"КАМЕНЯРІ" - вірш Івана Франка

[@Casavir]

У 22 році цей вірш торкає не просто до сліз, а до реву. Як же пан Франко влучно писав.

[@Krauzer33]

Дивлюся в сотий раз, а на очі все одно навертається... Прекрасний вірш, неймовірно круто продекламований, сенс в'їдається під шкіру і чіпляє найпотаємніші струни! Дякую вам за це!

[@img1379]

Треба цей вірш і не тільки цейпо всіх каналах декілька разів на день! Замість дурощів, що там показують! Так формується нація

[@Ловри-ъ7т]

Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмiрна, та пуста, i дика площина I я, прикований ланцем залiзним, стою Пiд височенною гранiтною скалою, А далi тисячi таких самих, як я. У кожного чоло життя i жаль порили, I в оцi кожного горить любовi жар, I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили, I плечi кожного додолу ся схилили, Бо давить всiх один страшний якийсь тягар. У кожного в руках тяжкий залiзний молот, I голос сильний нам згори, як грiм, гримить: “Лупайте сю скалу! Нехай нi жар, нi холод Не спинить вас! Зносiть i труд, i спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить”. I всi ми, як один, пiдняли вгору руки, I тисяч молотiв о камiнь загуло, I в тисячнi боки розприскалися штуки Та вiдривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам’яне чоло. Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так нашi молоти гримiли раз у раз; I п’ядь за п’ядею ми мiсця здобували; Хоч не одного там калiчили тi скали, Ми далi йшли, нiщо не спинювало нас.

[@RAYDENfilipp]

Самий великий вірш зі шкільної програми. Мало хто тоді наважувався вчити його напам'ять. З роками уривки цього вірша спливають в голові знову в знову. Актуально.

[@Flyermedia]

Дякуємо автору за ідею, вона на часі щоб об'єднати націю!

[@tohalizanets45]

не думаю

[@Scorry]

@@tohalizanets45 , ті, хто не думають - нехай не об'єднуються. Нам не потрібні ті, хто не думають.

[@mkm1471]

@@tohalizanets45 а жаль....

[@Ловри-ъ7т]

I кожний з нас те знав, що слави нам не буде, Нi пам’ятi в людей за сей кривавий труд, Що аж тодi пiдуть по сiй дорозi люди, Як ми проб’єм її та вирiвняєм всюди, Як нашi костi тут пiд нею зогниють. Та слави людської зовсiм ми не бажали, Бо не герої ми i не богатирi. Нi, ми невольники, хоч добровiльно взяли На себе пута. Ми рабами волi стали: На шляху поступу ми лиш каменярi. I всi ми вiрили, що своїми руками Розiб’ємо скалу, роздробимо гранiт, Що кров’ю власною i власними кiстками Твердий змуруємо гостинець i за нами Прийде нове життя, добро нове у свiт. I знали ми, що там далеко десь у свiтi, Який ми кинули для працi, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жiнки i дiти, Що други й недруги, гнiвнiї та сердитi, I нас, i намiр наш, i дiло те кленуть. Ми знали се, i в нас не раз душа болiла, I серце рвалося, i груди жаль стискав; Та сльози, анi жаль, нi бiль пекучий тiла, Анi прокляття нас не вiдтягли вiд дiла, I молота нiхто iз рук не випускав. Отак ми всi йдемо, в одну громаду скутi Святою думкою, а молоти в руках. Нехай проклятi ми i свiтом позабутi! Ми ломимо скалу, рiвняєм правдi путi, I щастя всiх прийде по наших аж кiстках.

[@anastasiadanyliuk6983]

Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина, І я, прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я. У кождого чоло життя і жаль порили, І в оці кождого горить любові жар, І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, І плечі кождого додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар. У кождого в руках тяжкий залізний молот, І голос сильний нам згори, як грім, гримить: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.» І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам'яне чоло. Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз; І п'ядь за п'ядею ми місця здобували; Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас. І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд, Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди, Як наші кості тут під нею зогниють. Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатирі. Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли На себе пута. Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми лиш каменярі. І всі ми вірили, що своїми руками Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров'ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ. І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть. Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав; Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав. Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

[@Trompete]

Привет. 2024 год. Больше 9 лет живу в другой стране. Ухилянт по модному. Шикарные стихи. Понял только сейчас, хоть и учили в школе. На шляху поступу ми лиш каменярі. Вдумайтесь. Дай бог победы Украине. И этому славному народу. !

