ПЕРЕЖИТИ НЕВДАЧУ: в карʼєрі, коханні, житті / ПАЛАЄ

[@lyudmylashumey263]

Мені 54 роки, кільки місяців шукала роботу в ІТ (в Європі)... І знайшла, УРА!!! З самого початку налаштувалася на відмови. Були різні відмови. Ти відчуваєш, що в тебе немає головного козиря - молодість. Коли ти налаштовуєшся на такий перебіг, то відмови спрймаються досить нейтрально. І ти граєш роль сильної персони, якій відмова очевидна і зрозуміла. Чим більше викликів ти робиш у своєму житті, тим більше невдач і відмов ти зазнаєш. Ясно, що якщо ти не покидаєш свою зону комфорту, то і відмов буде менше. Тому пропоную написати лозунг: відмови роблять нас сильнішими. Ну або оригінал: What doesn't kill you, makes you stronger.

[@callmebyyourname263]

Дуже рада за вас! Круто, що у вас такий підхід. Це дуже надихає!!!

[@vikarudyk5891]

Вітаю вас! Нещодавно також пройшла через етап пошуку роботи і було дуже важко, навіть маючи цей «козир». Тому хочу сказати вам - ви дуже сильна і цілеспрямована, надихаєте :)

[@alyonanosovska]

оце Ви крута!!! вітаю🫶

[@elenanavrotskaya1673]

Дуже мотивуюча історія❤, цікавить: чи Ви були вже в IT до переїзду чи ні?

[@alyonachmil9781]

Вау, крутий кейс. Вітаю 🎉

[@tetiana-shch]

Два тижні тому почала активно шукати роботу після звільнення і невеличкої відпустки. Мені здавалось, що я настільки офігенний спеціаліст, що за мене роботодавці битися почнуть. Зараз, після купи відмов і критики в свій бік, хочеться залізти під ковдру і забути про існування цього світу. Чекаю початку ефіру і сподіваюсь знайти хоча б якусь радість і підтримку 😊

[@svitlanonka_k]

Зараз ринок складний. Бажаю вам знайти найкращу для вас роботу! Нехай все вийде ❤️

[@galkamiroshnik5619]

думаю, мій досвід в іншому коменті Вас повеселить)

[@asandrasg]

Не втрачайте надії та віри, все у вас вийде, просто ваша компанія, ще не зрозуміла, що вона саме вас шукає) А вам, значить, був ще не час. Не руйнуйте себе, все обов’язково буде добре, просто тимчасові труднощі)

[@Svitlana_Peker]

У вас все вийде! Ви обов'язково знайдете гідний варіант для себе. Найкраще чекає на вас. Обіймаю вас ❤

[@tanjastone869]

Були там, здаємо. Я просиділа в цьому стані 5 місяців поки знайшла іспанський контракт. Просто себе зʼїдаєш, це жах якийсь. Але все вийшло. І у вас точно вийде. Просто важко це дається, капець.

[@user-xf2yz7ji4q]

з приводу школи... Я працюю вчителем і зараз дійсно концепція НУШ забороняє і червону пасту для вчителів, і забороняє проводити паралелі між учнями, казати, що хтось кращий, а хтось гірший. Не можна учнів критикувати, потрібно казати, що все добре, але можна було б звернути увагу на якийсь аспект. Головне, акцентувати учнів саме на їхні перемоги, а не на поразки!

[@elenavigovska2915]

Ну і що доброго?? Вєчниє правєдніки ростуть? Потім доросле життя, по шерсті не погладили... і вау, життя повне гівна😂😂😂 В який стан впаде така особа?? Ще й в агресію може ввійти. До всього потрібно розумно підходити. Є помилки - навчити визнавати та виправляти.

[@user-xf2yz7ji4q]

@@elenavigovska2915 ми тут говоримо про те, щоб не принижувати дитину. Між "в тебе нічого не вийде" і "в тебе цього разу не вийшло, але ти постараєшся наступного разу краще і все вийде" я б обрала все таки другий варіант

[@user-in1vb9yd3q]

Знаю, що більшість вчителів не у захваті від НУШ, проте, як мама, я в захваті!!! Подача інформації в підручниках адекватна та максимально наближена до реальності. Діти вивчають і правила дорожнього руху, як розбиратися в годиннику, як вирахувати решту при покупці. Нас в 90х такого не вчили. Задачі були про якихось жучків, зайчиків та їжачків. Мій чин в 4 класі сам читає англійською прості казки, я до 5 класу і два слова не могла зв'язати через неадекватне викладання англійської мови. Я ще додам, ми до жодного репетитора не водимо дитину, все, що треба він отримує в державній школі.

[@anna_olkhovyk]

Моя мама казала мені: «Не помиляється лиш той, хто нічого не робить!». Використовую цю фразу завжди, коли зазнаю невдач. Саме вона допомагає мені не зупинятися і рухатися далі❤

[@svitlanonka_k]

Мене вигнали з акторського Карпенка. Я 10 років думала, що профнепридатна, через 10 років батько розказав, що він телефонував куратору курсу спитати що не так, і той йому сказав, що не працюватиме зі мною, бо я йому нахамила колись давно :) типу, не тому що я погано грала, а тому що я особисто не сподобалась мужику, який вважав що має право розпоряджатись долями 17-річних дівчаток і хлопчаток в залежності від їх ставлення до нього :)

[@AgathaLa]

Резнікович ??))

[@svitlanonka_k]

@@AgathaLa той самий рік, але Мойсеєв)))

[@AgathaLa]

@@svitlanonka_k які чутливі дяді…

[@Marichka008]

А як той викладач згадав через 10 років, з якої причини він когось відрахував?( Ого.

[@olesyapavlyuk1591]

@@Marichka008тато признався через 10 років. Як ви читаєте 😢

[@linakit4009]

Напишу страшну річ, але на мою думку чесна ввічлива відмова - це чудово. Погано, коли на ваше питання відповідь неточна, зовсім відсутня, або що ще гірше - ствердна з негативним результатом ("я подумаю", "може пізніше", або "так, звісно" і далі гостинг людини чи конкретно теми заданого питання ) - це найпаскудніше б'є по психіці що в кар'єрі, що в житті, що в закоханості. Після такого починаються безкінечні каруселі від "о, мабуть в мене ще є шанс" до "а що я не так зробила?" 🥲

[@oksanamuller]

Найгірше не сама відмова, а страх її отримати і, як результат, пасивність в усіх сферах життя. Бажаю сміливості!

[@chizhik44]

Дуже шкода, що Яну не взяли на те ранкове шоу. Що в той момент це була справжня катастрофа. Я б хотіла, щоб на тій лавці Яну хтось обійняв, підтримав, нагодував морозивом. Моя подружка в 90-х 7 разів вступала на юрфак. 7 разів! Бо без хабаря тоді не брали. Її вже в комісії всі знали, все відмовляли. А вона працювала в суді, все знала і хотіла вступити без грошей. На 7-й раз вона вступила. І стала суддею. Неймовірна мотивація і сила духа.

