ВОВЧИЦІ читають роман «Не вагітна» К.Савариної / Книжковий клуб

[@martaogonovska6438]

Велике дякую дівчатам, і книжка, і ваша розмова потрапили прямо в мене. Вперше за останні 10 років безрезультатного планування вагітності я відчуваю себе видимою. Вперше хтось не відмахується словами «все буде добре», а каже «може бути по-всякому, це важко, але це теж окей». Як одна з дівчат, про яких і написана ця книжка, можу точно сказати, що найбільша трагедія безпліддя не в тому, що в тебе не буде дітей, а в тому, що говорити вголос про це заборонено. Особливо суворо заборонено самій дівчині проговорювати «в мене може і не бути дітей». Так казати ти не маєш права, скільки б разів ти не вистрибнула з власної шкіри для вагітності. Але раз така тема звучить в Ютубі - надія на зміни є)

[@yasmeen8619]

Як вам Чорногорія?

[@lenadiveeva586]

Накінець ця тема озвучена. Дякую велике за цю розмову. Є одне з чим не згодна. Табуювання теми дітей. Я б переформулювала, що важливо не нав’язувати, але важливо цікавитись темою у близьких, бо інакше і створює темряву в якій народжуються монстри екстрасенсів, магів і інших шарлатанів

[@tanyaromashka]

Дякую за рекомендацію книжки Ольги Малюти! Вона неймовірна цікава та корисна!

[@kikisyavka]

За добрі слова про репродуктивну медицину- велика подяка!!! От сиджу за мікроскопом, працюю, слухаю- так приємно!!!)))

[@Lonskapsy]

Страждання не роблять сильнішими. Просто деякі надзвичайно сильні люди виживають у стражданнях, і їх історії створюють ілюзію, що це страждання зробило їх сильнішими. Але більшість страждають і просто згасають.

[@irynastorozhenko8409]

Про книгу дізналася, коли планувала вагітність за допомогою ЕКЗ. Прочитала інтерв‘ю з авторкою, дізналася про те, чим все закінчилося, і зрозуміла, що не зможу читати книгу з назвою «Не вагітна». Кілька років потому бачу, що її читають і обговорюють мої улюблені Емма з Яною. Дай, думаю, послухаю ефір. Дякую, було цікаво слухати і приємно бачити. Але як все -таки добре, що я її не прочитала тоді, а просто дослухалася поради авторки і пройшла той непростий шлях за руку з психотерапевтом. Все-таки якщо ти мрієш мати дитину і не втрачаєш надії, то цей сюжет точно не додасть надії та мотивації. І це дуже прикро, адже як ви абсолютно точно зауважили, що репродуктивна медицина в Україні одна з найкращих, і щасливих історій з нею більшість.

[@nastiazhy]

Як на мене дуже мало проговорили історію з масажистом, це ж було відверте домагання, явна травма для героїні. Яку мені, людині що пройшла насилля, читати було боляче. Цей епізод заслуговував більше, ніж всі екстрасенси з п‘явками разом взяті

[@marynabuhai8239]

Згодна. Для мене цей епізод потребував більшої уваги по тій же причині

[@nadiaghazali1373]

Зробіть ще окремий випуск аналогічний вашому випуску про топ книжок. Але на цей раз - про українські книжки , написані авторками і авторами про свій досвід. Окрім "Не вагітна" є ще книжки "Я Ніна" і багато інших.

[@ОксанаМартиненко-х6м]

Я.Ніна я прочитала. І так, вона варта обговоренню і читанню .

[@marynasvyrydovska4499]

Книжку проковтнула за три прийоми, давно не читала (тай скучила за процесом) плюс було дуже цікаво доторкнутись до чужого досвіду. Знаєте, я ніколи не переживала того, що пережила головна героїня, у моєму випадку вагітність настала досить таки швидко, практично одразу, і я ніколи особливо не задумувалась, наскільки важко може бути, коли все йде не за планом і тієї довгоочікуваної другої смужки все немає. І у випадку Хрусталини чим далі немає позитивного результату, тим більше її бажання завагітніти перетворюється в нав'язливу ідею. На мою думку, кейси з усіма тими ворожками, натуропатами і тд - це більше така собі гіпербола, щоб показати, наскільки у жінки з ідеєю-фікс опускаються руки і приходить готовність робити будь-які бздури, аби хоч якийсь результат. Я не думаю, що головна героїня хотіла стати мамою тільки заради фоточок в інстраграмі, мені відчувалось в тексті, що вона саме хотіла САМА виносити свою дитину, можливо, це також нав'язано суспільством, мовляв, що ти за мама, якщо не народжувала. Авторка, здається, також зазначала, що для того, щоб бути мамою не обов'язково народжувати. Погоджусь з цим, адже нехай краще буде любляча і турботлива прийомна мама, аніж рідна, але байдужа чи жорстока. До слова, мені завжди було важко осягнути питання "справедливості" - чому деякі жінки без проблем вагітніють, народжують, а потім залишають своїх дітей чи пиячать, а діти кинуті напризволяще, в той час, коли такі, як Хрусталина, безуспішно намагаються завагітніти знову і знову. Загалом, у мене мільйон думок у голові і сотні рефлексій, які просто не можу скласти докупи. Дякую вам, дівчата, за цю книгу і за обговорення, планую прочитати теж "Мам", думаю там буде досвід уже трохи ближчий до мого власного. До слова, у клубі я вперше, і сподіваюсь, що не востаннє😊

[@ЮліяКраска-н9в]

Я пропустила прямий ефір! Але переглянула запис. Крута книжка, справді, потрібна в літературі. І взагалі, читати автобіографічні твори завжди цікаво. Дякую за обговорення.

[@earthguest1003]

Дякую, дорога пані Каріно! Можливо Ваш досвід, в тому числі, і був саме таким, щоб Ви могли ось так корисно поділитися ним з тисячами жінок у всьому світі. Дуже хочеться вірити, що і наше суспільство все ж стане більш толерантним, і якщо не розумітиме, то принаймні людяніше ставитиметься до людей, які неважливо з яких причин, не мають діток у певному віці. Адже це жахливий, травмуючий тиск. Дякую, що поділилися своєю історією. А ще це так круто прочитати книгу, яка так тобі відгукується в багатьох аспектах, а потім мати змогу перейти в соцмережі не просто до автора, а і частково до головної героїні і бачити щось значиме на власні очі, і її солодку рідну ''комету", і моменти описані в книзі, як то дайвінг в Єгипті напередодні її прильоту чи життя в Чорногорії та і більше відкрити цікаву особистість письменниці і навіть мати змогу комунікувати. Це прекрасно.

