8 НЕОЧЕВИДНИХ, але ВКРАЙ СПЕЦИФІЧНИХ ознак ДИТЯЧОЇ ПСИХОТРАВМИ

В цьому відео я розповім про найбільш специфічні ознаки, які говорять про те, що у вас було складне дитинство, в якому було багато травматичного досвіду. Травма стає частиною ідентичності її власника, і через деякий час ці особливості здаються частиною характеру, частиною особистості.
Важливо шукати допомоги, працювати зі своєю психологічною травмою вже зараз, в тілі дорослої людини. І це можна змінити. Ні, не батьків, не дитинство, але той стан, що є зараз, точно можна покращити і вийти на більш високий рівень психоемоційного здоровʼя через рефлексію, розуміння, що ця травма є, і також, звичайно, шляхом психотерапії.
Таймкоди:
0:00 - Вступ
0:22 - Ознака 1 - Фонова Тривожність
1:58 - Ознака 2 - Соціальна Тривожність
3:32 - Ознака 3 - Вибір Емоційно Недоступних Партнерів
5:13 - Ознака 4 - Погані Звички Саморегуляції
6:45 - Ознака 5 - Піпл-плізерство та "Соціальна Хамелеонність"
8:22 - Ознака 6 - Румінація думок
10:06 - Ознака 7 - Я мушу бути зайнятим
11:05 - Ознака 8 - Глибоке відчуття самотності
Я буду безмежно вдячна, якщо ви підпишетесь на мій канал, залишите вподобайку та будете активно брати участь в обговоренні під відео!
Для запису на психологічні консультації чи щодо співпраці писати в:
Telegram @yanarohatska
Instagram / yanarohatska
Email: [e-mail]

[@user-bk6ss9sz5i]

+ синдром відкладеного життя: спершу домашка а потім бавитись. Або спершу чорновик а от коли виросту то заживу, при тому відчуття "виросла" не приходить і в 40. Синдром самозванця Синдром відмінниці і не дай бог спозоритись Проблеми з комунікаціями

[@user-dn9dz8qz4w]

То про мене.

[@talavecher2207]

І про мене 😢

[@user-fn7uw3ty1f]

О, це я теж буквально недавно подумала, що в мене синдром відкладенного життя. Постійно відкладаю до якогось моменту? Цікаво, як з цим боротися? Може про це зроблять відео?

[@svitlanasvitlana473]

​@@user-fn7uw3ty1fпросто почати жити, сьогодні, вже, за вас ніхто не почне

[@TetianaNemudriakina]

Чорт.. я знала, що в мене є психотравми, але вірила, що перечитані книги з психології мені допомогли. А тут майже все співпало😮

[@Eugenetra7]

Було б непогано ввести якийсь обов'язковий курс в школах, присвячений таким речам, а також всiляким потворам-манiпуляторам. Скiльки помилок можна було б уникнути, якби ранiше знав все те що знаю зараз.

[@user-zx8ix6kc9y]

В школах Європи з першого класу є урок "Взаємовідносини".

[@user-nq7jf9df3b]

Так, згодний в загальному. Але помилок минулого уникнути вже ніяк не можна. ;) Можна навчитись зараз. :)

[@Eugenetra7]

@@user-nq7jf9df3b На жаль, вже нi, бо часу вже немає, як i здоров'я.

[@AverFlow]

Проблема цієї ідеї в тому, що шкільна система чи навчальних закладів будь-якого формату забувають про причини які спричиняють такі тривоги та травми. Перш за все, наші вчителі та педагоги не адаптовані до такого роду взаємодій, у них в самих нажаль багато проблем, травм та тривог які зазвичай і виливаються на дітей. Також, варто враховувати що через це замовчуються проблеми морального та психологічного характеру. Це створює пряму причину для того щоб не акцентувати увагу на таких речах, бо "у нас теж ваще та єсть праблємі, нам не даплачівают за єто", ну або вже "я шкільний психолох, але проводити прийоми не збираюсь". На цьому все закінчується. Якби всі люди разом поставилися до цього більш серйозно, не дивлячись на свою "гордість" і "гострий розум", то всім стало би легше. Авжеш, також треба враховувати булінг серед школярів, дозволеність зі сторони вчителів, директора/зам.директора певного закладу та батьків. За батьків які неправильно ведуть виховання дітей, теж можна сказати багато всього, авжеш, але це вже проблема більш масштабна і виходить за рамки простої адаптації під ситуацію, тому складно надати справді гарну ідею для вирішення проблеми.

[@user-pe2gc9xj4z]

В теперешніх школах можуть тільки більше травм ненести . Дивіться що робиться в школах хтось когось скидає з висоти . І це 1-4 класи , а вже старшокласники . Що вони не розуміють , що може статися якщо людина впеде з висоти ?