[@user-qc8uk6nf6i]

В 2000-х мене через тиждень роботи звільнили з посади секретарки, оце бабахнуло по самооцінці, елементарна робота і виходило не тягнула елементарного. Але в 2005 відкрила свій бізнес, заробляю в рази більше моїх керуючих. Дякую вам люди, що тоді мене звільнили

[@oleksandraganses]

Інколи мені здається, що невдачі і я споріднені душі😂Аб‘юзивне дитинство, аб‘юзивні відносини на роботі, вдома. Нарешті ти намагаєшся вилізти з того, йдеш до психолога. Видираєшся з болем. Нарешті знаходиш улюблену роботу, відносини, де тебе не принижують і не вбивають морально. Ти отримуєш підвищення, нову квартиру. Вперше в житті йдеш і думаєш, що щаслива, ти нарешті маєш орієнтири, цілі. Що ще може статися? Через місяць починається війна…і все йде коту під хвіст. Знову починати життя наново. Знову у ямі. Взагалі дуже потрібний ефір. Дякую❤

[@user-gn8xe6ub2t]

Я яскравий приклад людини, яка зжирає себе за всі невдачі, навіть за ті, які я намалювала в голові. Тому всі 40 років життя, я витратила на страхи і страждання, що я не така, яка повинна бути. Не робіть так!

[@user-tv9lg4pd7v]

моглаб дати вам п’ять, дала б п’ять😅. Те саме, навіть кількість років

[@asandrasg]

Проте зараз то ви розумієте, тому далі на гайте час)

[@user-lb3dm1qd1u]

Мені теж 40 років, я життя прожила так само : на страхи і страждання , що я те така витратила цілих 40 років

[@user-ek9sy6rl5z]

Як я розумію вас,таж сама історія .Сама себе можу покарати і знищити морально,постійно чіпляюсь до себе.Вічно в роздумах"я не зможу","я не вмію","хтось кращий за мене"😢

[@thebookthief06]

дайте пораду як вийти з цього

[@natabel7165]

Як керівник відділу в ІТ можу заспокоїти тих хто отримав відмову. Ви можете бути занадто класні для посади! Так, і так буває! Коли я досвідом роботи 5 років бачила резюме людини з досвідом 10 років і купою скілів, які мені не потрібні, то в мене виникало питання. Чому ти йдеш на рядову посаду? Що я буду з тобою робити? Де мені ці скіли застосувати, щоб ти не вигорів/ла через місяць роботи? Тому, оцінюйте себе адекватно і краще ідіть туди де ви трішки не дотягуєте і буде вам щастя. Проблема в тому, що дехто не хоче брати на себе відповідальність і рости до керівника, сидить 10 років на одному місці і хоче 5к $ зарплати. Мені навіть довелось раніше вийти з декрету, бо на моє місце було всього декілька резюме, а на місце моєї підлеглої купу людей, які кваліфікованіші за мене.

[@olgaiermakova4506]

То не всі хочуть бути керівником, багатьох влаштовує бути хорошим професіоналом на стабільній роботі без зайвого стресу і вимог.

[@iceberg7061]

В моменти, коли хочеться себе зжерти зсередини, я практикую візуальну уяву маленької себе. От просто з фотографій 20-літньої давності в червоній суконьці з полуницями. І я просто себе запитую «чи хочеш ти образити цю дитину? Чи ти зможеш це зробити? Чи зможеш сказати їй, що вона виросте нікчемною помилкою природи? Що вона не заслуговуватиме на щастя та любов?» І якщо моя відповідь буде «ні, я не зможу таке їй сказати», значить і не варто себе пригнічувати. Будь-які поразки, втрати та невдачі не означають кінець світу, варто піднятися і іти вперед. Врешті всі дороги нас ведуть до того, що ми з самого початку хотіли. Уточнення: цей принцип не працює при фізичних втратах близьких людей, але це і не випадок швидкої емоційної допомоги)

[@asya_vaise]

Ну цей варіант не працює і коли в тебе в принципі низька або відсутня емпатія до когось/чогось. Бо особисто мені все одно на ту дитину, яка дивиться на мене з фотографії 20-річної давності. Я можу сказати їй що завгодно, бо мені байдуже на те "що вона може подумати" і чи не "зачіплю я її почуття". Все одно. Але це працює в сторону будь-яких дітей. Мені так само байдуже на почуття не тільки себе маленької з фотографії, але й існуючих чужих дітей, які оточують мене на вулиці, в магазинах і т.п. Рівень емпатії ніяким чином не змінюється в середині, не важливо що я бачу: чи на дворі перечипилась і впала доросла дівчина, чи маленька дитина. Впала і впала. Боляче й боляче.

[@user-dizoro]

за останні півроку безуспішних пошуків роботи за фахом закордоном отримала: 1) кількадесят відмов після проходження інтерв'ю; 2) кількасот відмов просто після подачі заявок; 3) нестійку психіку, зневіру і бажання послати все щоранку прокидаюся з відчуттям "я-поразка" і надією що колись це закінчиться тема супер актуальна всіх шукаючих роботу в цю "чудову" епоху обіймаю 🫂

[@kgirl_kkk]

Удачі з пошуками, сподіваюсь, все вийде якнайкраще)))

[@KarynaKalaida]

на перших секундах спіймала себе на думці,що "всім привіт, я -Яна. мене звати Емма" викликає приємні емоції як і "вітаю вас,друзі" пана Стерненка)) виявляється, я люблю стабільно повторювані фрази) це ,напевно, тривожність дає про себе знати😅

[@AshenVasilisk]

Тю, та то Монатик злякався, що не витягне інтерв'ю)

[@oneshotonehit6731]

І правильно злякався 😌

[@tetiana8362]

Я б його не дивилась з Монатіком.

[@ilonatikhoniuk9623]

100%

[@mmiraall]

Ви навіть не розумієте наскільки вчасно вийшло це відео для мене. Дякую вам :")

[@xxxxxxxxxxx12345-x]

ТАК🙏🏻

[@YehorBezriadin]

Особисто я роблю для себе практику "Якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неі" Особливо допомагає коли щось негативне вже сталося, і ти розумієш що ситуація прожита, а змінити нічого не можеш, значить який сенс перейматися? А якщо можеш змінити- роби

[@user-wk5uh2qf4s]

Для себе особисто я зрозуміла, що мушу мати хоббі. Малюю, плету макраме чи щось подібне. Не завжди вдається😂 щось зробити досконале ( в моєму розумінні) але я маю пару дуже гарних робіт, які висять на стіні. І от.... коли стається період невдач чи відмов і рівень самооцінки падає нижче плінтуса, а я починаю панікувати - або знову щось роблю і мене відволікає процес, або роздивляюсь свої роботи і: "ні, ну, дивись - можеш, здатна. Там не пощастило чи відмовили, недооцінили - але ж є речі, які ти робиш добре". Насправді, допомогає ❤

[@moyarishka]

Я вʼяжу. Іграшки. Зовсім не допомагає коли у мене в моїй программістській роботі шось не получається. Бо ти ні на що не здатна окрім оті недолугі іграшки вʼязати 😢

[@Marshma11ow_Fox]

