The USSR controlled the food of Ukrainians? How to DECOMMUNIZE the dining table?

[@olha-uw6dk]

Я отримала кайф, коли якогось разу просто так зайшла до магазину і купила собі цілий торт. Без приводу, не тому що в мене день народження, не тому що я чекаю гостей, а просто бо мені захотілося торта і я його купила. Потім пішла ще далі і наважилася на неймовірну зухвалість: прийшовши додому, я не відрізала собі шматочок, щоб все інше сховати в холодильник, а просто взяла ложку і їла торт прямо з коробки - стільки, скільки мені хотілося. З'їла половину торта. Потім ще півроку не їла нічого солодкого і не тому що мене нудило чи я переїла, ні, я просто наїлася і задовольнила себе. Виявляється, так можна було. Нечувано!

[@АлександрДзеньдзюк]

Я називаю це "щепленням", коли не розділяють на рівні порції, щоби розтягнути задоволення, а зжирають, скільки влізе за раз, а потім- величезна пауза.. :)

[@vetatimko3590]

О... Я теж так хочу! Київський торт ложкою їсти і щоб ніхто його не чіпав окрім мене. Але все ніде не бачу його в своєму містечку. Є не Рошен, але то не те.

[@SofiiaBodnar-l9e]

Я так купила собі шоколадку з сім'єю і вперше не поділилась, а з'їла її сама, просто взявши і вкусивши, не ділячи, без якої небудь причини, це не було на вихідні чи за те, що я щось зробила, просто побачила шоколадку, ми купили її лише мені і я її просто з'їла, не ламаючи і не ділючись, саме кусала плитку. Після того мені настільки було добре, ви б знали, хоча мені всього 12-13 років було, я навіть не розуміла особливо чому. А ще так було, коли ми замовили улюблений торт в кондитера, не через свято чиєсь, а просто для себе. Тато його привіз і ми його з'їли і випили коли. Просто так, абсолютно. Після того я і 2 менших ще пару днів не просили нічого солодкого, бо ми просто не хотіли, ще і почали робити так частіше, просто тому, що хочеться. Це стало ключовим, чому я безмежно рада

[@LB-ti4vc]

@@АлександрДзеньдзюк а воно і правда працює :)

[@fiksia]

Я так з коробкою морозива зробила, це такий кайф сидіти їсти його ложкою не розділяючи на порції, а особливо ні з ким не ділитись😋

[@ІннаПарефнова]

вилікувалась від радянських харчових звичок, як тільки з'їхала від батьків, відчувала себе такою бунтаркою і анархісткою, коли їла страви, які вважадись "сезонними" не в "сезон", мандарини і олів'є у серпні, на новий рік салат з руколою і грушею, не тому, що святковий, а тому, що схотілося, виявилось, що я взагалі не люблю їсти шось із хлібом і купляю хліб раз на пару місяців, коли конкретно схотілось канапок чи грінок. Без жартів, це дійсно було важливою частиною сепарації, прийняття себе як самостійного дорослого, відчуття спроможності робити шо хочеш на своїй кухні

[@lokotoku]

Цікаво) Я теж мав таке відчуття, коли з'їхав від батьків. Але хліб усе ж їм. Люблю його смак. Просто можу їсти свіжий хліб без будь-яких добавок

[@SofiiaBodnar-l9e]

Моя мама добре попрацювала над цими травмами, але за хліб прямо в серце. Коли ми переїхали закордон, то ми почали їсти набагатооо менше хліба, дійсно лиш коли для бутерброду або іноді з супом, просто люблю смак хліба, коли він постояв в борщі чи супі і набрався водички, ну або ще сік з салату та юхку від тушеної картоплі з м'ясом хлібом помокати. Тоді я його їм. Але зараз згадала свого дідуся, який навіть макарони з хлібчиком їсть, від чого я була в шоці, коли маленькою побачила і спитала навіщо, макарони ж самі смачні та отримала лиш одну відповідь, що так треба і довго ще питала, а хто сказав, що так треба? Він так і не відповів

[@YaMarianna]

Я пам'ятаю, як в дитинстві батьки, а особливо, бабуся до БУДЬ-ЯКОЇ їжі клали хліб. Ну, з супами/борщем - це мені було зрозуміло, рідке з хлібом смачно. Але... картопляне пюре? каша? макарони?! Вдома мама хоч до макаронів хліб не пропонувала, бо макарони - це, власне, теж хліб. А коли до бабусі їздили, хліб був от прям до всього, і я добре пам'ятаю, як бабуся щиро не розуміла, чому я не хочу їсти картопляне пюре з хлібом. А я досі, в свої вже 35 років, щиро не розумію, як можна їсти картоплю з хлібом 😅

[@lokotoku]

@@SofiiaBodnar-l9e Я теж макарони їм з хлібом. Хоча в сім'ї ніхто і ніколи так не робив. Ще й з мене всі сміялися. Казали що я їм хліб з хлібом. Я татові сказав що коли він їсть смажену картоплю. То це смішно. Бо він тоді їсть картоплю з картоплею. В салаті їдять капусту з капустою.....

[@SofiiaBodnar-l9e]

@@lokotoku Ну це діло смаку, в мене дід просто все з хлібом їсть, навіть хліб з хлібом

[@yaryn.u.a]

Дякую за випуск. Місцями аж боляче від усвідомлення як глибоко засіли оті травми моїх бабусь, дідусів та батьків, які гасали за отими дефіцитами. А продукти ті і цінності не мали як продукти, ото лише щоби набадяжити того олів'є, шуби та бутербродів зі шпротами. А нормальну їжу везли із села, ледь піднімаючи сумки. Які там відпустки! Скільки того літа, треба ж до зими встигнути приготуватися, запастися. А бабусі..коли дивлюся фільми іноземні про паралельні часи, то плакати хочеться, порівнюючи наскільки важко "жили" цілі покоління українців. Виживали

[@ларисаандрейченко-т2я]

НУ НЕПРАВДА Я З 1955 РОКУ. ПРАВДА ЩО М'ЯСО РІДКО БУЛО. ТІЛЬКИ ДОМАШНЯ КУРКА. СВИНЮ РІЗАЛИНА РІЗДВО. ЗИМА ХОЛОДНО. ХОЛОДИЛЬНИКІВ НЕ БУЛО. АЛЕ НАЙКРАЩИЙ КУСОЧОК ДАВАЛИ МЕНІ. АЛЕ Я ПОГАНО ЇЛА ВІДДАВАЛА КОТУ.

[@ГАННАЙОСИПВНАШКОРУДА]

Дітей 50-60 смаколики маргарин столовий, 🍞 хліб білий із цукром,та олією,варенням Повсякденні страви борщ на воді,суп з пшоном, хліб кукудзяний, картопля печена кукурудзяний

[@ларисаандрейченко-т2я]

@@ГАННАЙОСИПВНАШКОРУДА ТОЧНО хліб змочений в воді і посипаний цукром. Я і зараз іноді згадую цей снікерс.

[@fearless956]

Ще сірий хліб посипаний різаною цибулею і политий олією.

[@КсеніяФ]

Завжди рефлексую так само, коли іноземні фільми дивлюся! Я з Вами однієї думки, все правильно! Це інші можуть дивитися і бачити тільки сюжет, а багато хто дивується благами цивілізації, які були доступними в 60-ті, 70-ті закордоном, сумно за мам і бабусь, та й за інші покоління

[@Everythingcomesback-h5q]

Не знаю хто як, а я весь час роздивлялася вишиванки😅 Вони неймовірні😍😍😍

[@ОльгаКржечевська]

Таааак!)))))) Просто якесь свято для очей! Цікаво, це брендові чи авторські?

[@Rameronos]

Аналогічно, очей від них не відвести, така краса!

[@ОленаВознесенська-е7й]

Тааак😍😍😍

[@mariyaanastasova2396]

Я теж😊

[@volodymyr36842]

❤❤

[@martaso6828]

Я родом з Заходу України. В мене, наче, і немає сакрального відношення до хліба, чи воно мінімум менше, ніж у старших людей з регіонів України, які постраждали від Голодомору. Але я ніколи не пробачу полякам наше розсипане зерно!

