# 3 Теологія страждання. Ярослав Грицак та Надійка Гербіш.

[@Galun55]

Пану професору Грицаку респект! Дуже цікаво і пізнавально, спонукає до роздумів - слухати одне задоволення…. Дякую ❤️❤️❤️

[@ВасильГоловко-ь3т]

Хвала молодій ведучій за вміння прекрасно веслувати між під і надводним камінням християнської ідеології

[@sergecherevko594]

дуже цікаво! Велика подяка ведучий за власну позицію та відсутність компліментарності!

[@Galun55]

Слухати Ярослава Грицака - це інтелектуальна насолода! Ведуча молодаі провокативна , але це цікаво, бо молодші покоління багато не знають, але мають нові способи підходи бачення , це продуктивне поєднання розуму досвіду і молодості креативу 👍😻👏

[@yurii475]

Дякую!

[@ПастуховІван]

Ведуча -супер

[@olenapolishchuk6433]

Надійко! Дякую за ваше інтерв’ю із паном Ярославом, за вашу дискусію!!! Дуже чекаю другого сезону 🤍

[@ОлександрЗахарченко-ъ6ш]

Дякую за співрозмовника

[@vladymyrdzyuba5085]

Дякую , за цікаву передачу .

[@artkebeta]

Круте

[@LudmilaAbysheva]

В мене склалося враження, що ведуча, п.Надія Гербіш, не вийшла на рівень співрозмовника - пана Ярослава Грицака. Я розумію, що її співрозмовником є професор, доктор наук, тож п.Надії треба було особливо ретельно слідкувати за логікою розмови. Маючи в студії такого гостя, можна було значно більше почути від нього. Дискусія могла бути цікавішою, глибшою. Шкода. Правильно розраховуйте свій рівень, панове молоді журналісти. Сипати іменами, термінологією недостатньо. Це поверхово. Це не знання.

[@viktoriamashchenko9631]

Згодна з Вами.

[@АндреаЯ]

Більше дратування , аніж насолоди від розмови. Постійне якесь пересмикування та виринання на поверхню як лиш професор починає поглиблювати дискурс. «Дай щоденник - сідай 5.»,- якось так. Примітивно трохи вийшло. Сподіваюсь це через недостатній досвід молодісті. Але така риса може залишитись і тоді це катастрофа. Ні собі ні людям.

[@Ultimus_Romanorum_V]

@@АндреаЯ Згідна повністю з вами . Маю таке ж враження!!!

[@ОлександрЗахарченко-ъ6ш]

Сьогодні вперше знайшов ваш канал. Підписався

[@Vasyl_Harandzha]

Здивувало це чисто радянське кліше про "непогрішимість папи". Досить відкрити навіть Вікіпедію, щоби зрозуміти, в чому полягає суть догмату, проголошеного Католицькою Церквою на Першому Ватиканському соборі.

[@olehko1977]

Дякую, чудовий матеріал для роздумів.

[@olehhirnyk2218]

Там було про все, окрім теології страждання. На які саме роздуми Вас надихнуло?

[@olehko1977]

@@olehhirnyk2218 не думаю, що мета розмови була сама теологія визволення, оскільки п. Грицак не теолог. Мені цікавими були думки про історичне тло, зокрема про кризи. Просто нещодавно читав Джареда Даймонда "Переворот"... на цю тему і Піттерсона, який має схожі думки. Цікаво було почути про те, як в часі кризи люди часом полярних поглядів можуть об'єднуватися для спільної мети. (Як це було в Польщі"

[@olehko1977]

@@olehhirnyk2218 також надихнуло, як він відстоює Церкву, яку ведуча називає "гетто".

[@olehhirnyk2218]

@@olehko1977 Так, метою розмови була не "сама теологія визволення", як Ви зазначаєте, а ТЕОЛОГІЯ СТРАЖДАННЯ. Принаймні таку тему розмови задекларувала ведуча.Але саме тому, що Ярослав Грицак історик, а не теолог, розмова пішла зовсім в іншому руслі.