Перед тим як мене взяли на ту неймовірну роботу на якій я працюю зараз я відвідав 61 співбесіду і на 60 з них мені відмовили. Це було важко пережити, але підтримка друзів, і коханої людини неймовірно мені допомогла, і тепер у мене все добре. Головне не здаватися і вірити в себе, вам не 99 років - все ще попереду. Так що не здавайтеся, бо багато чого залежить від нас самих. І навіть отримуючи відмови, я ставав впевнініше в собі, вчився як говорити, як писати, як себе продавати і що показувати. І все закінчилося добре. Тож і ви не здавайтеся)

[@irynamospaniuk2373]

Ого ви герой в моїх очах

[@Marshma11ow_Fox]

@@irynamospaniuk2373 чому?😅

[@vvvdan]

У мене було так само😃 мені здається, що кожна співбесіда вчить нас, як поводитись, що говорити і як себе представляти в подальшому, у мене навіть якись час було таке собі хоббі - ходити по співбесідах 😄

[@irynamospaniuk2373]

@@Marshma11ow_Fox цілих 60 спроб отримати роботу мрії

[@olenaolena9073]

Мій колишній відмовив мені у продовженні стосунків через те, що я, на його думку, не підходила для створення сімʼї: не була цнотливою, а навпаки, мала високе лібідо; була надто емоційною, ліберальною і худою (типу через це мені було б важко народжувати). Всі ці «недоліки» він мені й вивалив, бо я до останнього не хотіла знімати рожеві окуляри. Що сказати, була ще надто мала, наївна і дуже сильно його любила щоб просто дати йому піти. Але найгірше було те, що тоді ж я дізналася про підходящу кандидатку серед його знайомих, яка була моєю протилежністю і якої він добивався ще під час наших стосунків, бо типу «він вже нагулявся, а вона могла б стати ідеальною дружиною». Чи варто казати, як ця ситуація повпливала на мою самооцінку. Я думала що я гірша за ту дівчину, що я не варта любові, що я якась неправильна жінка і т.д. Я відкривала її сторінку і порівнювала себе з нею. Це було дно дна, але на щастя, через півроку страждань мені вдалося від того дна відштовхнутися і виплисти. З тих пір пройшло 5 років, в мене здорові відносини і я більше не дозволяю такого ставлення ані від оточуючих, ані від себе. А та дівчина, наскільки я знаю, його теж відфутболила і вийшла за іншого, бог її теж вберіг.

[@allasigidina9472]

Дно- це той чувак, який вас використовував

[@mariehizz2039]

Мені відгукується ваша історія, було щось подібне з першим коханням, щоб його качка тьопнула😂 тільки мене звинувачував, що я фарбуюся, якось не так їм, не так мию посуд, не так закриваю двері в машину, не так суп варю і взагалі колись зʼїла ЙОГО сирок в холодильнику😂😂😂 але я теж була мала і наївна, то не хотіла його відпускати, недивлячись на явні заборони і абʼюз з його боку… аж поки він відкрито не зрадив мені з тою, про яку казав, що вона і без макіяжу гарна🤷🏼‍♀️ мабуть вони і досі разом десь в Польші пшекають, най їх обох качка тьопне😂😂😂 P.S. Після півтора року страждань за цим нерозділеним абʼюзом, я закінчила французьку магістратуру, зустріла прекрасного хлопця, що нікуди мені не забороняє ходити і не цькує за мій макіяж і я можу спокійно їсти його йогурт в холодильнику 😂😂😂всім добра❤

[@olenaolena9073]

@@mariehizz2039 бліін, про макіяж і посуд теж було, я забула додати. Вже й вивітрилися такі моменти з голови, але колись вони мені здавалися трагедією всесвітнього масштабу. Як же ж добре, що все це у минулому😅

[@olenaolena9073]

@@allasigidina9472 20-річна я того не розуміла 🥲

[@mariehizz2039]

@@olenaolena9073так, урок пройдений, рухаємося далі❤ щастя вам!

[@fuocofuocovna1225]

Всі діляться своїми історіями, і я також подвлюсь з вашого дозволу. Медалістка, ідеальна дівчинка, в універі пішла на обрану спеціальність і на третьому курсі отримала вигорання, забила на навчання, отримала синій диплом. Нещасливий шлюб з аб'юзером, втекла. Будь-яких помилок боюсь як вогню. Переїхала в іншу країну, по суті, не маючи професії і навичок, рік шукала роботу хоч кимось, всюди були відмови, на які я реагувала нервовими зривами. Згодом зрозуміла, що це не моя провина, а в регіоні де я жила, було високе безробіття і конкуренція. Переїхала в інше місто і знайшла роботу. Невдачі, відмови, помилки - все це досі б'є по мені, але останнім часом я намагаюсь заземлюватись і не розганятись до надзвукової швидкості розкопування всіх помилок свого життя. Я уявляю, як я сама в цей момент вкриваю себе ковдрою з головою (наче обійми), і промовляю: "Це поганий день, ти встала о четвертій ранку, ти втомлена. Прийдеш додому, відпочинеш і з новими силами обміркуєш проблему. Або відпочинеш і стане легше." І стає легше.

[@mariehizz2039]

😢обіймаю вас, все буде добре

[@Olex.artist]

Класна тема! ....в якийсь момент мені настільки багато відмовляли, що мені почало подобатись якою незалежною від думки оточуючих я стала

[@UAinPL]

мені колись відмовив у побаченні суперкласний і вродливий танцюрист, із яким ми були в одній тусовці. При чому зробив це у формі "ти смієшся? подивись, хто ти, а хто я!") це було образливо, але пережито)

[@yuliiayanina6385]

Самозакоханий мудак! Сподіваюся, йому тепер так все життя відповідають інші дівчата.

[@user-fk8rt4bz4h]

боже це каре у Емми просто неймовірне, дивлюся тепер не тільки щоб послухати, а і щоб дивитися на Емму

[@user-vg9fv1dy7n]

Самий перший спогад дитинства-мені десь три роки, я сиджу в манєжі (щоб менше проблєм було) і ковиряю «сі» (хутряний кусочок коміра від пальто). Це було моє улюблене заняття, так як в манєжі приходилося вовтузитися досить довго і з якихось космічних причин це саме «сі» (чому така назва уявлення не маю) завжди займало мою увагу. Зайшла мама і видерла з рук мою «іграшку» та поклала їі за скло в серванті зі словами: «скільки можна ото ковиряти» і при цьому дивилась на мою реакцію. Тільки коли я впала на дно «помиральної ями» (🔥словосполучення) я нарешті зрозуміла, що самознищення почалося не вчора і не з останнім чи передостаннім партнером чи подругою, а саме в цей момент (як мінімум свідоме, тому що несвідоме почалося, коли та сама мама віддала мене на виховання в село бабі з дідом, а тато покинув нас після мого народження). Перша реально відчутна відмова (хоч і не усвідомлена - в три роки це було непосильною задачею, та і в 35 не особливо легкою) - відмова в турботі, увазі, емпатії та любові самих головних людей в нашому житті-наших батьків. І тільки час та інстинкт самозбереження (якщо ніхто не любить, то полюби сама себе, або помри-фізично чи морально то вже up to you) показав істину - ми це не травми минулого, ми це не реакція інших людей на нас - ми демони або янголи по своєму власному вибору (хоча вплив травм ніхто не відміняв звичайно). До чого це я: мораль така - 35 рочків я думала, що всі мені в чомусь відмовляють і це боліло, але найболючіша відмова була від самої себе-мама, партнер, друзі, колеги - якщо вони відмовляють це їх власний вибір і відповідальність - саме головне для мене було навчитися не відмовляти собі у визнанні права на життя, любов (як мінімум самої до себе), вибір (бути гнидою чи святою) і т.д. Я так остєрвєнєло намагалася переконувати ближніх, що я заслуговую їхньої уваги, любові, турботи (та навіть просто бути поруч з ними) що абсолютно відмовилась від самої себе та від власного я. Перефразую стару як світ істину: якщо ти кажеш собі «ні» то чому ти очікуєш, що інші скажуть тобі «так».

