоя квітка відцвіла...
І враз немов почула голос сина:
- Ми з татом тут радіємо у двох,
А він страждає, в'язень той, хлопчина...
А його також дуже любить Бог.
Своє згадала... Як у сиротинці
Хотіла, щоб помітив її хтось,
Як віруючі несли їм гостинці
І через них відкрився їй Христос.
Роздумувати мати більш не стала,
Збирати речі і харчі взялась,
І про тюрму де вязень розпитала,
З молитвою в дорогу подалась.
Що йому скаже і про що спитає?
Чи в очі зможе глянути він їй?
Чи взагалі, він ще її впізнає
В байдужості, жорстокості своїй?
Її він упізнав би й серед ночі,
Хотілося кричати на ввесь світ...
Та опустив до долу вбивця очі
Й промовив майже пошипки: - Простіть...
Старалася покрити все любов'ю,
Трагедію забути хоч на мить...
А її серце обливалось кров'ю...
Молилася: - Допоможи простить...
Всміхалась, годувала, одягала...
Слова ласкаві повторяла знов;
І про Христа йому розповідала,
Про Його жертву і Його любов.
Додому йшла і розмовляла з Богом,
І слово Боже в серці берегла.
А потім знов збиралася в дорогу,
По іншому вже жінка не могла.
Думки, безсонні ночі і дорога...
На серці шрами і пекуча біль...
Але Господь давав їй перемогу,
Сердечні рани лікував Він їй.
Любила в'язня і вела до Бога,
І спілкувалась з різними людьми,
Інстанцій оббиваючи пороги,
Щоб визволити хлопця із тюрми.
Йому неначе синові раділа;
І привела його у рідний дім.
Пробачила від серця, обігріла,
Назвала сином дорогим своїм.
До джерела Господньої любові
Припав юнак і увійшов в сім'ю,
Проводив час він у Господнім слові
І дуже матір полюбив свою.
Удвох вони провідують могили,
І разом ходять в молитовний дім,
І моляться, щоб Бог давав їм сили
Про милість Божу свідкувати всім.
Пройшли роки, втомилась жінка-мати,
Боліло серце, син її жалів,
Став із любов'ю він про неї дбати,
Хоч чимось їй віддячити хотів.
І коли йшли кудись вони обоє,
Робили люди висновок один:
З якою він відноситься любов'ю,
Який у неї вихований син...
Одне лиш людям розуміть не дано,
Яку ціну прийшлося їй платить,
Чому вона так постаріла рано
І чому важко так ногам ходить.
Яка в прощенні незбагненна сила!
Без Бога не можливо так прощать.
Якби ж і ми в серцях своїх вмістили
Господньої любові благодать!
Сини і доньки старість поважайте,
Батьків своїх від горя бережіть,
Гірким докором їх не ображайте
Як цінним скарбом ними дорожіть.
Так як ви їм, і вам віддячать діти.
Тож як голосить заповідь: живіть,
Щоб небеса за вас могли радіти.
Любіть батьків, всім серцем їх любіть!
Фрагмент трансляції вечірнього зібрання 23.09.2020
Канал церкви Вефіль:
/ @bethelchurchnv
Якщо є потреба для зв'язку з учасниками даного відео:
[e-mail]

[@romanmaksimov4146]

Наталя та Олександр дякую за цей скарб. Тепер він навіки зі мною! А прощати свого начальника, сусіда і брата на фоні цієї історії значно легше і простіше! Усім гарного, спокійного і мирного дня!

[@user-xk2bh9zz2i]

Дорога Наталю ,я завжди слухаю ваші вірші і завжди радуюсь І захоплююсь вашими шедеврами, хай Бог Вас благословить рясно. Удачі вам і миру і гарного настрою.

[@user-ye9vh3dq7m]

Дорога сестричка в Господі! Я так тобі вдячна за ці прекрасні вірші які ви пишете з мамою с.Марією низький їй поклін за всі терпіння ,за все,що випадає на її долю .Хай Бог вас всіх рясно благословить!

