24 жовтня 1942 року в газеті «Красная звезда» з’явилася знаменита стаття письменника й публіциста, киянана за народженням, Іллі Еренбурга «Убей!». У якій рефреном повторювалося, як заклинання, до всіх воїнів - «Убей немца!». Гітлер через це оголосив Еренбурга своїм особистим ворогом. Згодом Еренбургові часто дорікали за його пропаганду ненависті до німців, а в повоєнні часи ця стаття в СРСР взагалі ніде не публікувалася. У мирний час її би просто не зрозуміли. Але зараз, у розпал війни, після того як ми побачили що ті нелюди ро*** на нашій благословенній землі, нам зрозуміло, що мав відчувати Ілля Григорович у 1942-му. Беремо статтю Еренбурга «Убей» мовою оригіналу. І змінюємо «немца» на «русского». «Русскій» - в даному конкретному випадку - це всі орки, що прийшли на нашу святу землю, включно із бурятами, кадировцями та іншим біосміттям. ** «Мы знаем все. Мы помним все. Мы поняли: русские не люди. Отныне слово "русский" для нас самое страшное проклятье. Отныне слово "русский" разряжает ружье. Не будем говорить. Не будем возмущаться. Будем убивать. Если ты не убил за день хотя бы одного русского, твой день пропал. Если ты думаешь, что за тебя русского убьет твой сосед, ты не понял угрозы. Если ты не убьешь русского, русский убьет тебя. Он возьмет твоих и будет мучить их в своей окаянной России. Если ты не можешь убить русского пулей, убей русского ножом. Если на твоем участке затишье, если ты ждешь боя, убей русского до боя. Если ты оставишь русского жить, русский повесит украинца и опозорит украинскую женщину. Если ты убил одного русского, убей другого - нет для нас ничего веселее русских трупов. Не считай дней. Не считай верст. Считай одно: убитых тобою русских. Убей русского! - это просит старуха-мать. Убей русского! - это молит тебя дитя. Убей русского! - это кричит родная земля. Не промахнись. Не пропусти. Убей...