[@yuliiayanina6385]

Обійняла вашу внутрішню дитину😊. У мене була подібна історія з іграшкою: її просто забрали в мене і викинули. Мені 43, 2 роки тому припинила стосунки з мамою, рік намагалася виплутатися з аб'юзивних стосунків, вірю, що вдалося нарешті. Завдяки психологу приходжу до тями, вчуся любити, жаліти і не кидати себе.

[@user-vg9fv1dy7n]

@@yuliiayanina6385 дякую ♥️ мене відпустило, коли я зрозуміла, що чи то мама чи хтось із рідних чи близьких не є моїм дзеркалом - а їх відношення до мене це відображення їхнього власного внутрішнього світу та моральної зрілості. Бажаю Вам не просто це зрозуміти, а і відчути щиро серцем - тоді з часом зникне образа та біль, залишиться усвідомлення та прийняття🤗ну і можна піти попороти чиюсь шубу на нову іграшку 😆

[@winniethepooh3752]

Коли мені відмовляють, просто кажу собі «не парься, вони втратили набагато більше ніж ти», поки що не памʼятаю жодного разу коли це було не так

[@Іванна1404]

Після невдалого запрошення мною хлопця на каву 2 роки не наважувалась взаємністю відповідати навіть на очевидну симпатію хлопців.Мені здавалось що всеодно мені відмовлять потім, розіб'ють серце.Це жах переживати.Цінуйте і поважайте себе❤

[@katerynakadenko8638]

Мені вже стільки раз відмовляли, що мені вже просто пофіг, бо я не очікую від світу нічого хорошого. І коли хтось каже мені «так», то це таке неочікуване свято. Світ взагалі лайно. Перемикаю увагу на книжки - єдине в світі, що може бути на лайном.

[@user-nb5zw1oc1z]

Мені скоро 22, а таке відчуття ніби вже життя зіпсуте. До 19 років знала, що хочу пов'язати життя зі співом, закінчила музичну школу, музичний коледж, мала вступати до консерватої. Але на останніх двох курсах зловила вигорання, булінг зі сторони вчителів, що в результаті вилилося в депресію. Коли почала почуватись краще через правильне лікування, розпочалося повномасштабне. Мій стан погіршився, на випускних екзаменах майже зловила панічку. Тоді мені вже нічого не хотілося, навіть займатись музикою. Вступила до університету на англійську філологію, думала що переключуся і стане легше, знайду себе в іншій сфері, а потім можливо повернуся до музики. Зараз на 4 курсі і в мене ломка по співу. Розумію що єдине чим я дійсно хочу займатись - це вокал. Але гадки не маю як на цьому заробити. Музику писати не вмію, тому власних пісень не створю. Боюся що я у всьому недостатньо хороша. Постійно переслідують думки, що закінчу на якійсь роботі, яку ненавидітиму. Або не доживу впринципі. Можливо це не зовсім пов'язане з темою відео, але при перегляді згадала свою ситуацію... Дякую за відео ❤

[@katerinachaikovskaya9991]

Я не психолог і може не знаю правильних слів, але хочу вас підтримати. Скажу банальність, але ви тільки починаєте доросле життя. У вас вже в 21 рік є в житті музика, а ще ви будете знати англійську! Це прямо дуже дуже круто! Ви так багато вмієте у свої 21 рік! І ще хочу сказати, що якщо подивитися відео, де показують актрис з молодості і до зрілості, то якщо придивитися, то найкрасивіші жінки десь у 35-45 років. Це я до того, що тільки у такому приблизно віці вже є досвід і жінки розквітають. Сприймайте свої "невдачі" як набуття досвіду. Але ви вже дуже крута!

[@user-nb5zw1oc1z]

@@katerinachaikovskaya9991 Дуже вам дякую за підтримку ❤️

[@yuliiayanina6385]

Не бійтеся, просто будьте! У вас все вийде!

[@user-rj8ux7ly9k]

Хочу вас підтримати. Мені вчителька в школі відмовила в участі у хорі через брак здібностей, але мені завжди подобалося співати. Зараз я співаю у аматорському хорі і мені подобається, як у мене виходить. Співайте все, що вам подобається!

[@ilonatikhoniuk9623]

Ви часом не в Глієра навчались?

[@chizhik44]

Коли я слухала історію Емми про найболючишу відмову, мені аж самій серце боліло. Неймовірно шкода, що в Вас був такий досвід і що довелося проживати весь цей біль на самоті. Дякую, що не здалися і зараз приносите стільки корисного в моє життя❤

[@souris_belle]

Перша і друга закоханість закінчились відмовами, не перейшовши до стосунків. Відтоді минуло 15 років, а побудувати тривалих стосунків так і не вдавалося ще ні разу 😢 змусити себе повірити у свою цінність - надзадача. У всякому інтересі видається нещирість, бажання підловити, щоб зробити боляче (а боляче іноді таки роблять), і вічно оця мантра: "краще не псувати нікому життя отим противнючим своїм характером".

[@annadubovyk6224]

Найгіркішою була відмова від хлопця, з яким зустрічалися 2 роки. За кілька місяців він повернувся, а я прийняла, бо досі була закохана. Але за рік він остаточно від мене пішов. Я оговтувалася від цього роками і вже думала, що більше не матиму довготривалих стосунків. Але вуаля, вже 6 років у нових відносинах і 2 роки в шлюбі. Далі буде!

