У тіні військових: дружини, діти, матері. "На зв'язку" Станчишин і Вишебаба

[@Vyshebaba]

Дякуємо, що ви з нами, вдячні за ваші вподобайки, підписку та спонсорство - це важливо для розвитку каналу й подальших зйомок

[@Leya-pd5kg]

Не надо мне подарка за мой комментарий.Ти едь в каждую семью кого оборвали и тех забили даже их дети что в борьбе. Их надо вспомнить , а не кому. Едь в гости к простим людям к каждому в дом. Это твое дело наперед .Твой репортаж того что тебе скажут, пусть тебя отпускают в отпуск на этот марафон. Стучи в двери каждой семью Украинцев , быть ближе к народу. и тогда их увидят и услышат и станет всем легче в два конца . Когда с фронта увидит ее близкую В Ютубе . Все фронтовики видят своих близких в камеру .. слышат их слова в камере .а где им ещё видеть своих? Давай пять

[@ВВСУія]

Моїх троє молодих, зелених синів пішли добровольцями з другого дня повномасштабки. За місяць і брат мобілізувався. Я вчилась розуміти зміни,які відбуваються з ними, щоб розуміти як з ними спілкуватися. Постійна напруга. Невимовний біль. Стільки всього пережито, що, правда здається вже мала б бути якась сила. Але її немає. І дедалі частіше. Двох бачила в цьому році, бо один двічі ранений, один важко - були вдома після реабілітації. А малого рік не бачила. Накриває. Хоча тримаю себе. Бо маю бути вдячна що залишаються живими. Такі програми треба нам. Щоб розуміти себе і процеси які ми проживаємо '. Дякую

[@НаталіяМухіна-б8г]

Дуже дякую! Теми які ви обговорюєте особисто мені дуже є цінним. Я ніби чую людей які в темі зі мною, які розуміють і відчувають в моїй парадигмі те що обговорюють. Відчуваєш, що ти існуєш, що хтось розуміє те що ти переживаєш. Мені взагалі здається, що наше суспільство ділиться на тих хто живе у війні і на те яке чекає коли ЦЕ що зветься війною якось закінчиться без їх участі. НЕ ЗУПИНЯЙТЕСЯ!!!!! Піднімайте теми, які хвилюють частину суспільства яка у війні, можливо це допоможе об'єднати наше суспільство і не тільки Перемогти а й після Перемоги.

[@ЛюдмилаАбаровська]

Дякую Вам! Дуже чекаю кожного випуску. Хочу книги! Все розповідаєте дуже доступно. Я дружина військового. Ми дуже рідні з чоловіком, але крім сім'ї не хочу ні з ким спілкуватися. Тратити ресурс на пояснення, виправдання, та переконання. Просто дбаю про дітей та чекаю додому чоловіка.

[@ОльгаБалашова-б1к]

Подяка від матері, яка чекає вже третій рік, сина

[@Leya-pd5kg]

Ждите Павло в гости с камерой , син потом найдется

[@ЕвгенияВорона-д5п]

Велика подяка Павлу від всіх дружин, матерів, сестер військових. Від держави ніякої допомоги дітям військових. Особливо дітям ВПО, батьки яких на фронті. Дитина змушена покинути рідний дім та і батько чи мати на війні.

[@xpkocka]

Дуже вдячна Вам Хлопці за порушення ДУЖЕ ВАЖЛИВИХ тем ... Мій чоловік грав в нвстольні ігри он-лайн з дочкою б книги читав , бавились в хованки ще багато різних розваг вигадували разом ... Доньці було майже 5 коли все почалось ... Зараз складно пояснити дитині чому татусі однокласників не на війні ... Суспільство наше зовсім немає культури вдячності і поваги до війскових а про жінокб дітей та батьків марно говорити ... Ще ДУЖЕ ДЯКУЮ і за захист ....