[@user-le9lu6xz5s]

Неймовірно! Яка сила Божої любові! Як прекрасно передано почуття! Алілуйя Господу нашому!!

[@user-yk5hg7dj3p]

Наталю! Дуже гарний вірш, не можна слухати без сліз•••Нехай тебе і маму , всю вашу сім'ю - рясно благословить Господь!

[@user-jy2ch2qc9r]

Щиро вам дякуємо, Олю!!! І вам рясних благословінь від Господа нашого Ісуса Христа!!!

[@user-dz7oe7qe2y]

Зворушливий вірш, дякую, Наталя, за чудове виконання! Благословінь, тобі, Божих!!!

[@nata.mosiichuk]

Щиро дякую за приємні слова, за натхнення, благословіння❤❤ і Вас хай Господь благословить😊

[@danikshchehlyuk6808]

До сліс ... Дякую . Слава Богу

[@irynariznyk]

Боже, змилуйся над нами!

[@olgaklets1687]

Очень трогательно расказываешь, до слёз . И поучительно. Слава Богу за хорошие примеры для прощения и подражания. Наталья пусть Господь благословит тебя обильно . И вдохновит ещё более. Продолжай , будет добрый плод в твоём труде.

[@nata.mosiichuk]

Сердечно благодарю за благословение и поощрение.❤ Мне очень ценно, что вы понимаете по-украински и даже слышите голос сердца... Это служит для меня вдохновением. Пусть Господь Вас благословит обильно. ❤

[@user-od8cb5cj7b]

Аминь! Аминь! Ви сестричко молодчинка так ніжно і так проникло розказали. 😓Нехай Господь Рясно Благословить Вас 😊

[@nata.mosiichuk]

Щиро дякую за хороші слова та благословіння. Приємно, що є люди, які підтримують і надихають❤ Хай і Вас Господь благословить!

[@mariya_krechik]

Як красиво👍

[@user-ik1ip5yy7m]

Нема слів, дужи Мило 💐

[@user-ye9vh3dq7m]

❤

[@user-rc5555]

Слава Господу Стихотворение грустно звучит но Если по слушать по Христиански то отец на Небесах Бог Отец Небесный забрал Домой на Небо за Облаками

[@user-vt8fc5eq2d]

👍👍👍

[@allaperepelica4038]

Дякую за вiрш, щойно прослухала:аналiзую свое життя, думаю, чи змогла б я пробачити........ Якщо можна то напишiть iсторiю написання цього вiрша

[@nata.mosiichuk]

Вірш написаний за подіями, почутими по християнському Radio MV. По цій історії навіть написана пісня. Назву не пам'ятаю.

[@lilimelnyk7200]

А текс можна,будь ласка

[@user-le9lu6xz5s]

Просимо, будь ласка, хоча би коротко, напишіть історію, по якій написано вірша.Чи основа не є реальна?

[@nata.mosiichuk]

Вірш написаний за подіями, почутими по християнському Radio MV. По цій історії навіть написана пісня. Назву не пам'ятаю.

[@user-le9lu6xz5s]

@@nata.mosiichuk Дякую, дякую!💓

[@user-le9lu6xz5s]

Ще до пандемії я була в тюремному служінні і там спілкувалася з молодими хлопцями, засудженими за вбивство, або співучасть у вбивстві. Ми служили там і багато хто з них покаялись, вступили в завіт з Господом і ходили на християнські зіібрання. Після закінчення строку ув'язнення вони пройшли реабілітаційний центр і стали служити в церкві Господу. Це - незабутні враження. Слава Господу!!

[@user-mq7xw4gu3x]

@@nata.mosiichuk хочу.текст.вірша.

[@user-mq7xw4gu3x]

Хочу.текст.вірша.

[@alexsnizhko4380]

Можна мелодію до вірша?

[@user-jy2ch2qc9r]

Тільки побачили коментар.. Ваше прохання ще актуальне?