[@ForVex_123]

Для мене зараз супер актуальна ця тема) я як почачила тему- зраділа… бо це проговорено ще кимось… почитала коментарі, і зрозуміла, що така не одна. Дякую, цінно🫂

[@nataliyamaksymiv5035]

Після 8 років декрету я, котра вчилась на економічному і не уявляла себе економістом, вирішила піти в іт. Після 20+ інтервю і відмов, майже зневірилась і здалась. Але таки в мене повірили і дали шанс. Працюю в іт, отримую гідну зп, спілкуюсь з дуже розумними людьми. Але відчуття гіркоти відмов не можу ніяк забути,. Панічно боюсь втратити роботу і знову отримувати відмови 😢

[@natamor9008]

Якщо й втратите, або самі вирішите звільнитись, тепер у вас буде релевантний досвід, буде легше 😊 Мені дуже допомогло в процесі пошуку - читати і спілкуватись з кар'єрними консультантами, які твердили мені, що відмови - це ок, це нічого страшного, просто ще один крок до тієї самої роботи, де буде "ви будете нас дуже корисні, ось вам офер")

[@alyonachmil9781]

Можуть відмовити тому, що ви занадто кваліфіковані і досвідчені для цієї роботи. Або в компанії є якийсь треш, а ви нормальна і компанія розуміє, що ви втечете звідти на наступний день)))

[@bunbbb09]

Працюю в такій компанії🙈 Якогось трешу нема, але часто видно, коли у людини планка очікувань значно вища ніж те, що можемо дати, і тоді нам точно не по дорозі))

[@ira20059]

Колись закохалася в хлопця (я взагалі дуже влюбчива) перед тим ми дуже класно спілкувалися,і одного разу,посеред розмови я сказала,що "мабуть закохалася в нього". На що він вибачився і сказав,що не може відповісти мені взаємність бо вважає,що я варта кращого. І таких ситуацій з такими ж відповідями було ще 2. Це мене ніяк не розчарувало і не злякало. Не знаю чому. Ми з тими хлопцями ще довго жиртували,що "я,тебе паразіта любила аж 3 дні а ти мені відмовив" 😂

[@user-zn2sj2ow2b]

Вам відмовили дуже коректно. Якби це прозвучало інакше, то сприймалося б не так легко

[@VladyslavaUA]

дякую за цей випуск! відправила посилання донці-підлітці👌 мені дужееееее мало відмовляли у житті. Я вигравала три роки поспіль вибори президента школи, вийшла заміж за своє перше і єдине кохання, вступила в обидва університети і аспірантуру з першого разу, всі три вагітності з першої запланованої спроби, усі співбесіди закінчувалися прийняттям на роботу, але... в 9 класі мене кинула подруга і мені досі болить та рана💔 тож, я почула вас, дівчатка, і мені стало легше. Дякую😘

[@vvvdan]

Я не можу зараз сказати, що якісь відмови були для мене дуже важливими, АЛЕ вони 100% були болючими. Я пам’ятаю, що плакала, істерила через них, а зараз вони видаються такими дрібницями, що геть не варті обговорення. Потім з часом у мене якось так сталось, що коли мені відмовляли на співбесідах, в романтичних чи дружніх стосунках, я собі казала, що це не я погана, а вони якісь не такі і втратили таку цінну, прекрасну людину😅 (хоча я знаю, що вони теж не погані, просто так склалось, що ми не підійшли один одному), тим не менш, це допомагало мені триматись і не картати себе 🤷‍♀️

[@arinav7591]

В підлітковому віці моя найближча подруга почала влаштовувати булінг нашим подругам-однокласницям. Мене не чіпала відкрито, але час від часу і проти мене вони організовувались. На відміну від подруг-зрадниць, я її послала, а за нею і цих самих подруг, і просто повністю позбулася кола спілкування на 2 роки. Я не вважала себе винною, я не думала, що я гірше, я стояла на своєму як скеля, але... мій світ рухнув. Це я зараз розумію, що в мене відбулась деперсоналізація, тоді я думала, що з'їхала з глузду. І так, ця травма вплинула на все моє життя, і певно буде впливати й надалі. Річ не лише в тому, як ви це інтерпретуєте, а в тому, що знецінювання нас суспільством є найбільш травматичним досвідом для людини (це я вичитала в якійсь розумній книжчці з психології). Думаю, що найкращим виходом є зміна кола спілкування, на таке де вас сприйматимуть і адекватно ставитимуться.

[@oliusia57904]

Так, згодна з вами, якщо ти в смердючому болоті, треба вибиратися, а не посміхатися і робити вигляд, що все добре. Єдине, що зміна кола спілкування, яка в дорослому віці є робочим варіантом, в дитинстві може бути проблемою. Я і моя подруга змінили школу, в якій нас булили однокласники з мовчазної згоди вчителів, лише після грандіозного скандалу на всю школу (та й район🤔). Там були збори учні+вчителі+батьки всього класу і метання лайном всіх в бік всіх. Мама була в ах..уї, сказала, що якби на власні очі не бачила, не повірила б. І після цього цирку ми з подругою вперлися і заявили, що або нам шукають нову школу, або будемо без атестату, бо в цю школу більше ні ногою. І наші мами, не змігши нас укатати, таки змирилися і знайшли нову. А ми, до речі, були відмінницями і єдиним нашим косяком були спізнення на перші уроки на пару хвилин. За що нас на тих зборах і зачмирили, за спізнення і за надто хороші оцінки. Так! Там так і сказали деякі батьки: "чому ми платимо вам (вчителям) гроші за хороші оцінки, а ви ставите поганенькі, а от ці двоє - відмінниці? За що ми платимо? Де справедливість?" І це лише один з багатьох перлів. До цього випадку я реально відчувала себе ув'язненою в місці з ненависними мені людьми, від яких не могла ніяк втекти, бо діти не є господарями свого життя і не можуть просто послати всіх нах..й і піти в іншу школу, переїхати в інший будинок, місто, країну. Не знаю чим би це скінчилося, якби нас не перевели

[@arinav7591]

@@oliusia57904 дуже співуваю вам, це якесь пекло, особливо якщо уявити, що батьки не прислухаються до дитини. В моєму ж випадку був один позитивний момент: я побачила силу свого характеру, бо не зважаючи на обставини, мене поважали в класі і в школі. Від цього мені не було дуже тепло, але я знаю, що це я своїм характером, чвоїм вибором заставила їх поважати себе і це моє рятівне коло зараз. Не знаю чи було б краще якби мене забрали в іншу школу, я любила свою і вперто відстоювала свої права на місце в ній. Однак, думаю, це добровільне вигнання підкосило мою психіку назавжди.

[@user-in1vb9yd3q]

​@@oliusia57904, скінчилось все тим, що ви би закінчили школу і на випускному послали всіх нах.. про себе правда. Я була відмінниця і староста в класі, проте це не заважало учням булити мене через те, що була закохана в однокласника. Тепер ні з ким з класу не спілкуюсь. А моя найкраща подружка в класі вийшла заміж за того однокласника

[@marryna3613]

до речі про те, що хтось обрав іншу дівчинку. моя травма з 6 класу - коли хлопчик, який мені подобався, пообіцяв на 14 лютого подарувати валентинку мені і ще двом дівчатам. а 14 лютого сказав, що батьки дозволили йому принести тільки дві валентинки, тому тим дівчатам він подарував, а мені - ні.

[@irennosmoking635]

Блііін...от потвора той хлопець.

[@Luda_Kukuetu]

Недавно наштовхнулась на цікаву і, як здається зараз, очевидну думку про реакцію на відмови у жінок і чоловіків. Умовно: чоловік стане перед чергою 10 людей і одна за одній людині буде пропонувати щось. І відмова попередньої не буде його хвилювати, він рухатиметься. І якщо дівчині відмовит 4 людини, вона втече з цієї черги. І такі патерни залишаються по життю 🤷‍♀️ За моїм досвідом і відчуттями - десь так і є, і так, психотерапія рулить.