[@mylavika]

Мала майже всі пункти, за виключенням двох. Завдяки багаторічним захопленням психологією позбавилась майже всіх. Пішло на це більше трьох десятків років. Але яке то божественне відчуття свободи і закоханності в життя! Батьків уже не обвинувачую, співчуваю їм . Було ж і чимало добрих моментів. Вони ж самі жили в несвободі, якщо так поводились. У кожної медалі дві сторони. Завдяки цьому я стала сильна, навчилась сама режисувати своє життя, пізнала багато цікавого в психології, філософії, культурі. То ж не витрачайте своє життя на образи, а пізнавайте себе і нові грані прекрасного подарунку - життя. Дякую за відео. На жаль, за моєї молодості таких матеріалів не було. Тому й пішло на гармонізацію так багато років - методом проб і помилок. Дуже важливе відео.

[@user-fc9ht4pv1w]

Бог Святий як я намучилася з партнерами,як хаотично шукала себе в них,

[@irynapakharenko5328]

👏👏👏

[@user-gq4sj2zo9b]

Погоджуюсь зі всім, що ви написали. В мене та сама ситуація, щоправда трішки менше часу на це пішло. Психологія - недооцінена свого часу наука. Добре, що зараз люди починають розуміти її цінність. Добра і успіху вам!😊

[@mylavika]

@@user-gq4sj2zo9b Дякую.Навзаєм!

[@mylavika]

@@user-gq4sj2zo9b Дякую. Навзаєм!

[@infinity_8_8_8]

Всі пункти співпали на 100%. Дуже велике дякую за це відео особливо за фразу: "...знайдуться люди, які готові будуть прийняти цей біль і розділити його з вами..." Мені важливо було це почути.

[@Asonysh]

Спочатку піду поплачу. А потім порадію, що є такого роду відео! Це дає розуміння, звідки ростуть ноги, що я (на жаль) не одна така. І на щастя, з цим можна працювати

[@Rohatska]

саме для цього і було зроблено це відео🙌🏻

[@user-df3qb9cn2f]

Давайте поплачемо разом...бо гадаю, що це треба обов'язково якось з себе вимити. Гадаю, що ця дівчинка розтлумачить багатьом жертвам з такої біди вилізти. З багна, яке тримає за ноги і руки, і не дає жити. А душа вся понівечена наче склом розбитим і кровоточить все життя.

[@jdbfdhksflndsnfjds]

Ви просто моїми думками говорите. Саме таку реакцію викликало це відео. Всі ознаки є і у мене. Нащо так знущатися з дитини - питання без відповіді.

[@yaroslavyaroslav7542]

Не можу втримати сліз та злості на батьків. Яна, дякую вам. Усім хто зазнав цей світ як жорстокий - обіймаю тебе, думками я з тобою. Я розділяю твій біль.

[@Rohatska]

і вам також підтримки та сил пройти цю біль, щоб сформувати своє щасливе та здорове майбутнє!🤍

[@bootybee]

Теж пішли сльози, бо 1ше, 2ге, 3тє все в яблучко...далі навіть недодивилась ще. Хоч я давно знаю наслідки своїх травм, але саме таке відео про маркери травми зустрічаю вперше.

[@merisav4171]

те саме, така огида на них і біль за себе маленьку

[@yaroslavyaroslav7542]

Мабуть, така огида, це дуже важке відчуття. Мені шкода :( @@merisav4171

[@zavgustyn]

Батьки також були дітьми, яким передали естафету отрути. Не факт, що ми теж не передамо цю естафету. Життя вартує, щоб його вчитися жити. Всім наснаги та віри у себе. Ми можемо більше ніж ми собі думаємо:)

[@liubovsyniak9494]

Боже, я в шоці... особливо щодо ковдри з головою з отвором для носу і підривання з проворотом ключа... я думала, що це просто мої бзики)

[@romatom4536]

Те ж саме

[@user-ky8zb8ol4u]

Я взагалі повністю ховаюся під ковдру

[@ladoslava5079]

І я....😄

[@BlueNight25]

Але я все життя сплю так😨 ахах, я можу і по іншому , але мені просто не подобається, мені по приколу повністю під ковдрою🥲

[@justice4643]

А в мене питали чому я так сплю, а я думаю чому вони так не сплять

[@user4ik355]

Мала повний список. Але дозволила собі «вирости». Я більше не безправна дитина,яка нічого не вирішує і немає права обирати. Я маю право не робити нічого,я маю право вимагати до себе належного ставлення або обслуговування,і не думати чи правильно я відповіла/вчинила,навіть якщо інші сміються по якісь причині з мене-то що? Я дійсно буваю різною з різними людьми,але мені це подобається,бо в кожному я знаходжу схожі із собою риси. А от на рахунок самотності, поки глухо,хоча я маю достатньо щасливий шлюб по моїм міркам. Я могла б не виходити з дому тижнями,якщо є їжа та інтернет. В мене є хоббі і про що подумати на одинці.