[@irynarh]

До речі, на Заході хоч і не було голодомору, але голод був. У людей відібрали землі і тримали в чорному тілі. Бабця розказувала, що їжі було настільки мало, що коли її сестру знайшли повішеною, батька забрали в тюрму, підозрюючи, що він вбив її, щоб не годувати. Виявилося, що дівчинку задушив і повісив сусідський хлопець, бо вона грозила, що донесе на нього за лайку (тоді за лайку саджали).

[@LvivScience]

Підтримую, це було фізично боляче бачити, особливо враховуючи, якою ціною те зерно зараз дістається

[@SayanaraSam23]

Так,серце країлось коли бачила як висипається наше зерно,слів не було...але я зі сходу,моя бабуся до глибокої старості в мішечку невиличкому зберігала сухарики (про всяк випадок),навіть коли вже було вдосталь їжі,бо пережила тяжкі часи без хлібу і воно викарбувалось в підсвідомості на все життя

[@галинагалка-123]

Скажи дякую зеленій владі за це.

[@Наталя-и7в]

На сьогодні поляки наші союзники. Крапка. На сьогодні по усій Європі є багато зросійщених та куплених поляків, німців, італійців і тп. Провокації ми маємо перетворювати на свою зброю, а не ширити свою вразливість

[@MrColorsky]

чай у нас заварювався в заварничку й додавався в склянку з окропом. окріп доливався в заварничок до втрати кольору розчину. коли я навчився читати, то читав все, що бачив. і побачив я на жерстяній баночці з чаєм інструкцію. і заварив по інструкції. і отримав від мами на горіхи, бо не можна було класти більше однієї ложечки, а за інструкцією у мене було чотири. так я пізнавав справжній смак чаю.😂

[@igorvdovchin8811]

Маю такий самий досвід, заварили чай за інструкцією і офігіли, це, виявляється, смачно!

[@Tetiana-M3A]

Я родичів пригостила справжнім чаєм. Наступного разу, прийшовши в гості, отримала "на горіхи", сказали що тепер пачки чаю вистачає тільки на тиждень, а раніше на місяць вистачало🙃. Зате не повернулись до "совєцького"...😊

[@Людмила_Петренко]

Той чай що давали в місцях харчування, то були помиї.... Так , вдома через дефіцит теж не клали багато заварки, але ж був смачніший.

[@love_life813]

​​@@Людмила_Петренкомало того, велика квстрюляка чаю і вони його варили чи що..але мені він казався як дитині смачний, поки батько зі словником нормальний не зробив

[@ЄвгенійСарана]

Я пам'ятаю той радянський грузинський чай, він на смак був ніякий ...

[@13lionz]

Thank you very much for very interesting news and update. Glory to Ukraine!!! New York, USA 💛💙💯🙏🗽🗽🗽

[@boombyte8849]

Glory to the HEROES!

[@TheAnswerIsNo577]

Hello friend! 🇺🇸🌻

[@allaushakova7734]

Спало на думку, що завдяки нашій генетичній памʼяті та історії, в Україні існує саме той, славнозвісний сервіс, різноманітність закладів і кухонь народів світу на надвисокому рівні ❤️

[@annaonoshko]

Це така собі рефлексія, не просто кожен окремо проживає, а цілим суспільством😊

[@Lola-sf9ny]

Як компенсація виходить…

[@ziu__]

До речі, ви праві! Ніколи не задумувалася над цим. Дякую за інсайт

[@cada4533]

та не існує "генетичної пам'яті", господи))) максимум "соціальне навчання"

[@Nataliia_K-g]

Вітання з Сумщини! На початку великого вторгнення ми відчули те ж саме. Коли не було логістики, бо страшно їздити в окуповані місця, то всі згадали "бабусину мудрість" стосовно запасів солі та інших продуктів. Саме сіль виявилася найпотрібнішою. Випадково вийшло так, що мама придбала незадовго до тих страшних подій цілу упаковку солі (посипати доріжки, щоб не було слизько). То ми вже роздавали усім, хто просив, безкоштовно. Я тоді на дещицю відчула, яка це сила впливу, що вже й говорити про тих, хто пережив голодомори...

[@ІринаЛимар-э8м]

Точно! Вітання з Харківщини! Мама завжди говорила, що повинні бути запаси солі, мила і сірників. На що ми сміялися і говорили, що війни ніколи не буде... А коли у лютому-березні 22го полиці в магазинах були пусті, як же згадалися ті слова. Хоча все швидко з'явилося знову, запас солі тримаємо))

[@МиколаТрофімук]

Читаю Ваш коментар, і чогось сльози самі навертаються😢 Моя мама окупацію пережила Каже: я б ніколи не подумала,що з 2х літрів води,можна попити,помитись постірать труси і курей напоїти

[@marianemashkalo4182]

А чого сіль? Що в ній такого,це ж не їжа. Я наприклад нічого не солю

[@kyianka_ua]

@@marianemashkalo4182 ну от тому що ви не солите, тому і не розумієте. Сіль додає смаку стравам, за її рахунок страви смачніші.

[@НаталяДейниченко]

Суми. Ті 2 місяця,коли не було нічого на полицях, щезла сіль,тим паче, Бахмутська. Часто не було й хліба. Особливо після обстрілів. З'явилася звичка тримати хліб у морозилці.

[@dinashevtsova8516]

Пам'ятаю як моя сестра з чоловіком їздили в Москву і привезли звідти палку копченої ковбаси нашого харківського мя'сокомбіната. А в нас голі полки в магазинах та неймовірні черги, це середина 80-х.

[@seagullwithafrenchfry]

Моя мама (із Запоріжжя) в москві стояла в черзі за ковбасою із Мелітополя і зачепилась там з якимось місцевим, що бухтів, типу, понаїхали тут, нашу ковбасу купують.

[@lunisolar_]

Мої батьки їздили в москву за нашою українською гречкою, аж посилками передавали. Це для мене таке щастя було, що нарешті гречки можна поїсти...шоколадкам так не раділа

[@boombyte8849]

пісєц. Все повторюється знову--черешню крадуть, зерно крадуть, фрукти крадуть, мінерали крадуть.

[@oksanadidur4597]

Дивно читати, що з Москви везли гречку чи копчену ковбасу . А чому не везли із заходу України ? У середині 80- х того всього було вдосталь. Правда в кооперативних магазинах, а не в державних .

[@Наталія-е8й]

​@@oksanadidur4597треба було мати гроші на покупки в кооп магазинах. Я жила в Дубно Рівненської області і сиров'ялену ковбасу в паперових упаковкх бачила на м' ясокомбінаті, де ми були на екскурсії. Цю ковбасу відправляли в Ленінград і Москву. І не було її і в кооп магазинах.

[@moconamodoki4187]

Я тільки в минулому році зрозуміла, що можу їсти голубці хоч кожен тиждень, а не тільки на новий рік, як ми це робили родиною. Моє життя неймовірно змінилося. Марія з Сімферополя. 29 років...

[@moconamodoki4187]

І ще ми з чоловіком зараз на Новий рік робимо основну страву, два салата і якісь маленькі закуски. Так, щоб за день-два з'їсти без проблем, і щоб насолоджуватися святом, а не витрачати останні сили у плити

[@ЕленаАлексеева-р2ц]

​@moconamodoki4187привіт Криму з Києва

[@ninakovtunenko9457]

Не манди,ма

[@Катеринка-ф7в]

Років 5 тому, підчас застілля брат сказав що втратилась та ейфорія свята. бо голубці, котлети, печеня, салати стали буденністю,а не святковою прерогативою.

[@kyianka_ua]

@@Катеринка-ф7в і в мене трішки таке є, тому можливо треба перефокусуватися з їжі на душевні розмови, і тоді ти знову будеш чекати і насолоджуватися святами заради цієї миті щоб просто поговорити.