[@arinav7591]

вчора мала випадок! В супермаркеті наштовхнулась на колясочника (боюсь чи це коректне слово, зараз не вгадаєш), дуже в поганому стані покручені руки і ноги. Він переселенець, за його словами постраждав від ракети, а в притулку, каже все погано, крадуть речі, п'ють, немає де жити, спить у парку. Звісно дивний він трохи, ну, і "не інтелігент", скажімо так, важко описати. Але спека жахлива, я не змогла мимо пройти. Купила йому за його проханням знеболювальні, воду, фрукти, віддала увесь дріб'язок. І я вже попрощалася, і тут він питає як мене звати, а потім пропонує записати його номер, і не з метою допомоги, це було очевидно. Я була в шоці від такої нереальної самовпевненості. Йому на думку не спадає, що з ним чи його життям щось не так, або не настільки класно, що дівчина може не захотіти з ним стосунків. Більше того, він впевнений , що ось так за пару хвилин спілкування зі співчуття, він мені сподобався і може на щось розраховувати. Я все розумію, у любові немає меж, але ж мають бути межі наглості. Якби він мені сподобався, я б сама запропонувала, бо принаймні в дану хвилину у порівнянні з ним мені є що запропонувати. Будь яка дівчина на його місці подумала б: "навіщо я йому (їй) потрібна, що я можу запропонувати, я буду обузою", але не чоловік! Чоловік завжди вважає , що він принц і ти чекаєш саме на нього!

[@Svitlana_Peker]

Так, ви праві. Правильна термінологія це "людина з інвалідністю на кріслі колісному" ​@@arinav7591

[@Luda_Kukuetu]

@@arinav7591 і чому це мене не дивує? 🤦🏼‍♀️😅😅

[@irina1695]

1) Відмова від десятка (а може й більше) хлопців/чоловіків, в яких я закохувалась і які до мене зневажливо ставились, а зараз в мене найкращий в світі чоловік для якого я Всесвіт. 2) 9-ка а табелі в 4 класі з математики, а зараз в мене європейська вища освіта з оцінкою на відмінно в статистиці. -> хотіла поділитися прикладами з життя, щоб це стало натхненням для когось , хто переживає зараз подібне, але під час написання зрозуміла, що це натхнення для самої себе ❤, бо зараз знову знаходжу пункти, де я невдаха😢 Дякую за відео! Дуже цікава тема!!

[@ludmilkamalyar6624]

Колись досить проблемно було влаштуватись на роботу. Я була в декреті, дитина багато хворіла, а пропонували хтозна що. І з такою зневагою. Я пояснюю, що шукаю під садок, тоді взагалі не цікавлю. Я одного разу не витримала і вилаялась. І вже розверталась йти, коли адміністратор мені посміхнулась і запропонувала роботу. Тут до мене дійшло, що роботодавці просто зчитували мій відчай, тому вважали мене не цінним працівником.

[@anna.khmarska]

Еммо, Яно, я вам неймовірно вдячна за це відео🫂💕 Зазвичай не пишу коментарі, але це відео заділо за живе і стало ніби теплими обіймами. А щодо відмови, то я отримала відмову на зізнання у коханні від хлопця, в присутності якого я вічувала, як серце шалено калатає і з'являлись ті самі "метелики в животі". Але знаєте, це була найкраща відмова в моєму житті. Мало бути боляче, а я ще сильніше закохалась (минуло 2 роки після відмови, коли я нарешті перестала до нього відчувати будь-що). Так от він абсолютно спокійно пояснив, що дуже цінує мої почуття, але не може відповісти взаємністю і що я обов'язково ще знайду свою людину, а ми можемо залишитись друзями. Бажаю всім таких теплих відмов. А взагалі відмова це знак, що тебе очікує щось краще (у мене в житті саме так), головне не закривайся від цього світу🤍

[@maryberry1011]

Еммо, Яно, дякуємо вам за таку прекрасну дозу підтримки, за вашу працю, за те, що звертаєте увагу на психологічні теми. Удачі вам у подальших проектах, побільше згод вам, гарного фідбеку та незгасаючого натхнення👏✨🙏

[@olgaposikira3425]

Монатик відмовився, бо розуміє, які питання будуть, а говорити на «ті» теми - кишка тонка!

[@Luda_Kukuetu]

У 2018 я отримала біля 50 відмов на job interviews за півроку. Взагалі ніяк не вплинуло, я розуміла, що каплю не дотягую до бажаної позиції і сподівалась, що рано чи пізно пронесе 😂

[@Anyname345]

Пронесло?

[@Luda_Kukuetu]

@@Anyname345 звісно, але в результаті, щоб знайти щось нормальне у мене пішов рік, і 3 - щоб зрозуміти, що це не робота, а мрія 🤗

[@mariehizz2039]

@@Luda_Kukuetuце надихає❤

[@Luda_Kukuetu]

@@mariehizz2039 дякую 🙏😍

[@darynaberkovska7832]

Дякую, дівчата. Слухаю і плачу, бо зараз переживаю подібний досвід у відмові в роботі

[@viktoriapolishchuk8014]

Ой, скільки схожих історій маю. Дякую за тему, дівчата ❤

[@annadragula8681]

Боже, яка класна тема! 💔 відкрили скриньку пандори всередині мене. Дуже терапевтично і так підтримуюче. Дякую!!! Все, тепер ви мене покорили і стану вашим патроном! Невдач було багато. Мабуть, найболючіші - це розірвані дружби і мій наречений розірвав наші заручини після 4 років стосунків. Я його знала до того більше 10 років до того.

[@katerynamastero6196]

Дуже дякую за черговий важливий випуск та таку болючу тему! Ваш досвід та думка дуже важливі ✨

[@lunabananana584]

Ви навіть не уявляєте, як завчасно ви зробили цей випуск! Зараз якраз переживаю відмову, ви дуже підтримали мене цим випуском. Дякую вам ❤

[@non_binary_deus]

Дякую вам за ваші відео. Важлива тема... Без поняття як навчитися не жерти себе і поки погано це виходить...

[@bonbon_prod]

Мені аж засльозилося, коли Емма почала промовляти в кінці до себе маленької. Дуже важко то в собі - бережливе та добре - взрощувати, коли внутрішній критик розміром з багатоповерхівку.

[@Skaj1984]

Коли я отримую відмову чи не справляюся, то повторюю собі, що я молодець і в мене обов'язково вийде. Згадую, як виходило колись. Як я отримувала "так", як мене обирали. І кажу собі, що це знову трапиться, бо "це ж було вже" (с). А всі ті гадосні слова, які так любить говорити внутрішній критик, я адресую йому самому. Типу, ну піди сам щось путнє зроби, а не тринди мені тут. Але то завдяки терапії та сесіями EMDR )

[@user-qi8vz4sp3m]

Дякую за таку важливу тему! Все вірно, маємо стати кращими подругами собі. Теж маю досвід, коли після відмови боляче переживала, а зараз вдячна людині , яка це зробила.