[@karinasavaryna7767]

Дякую

[@черезпсихологію]

Я завжди думала, що я хочу дітей. Коли вийшла заміж не могла (чому в мене все ок, а я "неспроможня" я взнала вже коли розійшлась з чоловіком) завагітніти 2.5 роки. І були абьюзивні стосунки і колишній це використовував, що б знущатись. Я схильна до магічного мислення. я його обожнюю, але нікуди не дійшла. На роботі мені радили якісь варіанти паломництва і... я розуміла, що не хочу Так от при розлученні я була вдячна, що в мене не було дітей. А з війною я ще більш вдячна і щаслива. І коли я це проговорювала, то навіть психологи намагались мене розвернути в сторону, що я не розумію і всього не розумію. А місяць назад я зрозуміла, що я не хочу дітей. Можливо ніколи не хотіла. Я не знаю (всі тут знають, після цього ефіру) до чого було це прагнення. Я знаю чому я не хочу дітей... і можливо, коли деякі речі зміняться я ще подумаю. Але зараз я навіть не хочу про це думати. І тут інша сторона. тепер коли починаються стосунки я боюсь завагітніти. Тому що я зараз не хочу думати в цю сторону взагалі. І якщо хтось з колег мені про це скаже, я ж з'їм. Але мулічка деяких психологів, що в 35 має бути мінімум одна дитина мені вже нагадує хворобу. Я 36 років хотіла дітей...може 33. І я щаслива, що в мене їх нема. Я щаслива, що це одне з 2х чи 3х моїх бажань, що не здійснились.

[@User_me_myself]

Дякую вам за клуб!❤ Книгу ніколи би не взялася читати сама, бо тема здавалася надто далекою. Ви відкриваєте неочікувано цікаві тексти☺️

[@ОксанаБаношенко]

Загалом книжка сподобалася. Є і гумор, і відчай:ціла гама відчуттів. Єдине, що мене дратувало і насторожувало,так це те, що героїня ставить виключно себе і тільки себе у центр Всесвіту. Зараз спробую пояснити… історія планування вагітності героїні дуже схожа на історію моєї подруги. Десять років вони з чоловіком намагалися завагітніти. І всі ці роки усі навколо чули від неї лише це і кожна зустріч завершувалася її істериками, сльозами і соплями. Ми вислуховували, намагалися допомогти, але терпіння не безкінечне. Урешті це все стало страшенно дратувати, бо вона бачила виключно себе одну, от наче більше ніхто в світі такого не переживає, нікому у світі ніколи не було так важко як їй і т.д. Коли вона бачила вагітних у неї зникав настрій і навіть не намагалася це приховати і навіть чужі люди питали,а що з нею . Слава Богу їх історія скінчилася добре і ЕКЗ їм допомогло. Але тема не скінчилася. Потім ми слухали як важко носилися ті діти,як важко вони народжувалися, якїй важко з ними ( важче нікому ніколи не було). Я думали ви зрозуміли. Почуття і життя інших її геть не хвилювали. Зовсім як Хрусталина. До чого я це пишу, так це до того, що ми всі маємо бути толерантними і зважати на інших. І коли тобі добре, і коли погано.

[@katedmytruk9600]

Читала цю книгу влітку. Дуже дякую за розбір. Приємно було розділити з вами свої думки і почути те про що незадумувалась коли читала🤝

[@markveresaev7198]

Змістовне обговорення. Дякую! Погоджуюся з коментарем про абсолютну універсальність тексту

[@Pani_lastivka]

До цього етиру я, чесно зізнаюся, навіть не думала що фраза "будь сильною" є настільки токсичною. Ого. Дякую

[@IrenaMamonova-f5s]

Не трапила на обговорення, через роботу, але відгук залишу: Досвід, описаний в цій книжці, на позір для мене абсолютно не релевантний, адже я взагалі не планую мати дітей, після завмерлої вагітності, але мені було дуже боляче проживати разом з авторкою-героїнею її гіркий жосвід Насправді в цій історії багато всього лкрім основного сюжету: про примарний світ рожевих поні з соцмереж, про те як ми тамуємо свій біль і тримаємо його в секреті від близьких людей, наче те щось непристойне, маленька коригуюча ін'єкція пам'яті щодо війни (теперка про неї вже не забудеш) і багато про те, як ми відвертаємось від життя зі всіма його кольорами та вигодами, фіксуючись на якийсь одній цілі. В такі періоди ми вперто вдивляємося в майбутнє, намагаючись розгледіти ціль, прикрашену картатою фінішною стрічкою і забуваючи, що життя відбувається тут та зараз. І про те що іноді навіть мрія, що здійснилась, зовсім не приносить втіхи. Наскрізна тема цієї книги зовсім не моя, але зображений в ній шлях відгукується. Зараз я у тимчасовій вимущеній еміграції, так само як і героїня, але причина інша і всім відома. Так само як героїня я маю мрію, здійснення якої несамовито прагну: я хочу повернутись додому і мені начхати на обстріли, енергетичні проблеми та безробіття. Читаючи про боротьбу авторки-героїні за свою мрію, я змогла іншими очима подивитись на власну і запитати себе: а чи не позбавляю я себе життя, яке можу жити тут і зараз, живучи думками про те, як житиму, коли повернусь. А може варто прожити втрату мого колишнього життя, оплакати його і розпочати нове? На епізоді ррзмови з чоловіком ревла, бо згадала свою розмову, коли в мене завмерла вагітність. Я тоді також спитала чи не хотів би він спробувати створити родину з кимось іншим, а він відповів, що йому взагаді все одно чи будуть у нас діти і він просто хоче бути зі мною і щоб я була спокійна і задовлдена. А ще я вкотре згадала який чудовий у мене чоловік, бо він також завжди мене підтримує. Я одразу зрозуміла, що бабуся померла, а от те, що Марина не справжня, стало несподіванкою. Тригернуло на поверненні в Київ. Щимке відчуття повернення додому.

[@ViktoriyaKrasovska]

Дякую за цей етер, приємно вас бачити і чути; імпонує, як ви вибудовуєте розмову з гдядачем, невимушено, щиро спілкуєтесь. Успіхів вам в усьому, процвітання каналу!

[@innalev6639]

Дякую, що піднімаєте такі теми. Дякую, що критично ставитесь до вибраної книги. Я довго не могла завагітніти, тож тепер маю досвід і з однієї і з іншої сторони. Мені відгукується ця тема і досі болить, навіть після народження дитини. Теж дуже сподобався коментар, що «людина не має страждати, щоб жити цікаве життя.» Зупинила відео і замислилась. Дякую!