[@АннаМаліновська-ю6т]

На щастя я знаю свої улюблені страви і вони з дитинства. Мама викручувалась як могла, через дефіцит продуктів, але готувала вона смачно. Мої улюблені страви: блінчики з капустою та грибами обжарені в яйці, вареники (особливо з капустою), смажені білі гриби зі сметаною, холодне з рибою, яку ловив тато. Я ось перечисляю це, і розумію що продукти, з яких готувались ці страви, були або вирощені самостійно, або знайдені в лісі/виловлені в річці. Мясо я не любила ніколи, але їла і їм досі. А от щодо хліба, то у нас в сімї хліб завжди цінували і цінують. Хліб не викидається, сушиться і використовуюється в майбутніх стравах, типу котлет, тощо. Я й сама не можу викидати хліб досі, а мені 27 і я не голодувала в дитинстві. Я засушую хліб і потім згодовую такі сушки собаці в селі, або віддаю птахам. Я ніколи не замислювалась, що це травма минулих поколінь. А зараз розумію, що мої однолітки, десь в Європі наприклад, точно робити такого не будуть. Бабуся мене досі питає при кожному телефонному дзвінку чи не голодна я. Та ще й перепитує "Точно?". Коли я думаю про Голодомор, який нашаровується на нинішній побут та звичаї людей, в мене мурахи по тілу. Я не можу зрозуміти українських борців за російське, за їхню мову/культуру, за булгакова, тощо. Ці люди відбиті від української історії. Я відчуваю що стаю соціофобом, тому що я не знаю як спілкуватись з такими. Бо мені болить, а їм напевно ні.

[@artur_podroznik]

Ті кого ви згадали вкінці просто не є місцевими в Україні, вони чужинці. Наведу приклад, маю книгу (перевидання із перекладом на українську з німецької) про Буковину, написану коли вона вся була частиною Австро-Угорщини. То там є карта народів. Росіян було дуже мало, в декількох селах, і це були виключно старовіри, які так досі і проживають компактно там же в межах вже двох частин регіону (України та Румунії). Масово росіяни (власне і російськомовні) появились вже після другої світової, коли із сталіци савєцкава саюза відправляли у відрядження у всі куточки окупованих ерефією республік, зокрема і в Україну. Для паднятія уравня абразаванія і прамишлєнасті. Після розвалу совка, на жаль перший президент України після відновлення незалежності, дав всім громадянство. От вони і їх нащадки досі волають про адін народ, не знають про голодомор і відповідно не мають травм пов'язаних із ними, і ті хто від 1991 постійно піднімав питання надання рускаму втарова ґасударствєнава язика, вони досі не вивчили українську і не вивчать. Таких повно досі у освіті, у наукових інституціях, у державних структурах в керівництві та на жаль і у військових теж, осіб, істот, які хочуть ереф

[@irynapolishchuk4832]

Єдиний момент, птахам хліб не корисний. Сама з ции мучаюся, не знаю куди дівати старий хліб.

[@nickborzov4521]

Велика подяка нашим славним воїнам ! Слава ЗСУ !

[@kseniiakompaniiets6886]

Я плакала, коли говорили про хліб, про те, якщо він впав, його треба поцілувати. В мене те саме в родині з батькової сторони. Я також це перейняла від батька, мені 38 років. Я маю маленьку домашню пекарню в Штатах і мені щоразу боляче, коли лишається хліб і його немає куди діти. Я все заморожую і потрошки їм сама бо рука не піднімається викинути. Щодо улюбленої їжі: борщ зі сметаною але не будь який, авокадо з хлібом і яйцем пашот, або просто яйця на око, вершкове масло, всі види хліба і різна випічка з листкового тіста але без кремів, люблю варену ковбасу і сосиски але тільки українські, вишню, черешню, манго.

[@ТетянаБрова-т3р]

Люблю стейк з помідорами, чіберекі та кавун. Щодо совєтського минулого - ми мали мʼясо на столі та більше продуктів завдяки прабабусі в селі. Прабабуся пережила голод завдяки закопаному мішку борошна. Завжди у нас був запас борошна, солі, мила та керосину. Не думала що це буде актуально в 22 році

[@НаталяХарута]

Добрий день, прочитавши ваш коментар, усвідомила, що, наче, сама його написала. Моя мама ідосі тримає запас мила, борошна і солі, їй 87 (

[@оксанаом-ш7к]

Мені 58. Мама і бабуні розповідали про жахи голоду. Запаси тримаю. Періодично частину круп віддаю птахам

[@ЛюдмилаБодян]

У моєї свекрухи на горищі були чималі запаси мила, солі, сірників та смальцю...

[@НаталяГоловенкіна-н8ъ]

У бабусі, яка мала один спогад про голодомор (вона 1930-го року народження), завжди був запас борошна, макаронів та сірників. А може і ще чогось, поосто ми-діти не навсе звертали увагу. І викидати їжу не можна було. Навіть все, що вродило треба було або з'їсти, або заготовити на зиму, або продати. Годувати всіх рідних, що зайшли до хати, теж був найсуваріший звичай. Мама багато таких звичок успадкувала бід бабці, ми посміювалися з цього. Але саме це допомогло моїм батькам вижити в Маріуполі.

[@AnnA_Happy333]

Не впевнена, що актуально.

[@LvivScience]

Бачила реальні тези від росіян про те, що "там такі ж люди", бо "на Новий рік вони теж будуть їсти олів'є і дивитися іронію судьби". Така собі побутова версія "ми одін народ". Олів'є звісно можна їсти, але цю його роль розуміти дуже важливо

[@vovixs.567]

Не було в совку культу олів'є, його ці самі пропагандони пізніше вигадали. І "іронію" не завжди показували, у 80-х її не було по ящику взагалі і я лише в 1993 побачив, що то таке, а раніше тільки пісні звідти траплялися.

[@ЄвгенійСарана]

До речі "олів'є" не поганий салат, якщо його нормально приготувати, а так як в совку ! Сам особисто його готую на свята. А таке лайно, як "з льогкім паром" взагалі ніколи не розумів ...

[@notwwwansik]

@@ЄвгенійСарана ++++

[@AnnA_Happy333]

Iронiя в тому, що "Iронiя" вкрадена

[@RomeoUA]

Сто років вже не готуємо олів'є.

[@Gusyatkomasyatko]

Я народилася в 70 році, ніхто з родичів не загинув під час голодоморів, жили дуже бідно, пам'ятаю весь час не було чим наїстися, злидні в багатодітній родині без батька - це звичайна справа. Пам'ятаю, як дала собі зарок у років 17-18 , що мої діти не знатимуть як це недоїдати чи й зовсім голодувати. Скільки себе пам'ятаю завжди було бажання мати запас їжі. Менші брати цього не розуміють, а я для себе це пояснюю так : по народженню я знаходжуся до поколінь переживших голодомор найближче, тому це якась генеетична передача пам'яті + недоїдання з дитинства посилило ситуаацію і бажання мати запаси їжі. Війна 2022 року лише підтвердила, що запаси потрібно мати, бо часи лихі та непередбачувані.

[@Norland-13]

А в Польше и США - кто устроил Голодомор?))

[@annavaschenko25]

Я народилась в 84, в 90х наша багатодітна родина голодувала, особливо в 95-96. І досі в мене пунктик щоб було багато, смачної, готової їжі, плюс запас овочів, круп, м'яса, риби, борошна, олії, масла, консерв... Мої діти 'не бачать', що їсти при повному холодильнику, можуть викинути печиво, бо воно ніч простояло в тарілці і 'завітрилось'. Для мене досі викинути їжу - шок! Розумію, що те, що діти так холодно ставляться до їжі - моя заслуга. Останні років 15 борюсь з зайвою вагою (з тих пір як на харчах нема потреби економити). Начебто, трошечки вдалося приборкати своїх демонів патологічного жору, як тут повномаштабне вторгнення - привіт нічні зажори!