[@НаталияБронзова-ъ5х]

Коли психотерапевт розмовляє мовою,близькою до людей,то це заходить так як треба. 💯

[@ТетянаАндрощук-ф3ы]

В нашій родині чоловік з 2010 року пенсіонер мвс, але в січні 2015 пішов в 95 бригаду і півтора року був в АТО, застав Авдіївку і йому здавалось, що бачив війну, хоча в повномасштабній сказав, що зрозумів що не бачив нічого. В 2020 пішов на контракт в ту ж 95 і наш 19 річний син, війна його застала під Горлівкою і перше зіткнення відчув на Горлівському териконі 25 лютого. Серце матері все відчуває по іншому. Чомусь не спалось 24.02. Влізла в телефон-там путін, ввімкнула телевізор -Зеленський, війна… сіла на диван і заревла, вибігла 14 річна донька, я відповіла. О 5 ранку почало світати, взяла своїх 4собак пішла на луг вигулювати, хмари, гул літаків( ми на Рівненщині), дзвоню чоловіку, він в Європі на роботі далекобійником, дзвоню колегам, що на роботу не йдемо, вони питають чому, а я дивуюсь що вони не знають. Син перестав виходити на звʼязок, день, другий, третій… чоловік на звʼязку, намагається все передати і повернутись. 7 березня повертається, доба на збори, все що було, бо діти голі, все згоріло, і 9 березня ми самі веземо його під Волноваху в роту до сина, так почалось наше пекло. Коли чоловік приєднався до сина, я ніби трішки заспокоїлась, бо відчула що син під наглядом. Хоча потім питала в сина, чи стало йому легше? Відповів, що ні, бо ще переживав за тата. Я замкуналь, замовкла, обізлилась. Мене дратували люди, колеги, в яких нічого не змінилось, вони жили своє повне веселе життя. Після кожної звістки про загибель друга сина, такого ж двадцятирічного хлопця, я ще більше ненавиділа чоловіків 35+, які вже народили дітей. Я не розуміла, чому ці діти мають відстояти мир для них і їхніх дітей, вони також могли і хотіли народити дітей, заробити грошей, але загинули. Я стала нестерпна. Я працювала, вела господарство ( собаки, свині, кури), в перший день війни забрала до себе дівчину сина з Житомира. Але мовчала і вдома і на роботі. Я ловила себе на думці, що в голові крім молитв нічого не звучить. Сина поранило, коли росіяни входили в Ізюм, хоча ситуацій коли він міг загинути було десятки, а чоловіка поранило коли Ізюм звільнявся. Коли я стрепенулась, що донька вдома бачить вічнозаплакану мумію і коробочка моя щільно закрилась, вже був жовтень, зараз я розумію що це після поранення чоловіка я трішки, ніби заспокоїлась, що живі. Я пішла в пошуках психолога, але в нашому місті нічого не було. Я прийшла додому, витягла з-за шафи свою папку з фарбами і почала малювати, повернулась в нашу вечірню художню студію, малюю навмисно світлими фарбами світлі сюжети, так витягаю себе. Випробування на тому не скінчились, потім було ще тяжче. Молитви не стихають. У хвилину мовчання молюсь і називаю всі імена побратимів чоловіка і сина. Зараз розумію що ті щоденні турботи по господарству і робота також не дали мені здуріти в той час. Так і мій рецепт: молитва,робота, звірі,хоббі( щось руками , пальцями робити). А навколишні люди, якщо дратують-просто ігнорую, ізолююсь. Більше того, я ізолювалась навіть від мами, ми роками не балакаємо,вона з 2019 в росії, і на початку задала мені питання:чого я їх туди послала? Але то вже зовсім інша історія…. Ми маємо перемогти і процвітати, бо в нас вибору іншого немає. Вистоїмо!

[@murmea_meoi]

Мене ображає, що поширюється образ дружини військового, яка зраджує чоловіку, витрачає його гроші і живе своє краще життя. Звісно, такі випадки є, так само, як і зрада чоловіків на фронті. Але більшість з нас хвилюються, сумують, намагаються тримати норму і не збожеволіти.

