Зморена залізна людина | Камінний хрест | КАТЕРИНА КАЛИТКО | Палітурка

«Історія української ідеї і цей містичний зв'язок із землею, […] - це завжди щось посередині між благословенням і покаранням. […] Чому ми завжди повертаємося до якихось невивчених уроків? Чи ми відпрацьовуємо гріхи батьків? Чи ми відпрацьовуємо свою власну неуважність до уроків історії і до своїх помилок?»
Цей епізод - про «ще один твір про тяжку українську долю», новелу «Камінний хрест» Василя Стефаника (1871-1936). Поетеса, письменниця і перекладачка Катерина Калитко розповідає, чому це насправді необовʼязково твір про тяжку українську долю, а також чому ми усі наразі схожі на втомленого життям землероба, що переїхав до Канади заради своїх дітей.
🐅🐅🐅
Цей проєкт став можливим завдяки співпраці Українського ПЕН та The Ukrainians Media.
🐅🐅🐅
0:00 - Інтро
1:17 - Чому Стефаник такий крутий?
2:23 - Що робить його модерністом?
4:58 - До чого тут змалювання трагічного становища галицького селянства?
7:47 - Сізіфова праця нас усіх
14:13 - Чому українці так припадають до землі?
19:05 - Це черговий твір, де все погано?
23:16 - Чому ми усі - Іван Дідух?
27:28 - Що змусило Дідуха поставити на собі хрест?
29:12 - В чому ж прикол?
📸 Авторка фото героїні на обкладинці відео: Анастасія Телікова

[@Moldovich]

Фантастичність сюжету полягає в тому, що такі люди не покидають батьківщину, таких з під ракет та авіабомб не витягнеш, ПЕРЕВіРЕНО. Якщо Канада є метафорою смерті тоді більш правдиво. Хто побіг той побіг одразу і вже ніколи не спиниться!

[@allapaplauskene9669]

Дякую ❤

[@user-mm6jr3xi2j]

Людина хотіла бути господарем на землі, а не рабом. І врешті, він просто хотів жити добре, як і його діти. Напевно, він мучився через свій вибір поїхати. Якби не поїхав, теж мучився би.

[@user-ow8ny3ru5r]

Не знаю вік вашої аудиторії...Але ваша 'передача' нагадала мені чому я не любила бібліотеки. Там мало бути тихіше ніж в школі на уроці, працювали здебільшого бабки за 60. А ті хто був молодшим все одно за поведінкою були як 60. І такі всі мудрі були . 'Тяглість' відпочивала. Здавалось що вони зрозуміти могли тільки один одного.

[@suprunya]

А я обожнювала бібліотеки. Вперше мама привела нас з братом до бібліотеки, коли мені було 5, і я заплескала в долоні від кількості книг. Я читала вголос книги та розповідала вірші, в той час, коли мама обирала нам літературу. І Палітурка теж подобається, і формат кайфовий, і запрошені гості, і автор. І до 60-ти мені ще далеко 🙂

[@zakhar.davydenko]

Пані/пане user-ow8ny3ru5r, буду щиро вдячний, якщо підкажете, що саме вам було незрозуміло, або що саме вам не зрезонувало. Цікаво чути структуровану критику від людей, які нас слухають.

[@user-ow8ny3ru5r]

Я не критикую, ділюся своїми відчуттями. Панове, ми до вас не дотягуємось. А мали б бути друзями.

[@zakhar.davydenko]

@@user-ow8ny3ru5r і я вам дякую, просто хочу зрозуміти, що саме викликало у вас такі відчуття

[@1te-tiana]

Згадується будь-який семінар, на який нас відправляли в школі в актовий зал коли хтось незрозумілий приїжджав. І ти ніби маєш сидіти, а про що воно - неясно. Хочеться пізнавати наше, якби ж воно було адаптатоване на сучасні формати.

[@Yakavoska]

Ми в ПереФарбованосу лисі також відчули, наскільки ми зараз краще можемо відчути стан вимушеної еміграції. Можемо доповнити обговорення історичними деталями тієї хвилі еміграції kzbin.info/www/bejne/e6qWiHSroq1ljdU