[@ВікторіяСорока-ф6б]

Дякую, книгу читала, мені вона дуже сподобалась😊 Прохання: прописуйте, будь ласка, в описі відео книжки, які Ви рекомендуєте протягом етеру🙏🏻❤

[@tori_hnchrk]

Еммо, Яно, величезне ДЯКУЮ за ефір! Вперше долучилась і щиро радію цьому) Дуже цікаво брати участь у обговоренні і отримувати фідбек! Спасибі за вашу працю 😉

[@zhaba_ropukha]

Дуже дякую вам за книжковий клуб та нові твори, які відкриваєте для мене! Пам'ятаю, як будучи школяркою обожнювала читати і була мабуть чи не єдиною відвідувачкою бібліотеки серед однолітків. Самі тоді отримала тавро задротки та ботана через це. Ваша праця з популяризації читання є архіважливою! Сил вам і наснаги!

[@ohlayadash]

Тема з французьким бульдогом розкрита повністю😍

[@rUSNI_PUZDA]

Дякую вам, Еммо та Яно! Так обожнюю вас! Ви - чудові! Встановила додаток «librarius», завдяки вам розпочинаю читати ❤️‍🔥

[@MissEyecatching]

Велике спасибі Яні та Еммі за ефір :) підтримую думку, що в жодному разі не можна ходити до шарлатанів (екстрасенси, гірудотерапевти і тд) хоч би в якому розпачі ви були

[@all_in_you_r_mind]

Дякую за ефір. Хоч не читала книжку. Але все обговорення було цікаво на всі теми.

[@katerynakobzar3985]

Дякую за вашу працю! Дякуючи книжковому клубу я повернулася до читання. Додаток Librarius, просто супер. Читаю з телефона тільки коли з'являється якийсь загублений час, стоячи на зупинці, їдучи кудись етс... Не вагітна цікавезна книжка, прочитала на одному диханні, переживала кожну подію, бо частково відгукувалися події героїні, в кінці ревіла від радості за дорослих героїв книжки і за малечу яка знайшла люблячу сім'ю♥️

[@solodkabulka27]

Дякую дівчата, дякую авторці, було дуже цікаво приймати участь в книжковому клубі - це було вперше) Буду продовжувати ! Я дуже кайфонула від описів київського життя, бо дуже сумую за ним закордоном і ще більше кайфонула коли героїня переїхала до Чорногорії - бо я зараз теж тут і переживала це чорногорське життя разом із авторкою наче) Цікава в кінці роману відбулася рекурсія і героїня у клініці привіталася ніби сама з собою. (чи може я собі придумала?) Але найбільше вразило і запам'яталася думки свекрухи які героїня собі надумала "мабуть я для неї нижча форма існування що опинилася випадково поруч з її сином"... Скільки болю в цій фразі!(

[@svdenys]

Якщо говорити не про книгу а про тему, я щасливий що в моїй бульбашці дві дорослі пари пройшли усиновлення. Я довго після цього думав, а чому я раніше не спитав їх, чи повинен я був поговорити, запитати? Мені не зручно від замовчування цієї теми, чому мені не зручно запитати у товариша "а чого у вас ще нема дітей?" Фактично я узнав про їх безпліддя тільки коли вони повідомили про всиновлення.

[@inna1542]

Дякую за рекомендацію, бачила цю книгу але ніколи не звертала на неї увагу і навряд чи прочитала б якби не Ви. Книга, яку мають популюзувати

[@nastiazhy]

Хочу вам подякувати, я давно так багато не читала. Дякую, що змінили моє відношення до книжок !

[@valeriia.korniichuk]

Раджу читати другу книжку 'Мам', після основного тексту є розповідь від авторки) відповіді на деякі питання, які підіймаються під час ефіру. Дякую за ефір!)

[@annahromova5790]

Дякую за рекомендацію цієї книги. Я не наважувалась читати ʼʼ бо типу це той досвід, котрий мені не близький. Але, насправді, прочитавши цю книгу я зрозуміла що цей досвід має бути нам знайомий, бо багато жінок мовчать про свою біду, а ті котрі говорять, їм кажуть не зациклюйся на цьому, спробуй щось інше у житті окрім бажання вагітності, мабуть ще не прийшов час. блін, я сама так казала одній своїй знайомій і мені дуже соромно за це тепер, тим більш я збираюсь планувати вагітність і хз чи не буде у мене такий свій досвід і чи пройде все гладко. Дякую вам за книжковий клуб!

[@non_binary_deus]

Щодо того, що всі навколо вагітні у героїні книги, то це феномен із психології. Далі з вікі : "Феномен Баадера-Майнгоф (англ. Baader-Meinhof phenomenon або Frequency illusion) - феномен у психології, суть якого полягає в тому, що почувши або дізнавшись одного разу щось досі невідоме, людина дуже скоро знову натрапляє на ту ж саму інформацію, яка була в загальному доступі і до цього, проте, яка до неї не доходила або не сприймалася. І часто не один раз. Фраза: «так дивно, я зовсім недавно про це чув», часто власне визначає наявність цього феномену." Дякую вам за ваші відео 💚 не думав що ця книга буже мені цікавою, але виявляється що загалом книга про життя, про людей, про психологію, а не тільки про вагітність...

[@puffininpink]

Суперський ефір був, дуже дякую усім!

[@alenababich326]

Дівчата, дякую за чудову книгу❤️

[@UA_in_USA]

Ще одна болюча тема для будь-якого суспільства. Як завжди, молодці що підняли! Навіть в штатах як ні крути, а навіть люди, що просто проходять повз, лізуть в чужі матки зі своїми питаннями: «а коли за другим? А ще плануєте дітей? «Хоча люди мають уявлення про те до таке тактовність. Знають про проблеми безпліддя, та проблеми виношування вагітності (для мене було актуальне останнє). З одного боку ця тема не табу і не повинна бути, проте дуже ранить коли тебе в лоб питають.

[@oleksandrasloboda2242]

Дівчата, дякую за контент! Кожне відео чекаю із нетерпінням ❤

[@ololoshamedia4681]

усі вмирають тому що це як підкреслення того що життя немає не тільки нового, але й як такого. ніби головна героїня забирає життя навколо себе.

[@doradraw]

Знайшла тільки неділю назад ваші випуски про книжки. Дуже круто! І мені б було дуже цікаво послухати ваш розбір «Мартіна Ідена» з точки зору фемінізму та людей, які мають за плечима досвід життя у комунізмі. Бо коли я читала і дійшла до моменту, де описується комунізм як щось круте я так пффффффикнула. А обурення та відчуття несправедливості до головної персонажки цієї книжки залишилося гострим неприємним післясмаком.

[@iryna268]

В мене сталось враження, що я на своїх очах побачила як зїв'яла гарна квітка. Як квітуче життя з коханням, хоббі, роботою, друзями стало тьмяним, гірким, таким що й ворогу не побажаєш(хоча за наших часів є кому побажати). Також дуже сильно мене зачепило оце " може добре і не буде, життя це не фільм, випробування ламають, а не роблять сильнішими, частина тебе відвалюється і все ". Це зачепило в книжці та в розмові. Я, все своє життя тримаюсь на вірі що так, це випробування мене покращить. І для мене так досі і було, але я бачу по друзям, книжкам шо це не завди так. І це страшно. В це не хочеться вірити. Вцілому мені сподбалась книга. Я одразу ж взялась за другу книгу "мама", вже дочитую її. Дякую Еммі иа Яні.

