Дума. Невольницький плач. Єгор Хомич Мовчан

Рет қаралды 5,752

Күн бұрын

Дума. Невольницький плач
Науковий фонд ІМФЕ, ф.14/10, од.зб.1022.
Записано у 1955 р.
Гей, гей, гей, гей, гей!
Гей у святую неділеньку
Та рано-пораненьку,
Та то ж то не сизі орли заклекотали,
Як ті бідні, нещасні невольники
В тяжкій турецькій неволі заплакали, гей!
На коліна упадали,
Кайданами забряжчали,
Вгору руки підіймали,
Господа милосердного прохали та благали, гей, гей!
- Гей подай, подай нам, Господи,
З неба дрібен дощик,
А із низу буйний вітер,
Ой хоча би чи не встала на Чорному морю
Та бистрая хвиля,
Ой хоча би чи не позривала б якорів
З турецької каторги, гей!
Бо вже нам ця турецькая каторга надоїла,
Кайдани-залізо руки, ноги пов’їдало,
Біле тіло козацьке, молодецьке
Біля жовтої кості пошмугляло, гей!
Що той баша турецький, бусурменський,
Недовірок христіянський,
Ой да то ж то він на чердаки схожає,
Сам теє добре зачуває
Та на слуг своїх турків-яничар
Зо зла гукає, гей, гей!
Гей, кажу, кажу я вам,
Слуги ви мої, турки-яничари,
Добре ви дбайте,
По три пучки колючої тернини
Та по чотирі червоної таволги
В рукі набірайте,
Із ряду до ряду захожайте,
По тричі в однім місці
Бідного невольника затинайте,
Кров христіянськую на землю
Проливайте, гей!
Тоді ж то турки-яничари
Теє добре зчували
Та недобре вони дбали
По три пучки колючої тернини
Та по чотирі червоної таволги
В рукі набірали,
Із ряду до ряду захожали,
По тричі в однім місці
Бідного невольника затинали,
Кров христіянськую на землю
Безвинно проливали, гей!
То як стали бідні, нещасні невольники
На собі кров христіянську забачати,
Стали землю турецьку, віру бусурменську
Клясти, проклинати, гей, гей!
Гей ти, земле, земле турецькая,
Проклята ти віро бусурменськая,
А ти розлуко христіянська,
Та не одного ти розлучила,
Мужа з женою, брата з сестрою
Або товариша з товаришем вірнесеньким, гей!
Гей, винеси, Господи, нас,
Всіх бідних невольників
З тяжкої турецькой неволі
На ясні зорі, на тихі води
У край веселий, між народ хрещений
У города христіянськії, до отця, до неньки,
До роду, родини сердешної, гей!
Вклоняюсь наперед Господу Богу,
І батькові, отаману кошовому,
І всьому військові славному запорізькому,
І всім слухающим головам
На здоров’я, на многая літа.
Єгор Хомич Мовчан (1896-1968)
Кобзар народився у 1898 році в с.Велика Писарівна (тепер Сумська обл.). Як музикант сформувався ще до приходу радянської влади, деякий час перебував на навчанні у панотця кобзаря С.Пасюги, але недовго, бо той випивав і жорстоко поводився з учнем. Є.Мовчан був талановитим самоуком, мав гарний голос і приємний тембр, виконував думи "Невольницький плач", "Про Самарських братів" тощо. Очевидно, ці твори кобрзар вивчив з книжок за посередництва М.Грінченка, який на той час керував етнографічним ансамблем кобзарів, організований Інститутом фольклору при Київській філармонії.