[@murmea_meoi]

Ще хочу зазначити, що в принципі у суспільстві дуже мало емпатії до дружин військових. Особливо у тих, кого минула мобілізація. Постійно доводиться відповідати на нетактовні запитання, пояснювати банальні речі. На початку в мене було більше терпіння, але зараз іноді вже агресую.

[@Vlastelinkas]

​@@murmea_meoiЦе захисна реакція на байдужість оточуючих, особливо тих, котрі не мають "відношення" до війни, хто не знає, що таке втратити рідну чи кохану людину... Стійкості, терпіння та сонечка в душі! Хай у вас все буде добре ☀️🙏💙💛🌹

[@Ljana97]

Я не пішла на зустріч з вами, не хочу бачити тих, хто ходить на концерти ітд щоб потім хизуватися фоточками і які вони патріоти, але мій біль їм байдужий, я байдужа, мій чоловік їм треба лише як щит, щоб їх не забрали. У нас тут багато хто маски позривав, коли оголосили, що потрібна мобілізація. Біженці і рідні військових це різні групи людей, мій чоловік повернувся в Україну, в той час як молодші і здоровіші за нього чоловіки з'явились тут і будують своє життя, і до них краще за допомогою не звертатись, шукають як тебе кинути і як витягнути побільше грошей. Ті, з ким дружили, припинили спілкуватись одразу, коли чоловік пішов воювати, я розумію, я ходяче нагадування про війну, якої в їх світі немає. Я розумію як це працює, коли чоловік приїжджає у відпустку, на тиждень забуваю. Тому моє коло спілкування - місцеві, а не понаїхавші, особливо за хабарі украінчики. Знаєте, суспільство часто каже, що наші чоловіки повернуться псіхованими, але при цьому не хочуть піти і допомогти їм, як зробили це в свій час вони. Дати час нам відпочити. ..песик бомбезний :))

[@lilamoloda9717]

Тримайтеся ❤❤❤ дякую вашому чоловікові за захист сьогодення моєї сім'ї в Україні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 бажаю вам добра і повернення чоловіка 🍀🍀🍀

[@ВіраС-й4й]

​@@lilamoloda9717Я ходжу на зустрічі з Павлом Вишебабою. Зустрічала на них близьких тюдей загиблого воїна. Плакали разом цілим залом над віршем Квіти. Всім знайомим розповідаю. Вважаю треба висвітлювати ці події, не замовчувати цей досвід. Але розумію, що вам важко.

[@АленаВасильева-т6ь]

Дякую Вам, рідненька. що ТАК відчуваєте! І вклоняюся до землі Вашому Чоловіку!

[@лютий-ф7ч]

Привіт! І я проживаю подібне, я вже на межі, давно. Чоловік служить ще з часів АТО, я в селі з двома дітьми. Будучи сама колишньою військовою, мене мучить совість ще й тому, що я вдома, а хтось там. Стільки всього намішано в мені - що страшно навіть самій з собою сідати за стіл переговорів, щоб якось домовитися з собою, врівноважити себе. Цілковита втома...

[@Ljana97]

@@лютий-ф7ч обіймаю вас. Знайдіть Чіткі терміни служби в фейсбуці, будемо боротись за наших чоловіків разом.

[@ГалинаВащук-к3щ]

Той песик - чудове сотворіння! Таке чемне , уважне і миле!

[@ОляКовальова-ы4ы]

Стосовно ремонту образного даху - всі обовʼязки падають на дружину, і якщо я чудом знайшла якогось майстра, спочатку так дякують що чоловік боронить країну, кажуть що зроблять знижку, а як наслідок шалені ціни. То вже зараз я починаю діалог із слів: «Я заплатю скільки ви скажете, знижок не потрібно! Я маю кошти

[@kitty9780]

Дуже дякую! Такі важливі теми, про які ніхто не говорить. А питання з часом стають все складніше і складніше І ти ніби залишаєгся сам на сам з цією війною і цим світом.... Дякую, що дяєте відчуття якогось виходу. ❤

[@VrednayaLedi]

Дякую Вам.Слухаю наче блище вас розумію.Ви кращі!!! Героям Слава!!! Невеличкий фін плюсик на бригаду!