[@anastasiavovkostril2206]

дякую величезне за книжковий клуб! я приєдналась після книги Про жінок та сіль, хоча дивлюсь Палає давно. довго думала щодо Не вагітної, бо це точно не та книга яку я візьму в книжковому магазині, я скоріше за все просто пройшла б повз, але читаючи та маючи свою проблему на якій я була сконцентрована вже 5 місяців, отримала шаблон для розуміння свого стану. під стан вагітної в цій книзі можна підставити абсолютно будь-який досвід очікування того що від тебе не залежить, навіть якщо труби продувати чи в паломництво йти, і тут треба щоб хтось сказав чи ти сама/сам дійшли до такого висновку що треба робити щось з проблемою адекватним рішенням. також вразило настільки близький досвід кожній з нас коли ми так хочемо випрадати очікування що готові навіть в екстрасенсів повірити. головну героїню не знаходиться слів засуджувати, тому що все максимально просто - те що нас оточує те ж нас і формує. тому якщо ніхто не проговорював своїх проблем, а особливо тут треба звернути увагу на складні стосунки з мамою, які відкриваються з першої сторінки, якщо ніхто не згоден слухати на зустрічі з подружками як тобі бляха складно отримати те що іншим далося легше... це травмує. фоном. боляче. на підсвідомому рівні. тому далі замовчування проблем, надії на чудо та несприйняття трагедії глобально. дякую ще раз за клуб та книгу, яка не ідеальна, так, але як досвід - безцінна. вже купила наступну книгу в додатку, дякую також за цей маленький щомісячний стабільний момент занурення в обговорення, коли є на що відволіктися від власних проблем та оминути участь Хрусталини в своєму житті. бережіть себе та рідних!

[@katerynaruda1545]

Цікава ваша думка про те що під «невагітність» героїні можна підставити іншу проблему. Це дійсно так, але під час читання якось все тільки буквально сприймалося. Зараз дивлюся запис ефіру і в ньому і в коментарях знаходжу нові смисли

[@АлександраБойко-ц5р]

Шикарний розбір . Не читала книгу. Тепер зацікавлена. Для мене було найстрашнішим жахом не мати змоги народити . На щастя я мама , але могло бути інакше, і думаю ця книга може стати арт терапією Для тих хто стикається з цією проблемою і іншим людям для ознайомлення що таке буває як людина з такими проблемами це переживає.

[@Kitsutsu3124]

Крутезний розбір❤️❤️❤️дуже дякую

[@AmazingGirl575]

як завжди супер круті і розумні думки. дякую))) Я собі записала дещо на листок навіть. Тепер вже думаю завести собі зошит чи блокнот для таких всяких різних цікавих роздумів))

[@high_hopes_life]

Крутий випуск! Дякую.

[@anastasiiachabanenko576]

мені здається, що страждання не роблять сильнішою, насправді. Людина може впоратись із лихом, але цей травматичний досвід так чи інакше буде впливати на неї в майбутньому - й інколи наслідки цього впливу називають проявом сили, хоча насправді це захисний механізм, щоби більше не було так боляче. Так, просто "відвалюється шматок тебе" - і ти просто далі пристосовуєшся так жити.

[@svdenys]

Дякую. Зараз майже не читаю, цікаво послухати, відчуття як ніби сам прочитав і пережив книгу.

[@oksana4501]

Дякую за ваш клуб❤

[@sirjohnplaton2085]

Дякую за потрібні книжки у наш час!

[@NestySh]

Дякую за ефір💙 книжку замовила одразу, бо вже навчена 🤌🏻😂

[@ЮляКозинець]

💛💙 Неймовірні дівчата! ❤️❤️

[@ОльгаПетрушевская]

Вирішила знову почати читати книжки в цьому році завдяки вам, дівчата ❤ Дуже рада, що мені потрапила до рук саме ця книга для старту. Колись у розмові з вагітною подругою я запитала її чи це її перша вагітність і вона розплакалась. Я не можу зрозуміти звідки в моїй голові взялося це питання і з якою метою я не подумаючи його поставила. Я почала заспокоювати її тупими фразами, що все буде добре. Досі почуваю себе некомфортно, згадуючи цей епізод. Ця книга має важливий меседж до таких як я, аби люди розуміли наскільки чутливою ця тема може бути для жінки.

[@damnumliga396]

Лайк за корисний український контент

[@annasun29]

Окрема дяка за лібраріус з-за кордону!

[@КатеринаСтебельська-к4и]

Дякую за цей випуск!

[@veronicamishaeva2162]

Люблю вас)

[@ОлександраЛузан-в8г]

Це була моя перша книга, що я прочитала в цьому книжковому клубі. Дякую, Яна та Емма, що зацікавили! Мене дуже заціпила тема того, наскільки героїня зациклена на тільки одному бажанні завагітніти, що в неї просто немає нічого іншого в житті. Я не думаю, що для цього достатньо тільки цього бажання мати дитину, думаю, що це установки в голові, що ти маєш це зробити на цьому етапі життя, інакше ти просто не жінка, інакше просто тебе не існує. Це закладається у вихованні з дитинства? Закінчила навчання, знайшла чоловіка, одружилися, купили квартиру, народила дитину, купили дім, народила другу....? Якийсь такий план? І якщо щось іде не так, то баг системи, зацикленість, повторюємо знову поки операція не буде успішною? Це наче якийсь шаблон, по якому має жити жінка. Хочеться щоб побільше жінок прочитали цю книгу, як приклад того, що почутий з дитинства план життя це не закон, що можна жити так, як ти хочеш, що можна не слідувати плану і не корити себе, що все йде не так. Бо я думаю, що саме це впливає на всю цю дивну поведінку героїні. Наприклад, дуже зачепила відсутність розмов з чоловіком. Це типу життя про принципу - ухопила хорошого мужчину, то тримай його, не кажи про проблеми, не лякай своїм горем, будь для нього квіточкою тощо. Одна розмова з чоловіком на початку книги, де героїня просто не змогла сказати чоловікові, що ї погано і вона нікуди не хоче йти, а замість цього просто промовчала та пішла в ресторан, бо жінка ж не може страждати, ніхто не має про це знати, навіть найрідніші - чоловік, мати. Я не сумнівюся, що героїня дійсно хотіла дитину, це читається в тексті, але от доведення себе до депресії мені здається через установки. Мене дуже огорошували всі ці походи по екстрасенсах, піявочниках і "масажистах", я прям аж хотіла кричати - да що з тобою не так? Піди, поговори з чоловіком, скажи йому, що відчуваєш, може він в цей момент так само думає, що це з ним щось не так і що він робить її нещасною. Він міг би стати для неї психологом, який допоміг би їй не падати далі в цю темну яму болі. А замість цього вона мучає себе неприємними процедурами, щоб не бути якоюсь "не такою". Героїня навіть задумувалася про те, що може їм варто розвестися, бо навіщо вона йому без дитини. Ну я можу це пояснити тільки якимись внутрішніми травмами. Чому людина замість того, щоб подумати про себе, висказатися, поділитися своїми почуттями і робити себе щасливою, не задумуючись про "правила гри", добровільно страждає? Я думаю, що це проблема не одного покоління. І хочу, щоб таких історій висвітлювалося більше, щоб ми більше цінили себе насамперед як людину, а не ким тобі диктує бути суспільство. Може тоді і суспільство швидше зміниться на краще?)