[@Nastya_Loboda_]

Дуже важливі слова...Ви така молодець🥺💗, я так щиро радію за вас. Я на шляху до повної "дорослості", я зараз я "зростаю". Дуже вдалий термін ви підібрали.

[@1CoolFire1]

Всі самотні невдахи 👍 сюди) Бажаю кожному впевненості і спокою

[@mariyavesna2074]

А самотні не невдахи? 😅

[@aralonerecords9946]

якщо ти так хочеш багато партнерів чи не можеш переносити самотність або так на цьому фіксуєшся то ти трохи не щасливий

[@Iruna-kn4bn]

​@@mariyavesna2074читай не как факт, а как призыв и будет другой смысл у написанного😂

[@user-tt3sy5zk1b]

​@@mariyavesna2074нє, бо зрозуміли цей світ😊

[@1CoolFire1]

Нас вже сотня 🤣😅

[@user-sv9nj8sw5z]

Мне 50 и до сих пор... вскакиваю. И потом силою убеждаю себя сесть. В так все про меня. Спасибо!❤

[@user-cm8yp1kz7s]

Працюю з дітьми, тому вирішив на користь їм подивитись це відею - і більшість з цих пунктів мені як рідні. Також вина була на батьках і колу "друзів". Але я їх всіх пробачив, зараз маю життя про яке я раніше і не мріяв. Бажаю кожному зцілення і повноцінні цілі життя. Благословінь;)

[@ZoryanaPetrovska]

Як ви дійшли до такого життя ?

[@alyonavaliannikova1319]

Дуже буду вдячна за поради, як зцілитися від цього набору психол.хвороб. В мене просто крик душі, наскільки це про мене, я так мучаюсь внутрі вже всі свої 57 років. Дуже хочу інший взгляд, та позбавитись цього хламу. Та ще і чоловік, з віком впав в такі ж "хвороби". Допоможіть, благаю, якщо дійсно є досвід!?🙏

[@user-oi3kq8cl7q]

Про стресс который ты испытываешь когда в дверях звучит ключ прямо в точку. Только делать вид что ты работаешь не спасет. Мне хотелось забиться в какую-то щель и чтобы меня не нашли.

[@user-hi8te9se5o]

Це точно. Начинаєш шуршать хочеш щоб все блистіло, щоб не було до чого докопатися. І тут розумієш що завжди найдуть до чого докопатися

[@gavrilova.masterLD]

В мене просто серце опускається, а потім вистрибнути хоче, коли я чую, що хтось з батьків в мою кімнату двері прочиняє

[@user-oi3kq8cl7q]

@@gavrilova.masterLD у вас есть своя комната.... Мы в детстве жили в однокомнатной. Спасения не было нигде. В туалете надолго закрываеться нельзя было.

[@user-gh8rl1mh7y]

Я росла в дуже хорошій сім'ї!! Золоті батьки! Добрі чуйні, дуже демократичні. Неймовірні дідусь і бабуся! Просто до нестями любили мене. Сестри, брат. Багато походів до лісу, спання на сіні, тихі молитви в капличці! Веселі друзі, жодного булінгу в школі! Та все знайшла багато чого в вашій розповіді, що мені притаманне. Думаю проблема в надмірній вразливості нервової системи, та в тепличному вихованні, повному безмежної люьові. Навіть, загіпнотизувавши мене, навряд чи знайдуться якісь дитячі травми.

[@user-wz7lh9em4g]

ви така не одна.

[@katerinaglushak4563]

Найбільша травма в житті пересічної людини - народження. Якщо у Вас (власне, у Вашої мами) були якісь проблеми з вагітністю та пологами, це теж може бути дуже глибокою травмою. Або якась сімейна таємниця, щось чи хтось в роду ...

[@juliaradzivil1915]

є дуже багато зразкових сімей, але абсолютно дисфункціональних - ви просто ще не пропрацьовували це все з психологом - повірте, вас чекає багато сюрпризів. я теж колись вважала, що моя сімя - найкраща в світі, зразок просто -а тепер з жахом згадую деякі системні речі, які практикувались в нас і нікому не побажала б такої родини

[@bwonsamdi1820]

Ой іди в дупу)

[@user-el5kz2bl7e]

Сумно на 50 році життя узнавати що це симптоми дитячих травм, а не особливості характеру😢

[@misstomiko3050]

🫂❤️‍🩹❤️

[@olhabakova8227]

Подумала те саме. Мені за 40, а я вперше про це замислилася по-справжньому

[@user-vd6yk3in2b]

