Володимир Станчишин та Єлизавета Цареградська - про зміни, що відбуваються з нами в умовах війни

Запрошуємо вас до перегляду розмови Володимира Станчишина та Єлизавети Цареградської. Вони порушують тему змін, що відбуваються з нами в умовах війни - в тому числі непомітних, що так чи інакше впливають на наші стосунки з близькими, колегами, друзями.
Говорять про мову щирості, чутливості та делікатності, якою ми маємо навчитися спілкуватися з близькими і незнайомцями. Про вимикання емоцій і проживання втрати. Про цінність спільнот і де їх шукати, а також про культурні практики, які можуть бути нам помічними і навіть терапевтичними.
Запис здійснено завдяки підтримці «Фундація ЗМІН».
Погляди команди «Теплого міста» можуть не співпавдати з озвученими, на наших подіях, думками лекторів.

[@МаріяГерасимчук-й5п]

Пане Станчишин, а вам нормально - зрівнювати ухилянта, "який рік з хати по кефір навіть не може вийти, бо боїться мобілізації і не хоче йти зі свого комфортного світу" з військовим, який хвилюється про повернення в цивільний світ? Нічого, що останній - бореться за цей цивільний світ? Вам нормально зрівнювати досвіди ухилянтів-втікачів (які бояться мобілізації і втікають) з досвідами ВПО ( все ж ВИМУШЕНО переселені особи) чи досвідами військових (які ймовірно теж могли боятись мобілізації, але пішли у військо)? Дуже неприємно було слухати про таке зрівнювання.

[@icrank2107]

З точки зору психології немає різниці. Для кожної людини її страх, біль, розлади, депресія є найбільшою і болючою.