[@AlpineGemini]

Шикарно! Цей вірш треба адаптувати під виставу!

[@ЛидияКлючко-щ4б]

Дякую, пережила сердцем кожне слово!

[@maxmaximow1838]

Франко красавчик актуально завжди

[@ОлександрЗапорожченко-щ6б]

Дякуємо

[@Slava_Chornovil]

Ну ось ми знову із молотами в руках, лупаємо. Слава Україні!

[@1987pesha]

Героям Слава!

[@Slava_Chornovil]

@@1987pesha до сих пір... Наперекір усім!

[@Slava_Chornovil]

@@1987pesha до сих пір надихає! Дякую!

[@Slava_Chornovil]

Жив. 4.5.0.

[@Slava_Chornovil]

4.5.0! Слухаю до сих пір!

[@КонстантинГуленко-у9в]

Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмiрна, та пуста, i дика площина I я, прикований ланцем залiзним, стою Пiд височенною гранiтною скалою, А далi тисячi таких самих, як я. У кожного чоло життя i жаль порили, I в оцi кожного горить любовi жар, I руки в кожного ланцi, мов гадь, обвили, I плечi кожного додолу ся схилили, Бо давить всiх один страшний якийсь тягар.

[@yevgenivchenko1457]

ДЯКУЮ ВАМ ДЯКУЮ Слава Україні

[@rudvit]

Дякую

[@alyonalavrentsova4116]

До сліз пройняв мене цей вірш. Це не вірш - це наша історія.

[@tamarastepanova7079]

Програма...

[@ЮрійМудрик-и5ц]

Дуже дякую за чуттєве читання вірша

[@ДанилоРатушний]

Всі ми УКРАЇНЦІ всі ми каменяреві.

[@АндрійКолодій-р9х]

Дуже гарний вірш

[@ЕвгенийТищенко-и8л]

Слёзы наворачиваются от этой иллюстрации тихого человеческого подвига за правду и справедливость.

[@ВладимирБуряк-ч1ы]

Браво !!!!!!!!!!!!! Браво !!!!!!!!!!!!!!!

[@andriysemyroz5101]

Пам'ятаю зі школи повністю тільки "Каменярі" та "Заповіт" Шевченка. Вірші завжди давалися важко, але ці запам'яталися, бо справжні шедеври. Лупаймо цю скалу знову...

[@icqmad7321]

Вже не вперше повертаюсь до перегляду цього вірша

[@p.v.m.4300]

Вірші Франка викорисовують злі люди у своїх корисливих цілях !Це про тих ,хто декламує!

[@John-x3x6s]

Таке могла написати тільки людина до якої доторкнувся перст божий

[@НаталияЛитвиненко-ю3ш]

Слава Україні!

[@ВладимирБуряк-ч1ы]

Франко КРАСАВА вірно сказав

[@СловощоєднаєУкраїну]

Класно! Молодці! Франко назавжди!

[@ЮрійЗахідний-ф3э]

Дуже сильно!!!

[@ВадимЛукянець-п5ь]

Вдячний

[@Шур-х8в]

Дяка!

[@mariiyanikka5367]

І знову ми виборюємо, лупаємо цю скалу … 😭😭😭

[@radioniktv8218]

Коли знищено буде її, а другі народи стануть вільними. Особливо чеченці.

[@ВераКрасиловская-л7м]

Спасибо!!! Молодцы, прекрасно донесли Франко людям. Видеть всех настоящих украинцев, спасибо!!!!

[@brain8259]

Франко передбачив цю скалу і нам дано цю скалу розбить Пророк

[@СергійПетров-ь7х]

Є у нас гранітна гора, яку ми маємо розбити

[@ДУШАПОЕЗІЇ]

Дуже гарно! Молодці!

[@gartes-dev]

Як я люблю Вас !!!

[@ВикторияБережная-к4ъ]

Я плачу ,больно за наш сильный народ. Верю, что мы преодолеем всё ,победим врага и будем счастливы в нашей великой Украине. Слава Украине! Героям Слава!

[@svetlana4890]

Героя Слава і Вічна пам'ять

[@ДІМ-ю2у]

Ваш народ раша.

[@bartkokirilchyk1061]

Молодці!

[@AndyMMM676]

super!!!!

[@ВладимирБуряк-ч1ы]

Слава Україні !!!!

[@vladsemi6181]

Франко писав дуже гідні речі,мені подобаеться)))))

[@Вільний-з4м]

Уклін до самої землі.

[@afterathunderstorm4952]

Це міг написати лише геній!