[@ВікторіяФіліпенко-ь5е]

Дякую за висвітлення важливої теми. Чоловік служить, намагаємось підтримувати один одного, складно все це. Плетемо маскувальні сітки у всіх рідні залучені до ЗСУ. Надважливий проект, дякую.

[@lyubomyrlasiychuk9149]

Низький уклін всім захисникам України доземний уклін слава зсу вітаю п Павло здоров'я та всього самого найкращого

[@Vyhivska]

Я - дружина військового, дякую вам за це відео! Неймовірне тепле відео і важливо, що ви говорите про нас - родини військових! ❤

[@katerynakhan4404]

Вітаю і дякую за тему!!! Я дружина військового і зараз з дитиною за кордоном. Так, все так як каже психолог , але в мене мабуть ще складніше(( Працювати стоматологом в Німеччині я не можу і маю працювати тільки помічником. І це емоційно важко, коли в тебе 22 роки стажу і ти це все робив, а зараз маєш тільки прибирати і підносити...плюс тут така величезна дистанція між лікарями і обслуговуючим персоналом!!(( Іноземці війною навіть не цікавляться - і ти живеш ніби в якомусь паралельному світі .. Але обурює мене те, що більшості українців які тут, багато яких вже живуть повними сім'ями , так як чоловіки якимось чином змогли виїхати з України - їм давно вже наплювати на Україну, на Героїв які їх захистили і продовжують захищати, кожної секунди ризикуючи своїм життям! Я думала що ці люди навпаки будуть хотіти компенсувати незалученість їх сімей до війни, але ні - це просто байдужість , боягузтво і часто якась величезна тупість!!!

[@donnacollins1356]

🇺🇲❤️🇺🇦 I have not seen you in over a year or more, I got hooked on following you since I watched you dancing in your dugout with your shovel, I don't understand what you are saying But I bet it's poetry You stay safe my friend 🙏❤️💪🔥

[@zavgustyn]

Слава Ісусу Христу. Дуже важливі теми піднімаєте. Багато практичних порад! Так тримати! Якщо буде можливість, підніміть тему: роль і завдання священика у допомозі воїнам та сім'ям військових. Дякую

[@evgenhazard7237]

Тут є дзеркальна сторона, коли воїн йде в окоп з думками про своїх рідних, при цьому тягнучи за собою певний багаж переживань за них, які трансформуються в розконцентрацію та розбалансованість, які, в свою чергу, несуть смертельну загрозу. Тому треба проговорювати певні речі, і домовлятися про взаємне табу переживань - лише тотальна підтримка, і "нуль" непорозумінь. Можливо, це буде виглядати дещо награно, але ця награність буде додавати віри з однієї сторони, і впевненості - з іншої.

[@INSHAYA]

Дякую вам! Так важливо тримати звʼязок між військом і тилом! Тема складна і неоднозначна. Ми повинні гідно пройти цей буремний шлях!

[@lilamoloda9717]

Дякую Вам за порушення так вразливої теми, за так відверту розмову 👍👍👍 хай вам щастить 🍀🍀🍀

[@ВікторіяСалій-х1з]

Хлопці все так гарно сказано але завжди існує але і в кожного воно своє .Дякую що нарешті згадали про тил тих людей які роблять важку але дуже важливу роботу .

[@katarynako3501]

З нетерпінням чекаю на ваш етер❤

[@Poksana1]

Щиро дякую!! Дуже корисно! Тепла вам ❤️

[@NezabK161]

Треба допомагати родинам військовим ..🎉🎉🎉

[@spodar1]

Если бы все люди общались в таком стиле, мир был бы в порядке😊.

[@ГаннаПилипчук-в6ж]

Дякую!

[@ВіраС-й4й]

Зустрічі з Павлом Вишебабою незабутні. Він знаходить слова, що потрапляють чарез мозок у нервову систему. Після зустрічі його вірші в моїй голові звучать його голосом. "Я не хотів, щоб ви плакали", сказав Вишебаба дружині загиблого героя на прохання прочитати вірш Квіти.

