Вступ до філософії. Істина, гадка і підстави існування. Ч1. Руслан Мироненко, Ксенія Зборовська

💰Станьте спонсором каналу і ви отримаєте доступ до ексклюзивних бонусів. Докладніше:
/ @platoscaveua
💰Інші варіанти підтримки нашого проєкту:
platoscave.com.ua/donate
Продовжуємо поринати у філософські питання у Печері Платона! Цього разу поговоримо про те, чи існує істина та чи важить щось суб’єктивна думка?
Окрім того обсудимо такі моменти:
- Що таке істина?
- Істина - це більше поетичне, релігійне чи наукове поняття?
- Чи вказує істина на реальність?
- Яка відмінність між ἀλήθεια (істина) та δόξα (гадка)? Що з цього більш дотичне до об’єктивно існуючого?
та інше.
Учасники:
Руслан Мироненко - засновник Печери Платона
Ксенія Зборовська - співзасновниця Печери Платона
Підписуйтесь на нас:
Facebook:
/ platoscaveua
Telegram:
t.me/PlatosCaveUA
Instagram:
/ plato_s_cave
KZbin:
/ platoscaveua
Patreon:
/ platoscave
Сайт:
platoscave.com.ua/

[@lyosha_sem9467]

Прикольно. Я на початку теж дійшов думки, що істина = річ, як якийсь згаданий вами філософ )

[@user-jz5wl3ms3c]

Помилки багатьох людей, навіть тих, які начебто володіють логікою і критичним мисленням, часто полягають у спотвореному розумінні і нечіткому розмежуванні визначень слів. Однією з найважливіших основ критичного мислення є знання про те, що таке знання і чим воно відрізняється від віри (гадки, переконання, припущення). Ось мої міркування про це. Я сподіваюся, всі погодяться, що в таблиці множення абсолютна істина(правда). Уявімо вчитель у школі запитує учня чи знає він скільки буде 6*6? Той відповідає 37. Думаю, що ніхто не стане сперечатися, що цей учень не знає скільки буде 6*6, а якби він відповів 36 то всі погодилися б, що знає. Тепер уявімо, що цей учень не вчив удома таблицю множення і не знає відповіді, але хтось йому підказав 36 і він зміг відповісти вчителю. Чи став він у цей момент знати, скільки буде 6*6? Здається так, адже немає різниці вчити таблицю множення з книги або, наприклад, повторюючи за вчителем або іншим учнем. Але припустимо йому підказали 37 і він так відповів вчителю та отримав двійку. Думаю ніхто не буде сперечатися, що в цьому випадку він не став знати, скільки буде 6*6. Але чомусь він повторив неправильну відповідь, а не промовчав. Чи не тому, що повірив, що це правда? А чому повірив неправді? Чи не тому, що не знав правду? Адже якби знав, то не повірив би. Тепер повертаємось до першого прикладу, коли йому підказали правильно. Чому він повторив правильну відповідь? Чи не тому, що повірив, що це правда? Адже якби не повірив, то промовчав чи зізнався, що не знає. В обох випадках незалежно від того правду йому підказали чи ні, йому щоб спробувати не отримати погану оцінку, довелося повірити, що підказка правдива і повторити її вчителю, не знаючи скільки насправді буде 6*6. У першому випадку йому пощастило, і він повірив правді. У другому не пощастило, і він повірив брехні. Але як брехні так і правді йому довелося вірити з однакової причини, а саме через не знання, адже якщо ви щось знаєте, то вам немає потреби в це вірити. Тепер припустимо цей учень вивчив удома за книгою всю таблицю множення. Чи знає він у цьому випадку скільки буде 6*6? Здавалося б так. Але, а якщо в книзі помилка і написано 6 * 6 = 37? У цьому випадку можна сказати, що він не знає не тільки скільки буде 6*6, але й не знає всю таблицю множення, адже щоб знати всю, потрібно знати все. До того ж він думає, що знає, бо вірить написаному в книзі. Припустимо, він відповість вчителю, що 6*6=36 і вчитель погодиться, чи став він у цей момент знати правду? Здавалося б, є доказ, значить це точно правда. Але припустимо вчитель, щоб перевірити уважність учнів, коли учень сказав, що 6*6=37 погодився з цим, сподіваючись, що інші помітять і виправлять помилку. Виходить, що згода вчителя не дає знання учневі, що сказане істинна. Але що дає знання? Можливо калькулятор? Адже техніка не може брехати та помилятися. Але хто знайомий із програмуванням підтвердять, що можна написати таку програму, яка при множенні 6*6 показуватиме 37 або будь-яке інше число, причому в інших випадках показуючи правильно. Виходить, що ми віримо програмістові, що написав програму для калькулятора, а не знаємо. То як же отримати знання? Лише особистою перевіркою. Адже кожен, хто вміє рахувати, знає скільки у нього пальців і йому не треба в це вірити. Як перевірити скільки буде 6 * 6? Покласти що-небудь у шість рядів по шість штук і порахувати. Звичайно, що він, може припуститися помилки і в такому разі він не буде знати істину, але він може кілька разів перевірити. Повертаємося до питання вчителя: хто знає скільки буде 6*6? Навіть якщо учень особисто сам не перевіряв на фізичних предметах це твердження, а відповість 36, вчитель погодиться, що учень знає скільки буде 6*6 і цим введе його в оману про знання, оскільки учень знає тільки те, що так написано в книзі, і якщо там було написано інше число, він би назвав його, оскільки не знає реальної істини. Тому було б правильно або вчителеві питати: хто знає як написано в книзі скільки буде 6*6, або учневі відповідати: я не знаю скільки буде, але знаю, що в книзі написано 36 і вірю в це. Звичайно, якби в обох сторін було б попереднє чітке розуміння понять знання і віра, і чим вони відрізняються, то ці уточнення можна було б не робити. Та й так ймовірність такої помилки в математичних книгах прямує до нуля, тому ця помилка, якщо і виникне, то швидко буде виправлена. Небезпека цієї епістемологічної помилки більше проявляється у повсякденному житті, інтерпретації та поясненні явищ і процесів у точних науках і так званих гуманітарних "науках", які здебільшого засновані не на знаннях, а на вірі, припущеннях, поясненнях, інтерпретаціях чи правилах, вигаданих людьми.