[@user-vadim229]

Коли я його вчив , то ,навіть на фантазувати було неможливо, що скала - це клята росія, нічого не змінилося !!!

[@CopperKettle]

Дякую!

[@ОленаКосьянова-б2д]

Що ж, українці, поборемо!

[@qroock1147]

Топ

[@ІгорБулава]

Дякую!!!

[@СергійКулинич-х1ы]

Дякую від 95 дшб

[@НаталіяБернацька-ф4р]

Проймає!

[@ДанилоРатушний]

ЧУЄТЕ УКРАЇНЦІ МИ ВСІ ЯК ОДИН.

[@andreypikhlyk9827]

Мали би бути, але по факту.... ((( А багато, хто за єдність поклали життя...

[@sergiopelegrino216]

От цікаво, чому депутати не роблять ремонт в адміністрації за свій рахунок, а батьки в дитячих садах і школах зобов'язані?

[@МихайлоПензюр]

Іван Франко "Каменярі" :)))

[@ІгорБулава]

Таких самих як Я...

[@ВладимирБуряк-ч1ы]

Я квіти клав до могили нашого героя . І Слава Україні. Будь ласка відвідайте і покладіть квіти йому

[@OleksandrVelikiy]

Бомба......

[@tohalizanets45]

фигня

[@papaypapaevich]

Як дзеркало народу

[@Наталка-ж9х]

Ми ломимо скалу!

[@Валерия-ч9ы1я]

А шо по звуку в конце? Мне очкнь понравилось конечно бомба вы молодцы,очень красиво ＼（^ ^）／

[@ВладимирБуряк-ч1ы]

Слава Ісусу Христу Навікі

[@igoriakovenko7349]

смішно, що ми вивчали цей вірш в радянській школі, а він абсолютно антирадянській

[@ПетроДуткаНадійка]

Найбiльша небезпека це байдужiсть

[@ОлександрД-ы7т]

Працюю в Польщі на будові!!!

[@ОлегМогитич-к4м]

Франко вільно володів 18 чи 19-ма мовами, його особиста домашня бібліотека нілічувала близько 12 тисяч книг різними мовами, в його творчому доробку понад 6 тисяч праць!!! В один лише вірш Каменярі який глибокий зміст закладено!.... Але й досі для мільйонів громадян України та й українців Іван Франко "нє панятєн"(((... вони з піною з рота захищають пушкіних, булгакових і достоєвскіх(((... Хто з "вєлєкіх рускіх класіков" зрівняється з Франком?! НІХТО!!! Шануймо своє!!! Вивчаймо своє!!!

[@Tetiana.N]

💛💙😘

[@ГуляйВася-щ2с]

Якi знайьомi ,рiднi обличча....

[@ДІМ-ю2у]

Читають,а самі не чують про що те.

[@anatoliytalissmen5709]

Пророческие слова...

[@igoriakovenko7349]

Чергове покоління знов лупає ту скалу.

[@svitbezobmezhen4634]

Слава

[@gennadiy7023]

💔🇺🇦

[@vitalik2270]

Виходимо гуляти 2022 Слава Україні Смерть Ворогам Згадаємо Шевченка

[@МиколаУлупов]

А я 2023

[@ПетроПоплавський-ж3г]

Навіщо відео із мусорами

[@icemc2893]

Ага розіб'ємо скалу,вон всі сидять без світла і терплять то що робить із Українцями своя же Влада!!!

[@tamarastepanova7079]

І та скала - то брехня, якою ЗМІ задурюють людей. А хто є власниками ЗМІ?

[@Евгенийтрегубенко-м5в]

Гамно стих

[@ЯнаК-з8ы]

Весь коммунiзм в одному вiршi.

[@ЕленаПремудрая-я2э]

Пересрали.

[@АлександрКлимец-в1и]

виконання слабеньке, кандидити у райраду

[@АлександрКлимец-в1и]

невпопад

[@oldsplaty981]

Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина, І я, прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я. У кождого чоло життя і жаль порили, І в оці кождого горить любові жар, І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, І плечі кождого додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар. У кождого в руках тяжкий залізний молот, І голос сильний нам згори, як грім, гримить: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.» І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам'яне чоло. Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз; І п'ядь за п'ядею ми місця здобували; Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас. І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд, Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди, Як наші кості тут під нею зогниють. Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатирі. Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли На себе пута. Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми лиш каменярі. І всі ми вірили, що своїми руками Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров'ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ. І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть. Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав; Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав. Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, І щастя всіх прийде по наших аж кістках.