[@ІринаЛимар-э8м]

Класний випуск! Дуже актуальна для мене тема, бо кожен раз мій тато (70 років) робить зауваження своїм онукам під час їжі, що: не можна говорити під час їжі, їсти треба швидко, не перебирати і не вибирати нічого з тарілки, нічого не залишати на тарілці, до чиста "вилизувати" тарілку, їсти багато хліба. А вони не розуміють, чому так. А тато не розуміє їх/нас. Це прямо дуже болюча тема((

[@ihoratr]

Ви нагадали мені моє дитинство: у діда була дерев'яна ложка і, коли вся сім'я обідала якщо хтось із дітей починав розмовляти за столом міг отримати тою ложкою у лоба

[@80cahek]

ох, згадую дитинство, коли мене намагались переконати, що кавун треба з хлібом їсти)))

[@ihoratr]

@@80cahek 🤣🤣🤣🤣🤣🤣

[@olenaolena9122]

@@80cahekмоя мама любить кавун з чорним хлібом. ніколи нам це не навʼязує, але іноді так робить

[@alexandrahaukaas2609]

Суспільне- ви робите чудові випуски на важливі теми. Дякую усій команді ❤

[@nastjan1282]

Я з півдня і до сих пір памʼятаю, як прабабуся сказала мені малій змести крихти зі столу. Я звела на підлогу, бо всеодно ж підмітати, і такого прочухана отримала… 😅 і мої батьки і бабусі розповідали, які трави можна їсти, про всяк випадок. От вам і травма поколінь

[@Jenevo4ka]

Ох, як же мене втомлює оце харчове насилля за столом. Коли вже наїлась, а їжі все ще багато лишилось (бо багато готують кожного разу, і все це багато ніколи не зʼїдається), і починається: "ну що ви сидите, ну візьміть оце. А оце чому ніхто не їв. Ось ще ковбаска та помідорчик". Зазвичай зупиняє лише фраза "не треба мене примушувати". Я розумію, що це такий тип турботи, але це дуже втомлює і місцями навіть дратує. Бабусі теж крихти зі стола збирали собі на тарілки. Дивувались, коли хтось підливу з тарілки не збирав. Мама моя не така стара, але досі питає чи є в мене з чоловіком вдома їжа. Хоча нам вже перевалило за 35 років. Батьки чоловіка досі щось купують і не їдять. Тримають на "чорний день".

[@shatelei]

ну, в умовах війни, відключення світла - має сенс щось запасати, що можна їсти готовим чи що довго не псується. у нас на районі і досі не всі магазини купили собі генератори - і коли відключення, то вони просто закриваються (це хлібний, наприклад). нічого не бачу поганого в раціональних запасах (не тільки їжі, інших речей, що можуть знадобитися в критичній ситуації)

[@Goldkamallife]

Мені 39 і я свого чоловіка, якому 33 роки питаю кожен день, що він їв, що було смачного(коли він не поряд). І він щасливий просто тому, що це увага і все. Але, трешеве харчування, коли він був на передку в 14-15му сильно змінило його харчові звички (при тому, що він з дуже заможної сім'ї з Закарпаття, де ніколи не було проблем зі смаколиками). Але після служби і реабілітації по пораненню(в лікарнях теж було жахіття з їжею) повністю заново вчився відчувати смаки продуктів, 5 років знадобилося, щоб зміг нарешті з'їсти спокійно шматок риби і відчути приємний смак. Після весни 22го, в батьків теж тримаю певні запаси їжі і питаю,чи все є, особливо питна вода, олія, борошно, сіль. Закордоном в доволі безпечній країні ми все одно біля будинку зробили сховище, зробили класичний глибокий погріб, розбили грядки на випадок максимальної автономії, скважин пробили дві про запас. Певний набір продуктів про запас поповнюється систематично. Таке життя, нажаль.

[@yuliya1949]

В мене був культурний шок, коли в 98-му потрапила у французьку родину. Я не розуміла, як можна сидіти цілий день за столом, куштувати одне блюдо за іншим, дискутувати за смакові поєднання, творити дійство з їжі.

[@КатеринаТригуб-и1м]

Так люблю ваші випуски-дослідження 🙏🏻 Мрію, щоб їх побачила купа людей ❤️

[@13lionz]

Your dreams comes true. I'm watching this program from New York, USA.💛💙

[@dromich]

​@@13lionzamazing❤. Thanks fo watching😊

[@MnRoach]

@@КатеринаТригуб-и1м не мрійте, поширюйте

[@ОленаДудка-я2в]

частенько надсилаю ваші відео в сімейну групу😉

[@tetianakhoronzhuk7509]

Здивувало про спеції. І справді згадала, що в дитинстві вдома не було інших, окрім приправи «10 овочів», перцю та солі. Відповідно вся їжа на смак була майже однакова. Тепер же в мене манія на спеції, я скуповую все, що бачу, аби спробувати і зрозуміти, до чого воно пасує і чи мені смакує. Сучасна українська гастрономія справді перевернула мені смак до їжі, і я вже не можу їсти просто суп, просто котлети чи просто картоплю. Ще одне: в дитинстві змушували все їсти з хлібом. І я не розуміла чому, а потім здогадалася, що так просто «ситніше» - і аби менше зʼїсти. Плюс свіжий спечений хліб теж не було можна їсти - бо буцімто «кишки злипнуться», хоча насправді це через те, що свіжий хліб зʼїдять швидше. Дякую за випуск! Тепер я ненавиджу росію ще більше.

[@Yuliia-mv]

Я досі маю ті думки, що гарячий хліб не можна їсти. 😢

[@juliyakibkalo2585]

О, про "кишки злипнуться" це моя бабуся так завжди казала)

[@NataZagigalka]

​@@juliyakibkalo2585 і моя казала😂 здається нас десь намахали

[@cookie__qua]

Бред усе було я 71 го року все було ,де Ви проживали?

[@yanakulak3860]

Я теж мала звичку все їсти з хлібом..

[@annakartushova7148]

Дуже цікаво. А ваші вишиванки неймовірні!

[@ukrkomentar]

Мені завжди стає фізично боляче, коли бачу як в американських серіалах хорошу їжу викидають

[@Alex-uh7xd]

Насправді, нехай викидають. Їх треба розуміти.

[@Alex_fr]

Я не могла дивитись як торти кидають в обличчя або якісь такі штуки це як варварство сприймається. Ну як таке з їдою робити

[@svaleks566]

А як кидаються їжею(? Бійки їжею це дикунство

[@ВіталінаЛавдор]

​@@Alex_frо тааак це моє теж, окоім того що гидко дуже, відмивати довго лице, так іще й жарко часу й сил кондитерів

[@kotulkin]

Ох, ця лекція Стяжкіної потрібна, але, на жаль, має купу неточностей. По-перше, ні, не можна було зробити майонез, бо в рецепт йшла рафінована олія, а в совку, не повірите, це був дефіцит, продавалась тільки дуже пахуча нерафінована соняшникова (звісно ж) олія. Подібна історія з яйцями, вони були якимось страшенним дефіцитом, в місті, так точно, коли викидали в продаж, люди купували по 50-60 штук, це була звична справа, в мене старші куліжанки до нульових!! років вважали, що пляцок, де в рецепті більше 3 яєць - то дуже дорого. Чудова країна було, звісно(

[@oksana.lavruk]

Це точно пляцок чорний принц фірмовий бо на 4 яйця і 500 мл кефіру. Зараз печу на 14 яєць пляцок то моя свекруха в шоці😅, але дуже любить його.

[@anna_fadeeva]

Щодо олії - в точку! Вона цілком була прийнятна в салатах (окремо, не як складова соусу), але оскільки іншу дістати було дуже складно - часто на ній і смажили. Аромат був ще той!

[@oksanaperederchuk7269]

​Смажили на смальцю. І це було корисніше. ​@@anna_fadeeva

[@BornToBeALoner]

@@kotulkin мені здається, що така складова, як достатньо потужний міксер, теж був не в кожної господині. То була розкіш.

[@MrColorsky]

@@BornToBeALoner не було достатньо потужного чи не потужного, просто - міксер, який зміг дістати))

[@piasteroluywerty5905]

У моєї прабабусі було чотири дочки, перші 5 років мого життя велику частину мого виховання здійснювали саму вони, 3 з них пережили другу світову ще будучи малими дітьми і дійсно ставлення до хліба в родині було сакральне. Я завжди їв добре, примушувати мене не треба було але була одна фраза суть якої запамяталася-"Якщо не доїси хліб то не добереш силу", це на стільки зайшло в голову що досих пір не доїсти хліб це для мене щось не можливе. І навіть якщо хліб зацвівся то завжди шукаю можливість не викинути його в смітник ,а віддати птахам чи залишити десь на природі для звірів.

[@Andriy55]

Щодо питання "Ти поїв?" - це 100%!

[@cada4533]

це питання ставлять скрізь по світу і про це дуже багато мемів в англомовному ютюб

[@Анна-МаріяПрокопів]

Я народилася 2005 року, савок явно що не застала, але памʼятаю як коли мені було років 12, я певний час жила в французькій сімʼї. Для мене стало шоком те, що вони викидали в смітник хлібні крихти, і я, дитина, яка ніколи не знала голоду, тишком брала ці крихти, поки вони не бачили, і годувала ним пташок, для того щоб хоча б цей хліб не потрапив у смітник Дякую за такі випуски❤ Вони спонукають до рефлексії

[@LesiaKotubey]

Дякую вам за вашу історію і за те, що дивитесь!