Дякую😊 Оооо, 7-а - це все моє дитинство😂😂😂 і зараз, коли приїжджаю до батьків, повністю повторюю те саме, наче там сам будинок змушує мене швидко зриватися з місця і показувати "робочий фейс", навіть по телефону, коли питають, що робила, завжди говорю - працювала весь день, хоча могла встати в 12 і весь день втикати в ютуб, бо вільний є час😅😅😅але скажу, що працювала.... Тому і не люблю їздити до батьків, бо там диктатура, там неможливо відпочити...поїздка до батьків - це ще одна робота....на жаль😢 вони лише працю вважають високим статусом, все інше - то ледарство...при чому, праця повинна бути фізичною! Читання книги - то також ледарство! І 8-е - моє....я знаю, що краще мовчати про себе, бо лише осуд буде...вже перевіряла, лише осуджують всі....і знову звинувачують мене в усьому....тому краще мовчати...не зрозуміють, я це точно знаю...😢

[@oksanka9761]

І вчителі часто так само діють по відношенню до учнів... осуд і звинувачення.

[@valtsvch3082]

Євангеліє дає відповіді на всі питання.Відкрий та читай,це кращий екзорцизм,комуністи боялись,не дарма,Біблії.Справжніх священиків висилали

[@user-ko4rs4mx2f]

Я книжки з бібліотеки маскувала під підручники,щоб ,,що робиш?_уроки вчу,,.Бо уроки можна було, а для задоволення читати_ні.

[@valyasheremet7429]

Це досвід мого дитинства, нажаль.

[@lubovstepova6496]

І я така ж , він правда . Головне , не зрозуміла , перекрутила , та ще й видає свої поняття за мої .

[@julilypnytska]

Ой йой йой 😢 як почали говорити про ознаку, коли різко починаєш щось робити, коли хтось приходить додому - побачила себе, так завжди робила. Останнім часом почала усвідомлювати, яким насправді тираном був мій батько. Починаю любити себе, зараз трохи легше стає

[@elenka_yoga_pp]

випадково вмикнула Ваше відео, і от сижу реву, сльози не зупиняються. 7,5 з 8, емоційно незрілі батьки, насмішки в родині, аб"юз, пияцтво, скандали. з дитинства роздирала на собі шкіру, давила маніакально всі прищі, обдирала шкіру на пальцях, з животом змалечку проблеми. Нормально відпочитти не можу, бо як тільки є можливість нічого не робити -вмикається самопокарання, обвинувачування, а краще б те і те зробила. Дітей підсвідомо не хотіла ніколи, бо нянчила молодшу сестру і маму заодно, бо вона обирала або роль подружки або тривожилась за все, особливо за здоров“я.Друзі також дуже різні і між собою ніяк не пов“язані, з. кожним можна було грати свою роль. Батько був майстром сарказму, і в нього я вчилась, щоб потім відпрацьовувати свої навички на оточенні, в том числі і встосунках з чоловіком. Я взагалі хотіла раніше не мати ніяких родичів, бо здавалося, що від них одні проблеми. І навіть зараз під час війни, коли ми змушені знаходитися поряд і дуже обмежені соціальні контакти, і склад родини вже переполовинився, але відчуття , що теплоти , легкості, любові, цього взагалі немає...

[@MrMorffey]

В мене було все. Почав змінюватись з 27-ми років. Це була величезна криза. Тепер я зовсім зовсім інша людина. Деякі моменти ще можуть проявлятись, але вкрай рідко і я їх вже осознаю. Люди пропрацьовуйте травми, воно того варте

[@talavecher2207]

Ви з психологом працювали чи самостійно?

[@MrMorffey]

@@talavecher2207 як вам сказати, ми з дружиною курили траву і дуже багато спілкувались на ці теми. Дружина проходила психотерапію і прочитала пару десятків (якщо не більше) книг цієї тематики. А трава допомагала подивитись на ситуації ніби зі сторони, з іншої точки зору, осознати що сталось і як це вплинуло на мене. В мене було правило, що ідеї які приходять в голову в ці моменти я записував і мав реалізувати в життя на трезву. Так я почав вивчати програмування (вже змінив роботу), пробував налагодити відносини з батьком, взагалі розібратись у відносинах з батьками, осознав колосальний вплив мами. Зустрічався з родичами, братами двоюрідними, дививсь по іншому на це все, осознав свої залежності від алкоголю, нікотину, трави (зараз позбувся їх). Весь процес зайняв більше року після якого почалась жостка депресія з переосмисленням самого фундаменту на якому стояла моя картина світу, зруйнувались хворі основи на чому вона трималась і довелось їх вибудовувати заново. Ця фаза тривала близько року, тоді вперше була панічна атака, тривожність з'явилася і тд. Зараз мені 31, основи вже вибудувані, а моє зростання продовжується, стан нормалізувався (на скільки це можливо в період війни) і тепер я дивлюсь на світ зовсім іншими очима, намагаюсь працювати з реальністю, а не пропускати її через фільтри травм і жити у вигаданому світі.

