Неглект (синдром ігнорування)

Рет қаралды 2,161

Жыл бұрын

Синдром ігнорування або синдром неглекту
- це психоневрологічний феномен, який досить часто зустрічається при ураженні тім’яної долі головного мозку внаслідок інсульту в басейні середньої мозкової артерії і характеризується одностороннім просторовим ігноруванням або втратою здатності сприймати та реагувати на стимули на стороні, протилежній ураженій півкулі.
Особливості прояву даного синдрому пов’язують з провідною функцією тім’яної долі правої півкулі (у правшів) в забезпеченні аналітико-синтетичної та пізнавальної діяльності людини.
Дуже важливо не плутати неглект з геміанопсією.
Геміанопсія - вроджена або набута патологія органів зору, причини виникнення якої ховаються в ураженні однієї з структур головного мозку.
Ключове місце в розвитку захворювання займають такі фактори:
• порушення цілісності зорового тракту;
• ушкодження якого-небудь центрального відділу зорових шляхів;
• травмування кори потиличної частки.
А неглект - це стан, у якому людина неспроможна виявити подразник, що у зоні ігнорування, отже, належним чином відреагувати нього.
Неглект поділяють на
-зоровий
-тактильний
-та руховий
Простіше кажучи, людина може поводитися так, начебто частини простору (або навіть власного тіла) для неї не існує (наприклад, їжа з однієї половини тарілки, умивання та гоління однієї половини обличчя, використання руки та ноги з одного боку, при тому, що може не бути серйозних рухових порушень.). Також у пацієнта спостерігається поворот голови та очей в здорову сторону і можливе утруднене читання і письмо з відступом від краю папіру.
У 50-70% пацієнті внаслідок інсульту спостерігається лівостороннє просторове ігнорування, а у 13-20% хворих - правостороннє просторове ігнорування.
На зображеннях наведених вище, приклад того, як пацієнт із синдромом неглекту, малюючи циферблат, ігнорує ліву частину простору. І тд
Природно, що це ускладнює процес реабілітації і результат відновлення загалом.
Діагностика:
Американська асоціація серця та Американська асоціація інсульту рекомендує проводити в гострому періоді та систематично протягом усього періоду відновлення та реабілітації когнітивну діагностику для спостереження змін поведінки та діяльністі пацієнта.
Для цього є широкий вибір нейропсихологічних тестів таких як:
опис зображень,
репрезентативне малювання,
копіювання зображень чи фігур,
викреслення чи обведення предметів,
поділ ліній.
Вони є доступними в адмініструванні та простими в інтерпретації результатів. Велика кількість цих тестів дозволяє терапевту проводити моніторинг стану пацієнта використовуючи кожен раз інший тест, щоб не допустити ефекту тренування.
Під час тестування необхідно, щоб пацієнт сидів в зручному положенні, бажано за столом. Досліджувач має знаходитись рівно напроти пацієнта, а зліва і з права нічого не повинно привертати увагу.
Найчастіше для оцінки неглекту використовують:
1. Подвійна одночасна стимуляція за трьома сенсорними модальностями (зір, слух, тактильне відчуття)
2. Когнітивні тести (MoCA та Mini Mental)
3. Проба на патологічну асиметрію уваги (екзаменатор накладає на різні ділянки частин тіла нешкідливі подразники, пацієнт має забрати з тіла зайві предмети)
4. Тести з викресленням( літер, зірок, або Альберта - закреслення різнонаправлених ліній)
5. Тест з копіюванням стандартної квітки.
Під час реабілітаційних заходів необхідно стимулювати увагу пацієнта щодо простору, який ігнорується, за допомогою яскравих акцентів та прямих вказівок як робити. І слід навчити скануванню оточуючого простору.
Крім того, необхідно усунути пропріоцептивний та кінестетичний дефіцит (тобто покращити сприйняття власного тіла). Для цього потрібно частіше акцентувати увагу на враженій соторні. Можна доторкатись до ураженої кінцівки, робити активні та пасивні рухи, викладати кінцівку на край робочої поверхні та навчити забезпечувати підтримку нормального положення тіла.
Також можна адаптувати довкілля в такий спосіб, щоб значні подразники перебували із сторони ігнорування. Наприклад, розташувати життєво важливі об’єкти (тумбочку/холодильник, телевізор) з боку ігнорування, звертатися до пацієнта під час спілкування необхідно також, - перебуваючи в зоні ігнорування, і т.д.
Згідно з результатами досліджень 60-90% пацієнтів протягом 3-12 місяців після інсульту мають відновлення синдрому ігнорування. А реабілітаційні заходи підвищують ефективність лікування і покращують якість життя.