[@patron3000]

А нічого поганого ви і не робили

[@svaleks566]

Крихти птахам це прекрасно

[@НадіяМедведєва-ь1ы]

Люблю дивитись цей подкаст, і я завжди знала, що люблю їсти. Завдяки моїй неймовірній мамі я, живучи у райцентровому смт їла сациві, хачапурі та морепродукти з магазинів ,,Океан", привезених із відряджень. А тато готував неймовірно смачну ,,сиру ікру" з печених синіх. Зараз ми з донькою полюбляємо пасту з морепродуктами та різними соусами. Не пам'ятаю, щоб мене змушували у дитинстві їсти те, що не подобається, я або їла, або ні, бо ду-у-у-же надовго відвернуло від рисової каші з червоною підливою після шкільної їдальні . Дякую батькам, ненавиджу ностальгуючих за совком . Хочеться їм щоразу нагадвти, які труднощі та несправедливість були тоді, і просто відкрити таємницю, що все було краще, бо вони були молоді і смак життя був гостріший, а не саме життя краще.

[@80cahek]

ооо, згадав як в дитинстві любив магазинну ікру кабачкову.. бо їв її дуже рідко, а вдома влітку постійно готували ікру з кабачків але різали їх шматочками і виходив варений салат скоріше, ніж ікра...

Коли я усвідомила, що не знаю і не розумію, що мені подобається, а що - ні; що мені приносить задоволення, а що - ні; як це взагалі насолоджуватись чимось - в мене був такий шок, було дуже соромно, бо відчула себе неповноцінною людиною. Це було давно, тому зараз, на щастя, можу поділитись, що я люблю їсти: восени і взимку мені дуже подобається гарбузовий суп-пюре, заправлений болгарською бринзою та лимонним соком а ще чай зі свіжим грейпфрутом, медом, імбирем, анісом, гвоздикою та кардамоном; в теплі пори року люблю італійський салат з тунцем, а коли дуже спекотно, хочу цілими днями їсти лише арбуз; ну і обожнюю сирники та молочні здобні булочки з родзинками 😋

[@ПахолокГанна]

Люблю шоколадні торти з горішками, маком і кремом з карамеллю 😊 Дякую за актуальний та цікавий випуск У нас дійсно проблеми з їжею і добре, що ми на шляху усвідомлення та прийняття цього факту. Ще може і до одужання дійдемо )

[@Realme6-t4t]

Тригернуло багато речей, коли я зараз в Америці бачу як діти викидають багато їжі, то прямо боляче на фізичному рівні...

[@allaarbogast4023]

Так , і ще думка , що цими викинутими продуктами можна ж свиней годувати. Так в совєтських школах і дитсадках робили.

[@svetli3981]

@@allaarbogast4023 А щопоганого в усвідомленому споживанні? Є безліч західних досліджень з приводу кільькості викинутих продуктів. Оті всі гаслла накшталт - купи самотній банан.

[@kvvito4ka]

@@allaarbogast4023в Європі викидують продукти, яким не те шо свиней годувати можна, продукти такої свіжості в ле сільпо продаються… Мене це так шокувало під час життя там

[@МашаШульц]

А мені здається, що викидання великої кількості їжі це у першу черга не вміння відчувати потреби свого тіла (для дітей це ще ок), а по-друге якась не повага до праці інших людей.

[@yaroslavslisarenko471]

Неймовірно цікавий випуск) Дуже Вам вдячний ❤Захоплений тим як «Суспіпільне» розвивається👍Дякую 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

[@goldengallery-dot-ca]

Коли це було морозиво по 5 копійок? Найдешевше було по 7 з підгнившої полуниці, води і цукру. А хто пам"ятає радянську "каву", точніше кавовий напій з пересмаженого кореню цикорію або з ячменю? А кубічної форми пакети розсипного смердючого чаю, де пороху було більше, ніж самого листя? А довжелезні черги за манюсенькою баночкою майонезу, якщо ви не могли його отримати на роботі у продуктовому наборі перед святами? А поїздки до москви за дефіцитом? А жалюгідні столовки, пєльмєнні та кафе? Чудові були часи, що сказати! Дасть Бог, московити ще раз будуть жити в таких умовах.

[@ihortelvakh9604]

Bulo nibyto "fruktowe" morozywo cinoju i 5 kopijok, ale duzhe wzhe wodjanyste. W 60ch rokach pry sowitach to bulo...

[@olenachernyshenko4330]

Зернова кава, доречі, в моєму місті була, принаймні вже у 80-ті, обсмажені та зелена, її не дуже й то купляли, бо не було звички її вживати. З іншими продуктами ще залежало від років і місця проживання, але завжди і скрізь були черги за чимось нормальним

[@helenazolota]

Напій "Курземе"

[@victoriavicky2437]

Так цікаво, я зараз каву цикорієм заміняю і дуже смачно мені…немає травми, не жила в СРСР..

[@boombyte8849]

так воно досі є. Якось там називається. Ціна, як на цикорій, який теж не дуже дешевий. Какао такої ж ціни.

[@SuspilneKultura]

Дякуємо за перегляд! Поділіться, чи відчуваєте на собі вплив політики СРСР щодо їжі та як само.

[@Hannaenko]

Підкажіть від кого вишиванка пані Олесі? Дуже гарна

[@SvitlaS]

Намагаюсь вже не відчувати, але рідні іноді просять на свято той "картопляний" салатік, так я його у себе в оточенні перейменувала.

[@Julia_Stepanenko]

Це дуже важлива і актуальна тема для обговорення! Відео добре розкриває, як СРСР впливав на харчові традиції українців і чому важливо відновлювати наші культурні звички в їжі. Дуже цікаво дізнатися більше про те, як ми можемо декомунізувати наш обідній стіл і повернути до нього українські страви та продукти. Дякую за такий змістовний контент, що сприяє розвитку українського культурного середовища!

[@oksana.lavruk]

Я люблю канапку, саме канапку з сирною намазкою, авокадо і слабосоленим лососем. Гаряча страва це моя любов, бабусин банош з підливкою з білих грибів і сметани, це вибух смаків, ароматів і райська насолода.

[@linavoznyuk7824]

Дякую за чудову роботу,переслала всім друзям,зачепило капець,все так і було. Вишиванки ваші класні❤❤. Передивлюсь всі випуски цього циклу. Продовжуйте створювати такий цікавий контент😊😊

[@valentynadm2375]

Вим'я мої мама і бабуся готували так, що це було суперсмачно. Але то у нас було рідко, бо мали кролів і курей, тому в основному їли те м'ясо, що мали. Загалом мені пощастило - бабуся за молодості працювала кухаркою при дуже високих посадовцях, то вона і з отих базових харчів завжди дуже смачно готувало, тому їжа то для мене завжди була двох категорій - насолода у бабусі і просто щось з'їсти у школі

[@oleksandrvashchenko6276]

от теж здивувався. Не володієте темою, то нащо маячню казати? Вим'я моя бабуся готувала нереально смачно. А з пюрешкою... ммм...

[@paniYana]

@@oleksandrvashchenko6276 одна справа, коли ви можете піти і "вибрати собі вим'я" із асортименту, а інша (як було сказано у репортажі) - коли на прилавку було одне оте вим'я. Або, як я пам'ятаю у магазинах Миргорода середини 80-х - із "м'ясного" тільки смалець на всіх лотках холодильної вітрини.

[@Мариям-т2з]

@@oleksandrvashchenko6276 я теж дуже любила тушковане вим'я. моя кримська бабуся його готувала і маму навчила.

[@tetianak2039]

Вимʼя це смачно❤

[@RomanShadow]

Мені майже 30, але від бабусі і досі залишилось ось це відчуття страху викидання хліба. Кожного разу, коли залишається сухий шматок, думаєш, чи приготувати з нього грінки з яйцем, або віддавати комусь, щоб додали в кашу для песика. І також є постійні думки залишити його біля смітника, можливо якісь котики чи песики зʼїдять, хоча розумію, що навряд, бо він сухий… А щодо улюбленої страви, то дуже люблю салат з поєднанням курячої грудки і ананасу і, здається, міг би їсти його постійно, але з іншого боку розумію, що з часом все набридає і хочеться вже чогось іншого, особливо якщо споживати це системно.