[@Marina-yx6iy]

Дякую за корисну бесіду. Кожний в житті переживав якісь невдачі і кожний по різному їх проживає. Єдиного рецепту нема

[@FreakProductionOF]

Щє хочу додати, що вважаю, якщо назву будь якої професії вжити в негативному контексті шоб покритикувати дитину, то навіть якщо вона сама по собі не погана, ми цю професію або свідомо або підсвідомо будемо сприймати як щось погане

[@sofiiaopanasiuk4424]

які ви чудові!!! перша емоційна допомога🫂 може ти хочеш сьогодні морозива, бо ти пережила сьогодні неприємний момент🌻

[@jasmineflower299]

При відмові найважливіше відокремити вчинок/навичку/характеристику від цілої себе

[@leto5755]

Ще не дивилась, а лайк вже поставила😁 Тема дуже актуальна, дякую вам!❤

[@user-zn2sj2ow2b]

Дуже класна тема. Я думала, що прям одна така чутлива, але послухавши вас, стало легше. Дякую дівчата

[@mariyadrobot6899]

Доброго вечора шикарні українські панянки! Дякую вам щиро, за шикарну тему ... Було багато в моєму житті Ні, тепер навіть вдячна тому ні😃 Ось дякуючи ні, почала в 42 роки вивчати і досліджувати ментальне здоров'я, дитяче і підліткове, всі наші проблеми починаються з виховання, а я росла в сім'ї де було більше ні чим да! Своїх синів виховую що ні незавжди корисне, але якщо і є слово ні, то ми завжди можемо обговорити і підтримати один одного. Я обожнюю всі ваші теми Єммо і Яно! ДЯКУЮ ❤💙💛

[@_hoverla_]

Приємно здивували, дійсно крута тема,близька, нероздільна часто, і суперечлива, бо кожному допомагає своє. Але ж коли ця сама відмова стається - повністю розгублений,важко прийняти, простити, проте можливо,з часом і із зусиллями❤

[@allasemeshko8794]

ви піднімаєте чудові теми! в мене була б класна історія для розповіді. Дві вищі, 3 досвіди роботи в посольстві, але хтось на ранковому шоу сніданок каже, що на вакансії подалися "фріки" - я думаю, що більшість відмов - це корупція! Знайомі, друзі і т.д.

[@atamanproduction7613]

вау. просто вау. стільки натхнення, тепла і турботи в цьому відео. мені це було просто необхідно. дякую вам❤‍🩹 мені постійно відмовляють в осбистому житті. і уже даже поставила на собі хрест і прийняла думку, що мене неможливо покохати (мені зараз 19! і я розумію, що в такому віці це абсурд, але все ж ця думка досі дуже потужна в мені). Але я знаю що робити, мені шлях у терапію, лікувати травмовану внутрішню дитину. І це відео мене дуже підтримало в цьому плані, мені стало трішки легше, я нарешті змогла вдихнути, розправити легені і сказати собі "це не кінець. даже Емма Антонюк і Яна Брензей переживають невдачі, тож ти впораєшся, ти не сама". дякую❤

[@mariehizz2039]

Не хвилюйтесь, я теж перше кохання дуже пізно зустріла, теж в 19 років. Це ще дуже юний вік, щоб ставити на собі хрест❤ ваша цінність же не в наявності партнера, а у вас самій

[@olyaruta]

Зараз мені дуже соромно за своє ставлення до себе. За деякі промахи я себе навіть била долонями по голові. І так, моя мати була жорстокою до мене з сестрою. Але то все в далекому минулому) Дякую вам за випуск, тема надзвичайно ємна!

[@mintlatte1376]

Коли Яна сказала "я найгірша з усіх людей" - прямо слово в слово себе впізнала 😁

[@sumikoninagawa9795]

Дякую, що Ви розказуєте про свої невдачі, бо на фоні транслювання успішного успіху, дійсно перестаємо вірити у себе. Після перегляду Вашого відео у мене з'явилась надія

[@user-yh9yi8vk7o]

Дякую, шановні панночки! Поділяю ваші думки в підтримці самоі себе в складні моменти плину життя. Гуртуймося .❤

[@user-zs7vu6pq9c]

Ви неймовірні. Дякую вас обох.

[@silentsound-l4e]

Хочу своїм досвідом поділитись. Щодо роботи, то аж до минулого року я не шукала нічого, бо вважала, що це тупо, мене ніхто не візьме. Але мене запросили на роботу за кордон і відразу взяли. Там було досить тепле до мене ставлення, я нарешті відчула себе вартою чогось, і що я сама можу на своє життя заробити. Однак я все хотіла працювати в Україні, тому коли контракт закінчився, я повернулася назад шукати собі більш менш підходящу роботу. Поки без успіхів, лише відмови, істерики, сльози, самоїдство, хоча я думала, що якщо мене взяли на роботу там, то і тут візьмуть, тим більше, що досвід вже маю. Мама все каже, що вони просто конкретний образ уявляють, в який я, на жаль, не вписуюся, можливо, я гідна іншої, кращої роботи. Щодо особистого, то був у класі один хлопчик, який чомусь мені дуже сподобався. Якось я навіть запитала його чи подобаюсь йому, він відповів ствердно. Але на наступний день, сказав, що ніколи мене не любив. Сказати, що це був болючий сором, це нічого не сказати, істерика і сльози. Потім я так просто подумала, ну ок, добре, не подобаюсь, то нехай, але почуття не зникли відразу, він навіть дражнити мене почав, а я ще не зрозуміла тоді, наскільки мені було боляче. А на одному уроці навіть підставила його із самостійною, коли ми всім класом одне одного перевіряли. А коли одного дня почав насміхатися з мене з новеньким хлопцем, хоча останній спочатку рвався до мене в друзі, то я вже тоді не витримала і вирішила провчити обох, навіть бійка почалася. З цього часу намагаюся не демонструвати жодних почуттів, навіть, якщо людина мені дуже подобається. Так вже у мене повелося, що часто втріскуюся в тих, кому на мене посрать.

[@adamwolk]

Дуже вчасно мені трапилося це відео. Я якраз отримала запрошення на роботу, але при цьому не мала достатньої впевненості що впораюсь. Мене дуже надихнули ваші історії і ось що головне я зрозуміла - скільки б невдач не спіткало мене на цьому шляху, я ВЖЕ йду по ньому і це досягнення має бути достатнім для мене. Це звісно не означає, що не варто ставати кращим, але важливий саме шлях, а не кінцева його мета. Бо навіть найталановитіша гадалка не знає що там у кінці)))😂 Дякую ще раз❤

[@user-oc5rf8zo7x]

Дякую за глибоку і розумну розмову. Знайшла для себе підтримку і відповіді. Ти сам собі найкраще підтримка, подруга та психолог.

[@RoseMarie1312]

Як ж круто, що мені трапилося це інтервю якраз зараз, коли отримую відмови при пошуках нової роботи. І теж одразу почала задумуватися, що зі мною не так, чому мене не вибирають. Дякую вам, Еммо і Яно!

[@khrystynakashchak3195]

«І в момент важкої печалі, І в момент нестерпної туги- Я дарую собі любов, Ніжну любов я собі дарую».

[@user-ks3re2hl5r]

Якось мені відмовив хлопчик, який мені подобався. Я не сильно й розраховувала на взаємність. Але він додав, що ніколи б не обрав мене, якою б я не була. Бо в мене не достатньо заможна родина.