[@MrLeni89]

Книжку не читала, але з обговорення складається враження, що героїня не дуже то і розумна, раз бігає по «бабках», був життєвий план - заміж, хороша робота, дитина. За кого заміж - не так важливо, аби задовольняв к матеріальному плані, дитина - це щоб бути як усі, і от коли план не вдається - її колбасить. Насправді, мені такі жінки не імпонують - скукота і банальщина з претензією на щось ексклюзивне

[@ІринаЮрченко-в3щ]

Дякую за згадку Франкла! Обожнюю, якраз зараз читаю. Дуже шкода, що повної версії книги немає українською. Доводиться читати російською щоб дізнатися повний текст.

[@katifed1528]

Етер був неймовірний 👏

[@НаталяДріга]

Дівчата, послухала вас і зрозуміла, що читати цю книжку не буду ! :)

[@GaliaNikitina]

Дякую за обговорення !

[@НадяЯремко]

Зрозуміла, що наступного разу потрібно читати поближче до обговорення, бо трохи забувається і втихають емоції. В мене героїня викликала багато емпатії, можливо через призму мого власного материнства. А ще є багато знайомих, для яких цей досвід актуальний, тому запитання про дітей завжди табу. Як на мене, Хрусталина справді хотіла мати дитину, не через фоточки з животиком, не через шалений суспільний тиск. Просто в деяких людей таке бажання справді виникає. Дуже шкода, що їй довелося пройти такий шлях.

[@anastasiariznyk]

Щиро дякую! І додаю свій коментар на підтримку вашого каналу! 💙💛 (не менше восьми слів)

[@Jengorska]

Скажу чесно, мені ця книга не сподобалась. Ні сюжет ні подача. ГГ здавалась дуже не логічною, а її дії мене відверто дратували. Було неприємно бачити в Емми в сторіс, як інші читають цю книгу, хвалять її і кажуть як приємно було це читати, і як їм сподобалось.. Мені хотілося критикувати кожну її дію. Я дуже рада була подивитись цей випуск, і вже біжу за книгою нейробіологині) Дяка!

[@marynabuhai8239]

Такі самі відчуття

[@РиммаКузовлєва]

Я хотіла прочитати цей роман у книжковому клубі з вами, але вирішила вберегти себе від поганих емоцій бо знаю, що буду перекладати все прочитане на себе. Але вчора це сталося. Я втратила дитину. На сердці порожнеча, намагаючись відволіктись зайшла в ютуб. І от рекомендації знову підтягнули цей ефір. Дивлюсь і плачу, як близько мені це зараз. Піду купляти книгу терміново

[@Inga_Sunrise]

Тримайтесь. Це важко. Розумію. Я поки що закинула книгу в кошик, але не беру. Згодом)

[@bibibrutto8409]

ми втратили у квітні 2022го. 24 лютого мав бути скринінг. до того 2 роки намагались завагітніти. і от зараз також не виходить з того часу.

[@onlynerf]

Люди заспокоюють себе , коли їм погано, що це тільки період і це скнчиться перемогою і бУде якась за це винагорода...думаю це пов'язано з вірою в Бога, з релігією

[@yulicim]

Дякую вам за цікаву книгу, якщо б не ви, я б не подивилась навіть в її сторону, бо це зовсім не моя тема. А читаючи кайфанула ❤ навіть пару разів плакала. І ще окремо дякую за librarius, завдяки цьому додатку читаю більше

[@olgapobereznichenko59]

Thank you!

[@d.matsola]

Привіт. Готувалася до книжкового клубу (мій перший клуб), прочитала книгу. Сподівання: буду слухати і писати коментарі. Реальність: додивлялася стрім вже в записі, коментувати в чаті не встигала))) Книга зачепила описаною історією. Серед озвученого було «герої - сучасні люди, які читають Андруховича і Жадана, вони не могли не звернутися до психотерапевта». Але я прекрасно уявляю цих героїв, у яких психотерапія з'явилася аж в кінці історії. Не тому, що вони не освічені, а тому, що у нас в країні культура звернення до психологів не поширена, а іноді навіть висміюється - «ти що псих, щоб до психолога йти?» або «я сама собі психолог». А ще є багато шахраїв, які прикидаються психологами, а насправді шарлатани і звернення до таких горе-спеціалістів закінчується «більше ніколи знову». Останні роки я бачу як все більше людей звертаються по допомогу, а скажімо років 10 тому картина була зовсім інша. В розмові про стосунки між головною героїнею та її чоловіком виникла дискусія про те як вони спілкувалися і чи спілкувалися взагалі. Доречі, це досить поширена проблема. Таке враження, що це частина нашого виховання - жінка має мовчати про свої бажання, проблеми і т.д. Якщо чогось хочеш - мовчи, але ти можеш про це завуальовано натякнути, щоб чоловік здогадався. Якщо ти мовчиш - він має здогадатися, що щось не так і або виправити, або почати розпитувати. Пам'ятаю про таку жіночу поведінку було багато дискусій. Цікаво було послухати про бабусю головної героїні, бо для мене це було відкрите питання. Я так і не зрозуміла, коли вона померла і з ким переписувалася Хрусталина. І звісно дуже засмутило, що стільки героїв авторці довелося похоронити. Дякую вам, Еммо і Яно, за читацький клуб. У інстаграмі було чимало розмов, переписок і дописів про «Не вагітну».

[@y.m.9301]

Дякую за класний ефір! Завжди дивлюся їх із задоволенням❤ А можна порекомендувати книгу для наступних ефірів?) Мені здається, вона на 100% вписується в теми та проблематику, які часто обговорюються на каналі! «Другий чоловік» - Ларрі Трамбле

[@Viky.A.V.]