[@КсеніяФ]

Дуже Дуже вдячна за випуск, таку цінну інформацію для роздумів. Хай Бог благословить це все пережити і викорінити! Рекомендую до перегляду!

[@sashkobrynza7063]

Ви так смачно розповідєте… Аж олівʼє схотілося🙈🙉🙊

[@ukr-california-dreamer]

Дякую за відео. Сколихнули в мені купу спогадів. Й зайвий раз бажання подякувати моїй бабусі, дай їй боже здоров'ячка та довгих років, яка народилася в Голодомор, й змогла нас всіх прогодувати наприкінці 80-х, коли полиці в магазинах були порожні

[@LesiaUkrainkaSh]

Випуск-терапія. Як ще багато нам потрібно пропрацювати!

[@Fghtrtwqdfgk]

Класне відео, дуже сподобалось як авторка розкрила тему. Не банально, глибоко, цікаво. Хоча про це вже багато було сказано, з задоволенням подивилась

[@LesiaKotubey]

Дякую вам, що дивитесь!)

[@alextarasenko9366]

Дякую Клопотенку від імені народу України за можливість їсти цукор, сіль та інші спеції, яку (можливість) він для нас виборов разом з Першою леді в 22-ому році

[@lova4475]

Пам'ятаю, коли одного разу, я приготувала Оліве просто так на вечерю. Чоловік перше, шо сказав - "А в нас що, Новий рік?" І тоді я зрозуміла наскільки глибоко в'їлося совкове виховання 😢

[@andriinikolenko5812]

Мені 27 і в моєму дитинстві новорічний стіл був максимально совєцьким, бо іншого і не чули. Я готую лише різдвяну кутю і мені вистачає, із солодким вином. Моя улюблена страва - домашні вареники) Вона наче мої українські гени активізує, які пригноблювалися роками зросійщення...

В мене теж вареники з сиром в сметанці.

[@DS-ew2yz]

Новорічний стал так, хоча з кінця 00-х він почав змінюватись і ставати "багатшим". А от Різдвяний стіл був зовсім іншим, обов'язково кутя, і завжди намагались зробити 12 пісних (або майже пісних😅) страв😊 В 10-х це вже потроху почало відходити, 12 страв вже рідко робились, але кутя то всяте😊 А ще різдво святкували двічі і католицьке було якимось атмосфернішим для мене (бо для всіх навколо це було дивиною, а для мене норма, бо тато католик і мама для нього робила Різдвяну вечерю). Цьогоріч хочу нарешті в своїй сім'ї зробити 12 страв, різних вареників і максимально святкову атмосферу🥰

[@pushed-into-context]

У німців також є бережливе ставлення до їди - казали мені, що через голод у Німеччині під час війни. Натомість, у американців навпаки - викидають продукти без жодних докорів сумління (навіть «трішечки підсохлий» хліб, це в них як правила гігієни)

[@sergijpyshnyy7080]

Так, покоління 50+ зїдають все в ресторані, не дивлячись на величину порції. Питав чому - кажуть таке виховання, самим це противно, але їмо.

[@youtubetrash36]

В Німеччині сьогодні серед молоді також бережливе ставлення до їже. Але з екологічних причин та задля збереження ресурсів: якщо їжа ще придатна , то її краще роздати , тому що на її виготовлення вже були витрачені паливо, вода, електроенергія тощо. Навіщо створювати попити і витрачати ресурс в смітник, якщо вже є вироблений продукт. нормальне явище ,якщо ти їдеш у відпустку а в тебе залишився хліб чи щось що може зіпсуватися до твого приїзду, або наприклад ти купив пачку печива , а воно тобі не сподобалося , ти пишеш в місцеву групу і хтось забирає продукти - витрачені ресурси не пропадають дарма

[@stulstulenko8201]

@@youtubetrash36 Щось подозріло не патетично) Невже ти також в Німеччині живеш?

[@ningimzida]

І я пам'ятаю це з дитинства: "Не їж багато (в гостях), бо люди подумають, що з голодного краю"😂

[@NatalieClymowa]

Дякую, чудесний випуск❤ Я родом із заходу України, то трохи менше постраждала від радянської тоталітарної кухні. У нас і ревінь був, і коріандр (кулєндра по нашому)) на городі свій, і сушений в печі сир, і печена капуста. Але загалом - олівʼє катком проїхалося й тут, шо казати про велику Україну😢

[@ἈνδρέαςΧρυσός-ψ7ξ]

рєвєнь - це у московитів. У місцях, звідки ви родом, цю рослину називають румбамбаром

[@vovixs.567]

@@ἈνδρέαςΧρυσός-ψ7ξ це взагалі-то літературна назва) але в нас це був ромбомбар:)

[@NatalieClymowa]

@@ἈνδρέαςΧρυσός-ψ7ξ ти мені будеш розказувати, як моя бабуся називала ревінь?)) не раджу друже, не раджу

[@ἈνδρέαςΧρυσός-ψ7ξ]

@@NatalieClymowaбити будете і заставите нарізати варені овочі на олів'є? Тут не тільки я, але інші теж кажуть як бабусі називали румбамбар

[@NatalieClymowa]

@@ἈνδρέαςΧρυσός-ψ7ξ заперечувати мій особистий досвід - це тоталітаризм чистої води. Ще раз, по буквах, МОЯ рідна бабуся і пра, і всі сусіди-родичі, називали цю рослинку ревінь, крапка. Цю памʼять про моє власне дитинство не перебити гіпотетичними уявленнями чуваків в інеті "як мали би називати ревінь западенці ПО ПРАВИЛЬНОМУ". Западенщина - вона велика, чуваче. Це не лише австроугорська імперія з її креденсами та румамбарами😉

[@valeriyo5308]

У нас в дитинстві навіть броколі не було. Не те що варіант їсти чи ні.

[@polina-eurytmist]

Та й цвітна капуста була делікатесом, не лише брокколі. Багато овочів й спецій тощо. Мама була завзятим ботаніком й виписувала всілякі сорти різних овочів нам на город, не всі цим займалися. Але ревень та мою улюблену цвітну капусту в нашому спекотному Криму, нажаль, було важко виростити. А от листовий салат то мене бабуся навчила їсти: вона за часів голодоморів за рахунок зелення вижила й в важкі дев'яності це знов згодилося, там й показала мені, як з нічого можна зробити салат або що листячкове зірвати, як в лісі зголодніла. Мій чоловік зараз наді мною з-за це шуткує, каже "ти як коза", але й знає, що й його цим листям прогодую, як станеться, бо й салати, й песто, й соуси, й начинки в мене давно з тим, що для деяких бур'яни та живі паркани.

[@IvaEnaPrima]

Шкода що у таких цікавих відео так мало лайків. Було дуже цікаво, дякую

[@LesiaKotubey]

Дякую, що дивитесь!

[@svitlanashch]

Дуже гарний цикл програм у вас. От зараз передивлююсь. І дуже потрібний! Дякую за підняті теми!

[@Fatima16268]

Я люблю їсти зранку хлібці підсушені із медом і вершковим маслом і кавою з горіхами і родзинками. На обід каша з м'ясом, яйцем чи рибою плюс салат , домашні пиріжки із цільнозернового борошна бездріджові(бо швидко робляться) . На вечерю борщ, бо там є і квасоля і всі овочі наші рідні. Або навпаки борщ на обід. Одним словом, я люблю їсти все. От що хочу, те і їм. Захотіла винограду зранку, пішла купила і наїлася. А мої батьки , які пережили голодомор дійсно негативно відносилися до зелені, сміялися, як я розказувала, що зелень корисна. Поважали дуже мясо і хліб. Робили завжди великі запаси, борошно мішок, цукру мішок. Я дивувалася, для чого? Тепер розумію

[@linagolovko9671]

З дитинства дуже полюбляю сир. І в мене була "шалена" мрія,що коли я виросту то в мене в холодильнику буде не менш ніж 3 вида сира одночасно 🫤 і так,я її здійснила. Але зараз я розумію шо це так сумно

[@АнастасияКривенкова-р8ц]

Як ви класно підмітили щодо спецій я й досі не сильно вмію ними користуватись, бо завжди було тільки соль та перець. Вікно у світ у 80х був журнал burda там в кінці були рецепти половина інгредієнтів я, коли читала, навіть не мала уявлення, що це.