[@arinav7591]

хлопці жахливо меркантильні істоти! Усі їх байки про жінок, які люблять лише багатіїв, в реальності писалися з власного ж їх портрета!

[@user-ks3re2hl5r]

@@arinav7591 а силу своєї молодості я тоді не образилась. Я була шокована, що мені окрім основних критеріїв треба ще й за це бути відповідальною

[@lisaburshtyn2473]

Відчуваю, наче мене так взяли і обійняли цим випуском. Дякую!

[@inna_stypura]

Дівчата, дуже дякую за неймовірно корисні теми, які ви підіймаєте. Мені зараз 40. Як шкода, що в моєму підлітковому віці я не могла мати доступу до подібного контенту. В мене була купа комплексів після розлучення батьків в мої 6 років. Це залишило неймовірно важкий слід у моєму житті і ще іноді досі щось відгукується. Так чудово що ви розповідаєте свій досвід і дійсно розумію, що не одна така. Люблю вас дуже!❤❤❤ Емма дуже прикольна з новою зачіскою😍

[@шкабурка]

Дякую за тему! Дуже багато таких потрібних речей сказано. Сподіваюсь ви теж передивлюватиметесь цей випуск і будете добріші до себе в невдачах. Обіймаю (якщо можна)

[@serginho7269]

Шпанатік відмовив 😂 йой! Це файно! Я не хочу бачити цю нездару в етері . Хай будуть цікаві нові обличчя!!! 🙏

[@tanjastone869]

Тільки відео це треба назвати «чому я себе знищую?» - думаю, це кращий спосіб описати те, про що ви говорили. Дякую вам

[@user-zw3ge8zp9y]

Боже ,прям слухала і плачу 😢 Емма ,ви супер 🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻

[@user-hx5ku4zj9w]

Отримати відмову - не саме страшне в житті, страшніше жити життя, боячись та оминаючи відмов по життю

[@YevheniiaOliinyk]

Дівчата, де ви були 2 роки тому??? На щастя, я подолала(долаю) шлях самопідтримки ❤а ваше відео є 100%м відзеркаленням пережитого🙌 Дякую за контент 🪷

[@olhanesterenko5197]

Ой та я постійно з цим. Не взяли мене на програму поїздки до Америки - «все, я чмо, нема в мене досягнень, взагалі нічого нема». За пару тижнів знайшла чудову роботу, а якби поїхала то не знайшла б. Посварилася з гуртом з яким грала, довелось піти - «все, кінець моєї музичної карʼєри» - а по факту зрозуміла що вони це були взагалі не ті з ким я хотіла працювати. Відмовив чувак який дуже подобався - ну все, я потворна і тупа. А виявилось що він довбойоб і взагалі жінок не поважає. Не покликали на турнір з історії - «це кінець, я ніхто». Через два тижні звільнилося місце, мене покликали і ми виграли всеукраїнський турнір. Не склала іспит на роботу - «ну все, це був мій останній шанс». Я успішно склала з другого разу. А склала чому? Бо згадала свій підхід коли складала нмт: «в мене будуть інші шанси, це не кінець життя». Склала я тоді на середній 185. І так я і на роботі застосувала. І пройшла. Аврам Лінкольн взагалі 30 років підряд терпів самі невдачі: прогорав у бізнесі, програвав вибори, розходився з жінками. А в 50 років взяв і став президентом. Тому треба менше бачити невдачі і більше бачити можливості. Мене на цей підхід надихнула моя колишня дівчина. Я її зустріла коли була в глухому куті життя. Я не знала що далі робити, я не відчувала себе на своєму місці, я терпіла невдачі в усіх сферах життя. А вона мала таку внутрішню свободу, вона шукала можливості. Вона втекла з коледжу в Польщі в якому їй не сподобалося, вона ходила на кастинги, побачення і не вбивалася через відмови. І вона стала тоді світлом у моєму житті, я почала насолоджуватися моментом, отримувати задоволення від життя і бачити можливості, а не перешкоди. І навіть наша зустріч по суті була наслідком ланцюга неприємних обставин і неправильних рішень. Тому іноді навіть помилки приводять нас до чогось хорошого, в житті завжди буде щось хороше і завжди можна все виправити.

[@olenamazur2548]

Згодна з Кокотюхою))). Дякую, дівчата. Навіть думка про вихід із зони комфорту кидає мене у "помиральну яму"!

[@Inga_Sunrise]

Яка резонуюча тема. Так і є. Важко підтримувати саму себе, коли з чимось не впоралась. І прикро, і боляче. Але даю собі час посумувати, дивлюсь зі сторони на ситуацію, хвалю себе і йду далі. І теж, правильно говорите, важливо звернутись до того хто Тебе любить і підтримає❤ Дякую Вам. Була нещодавно на співбесідах і є де відмовили. Не приємно. А причину ж не пояснюють. Карочє, тримаймося дорогі😊❤

[@user-lc1xw2cr6m]

Потрібно легше відноситися до життя) такі люди загалом щасливіші

[@malvinashinkarenko1709]

Колись кінцем світу здавалося не вступити в бажаний університет на бюджет Я вступила, але вбила себе на стільки, що не хотілось не тільки вчитись там, не хотілося жити😢…

[@diva.marina]

Я вас обожнюю 🫶🏻 дякую за сьогоднішню підтримку

[@Anyname345]

Неймлвірно важлива тема!! Дякую дівчата. Я думала я одна така…

[@sayde26]

Ви навіть не уявляєте як це наразі! Дякую 🫂

[@user-jp2wr6ud9s]

Відмова у першій роботі була мабуть найболючиша з усіх. Але у підлітковому віці також дуже "полюбляла" страждати від відмов у симпатії до людей, відмов у дружбі. Зараз набагато це все легше, але воно так стало тільки після пари років психотерапії :) Дякую за відео, воно дійсно відгукується.

[@ave_shelm]

Дякую за цю тему. Я сама зараз отримую відмови на співбесідах і це обговорення допомогло мені зрозуміти, що я не одна в своїй трагічній реакції..)

[@katekabashnaya6822]

Дякую вам за випуск❤тепер треба тему як казати ні) і як відстоювати свої особисті кордони❤

[@Ksysha_511]

😂моя біографія ,чекаю👍

[@olgaxisania8910]

Дякую, що поділилися своїм особистим досвідом, це дійсно дуже підтримує

[@damnumliga396]

В романтичних стосунках іноді здається, що тобі потрібен хтось, щоб тебе зцілити або доповнити частину пазла, якої не вистачає. Але ж правда в тому, що ми всі вже цілі, в нас немає пустоти/частини, яку треба заповнити... Треба про це пам'ятати/нагадувати собі. Також, якщо любиш людину - то можна спробувати змістити фокус зі своєї невдачі на бажання благополуччя коханій особистості. Так, в нас не вийшло, але я сподіваюсь, що в них все щасливо складеться. Мені це трохи допомагає. Можна спробувати провернути це з роботою або іншою відмовою)). Типу бажаю щоб інша людина (звичайно, що менш компетентна ніж я))) не спалила їхню канторку 😅