"Питання про дітей - недоречне завжди" ? Я посперечаюсь з вами. У нас культ материнства, жінка досі асоціюється з матір'ю, а вже потім - з людиною. Мої родичі по татовій лінії- всі багатодітні. А в мене з підліткового віку - атипова депресія, вже кілька епізодів. На сімейних застіллях про дітей запитували в усіх, окрім мене. Знаєте, як я почувалась? Як "бракована". Бо татові родичі іноді говорять щось типу "В нашому роду такого (депресії) не було, звідки ж воно взялось!" Тому, для мене "не-запитування" про дітей довгий час було натяком на те, що мені не варто розмножуватись. Отак. Спершу в наші голови вдовблюють материнство як ідею-фікс, а потім деяких з нас виганяють з цього культу, як "недостойних". Я дуже страждала через це.

[@solodkabulka27]

Співчуваю вам, це мабуть і справді боляче( хотілось би жити в ідеальному світі де ніхто не задає незручних питань нікому і ніхто від цього не страждає. Я от дуже боюся материнства і вагітності і питання про це мене вводять в істерику (

[@Viky.A.V.]

@@solodkabulka27 Я вас розумію пречудово. Я б радо всиновила дитину, з підліткового віку прийняла це рішення. Я не прагну вагітніти. Але поводження родичів, та й суспільства - реально робить боляче, мені знадобилось кілька років щоб припинити реагувати. Ми самі будуємо цей світ, тому добре, що ми говоримо, озвучуємо, і змінюємо ставлення.

[@ingialionka]

Я б сказала, що це не культ материнства, а культ неосвіченості. У нас і досі не має поняття, що жінка рівноправна з чоловіком людина і дітонародження це її природнє, але не основне і не головне призначення. Як казала один гінеколог: "Гірше аборту є тільки небажана дитина". Якщо не культивувати і не нав'язувати змалку стандарти, певна, що співідношення тих, хто хоче дітей і хто не хоче буде +- рівне.

[@Viky.A.V.]

@@ingialionka щодо небажаної дитини - свята правда! Не уявляю, який це біль, почуватись небажаним для мами(( Та й жінки почуваються винними, що не кайфують від материнства. Недавно я помітила, що в черзі до психотерапевта - зовсім молоді дівчата з немовлятами. Хваланебу, що вони хоч приходять по допомогу...

[@ingialionka]

@@Viky.A.V.У мене подруга лікарка в інфекційному відділенні дитячої лікарні. Каже, що за їхньою статистикою спостережень за пацієнтками з дітьми таке враження, що лише відсотків 20-25 - це дійсно усвідомлені матусі, відсотків 60 народили, бо то ж треба/прийнято/пора і всі інші-мучаться, зривають злість на дітях і відкрито їх ненавидять та жаліють себе. А щодо згаданого Вами болю, то моя мама - небажана своєю мамою дитина (моєю бабусею). Це жахливо. Як можете припустити - я не улюблена внучка була і це жахливо, коли рідна бабуся так до тебе ставиться.

[@olenamuliar484]

Вже потрібно попереджати видавництво, що їх книгу буде обрано наступною, щоб встигли додрукувати)

[@ukrtvi]

Очікувала на обговорення, але дуже засмучує дивна думка і переконання Емми та Яни що "якщо б вона зробила екз не тільки там але ще й в Україні і ще щось спробувала а не іти до недоказових". Дівчата, хочу відзначити що це максимально негарно по відношенню до дівчат, шо пройшли екз. Бо досвід ВТРАТИ ембріона який ти вже вважаєш дитиною і тобі підсадили може бути настільки травматичним і жахливим, адже це фактично викидень і велика кількість жінок переживає це дуже тяжко. Тому логічно що наприкінці книги головна героїня відмовляється від нової спроби екз щоб не проходити через можливість цієї втрати знов. Це важливо, тому було дивно почути ваші такі радикальні коментарі

[@ingialionka]

Мені завжди цікаво було наскільки треба хотіти дитину, щоб наважитися на штучне запліднення. Бо це ризиковано ж для власного здоров'я, та й стимуляції добре вдаряють по організму- тут має бути дійсно надзвичайне всеохоплювальне бажання мати дитину. Бо з вагітністю природнім шляхом це досить часто буває випадково/несподівано і ти приймаєш це як факт, а тут це завжди свідоме рішення.

[@ukrtvi]

@@ingialionka ЕКЗ часто вибирають пари, в яких у чоловіків проблеми з рухливістю і кількістю сперматозоїдів, бо такий варіант значно підвищує шанси завагітніти. Але так, про екз часто кажуть як про "магічну пігулку", ніби "ну якщо що можна зробити штучне запліднення" і дуже мало говорять про ризики, наслідки, особливості процедури. Крім того ця процедура дуже коштовна і недоступна для багатьох людей(

[@ingialionka]

@@ukrtvi В моєму оточенні є 3 жінки, яким робили екз. Дві родини через вказану Вами проблему, а ще одна була сурогатною матір'ю. Наразі і після сурогантного материнства і в цих двох знайомих проблеми зі здоров'я повирішували більш-менш лише зараз , на 2-3 році життя після народження дітей. В 2-х випадках - це пухлинні утворення, які, як пояснив лікар дуже не люблять гормонального впливу, який завжди дає вагітність, а тут ще й "агресивний" протокол екз. І мене вразило, слова цих жінок, що знаючи про такі ризики, вони б тоді краще думали і можливо б не робили цього. Бо хвора мама дітям не треба. Дякую за розуміння!

[@ukrtvi]

@@ingialionka дуже співчуваю жінкам з вашого оточення. Дійсно, є види раку які реагують на підвищені рівні окремих гормонів, особливо якщо є ризик до утворень з сімейного аналізу чи супутніх захворювань. Це дійсно непроста процедура і важливо говорити про всі "за" і "проти". Шкода до речі, що авторка обговорюваної книги не розкрила трохи цю тему

[@allapopkova8940]

@@ingialionka мене завжди лякало, як можна так хотіти дитину, щоб зважитись на вагістність і пологи. Щастя, що існють контрацептиви.

[@lucky_ms4174]

Дякую❤

[@yanabanana5086]

Здається, за високою якістю репродуктивного здоров'я в Україні стоїть не велика к-сть безплідних, а високий інтерес до недорогих білих дітей. Сумний момент.

[@ІннаДемянова]

До лінії смерті у творі: моя дитина померла в той час, коли загинув Кузьма і це дало мені легше перенести особисту втрату...