[@ОксанаДиденко-д9ъ]

Цьогоріч відкрила для себе портулак. Дуже смачно. І дуже корисно. Чудова рослинка

[@sanyok185]

Комент для підтримки та розвитку чудового україномовного каналу. Слава Україні!

[@HannaMarch]

Зі спецій були тільки сіль та чорний перець. Я взагалі узнала, що перець буває різнокольоровим лише на початку 2000-них. Проте, якщо в столовій котлети були перчені, це було явна ознака, що вони зроблені з зіпсованого мʼяса.

[@thecolormaster]

Лавровий лист був усюди😅

[@Tetiana-M3A]

@@thecolormaster , та ні, у компот не клали 😂

[@Trina-]

​@@thecolormasterо даааа, лавровий лист, і досі не люблю за те що був усюди в столових . Дома тільки в консервацію або в маринади 😊

[@Bayka_teta_art]

Олів'є люблю не тільки на новий рік, але в якийсь момент зрозуміла що старий рецепт - глина. Тепер готую олів'є з червоною рибою власного засолу, а замість майонезу соус Айоль по рецепту Клопотенка😁

[@80cahek]

ну, при совку навіть майонез був за делікатес, про яку рибу взагалі могла бути мова))) теж люблю олів'є час від часу.

[@Anna_Romanchuk]

Дякую. Дуже цікава інформація. Згадала, що в дитинстві, коли падав хліб до долу, то автоматично швидко його піднімали, цілували, обтрушували і потім їли.

[@MaruMiller]

я колись задумалась, що я люблю їсти тільки коли мене спитали інші люди, не я сама. і ухопилась я за щось знайоме - пюре з сосисками. сосиски пам'ятаю були дефіцитом. вже пізніше я закохувалась в страви, які випадково пробувала в кафе - паста болоньєзе чи клубний сендвіч, наприклад. чудовий випуск на подумать!

[@Оляупонєва]

Який цікавий випуск! Дякую. Пан Клопотенко мене розсмішив, відчувається акторський талант. Хочеться ще почути про міську українську кухню.

[@Алекса-ц5ж]

Я прожила в совку 20 років,тому пам'ятаю все. Моя мама працювала в торгівлі,тому перепробувала я всі делікатеси.Тому перебирала,як хотіла....Але хочу забути цю прокляту країну,прокляту систтему,яка згубила мільйони життів.

[@user-bg5or4rc3t]

Зза таких ось мам з торгівлі і втрачали віру в людяність.

[@tana_ani]

​@@user-bg5or4rc3tА чому через людей в торгівлі можна втратити віру в людяність? Не дуже розумію зв'язок 🤔

[@martamarta0922]

Який потрібний випуск! Дякую!

[@Mary-y2p-p8r]

Дякую, дуже цікавий випуск, багато нових усвідомлень

[@ТетянаОстапенко-с2у]

Дякую вам за створення такого високоякісного корисного контенту для самоусвідомлення та рефлексії.

[@victoriavelihura3907]

Коли в 90-ті ми з сестрою зростали, то шоколадні цукерки були дорогезним дефіцитом і з'являлись в домі виключно на Новий рік, тому все дитинство я мала мрію - великий пакет цукерок. Просто так, не на свято. У 18 років пішла працювати і з першої отриманої зарплати купила майже 2 кілограми цукерок. Всяких, різних. На дворі середина серпня, жара за 30+, а я біжу додому щаслива до нестями, що збулась моя мрія.

[@anastasiia2323]

Я дуже люблю рибу, морепродукти та різноманітні овочі. Але, на жаль, в дитинстві на столі постійну були ті самі страви, купували ті самі продукти: багато картоплі, хліба та жирного мʼяса. В 17 років я зʼїхала від батьків і кардинально переглянула свій раціон. Зараз я мама, я не змушую свою дитину їсти, і стежу, що у її стравах було багато овочів та корисних білків і вуглеводів. Коли приїжджаю до батьків, то не можу їсти зі спільного столу: холодець, голубці, перемащені торти, Олівʼє з майонезом. Я відвикла від цього.

[@olenaolena9122]

холодець - то дуже корисно для суглобів (тільки без жиру), а голубці - це овочі і мʼясо. не розумію, що не так з цими продуктами?

[@ИринаКотубей-ы1р]

Дуже цікавий випуск!) Не замислювалась, наскільки токсичним був вплив тоталітарної держави на кулінарні вподобання людини. Так, досі головне - чи не голодні діти? Роблю багато закруток, щоб "пережити зиму", звикла до калорійної їжі, тільки зараз передивляюся свій раціон. Ціную, коли ми родиною збираємося за гарно сервірованим столом і розмовляємо про все на світі і сміємося - це найкращі моменти)

[@GeoPsych]

Дуже любила бабусині пиріжки з квасолею і маком (така начинка), з цукровим буряком, з гарбузом (особливо коли гарбуз ще й приправлений чорним перцем). Все це солодкі пиріжки. Кролик (курка) тушковані з чорносливом просто неймовірні. Шкода, що не навчилася у бабусі готувати "коржі з гордою". Це спечений на пательні корж, розірваний на шматки, залитий конопляним молочком і запечений. Це було найулюбленіше блюдо в дитинстві. А ще мене пригощали приготованою звичайною лободою😮. Дуже смачно, головне Лобода має бути молоденька Не зовсім згодна з Євгеном щодо творчості. На мій погляд, тоді креативність зашкалювала, бо з нічого треба було зробити ВАУ😅 А чергу за бананами на Хрещатику пам'ятаю....

[@Віра-й7ц]

Хотіли обмежити і прибрати творчість у людей, але збільшили її навпаки

[@80cahek]

в нас на півдні бабуся готувала пиріжки й вареники з пасльоном, й досі іноді сумую за ними... розказав дружині, вона навіть здивувалась, що пасльон можна їсти..

[@vika_rudzinska]

Дуже цікавий випуск, для себе отримала багато відповідей

[@jessicafarm3622]

Найцікавіше для мене з дитинства це загадка, чому гайкрасивіші бакали не можна доставати хі шкафів? Зараз я розумію підтекст тієї звички

[@veronika_materia]

Люблю грінки з чорного хліба , натерті часником ))) Цвітну капусту з броколі, печені баклажани, паштет з квасолі. Зараз багато пізнаю, які рослини можна їсти, крім звичних, і завдяки Євгену вловила в собі тугу, коли думаю про те, що можна їсти кропиву, кульбаби, лободу, бадилля буряка. Навіть про квасолю, яку дуже люблю. Дякую за відео. Усвідомлювати себе з цієї сторони, і з цього усвідомлення створювати нові звички та традиції дуже цінно.

[@LesiaKotubey]

Дякую за вашу історію! До речі, в нас на каналі уже вийшла нова серія блогу "Прощавай, імперіє!" про житло, можливо, вас зацікавить)

[@nightshooter_1]

я люблю їсти: різноманітні страви з картоплі, морквяний пиріг, салати з чорносливом, квашену капусту, страви з вишні (пироги або компот), шоколад з горіхами🥰

[@КсеніяФ]

Все впізнала, плакала, коли про хлібні звички розповідали, все правда...

[@НаталяХарута]

Добрий день. Дякую за ваші чудові відео!! Завжди дивлюся з задоволенням!!!❤

[@LesiaKotubey]

Дякую вам ❤

[@Алена-и3д9п]

Дуже дякую вам за цн відео та за інші з серії. Впрто таке показувати масово, я б сказала б у кінотеатрах, хоча тоді це нагадуватиме нав'язування думок. Але як по-іншому достукатись до людей, не батьків наших (там немає сенсу), а до молодих людей, отруєні мізки яких досі жадають олів'є, совєцкого шампанського та ікри

[@svartroskva3793]

Про хліб влучно дуже сказано. Бабуся завжди лишала біля смітника зацвілий хліб, бо не могла його викинути. Я теж борюсь з собою, коли доводиться викидати зіпсований хліб, хоч іноді роблю це легко, але доволі часто просто морально важко та почуття провини, бо так привчили в дитинстві...

[@ТамараРадченко-н8с]

Мені теж важко викидати хліб. Баба увесь час повторює що буде голод бо так в біблії написано, коли кажу їй що голод вже був і ви його вже пережили, вона каже ще буде голод😬 І мені здається якщо я викину хліб, то це все через мене.

