Про дві базові емоційні потреби в стосунках || Випуск 215.

[@ДашаФедоренко-б8х]

Дякую за цікаву та важливу інформацію 🤩

[@andriidanylov9453]

Чудове відео. Збагнув чого мені не вистачало щоб уникнути розлучення. Пам'ятаю Ваше відео річної давнини: Закохайся спочатку у себе, потім у світ, потім у когось іншого. Я рік змагався з ненависттю до себе, і схоже нарешті зміг вилікуватися морально і справді навчився відчувати любов до себе. Дякую за Ваш канал, Ви робите багато доброго.

[@igornychaj7008]

Так ніби просто, але дуже корисно і потрібно. 👍👍👍

[@michaelphoenix4742]

По-перше, я щасливий що знайшов хороший канал по психології українською, де чітко та лаконічно все пояснюється. По-друге, маю думку стосовно цієї теми, якою хотів би поділитися. Мені здається, після п'яти років подібних стосунків, де одна людина практично повністю асертивна, тобто зациклена на задовільненні виключно власних потреб, а друга відповідно повинна відігравати роль другої "ноги", то ця друга людина в результаті може взагалі забути, ким вона є, що їй подобається та не подобається, особистість людини руйнується, вона не знає, як далі жити. Цікаво, що в цей час відбувається з першою асертивною людиною.

[@oksbilous3330]

Як завжди - супер! Дякую❤

[@frida8196]

❤❤

[@mariannakravchuk8894]

Дякую! Дуже гарно наведена метафора!

[@marianafranko8246]

Дякую Вам❤

[@anastasiia.fartushna]

Коментар на підтримку каналу, дякую за відео! 🙏

[@taniazatsarna3699]

Коментар на підтримку каналу!❤

[@albinashamanska4125]

Дякую за чудове відео! Чи можуть українці це зрозуміти і втілити в життя? У мене є сумніви щодо сьогоднішнього психічного стану кожного українця :...

[@marianafranko8246]

Дякую за відгук! 🙏💛 Я зацікавлена у розвитку психологічної грамотності українців загалом та тут би не узагальнювала, чому ж не можуть? Це швидше про особистісний розвиток і зрілість окремо кожного, ніж про зв’язок із воєнною ситуацією. Це два окремі питання, хоча згідна, що при постійному стресі саморозвиток ще та задача)

[@albinashamanska4125]

Так, так. Справді, я так налякана майбутнім, що ледве згадую, що люди по різному переносять стрес. Отже, навіть в страшні часи, люди можуть любити по-справжньому один одного, тримаючись разом, можна й за ручки, все життя:)

[@marianafranko8246]

@@albinashamanska4125👫

[@ВікторіяБільчук-к8с]

[@sgolnik76]

Дякую. Цікавий приклад ви привели

[@Tetiana_Pshenychna]

Привіт, Мар´яно :) ви кілька разів згадували, що людині для гарного ментального здоровʼя потрібно мати в її оточенні 4-5 близьких людей, до яких можна звернутися за підтримкою, які не будуть засуджувати і приймуть «і в горі, і в радості» Але що робити, коли таких людей немає? Як справлятися, коли нема з ким поділитися? Терапія, це звісно добре, але дороге задоволення, і зустрічі з терапевтом відбуваються, як правило раз на тиждень в узгоджений час. Але критичні ситуації чи погане самопочуття не приходять за розкладом, що робити, коли «я з цим не справляюся», стається десь опівночі чи в інший незручний час, і дзвонити друзям чи терапевту в пізній годині, коли у них діти сплять чи є свої власні справи неприйнятно, як давати собі раду, коли ти сам на сам?

[@michaelphoenix4742]

я, звісно, не Мар'яна, але ваше запитання мені відгукнулося і також змусило поміркувати. Мені здається, групова терапія могла б слугувати рішенням. Так, вона коштуватиме певних вкладень, але там можна було б познайомитися з людьми, яким також тяжко і вони шукають того ж, що і ви, вони готові бути відкритими та, швидше за все, слухати інших

[@anti_librarian]

а як задовольнити потребу в прив'язаності, коли стосунків немає? зрозуміла, що саме вона є джерелом відчуття самотності навіть коли наче як є з ким поспілкуватися. які є шляхи задоволення цієї потреби? Бо гугл шось не допоміг)