[@olehhirnyk2218]

Anthropologia crucis: де поділась творча трансформація страждання? Під цією назвою планую опублікувати низку статей, об’єднаних антропологічною проблематикою втрати сучасною людиною здатності трансформувати біль і страждання в творчий процес. Від коли існує людина - біль і страждання її завше супроводжували. Війни, епідемії і голод у всі віки були на порядку денному, ставлячи під питання існування країн, народів ба навіть великі цивілізації. Але ніколи їм не вдалося загальмувати творчого пориву людини. В цьому легко переконатися, відвідавши будь яку світову картинну галерею, на кшталт Прадо, Лувру, Ермітажу тощо. Те, що ми там побачимо, створене у надзвичайно важкі часи, коли під час постійних епідемій вимирала ледь не більша половина Європи. Що більше, те що вдалось зберегти, становить мабуть 10-20 % з того, що було і загинуло під час пожеж і повеней. Складається враження, що в ці часи людина володіла мистецтвом трансформувати свій біль і страждання у творчий процес. На якомусь етапі, можливо у першій половині ХХ століття людство почало втрачати цю здатність. Сьогодні на побутовому рівні людина живе незрівнянно краще, ніж в минулих епохах. Але при цьому людський дух більше не здатен випродукувати шедевр на рівні музики, архітектури, живопису, мистецтва, поезії. Все найкраще, на що спромоглось людство, стосується минулих епох. Людство продовжує робити великі наукові відкриття, створює нові неймовірні технології, але при цьому втрачає здатність бороти страх перед невеличкими випробуваннями, а найголовніше більше не здатне трансформувати біль і страждання у творчість. Чи можливо відродити цю духовну здатність в людині? Якщо так, що для цього слід зробити? www.xic.com.ua/z-istoriji-dumky/3-bogoslovja/486-anthropologia-crucis-de-podilas-tvorcha-transformacija-strazhdannja

[@Ultimus_Romanorum_V]

Ведуча проявила себе ,як ображена маленька дівчинка - її не слухають ,її не чують....а також такий собі підліток - революціонер. Проте зовнішньо так хоче себе позиціонувати ангелятком з солодким голосочком. Гість цікавий.

[@lesanalesia9696]

А як на рахунок неоплатонізму? Чому ми постійно ходимо по колу- комунізм і християнство? Чому б не згадати Орігена і його теорію реінкарнації як шляху до вдосконалення через усвідомлені страждання? "Вічність Бога, доводив філософ-богослов, передбачає і вічність процесів творіння. Бог щоразу створює світ, обмежений у просторі, але, оскільки будь-який світ має не тільки початок, а й кінець - також обмежений божественною волею у часі - услід за ним Бог створює новий світ і цей процес не має кінця, бо творення має трансцендентальну суть. Наш світ, проте, має суттєву відмінність від інших, створених Богом світів, бо саме в ньому божественний Логос постає в образі людини (істоти, здатної самостійно творити добро і зло), і цим Бог проявив свою рятівну функцію - надав можливість стати необмеженою простором і часом сутністю. Людина у своїх справах має можливість стати невмирущою, приєднатися до вічного творіння світу".

[@MagmaleV]

+++

[@olexk2292]

46:32 хіба Церква не тіло Ісуса-? Чого ж людська структура?

[@user-rs9xp5hn2y]

Людина розповідає про християнство і не розуміє, що означає термін "канонічність"! :() Казочки діда Панаса.

[@Teplovit]

Розумними ми важаємо тих, хто погоджується з нами. Пан Ярослав занадто вимахує лівою рукою та дуже тихо розмоляє. Звукорежисер спить, певно. Пані Надійка втомилась слухати цей монолог - її міміка та жести про це кричать. Виключіть звук, подивіться на її втомлене обличчя. Не цікаво, не приємно, не захоплює. Амінь.

[@usernotlooserfuck]

а вас цікавила в розмові міміка, жистикуляція, якість звука? тоді вам не сюди. на мій погляд, суть бесіди перекриває всі недоліки форми.

[@АндреаЯ]

Ну так, це не кіно «Слуга урода.». 😮😅😢🤣😁😄😃😆☺️😌😫🙁😣😣😣😣😣😣… замість футболки з Че🥴

[@pavlobilodid68]

Надійка зе бест

[@ЗомбоЯщик-ь6о]

але трохи зашорена, хоча як і більшість її оточення

[@Ultimus_Romanorum_V]

Маю протилежне враження. Попри те,що така солодка дівчинка виглядає спочатку . Але чим дальше - тим більше проглядається зміючка. Хоча можливо комусь саме це до вподоби🤔.