[@marinakovalenko9303]

Як вийщло стати прям зовсім іншою людиною ?

[@MrMorffey]

@@marinakovalenko9303 я написав великий комент, але його чомусь потерли

[@BealiGrande]

О, мені майже 27 і хотілося б почути вашу історію, як ви себе відчували та що робили щоб змінити себе

[@blackcat2920]

8/8 жесть насколько точно все описано Одно хорошо теперь стал понимать что не один такой и это не какой-то личный бзик.. стало спокойней на душе. Спасибо вам за видео!

[@Dilletta98]

Співпало багато, але особливо торкнуло це "коли чуєш що хтось заходить до кімнати". З дитинства на слух по шагам відзначала хто йде по коридору, навіть звук відкриття дверей різне у кожної людини, і якщо чула що то батько, то був час прикидатись що я щось роблю, навіть заточування олівця вже було "працею" 😅

[@user-nr7co2ii7b]

А розрізняти кроки хто йде це що теж травма? 😢

[@alonatsapko1413]

​@@user-nr7co2ii7bтут скоріше по реакцію на ці кроки

[@alas8351]

Камон! Немає ніяких людей БЕЗ травми 😀😀ми так чи інакше травмовані. Питання - що далі? Що людина далі з цим робить? Бо можна звинувачувати і волати, а можна сказати як одна дівчина - в мене вже було зіпсоване дитинство. Я не збираюсь щоб це зіпсувало мені життя

[@lpi3]

Це класне питання, я теж хотів його задати. Бо думаю про це вже років два. Особисто я прийшов до висновку, що треба самому бути не токсичним і шукати в людях те,що об'єднує, щось спільне. Але я не впевнений що це правильна відповідь.

[@Araukarija.]

​@@lpi3 ви навчаєте грі на гітарі?

[@lpi3]

@@Araukarija. ні, я не вчитель, лише граю

[@user-df3qb9cn2f]

Невже з цією страшною бідою можна справитись? Мені 63 і все життя знівечене, навіть не знала чому. Бо з дитинства тільки страшні спогади. І таке відчуття, що я на цьому світі нікому не потрібна, та і іншше, все як ви сказали. Це така отрута і такий біль, що душа щимить від того болю навіть увісні, в хорошу погоду, або коли все наче гаразд. Не можу розслабитися і впевнена, що ось, знову скоїться щось, що зламає все. Жити з ЦИМ буває вже не по силам.

[@user-ro8ft7ve7r]

Румінація думок - це про мене. Вчуся керувати своїми думками, але не завжди виходить. З радістю подивлюся відео з порадами щодо цього.

[@odcueuodcueu1615]

В першу чергу бажанно навчитись самоспостереженню,це споглядати думку як думку,як обєкт розуму,не залучаючись в думку в її зміст,це робота з увагою,відчути чисту увагу в тілі, тоді увага може бути вільною увагою від думки і далі відчуваючи тіло дивитесь на думку. Створюється ніби дистанція між вільною увагою і думкою,розвиваючи таке споглядання,увага накачається),як мускул і вже думці буде не просто її залучити в свій зміст. Теми усвідомлення,увага,пробудження,адвайта,буддизм,тхеравада,...,дуже гарно висвітлюють цю тему.

[@cb_q]

спробуйте подивитись на ситуацію не як її учасник, а як глядач, у котрого просять поради щодо неї. наприклад - вам нагрубили в магазині і ви знову і знову прокручуєте діалог та що можна було сказати. замість цього уявіть, що ви були свідком цієї ситуації з іншою людиною і тепер вона у вас просить поради як на вашу думку можна було вчинити.

[@Vetta5944]

Професійно подано. Рівно, спокійно, аргументовано. Вдячність

[@smallmaliy2686]

Приємна дикція❤ Мені так зайшов початок про фонову тривожність яка переростає в соціофобію, дуже чітко сформовано так як я згадую своє дитинство, все так починалось. Тривожність була дуже висока по тестах і вимагала медикаментозного лікування. Поведінкова терапія, великий рівень надії, підтримка вирвали мене з того пекла. Зараз я вже дорослий, є сім'я, дитина яку я стараюсь кожного дня обняти і сказати що люблю її. Фонова тривога все ж частково залишилась

[@Rohatska]

Мені дуже тепло читати про те, як ви ставитесь до власної дитини 🤍

[@user-mx4xm2yy5v]

Дякую! 8 із 8😢 Будь ласка, розкажіть про техники самостійного опрацювання дитячих травм. 💐

[@Rohatska]

Обовʼязково 🙌🏻

[@odcueuodcueu1615]

Головна техніка,це самоспостереження,усвідомлення усвідомлення)),метапозиція,самоспостереження як образ життя,таке тренування,виведе на світ всі підсвідомі шаблони і покаже їх механічність і дасть силу не залучатися в них. Самоспостереження це як мистецтво,йому потрібно вчитися,відшліфовувати 24/7,но воно того варте.