[@user-jz5wl3ms3c]

Висновки: 1) Знання це лише інформація перевірена особисто чи зафіксоване органами почуттів безпосередньо, або математичні та інші абстрактні логічні істини. 2) Віра це вільне рішення людини вважати істиною неперевірену особисто інформацію. 3) Навіть найвагоміші докази не спроможні перевести інформацію з категорії віри, (припущення,гадки) у категорію знання, лише особиста перевірка. Отже, знання інших не стають моїми без моєї особистої перевірки. 4) Знати можна лише правду. Вірити можна як у правду так і в брехню, причому тільки до того моменту, поки сам не перевіриш. Особиста перевірка знищує віру, але робить знання. 5) Тільки особисте знання є абсолютною істиною, хоча, звичайно, знання це віра в те, що органи почуттів мені не брешуть. 6) Все що я не знаю, а у що вірю може бути як істиною так і брехнею, тому називати щось фактом чи вигадкою можна тільки, якщо я це знаю, або з застереженням, що я в це вірю. 7) Достовірна інформація означає гідна віри інформація, причому поняття «гідна» суб'єктивне, звісно ж не є знанням і може бути як правдою так і брехнею. 8) Більшість людей у світі або обмануто або помиляється, оскільки жодна релігія чи атеїзм не визнається більшістю, а двох істин не буває. 9) Не знання більшістю людей різницю між знанням і вірою спрощує можливість обманювати їх, керувати ними і маніпулювати у своїх інтересах. 10) Перевірка інформації, спостереження та експеримент це способи пізнання, а віра, сумнів та невіра це оцінка неперевіреної інформації, на підставі якої можливе ухвалення рішення. 11) Знання потрібно, щоб знати добро і зло, навколишній світ і себе, а віра щоб вірити в цінності та смисли, діяти в умовах невизначеності та робити вільний моральний вибір. Приклади віри: надія - це віра в те, що щось бажане станеться в майбутньому, або відбувається зараз, але я цього не знаю, або сталося в минулому, але продовжує впливати на дійсність; любов це віра у цінність когось чи чогось.