[@MsTbiliseli]

Дякую за цей досвід, він був важким. Тільки що закінчила читати книгу. Мене підбушувала головная героїня, мені вона здалась досить "порожньою" та "поверхневою", вибачте. А ще я зловила себе на думці, що там дуже мало про чоловіка, про їхні стосунки, настільки вона, нещасна зациклилась на собі та своїй біді :( Чоловік- золото! Хочу і собі такого )))) Точніше, щоб з моїм були такі самі стосунки. Ще я помітила, що Хрустя так зациклилась на своїй НЕвагітності, що вона взагалі не помічала, що відбувається з її оточенням - онкологія батька, онкологія Міни, смерть психолога. Там ще питання до її ставлення до Києва, але менше з тим, про це не будемо.

[@bibibrutto8409]

вона про це писала там. що мала раніше звернутись до психолога.

[@kolorova]

Ви дивуєтесь чому героїня не пішла на ще одне ЕКЗ, а пішла до чувака з п'явками. Я її розумію, бо по-перше це дуууже дорого і емоційно дуууже важко. Коли вперше не вийшло, то вдруге наважитись дуже важко. Бо люди які не пережили цього досвіду не знають що ця процедура не робиться за один день, бо це місяці підготовки, фізичних і моральних страждань які не закінчуються вагітністю. По-друге це не гарантія результату.

[@tanyaalex3767]

Це не важко, і не довго. Оце "важко" сидить в голові. У ЕКЗ немає нічого страшного, просто це фінальна стадія і коли не виходить, ти кажеш, ну все "я зробила, все, що від мене залежить, тепер залиште мене в спокої". І це я з 5 дівчат ривіла на пункції, інші раділи і посміхались. Та і для героїні книги це явно не дорого.

[@V1nkeN]

Ніколи не питаю людей про дітей та шлюб. По-перше я майже ні з ким не спілкуюсь а по-друге мені байдуже.

[@Inga_Sunrise]

Нарешті я знайшла суперовий куточок. Нарешті! Радості немає меж ❤️‍🔥 Але))) Тут в кінці сказали "Проблема спінози", а в інсті у всіх сторісах "77 днів лютого". Я так розумію,що третя неділя грудня завтра і я ВСЕОДНО не встигну прочитати. Та все ж , що зараз ?)))

[@palaye]

зараз читаємо "77 днів лютого", обговорення за тиждень, тому встигнете)

[@Inga_Sunrise]

@@palaye дякую ❤️‍🔥

[@liyalynn3846]

Слухала та згадувала американський фільм Справа хоробрих. Починається доволі банально: група пожежників хочуть стати героями, все відбувається дуже за американськими канонами, але потім… потім ти чекаєш на хеппі-енд, а стається те, чого не очікуєш від подібних картин. Усі вони, крім одного, гинуть. І це так, ніби фільм взяв, і щось перерізав всередині. І починаються титри, де ви бачите реальні фото цих пожежників, і того одного, який багато років бореться з комплексом того, хто вижив та почуттям провини. Ненавиджу за це цей фільм, бо він під кінець повністю зруйнував оману американських фільмів про подібних героїв.

[@kikisyavka]

Якщо не вдається завагітніти- вдаємося до допоміжних репродуктивних технологій. 21 століття на вулиці.

[@bibibrutto8409]

прочитала спершу Не вагітна. Потім прочитала Мам. Потім прочитала такого ж тип книгу In vitro. Про героїню, яка пройшла через 6 ЕКЗ. І також потім зібрала щасливі і не такі щасливі іторії про тих, хто обрав ЕКЗ і що з того вийшло. Ота книга важка, як на мене. Такі книжки зрозуміють лише ті, хто в такій само ситуації. Не змогли, хотіли, не вийшло, змирились чи всиновили. Чи вийшо і все добре. Тим хто гордовито заявляють, що вони чайлд фрі (особливо викликають посмішку ті, хто таке кажуть, кому 20-25 років і вони навіть не пробували. нуну ) краще таке не читати. Я про тих чайлд фрі, які чомусь пишаються таким вибором. Адже в цьому ж нема чогось особливого, це такий самий вибір як мати дітей. В чому гордість? Це не сила духу чи досягнення. Тому слабо віриш в такі заяви. ну сорі. Так от, отакі всі потім вони починають кричати, яка героїня дурна і ниє, насміхатись. І тим сами дуже зачіпають жінок, які хочуть, але не можуть, які в розпачі. Як на мене суспільство поділилось вже на 2 категорії, які вважають, що їм можна штурхати ногами і булити отаких як ГГ: ті, хто весь час лізе з "а коли вже діти?" і оці всі чайлд фрі. І ті і ті чомусь дозволяють собі лізти, бути нетактовними і насміхатись.

[@danasolomiychuk9705]

Петрановську довгий час радили всім матерям, каюсь, і в мене теж є 😔 Зараз би нізащо цю книгу не купила, але тоді, 2 роки тому, моя русофобія була недостатня(((

[@marianateslia8475]

🔥🔥🔥

[@Natalie_in_motion]

Міна була справжня, але її смерть вигадана, адже вона написала про смерть в щоденнику після сесії психотерапії, коли психотерапевтка сказала позбутись її для свого ж ментального здоров’я

[@olgay278]

❤

[@ololoshamedia4681]

в мене якраз мати така - художниця, представниця столичної інтелігенції, яка полюбляє транссерфінг, нью-ейдж, езотерику та силу думки, і в їх бульбашці це норма.

[@bardzilko]

💚💚💚💚💚

[@sweetlanakovaliova6404]

Дякую. Була там, це дуже боляче. Починаєш вірити і в магічне мислення. Хотіла би написати щодо Петрановської. На курсах з усиновлення її книжки є обов’язковими до прочитання. Чому? Тому що вона овер дофіга років працює з темою сирітства і усиновлення. Повертаємось до початку книжки Саваріноі «Ми є, а книжок про нас нема»! Тобто нема класного укр контенту про усиновлення! А де брати адекватну інфу про це? (Сорі, але з теми сирітства у Петрановськоі дуже адекватна інфа, як би я особисто до неї не ставилась зараз). На курсах всі теми розкриті не так глибоко, завжди шукаєш додаткову інформацію.

[@aiiiavsv]

Про фотки в інсті і «відмите життя». Це ж не стосується тільки дітей. Брудно дома може бути і без дітей, але мало хто викладає фото на фоні немитого посуду. Так само фоти з Чорногорії навряд будуть зроблені на фоні неідеального пляжу чи там чогось ще. Інста на тому і побудована, всі там хочуть мати красивіше життя ніж насправді. Або просто тупо робити фотки бруду, ми ж на це дивимось, а приємно дивитись на щось красиве.

[@user_Ruslana_Koval]

Мені у словах від автора не вистачило н-д ще таких порад: "Якщо ваше життя втрачає сенс - йдіть в терапію. Якщо не справляєтеся зі своїми емоціями- йдіть в терапію. І ще 100500 причин йти в терапію". Також в книзі багато претензій до оточення яке постійно робить недоречні питання/ зауваження/ поради. І зовсім мало уваги приділено тому що сама героїня ніяк не проговорює свої переживання, замість шукати підтримки у своїх близьких - замикається. Так, наше суспільство далеке від ідеалу, але конкретно в цій книзі я бачу значно більше проблем в самій героїні, ніж в суспільстві.