[@user-mx4xm2yy5v]

@@odcueuodcueu1615 Дякую!

[@bootybee]

​​​@@odcueuodcueu1615Ну так... за років 15 вилікуєшся, будучи психотерапевтом + із досвідом психіатрії )) Для решти самому - вкрай малоймовірно

[@sergeyprikop4030]

Зошит, блокнот + олівець-ручка: Пишіть все, що болить. Неважливо як грамотно. Просто пишіть.✍ Поділіться з блокнотом усіма своїми думками: так ви їх не триматимете у собі і вам стане легше. Важливо: це можна повторювати неодноразово. Навіть про якусь одну травму дитинства можна писати знову і знову - тема у такій спосіб деталізується + через кілька спроб вам природньо, невимушено, захочеться розібратися у проблемі як у задачі. Це лише один спосіб/техніка, але може вам допомогти. Бажаю вам тепла на душі. Ви не самі у цьому світі🙌

[@cybermatrixxx]

Дякую за відео, але Ви не назвали ще декілька симптомів, а також не назвали сам діагноз (Комплексний ПТСР) Щодо симптомів я б додав ще декілька: 1. Руйнівний перфекціонізм майже у всіх справах, навіть найдрібніших 2. Нездатність доводити справи до кінця (травмована людина підсвідомо боїться завершувати справи боячися травмуючої критики від неадекватних батьків) 3. Низька самооцінка, яка викликає знецінення власних намагань та бажань 4. Катастрофізація та надмірна драматизація дрібних стресових ситуацій (роздмухування із мухи слона) 5. Надпильність, або фоновий радар негативу (завдяки цьому людина намагається передбачити стресові ситуації тому постійно знаходиться у збудженому стані, який поглинає багато енергії. Саме через це людям хочеться відпочивати, прокрастинувати, нічого не робити, бо організм знаходиться у режимі виживання і не здатен розслабитися ) 6. Вцілому негативна картина світу, незнайомі люди та в цілому світ в першу чергу здається ворожим, поки не з'ясується зворотнє. Цей симптом походить з попереднього пункту 7. Депресія. Через те, що людина втрачає свої бажання, та не здатна формулювати свої цілі, та втілювати їх у життя, виникає депресія через цю нереалізованість. 8. Суїцидальні думки. Затяжна депресія може приводити до суїцидальних думок, як ідеї виходу з нескінченного циклу страждань від фрустрацій І т.д.

[@Rohatska]

В мене вже в розробці відео га тему кптср🙌🏻

[@arhy4759]

100% відчуваю то по собі.

[@user-yy1427dt1d]

Так у мене, схоже і у мого чоловіка. Боюсь, що у сина теж. Мій батько був агресивний алкоголік, страшні, гидкі скандали з матір'ю, постійний страх, образи, не хотілось йти до дому зі школи, з інституту. Свою тривогу і страх перед життям ми передали сину.

[@user-et1pf6gr9t]

Що з цим всім робити, якщо немає можливості звернутись до лікаря, а воно дуже заважає нормально жити?

[@arhy4759]

Ви за кордоном? @@user-et1pf6gr9t

[@user-nj7lm7nd8d]

Дякую!На превеликий жаль,"дякуючи" моїй матері,я і мої діти (через спілкування з бабусею) маємо усі пункти переліку.Проблема ще й у тому,що є цілий пласт суспільства,що виріс і росте зараз з подібними "вихователями" ,які вважають свої вчинки вірними.

[@bootybee]

Я своїх дітей від батьківського виховання або ховатиму взагалі, або навчу їх як собачок що можна з моїми дітьми робити, а що не можна, без пояснень чому. Пояснення в їх голови не зайдуть всеодно, перевіряла

[@gutsulka_ksenia]

Це якась дитяча позиція… якщо ви знаєте, що ваша мама робила неправильно і не хотіли, щоб ваші діти піддавалися цьому впливу, то треба було не дозволяти спілкування… а то переклали зараз на бабусю всю провину, а з себе відповідальність зняли

[@bootybee]

@@gutsulka_ksenia я думаю вона тільки почала занурюватися в нетрі психології

[@ElenaLosynska]

​@@gutsulka_kseniaочевидно, ви не розумієте механізми психотравми

[@gutsulka_ksenia]

@@ElenaLosynska а до чого тут механізм психотравми , якщо в коменті написано, що діти мають всі пункти «через спілкування з бабусею»?