[@masiabilik5023]

Я думала,що я одна стикнулась з проблемою,що до мене чіпляються,знаючи,що чоловік на війні,я думала,що лише мені "майстри" роблять"знижки" бо ж чоловік на війні. Єдине,що помічаю перестала відповідати на дурні запитання.А коли чую будь яке дурне запитання чи некоректне, просто запитию дивлячись у вічі"Ви це запитуєте через Вашу безтактність чи через Вашу неосвідченість?" Або ж "Ставити такі безтактні запитання це у Вас вроджена чи набута вада?" Працює. А на розповсюджене запитання"Ну що там" Кажу" Ідете на фронт і побачите все на власні очі.

[@NezabK161]

Всім українцям, більшості,болить за Україну.. особливо освітянам,воїнам.. тільки не владі.. крадуть..злодії

[@irinafrolva5914]

👍😘🌹🇺🇦♥️🙏Дякую

[@ОксанаЩербан1974]

❤❤❤

[@NezabK161]

Цікаві поради дружинам військовим дає Пилип Савочка.письменик..пише книги...про то що дружини мають дати в сім'ї дітям відчуття що тато душевно присутній в сім'ї..(останній подкаст , Євген і Пилип савочка, вкінці)

[@alladejnega9567]

Іноді банку не можеш відкрити і тихий крик відчаю.. весь інший час ти сильна мати.

[@АленаВасильева-т6ь]

Я Мама! Як я можу бути???? НІЯК!!!!! Мене вже нема!!!! тільки кожну мить дивлюсь в телефон , а там....."був на зв'язку 9.11.24".......... Не вберегла! Не змогла!!!! Не впоралась! Пробач мене, мій любий! ПРОБАЧ!!!!!!Боже! який біль! який жах! яка черна дира.

[@АлинаСеменова-о2э]

Вибачте ви нас, тих, що не змогли вберегти всіх тих полеглих воїнів. А вам шана щира.

[@user-millennials]

Дрова, крани, ремонт авто, розетки, готування їжі....це все звалюється на плечі дружин, ми намагаємось вести більш-менш нормальне життя але в ньому немає того хто підтримає тебе тут ...

[@NezabK161]

Але чомусь держава не хоче зробити хвилину національної молитви ..всі петиції відхиляє..коли Англія так зробила.. звернулася у національній молитві до Бога,то перемогли ...(Розповідає Ігор плохой)...от і маємо... Якщо Бога відкидати... буде халепа

[@NezabK161]

Тому коли люди знаходять в церкві, наприклад християни,один одному допомагають...я про баптистів, п'ятидесятників и тд..в православні такого нема .або дуже рідко

[@лютий-ф7ч]

Ну тай шо?)))

[@NezabK161]

Наявність тата в тилу ,в сім'ї фізично, дуже не означає участь тата в вихованні дитини..може і матом покрити дитину,може бути просто безразличним,як мій тато до брата,без емоційної участі в житті дитини,підлітка..

[@NezabK161]

Станчишин..слово" ніби"..паразит...разів 200 чи 300 сказано за спітч

[@son_ze]

Мій коханий чоловік загинув 3 травня 2024 року, з 1 вересня 2022 року захищав країну , я глибоко нещасна в Україні, тому що мені ніхто неповерне мого чоловіка , а дітям батька. Мій чоловік згорів у танку і в мене навіть немає могили куди піти до нього порозмовляти. І у дітей немає такої можливості. Я думаю про те щоб виїхати звідси, тому що я не відчуваю себе тут у безпеці коли щоночі над моєю хатою летять вертольоти і шахеди.

[@user-millennials]

Співчуваю вашій втраті, мій чоловік також загинув але не на секунду я нехочу їхати за кордон, бо розумію що мій чоловік захищав країну заради мене та дітей, заради нації яка тут має панувати! Вічна слава Героям України і тільки ми дружини можемо говорити в голос, за наших чоловіків.

[@EiwaThePythia]

🙏🙏🙏

[@eldoeldo9941]

Дякую вам.