[@mrDANtesify]

Хотілося б колись побачити книжку Ефект Люцифера у вашому книжковому клубі. Дуже цікаві ваші думки з її змісту, та чи можливі нс вашу думку паралелі з росіянами

[@realist_ik]

Яка крута книга)))

[@Natallya1]

дуже жалкую що не встигла на чат... дійсно цікаво б було наживо обговорити... тож зостається тільки реагувати) тому все нижче прошу сприймати згідно таймінгу)) мене тішить що все ж обговорення починається з психотерапії) бо на мою думку, це саме те з чого і треба було почати героїні... важкий перегляд напевно буде)) почула про експертність страждань - аж пересмикнуло... навіть слів не доберу... але як це можливо взагалі? - ці люди страждали - ми маємо дослуховуватись, бо... що? ми так не страждали? ми не так страждали? ми не страждали? вибачайте, але кожного разу як мені пропонують чиюсь експертність, я найперше згадую що колись нобелівську премію здобув чувак якій винайшов лоботомію, і саме за це її і здобув... ще зрозуміла що я суто книжкова душніла... коли Емма загорнула книжку в калачик... а це ще й не тверда обкладинка... благаю! не робіть такого більш ніколи прилюдно!)) впевнена, я не одна така навіжена... селфхарм - ось про що ця книжка, більшим рахунком... у всіх є свої відомі стереотипи щодо селфхарму, тому мало хто усвідомлює які невимовні форми він може мати... дякую Яні) це те що мене весь час бентежило - вона не розмовляє ні з ким! вона ні з ким не розмовляє... в її житті є люди які розмовляють з нею, але вона не розмовляє ні з ким... і так, інстаграму в книжці набагато більш ніж дітей взагалі, ніж чоловіка, ніж собаки, ніж подруг... над ідентичністю добре попрацювати треба... бо, на мою думку, коли перелік не починається з - я людина - далі вже можна не слухати.... ось склалась особиста думка, послухала дівчат, і вона кристолізувалась) але я не можу її повною мірою озвучувати) бо як би це не було не моє) воно моє... я прочитала, пережила, сподобалось, або ні - взагалі нічого не важить... це ще я тільки до середини додивилася)

[@taniahristich5864]

Ви ото сказали про французького бульдога, а я згадала історію мого друга, який «став у чергу» за цуценям цієї породи, і все було ок, а через місяць вони захворіли на чумку і їх не стало((( І типу чекав 3 місяці, а за місяць до зустрічі цуциків не стало😢

[@nastiazhy]

Давайте брати тварин з притулків, а не спонсорувати жорстокий бізнес

[@taniahristich5864]

@@nastiazhy я теж такої думки, але друг хотів саме ту породу, а його знайомий брав там цуцика.

[@Natalie_in_motion]

Було б дуже класно мати чат десь в телеграмі для обговорення поза ефіром

[@palaye]

Зараз працюємо над створенням чату для патронів.

[@kanapka_z_kotem]

Хотілося б почитати в папері. Але я в Варшаві, тому читала в Лібраріусі. Що я можу сказати про Лібраріус: добре що я маю можливість читати українське в Польщі за негрубі грощі, але додаток можно було б зробити краще! Не можу зробити закладки, не можу дізнатися скільки сторінок залишилось в книзі, бо додаток показує тільки до кінця глави, не можу пролистати до конкретної глави або розділу, немає доступу до змісту як у паперовій книзі, або навіть у ворді. Отже Лібраріус є моїм вибором, бо я не маю вибору. P.s: книжка "Не вагітна" досить трагічна і важка для читання, особливо для емпатів, тож після неї я читала "Матера вам не наймичка" Каті Бльостки і це було прекрасно)))

[@marynabuhai8239]

Додаток лібраріусу бісить страшенно. Крім всього вищеназваного виявилося, що куплену електронну книгу я можу читати лише в додатку, а не скачати на телефон. Тобто я ніби як книгу купила, але вона "моя" лише доти, доки я не видалю додаток. Як так?! 🤷‍♀️

[@kanapka_z_kotem]

@@marynabuhai8239 це я теж помітила, книга куплена, але лише в умовах додатку. Це як купувати різні бустери (гроші, декор, амуніцію тощо) в комп'ютерній грі, де ти витрачаєш реальні гроші на щось, що належить тобі виключно в цій грі (додатку, сайті).

[@tanyaalex3767]

Як людина, якій знайома тема цієї книги, я дозволю собі виразити думку відмінну від інших ваших коментаторів. Тобто ідея про те, що жінки які не можуть завагітніти мають бути почути суспільством і ми маємо це обговорювати. В мене виникає питання: а ви впененні, що це саме суспільне питання? Чому його треба обговорювати з іншими людьми, щоб що? Я не змогла прочитати, книгу, не лише через те, що не бачу її як літературну цінність, а й через те що мені боляче. В мене власний шлях. В нас. З чоловіком. І читати про власний біль книгу, і обговорювати це ще й з іншими жінками... це все одно, що давити на болючу мозоль. Я змирилась зі своїм положенням, я живу далі, рани загоїлись, я не хочу обговорювати це з ким небудь, тим паче чути про чуже подібне горе. Хоч, особисто для мене це не є горе, просто життєві труднощі. Але вони болять... жодна інша жінка цього не зрозуміє. Вибачте за різку думку, але це ниття ради ниття. Стосовно книги. Я прочитала початок, те що було в безуоштовному доступі, і ... це все одно що скласти сторіс героїні за 5 років і прочитати в її інсті. Це не література! Вона не несе художньої цінності, ніякого унікального стилю автора, немає глибини оповідання, різномаїття мови, щоб можна було щось почерпнути для себе, я б нічому не навчилась, просто пройшла тей самий етап морального болю, з яким я і так живу 10 років... З точки зору якості тексту я наче прочитала щоденник юної дівчинки. При всій повазі до вас, вибачте за гостру критику. Я погана людина, але не можу промовчати. Бо і література і безпліддя це мої власні атрибути у цьому житті.

[@layoshmiller]

А хтось навпаки був би щасливим, якби в нього ніколи не народжувались діти. Бачив багатьох, кому діти зіпсували все життя. Доля буває дуже іронічною, коли ми собі вирішуємо, що бажати нам слід щось протилежне від того, що ми маємо. Думаю, можна натренуватися, щоб бажати тільки те, що маєш. Останні п'ять років у мене більш-менш виходить зовсім не бажати того, на що не в моїх можливостей повпливати. Чого і вам щиро раджу.