[@oksanaperederchuk7269]

Ми змішуємо твердий хліб з супом і даємо собаці. Щоб не встиг цвісти можна в морозилку покласти.

[@svetli3981]

@@oksanaperederchuk7269 мені дуже жаль вашу собаку

[@ОляГавришок]

Такий контент про самопізнання і очищення від колоніальної травми. Дякую за детокс)

[@LesiaKotubey]

Дякую вам, що дивитесь!)

[@НеляШолох]

Найбільші жахи совкового общєпіту - їжа у садочку та у школі: горохове пюре зі старого гороху, від якого тхне ригачками, салат з буряка, пиріжки з м'ясом у шкільному буфеті, страх які вонючі, котлети біс знає з чого. На щастя, мала бабусів у селі, що готували традиційні українські страви, полтавські і волинські: варенички, галушки, пироги, грибочки в перших і других стравах. Відлуння голодомору: бабуся завжди казала: як не доїси страву, тебе не приймуть до товариства чистих тарілок. Я думала: на біса мені здалося то товариство?...

[@ДмитроБілаш]

Капец, моя баба теж казала про "общество чистих тарілок"...

[@НеляШолох]

@@ДмитроБілаш бо то оповідання таке було про Лєніна, як він дітей навчав доїдати все з тарілки, наші бабусі пам'ятали з дитинства

[@retro007girl]

Дуже крутий випуск! Обов’язково показати тим, хто досі ностальгує за совком!

[@LesiaKotubey]

Дякую! До речі, в нас на каналі уже вийшла нова серія блогу "Прощавай, імперіє!", можливо, вас зацікавить)

[@darynachalbaieva6802]

Я тільки як почала жити сама, то повністю дійшла до того, що я точно люблю і що не люблю. І який тип приготування люблю. Хоча вдома намагалися враховувати мій смак, але одночасно змушували їсти те, що я не люблю і на дух не переношу, бо це корисно і не треба продукти переводити. Я маю улюблені спеції, їх не багато, але завжди рада відкривати якісь нові додатки смаку. Хоча деякі продукти досі вважаю ознакою достатку та дуже рідко їх купую, як от м'ясо, наприклад, чи морепродукти. Але і не скажу, що дійсно люблю м'ясо і рибу, щоб страждати від їх відсутності в моєму житті. От скоро наварю собі вершкового супу з грибами та гарбузом! Оце буде кайф. Сама дійшла до цього рецепту і можу назвати це моєю улюбленою стравою, дуже горда за неї

[@LesiaKotubey]

Дякую вам за вашу історію ❤ аж захотілося такого супу)

[@Helenapis2022]

Дякую! Необхідно говорити правдиву історію! Переосмислити , це праця для багатьох

[@vergil7185]

Дуже класний випуск, що однозначно заслуговує на вподобайку!

[@LesiaKotubey]

Дякую вам, що дивитесь!

[@SVITLA_GR]

🎉 дякую вам щиро за вашу працю та підтримку! Цікаво та корисно було на всі 💯👍😍 А салатики та приправи це клас!!!

[@LesiaKotubey]

Дякую вам, що дивитесь!)

[@MrBibobs]

Дякую дуже цікаво! Зрозумів багато про своїх батьків і про себе.

[@sardinaaaa]

Мені 42. Збереглося всередині, що яйця - це дефіцит і дорого, рецепт на 5 яєць - то не по хазяйськи, що червона риба - це для багатих і неймовірна розкіш, якщо вдома немає хліба - жах, ну а собі щось одній готувати чи купити, якщо інші в родині це не їдять, нераціонально. Потроху в собі це викорінюю, але перші думки досі такі, коли роблю закупи або думаю, що готувати.

[@valentinabatytska4378]

В Південній Кореї так само найголовніше питання: ти поїв? І якщо пригощають їжею - неможна відмовитись, бо це буде, як образа.

[@oksanadidur4597]

У китайців та індійців те саме .

[@Shopotykhivna]

Тількі що хотіла про Кореї Південну написати. Взагалі в Азії це як привітання «Ти поїв?» тому що пережили страшні голодні часи.

[@mariehizz2039]

@@Shopotykhivna а французи питають «ca va?” (Як іде?) щоб запитати як справи. А пішло це з середніх віків, коли питали, як у вас іде в туалеті, щоб знати, чи в гарному здоровʼї співрозмовник😅 тож хтось про «поїв», а хтось про «покакав»

[@Julia_Kzk]

Періодично бачу хейт в бік Клопотенка щодо реформи харчування. Я приготувала вдома декілька страв зі збірки рецептів, які він пропонує - вони класні та смачні. І я спробувала, що готують у школі - коли батьки сваряться - все по грамовкам і смачно, але проходить трохи часу, закуповують якісь дешеві продукти і знову ліплять фігню. Вимагайте від місцевої влади нормальних закупівель і дотримання рецептур, і буде смачно)

[@AlicavstraneKoshmaro]

Повари додому крадуть всі хороші продукти)

[@sergijpyshnyy7080]

Так, є таке. Спочатку було самачно, але потім...

[@yara-slava-b]

Повністю згодна з вами. Іноді, коли є настрій - я готую, і іноді за його рецептами, і це реально смачно.

[@tetiana.kostenko]

Насправді, тут проблема може бути не тільки в інгредієнтах - якщо повар в школі звик готувати абишо на від***бись (наприклад, каші-соплі з плаваючим поверх шматком масла - от хіба розмішати нормально і вчасно не можна було??), то за будь-яким рецептом з будь-яких інгредієнтів у такого "спеціаліста" теж вийде шопопало. А у Клопотенка, хоч часом дещо дивні поєднання трапляються, але дійсно все дуже смачно - я була б не проти постійно харчуватись за цим шкільним меню, тільки тричі на день)

[@Svitlana-r4v]

В радянському дитинстві їли вермішель з цукром, як десерт. Зараз люблю салати з мʼясом і міксом салатів і овочів - теплий з телятиною, класичний «цезар» з куркою, салат з тунцем. Тільки ніякої французької гірчиці: бісять ці насіннячка у роті між зубів(

[@Tetiana-M3A]

А я інколи собі готую солодку вермішель, але додаю масла😁

[@OtetsRock]

Лайк і коментар! Ведуча дуже молодець ❤

[@ЯнінаКривошея]

Чудове відео! Дуже подобаються теми , які ви піднімаєте. Дякую! Завжди із задоволенням проводжу з вами час.

[@МеланиОзийи]

Дякую за цікаве відео.

[@nightshooter_1]

я до речі помічаю як змінюються з часом мої смаки, бо раніше подобалося багато що з радянської кухні - ті ж новорічні салати, сосиски з гарніром, бутерброди... я підозрюю, що причина була в бідності та нестачі поживної їжі, я виросла в 90ті та вдома не вистачало білкової їжі, в основному їли гарнір з овочевим салатом та яєчню. тому сосиска в шкільній їдальні для мене була неймовірно смачною стравою, так само бутерброди з ковбасою або сиром або салати з майонезом на свята, де була курка або крабові палички. також я обожнювала в дитсадочку горохове пюре, зараз розумію що через високий вміст протеїнів. зараз в мене кращий раціон (є риба, сир, горіхи тощо), тому ця їжа вже не викликає таких сильних емоцій. солодке й досі не люблю, через забагато в дитинстві вуглеводів. хоча мені подобається випічка, але я зазвичай готую її сама і майже не додаю цукор, можу покласти пару чайних ложок меду і все. краще додати більше жиру, масла, горіхів.

[@boombyte8849]

Ви ж мед вбиваєте температурою. При таких умовах можна і цукор використовувати. Мед цінний тоді, коли не "пікся" на сонці, не настоювався в алюмінію чи пластику. Горохова каша завжди норм, якщо робити правильно.

[@helionaheliona8507]

Дякую! не ходжу повз дитячий садок, бо не можу чути запах тої кухні. з мого дитинства, сиджу одна за столом і мої сльози капають у тарілку з супом. сморід згорілого молока може викликати поганий настрій на цілий день.

[@ЛюдмилаЛюдмила-п9п]

Красно дякую за випуск. Люблю гОлубці, фарширований перець і печінковий торт і у будь-якому вигляді помідори.

[@Tetiana-M3A]

Помідорииии... 🤤🤤🤤 Мені мама казала що я їх не кладу тільки в компот)))