[@user-rk4su4rl7w]

Не до теми, але так попала на ваше відео, тому напишу. Ніяк не можу змиритись з думкою, що помер хлопчик 15 років, який мав лімфобластний лейкоз, я була волонтером, він мені був не знайомий, просто побачила пост про допомогу і почала допомагати. За півроку я так до нього прив'язалась, що він мені був наче рідний, хоч у нього була любляча сім'я. Але лікарі у Туреччині не впорались. З того моменту, а це було ще у 2021 році, мене мучить думка, що можливо, якби він лікувався у Німеччині, то вижив би, адже знаю два випадки виздоровлення там, і ці діти досі живуть. Після його смерті півроку у мене була велика депресія, пізніше трішки попустило, але я думаю, що я його ще не відпустила, він часто з'являється в моїх думках, не знаю, як впоратись з цим. Знаю, що нічого не можу змінити, у мене своя сім'я, двоє синів 20- ти і 16- років, чоловік, та вони мене не розумвють, їм дивно, що я так перейнялась тим хлопчиком. Я й сама не завжди себе розумію, але нічого не можу з тим зробити.

[@user-so1pg4ky2x]

Таке враження, що більшість людей травмовані

[@name3less]

Нажаль це може бути правдою. Зараз дуже багато якісної та корисною інформації, на кшалт цього каналу. Але ж такого не було коли покоління наших батьків і їх батьків були молоді і виховували нас, тому вони й робили помилки.

[@bootybee]

​@@name3less так! І + спектр різних стадій хворості-здоровості ділиться на 6 поділок, на скільки мені відомо. Очевидно що частина здорових - це всього лиш частина... Це успішні (для себе) щасливі і спокійні доброзичливі люди. Згадайте скільки ви таких знаєте. Я - жодної. Доброзичливих приємних знаю дууууже мало, і всі вони - невротики

[@user-wl4lg8me3y]

Так і є . Нас виховували ті ж батьки вихідці з ссср, з тих же роддомів гестапо. Вони не вміли і не знали як правильно, бо і в них були такі батьки. Наша задача - щоб наші діти росли здоровими, для цього потрібно працювати над собою.

[@user-nq7jf9df3b]

Всі люди з болячками. Це нормально. Такий шлях зростання свідомості, а саме, властивості - цілісності.

[@alexleoni9902]

Ми просто результат негативної селекції , Вирощеної біомаси за багато поколінь світоправителями цієї темряви.

[@jasmineflower299]

Для мене колись важливо було почути, що якщо у мене вистачило внутрішніх ресурсів пережити таке дитинство, то й вистачить ресурсів аби в дорослому віці зайнятися переопрацюванням цих травм і побороти їх вплив на подальше життя. Думаю, це корисно було б і вашим глядачам тут почути

[@nataliaglebowicz1909]

Дуже потрібна інформація, подана з теплом і співчуттям. Дякую.

[@user-ox5sk1om3r]

Охохох! На жаль, у мене всі 8! Та я сильно не здивована! Так, дитинство було не дуже веселим! Але зараз я намагаюсь побудувати нове життя, розуміючи всі свої травми! Мені 41 рік і я дуже хочу почати жити, дійсно жити…

[@Rohatska]

Бажаю вам, щоб у вас все вийшло!🙌🏻

[@bootybee]

Це дуже класно насправді. Бажаю вам обрати собі емпатичних людей, відкритих і вільних на емоції і почуття, щоб ви з ними , а потім ісамостійно почувалися щасливою

[@ladoslava5079]

Якщо ви це в собі знайшли і признали, то вже є успіх😊

[@krest...]

У мене всі вісім. З роками дещо відвалилося, але мучає самотньость та відчуття, що я заблукала у цьому житті ніби не знаю себе, ніби й не народилася ще зовсім. Партнер холодний, ще й дочка вся в нього. Живіт все це життя болить.

[@Rohatska]

хочеться вас підтримати! як ви можете покращити ту ситуацію, яка вже склалась, щоб зменшити свій рівень стресу? щоб не відчувати себе такою самотньою?

[@krest...]

@@Rohatska що я тільки не робила

[@bootybee]

Співчуваю вам. В мене з чол. те саме. Цим його поведінка дуже погано впливає на мене, теж приступи дуууже сильної самотності. Цього року я часто думала над тим, що поруч немає співчутливих емпатичних людей ні серед родичів, ні серед друзів, тому я дуже самотня, нема з ким поговорити саме так, щоб відчувалось що мене розуміють. Це було дуже страшне відчуття. І я стала згадувати коли я зайшла в такі обставини. Зрозуміла що всі наші друзі теперішні - це друзі зі сторони інтересів чоловіка, ми один одному не дуже цікаві, це більшеформальні стоунки і я в них почуваюсь небажаною, хоч може то й не так. Спілкування з ними зараз майже нема через війну. Я стала згадувати своїх колишніх друзів/знайомих, з якими я почувалася щасливою і потрошки почала відновлювати з ними спілкування в різний спосіб. Одна подруга повернулась в моє життя, і це так терапевтично працює, хоч ми дуже рідко бачимось, але тепер в мене є ще хтось, а не тільки сім'я, ще 1 джерело якоїсь підтримки, в даному випадку - моральної. До чого я веду.... Працюйте над тим, щоб повернути емпатичних людей в своє життя, тих з якими ви хоч тимчасово стаєте щасливіші + віднесіться до цього завдання як до роботи

[@user-fv9wy1ji5f]

@@bootybee я Вас дуже розумію, дякую за пораду❤

[@bootybee]

kzbin.info/www/bejne/n6i9gmR_m7ypacUsi=AucFr57LT3e6a6Bs

[@youkraine1121]

Перша ознака це про мене. Я завжди такою була. А, як прийшла війна то з'явилася проблема із перетравленням їжі. Я вже перевірила майже всі органи і все вказуває на стрес. Хоч і живу в іншій країні, але запасаюся їжею, роблю закрутки, завжди перевіряю телефон коли діти в школі і не можу позбутися поганих думок і планів якщо шо. Опікую своїх дітей досі як маленьких, бо мною ніхто ніколи не займався. Часом в голові повертаються спогади з ненависного дитинства, ситуації де хтось мене чудом рятував. І завдяки кому я досі живу.

[@user-hu1vz7gw8e]

Цікаве і корисне відео, читаючи коменти дійсно розумієш, що ти не один) ( Дякую.

[@thedevil5667]

Блеать, ну ты и ЛАЙО! гугл переводчик в помощь.

[@irynakaftan278]

Майже всі ознаки є.Завжди здається,що не живу повноцінним життям.Сім'я є,діти,але відчуття,ніби мене використовують.Шукаю вихід завжди.Не можу знайти.Ніби живу і не живу.😢

[@user-ug8df7lz1q]

А Ви кажете дітям, що любити їх? Чи вчти їх любити Вас? Чи проговорюваєте з дітьми, чоловіком проблеми? Чи обіймаєте своїх близьких? Іноді батьки самі в чомусь "винні", що не отримують любові та поваги від дітей 😢😢😢

[@OksanaM-gw1dz]

Обіймаю 😢

[@user-mq8pb5ts4p]

Дякую за дуже корисну інформацію. Є над чим подумати і попрацювати. На жаль нас не вчили думати, нас вчили бути слухняними, взірцевими і т.д. Більшість батьків мого покоління переймалися тим, "а що люди скажуть?", а не тим, що ти відчуваєш, про що мрієш, чого прагнеш.

[@nataliyakravchenko4994]

Бінго! Це найголовніше! Не думати про себе, свої прагнення, вважати їх правильними і гідними реалізації, робити щось для втілення своєї мрії, а робити те, що скажуть.

[@ireeneua956]

Благословенна та людина, яка вигадала KZbin. Ще надцять років тому ми не мали доступу до цих скарбів.

[@user-bg8ik8om9g]

Дякую. Все вірно, а з другого боку, якщо ти сам, то ніхто тебе не зрадить, ти сам собі хазяїн і сам відповідаєш за своє життя. В загалі бути самому це є спокій на душі і житті.

[@blind1190]

Useful відео, як спосіб переосмислення своїх тарганів

[@blind1190]

На предмет кодування шкіри Це типу самокаліцтво Мені навіть трохи допомогло, я не даю ранам гноїтися , навчився гарно їх підчищати )) На рахунок самотності, можна просто зусередитись на тому що ти гімно , і навіть не запрошувати нікого в наповнення порожнечі , бо це буде значною проблемою для людини яку я в цю порожнечу запхаю

[@Rohatska]

краще зменшувати свою порожнечу, і точно перестати називати себе гімном. я розумію, що це не ваші слова, а присвоєні. спробуйте замінити хоча б цю маленьку, але вкрай важливу деталь

[@user-sb2bk4uv2l]

Дякую за відео. Якщо від себе, то певних травм я нахапався. І дитячих, і дорослих. Тому в звичайному житті їх прояви доводиться глушити поясненнями самому собі по типу "викинь з голови, не просто твій особистий маразм" і все таке. Зате згадки про деякі травмуючі події я використовую як мотивацію до певних дій. Наприклад, підхід до штанги. Навіть з бухлом зав'язав, тому що бухим занадто себе жалів. І ще одне: я не страждаю самотністю, я нею насолоджуюсь:))

[@user-xd6jy9wc8x]

7/8😀 Оцей внутрішній алярм коли хтось за дверима - це взагалі біль. Вже перестала починати імпульсивну діяльність, але пульс у вухах, пришвидшене серцебиття, пітніння долонь у цей момент - просто завжди in. Лише сподіваюсь що колись відпустить. Дякую за відео.

[@Rohatska]

🤍🙌🏻

[@user-vg1gq9ki9d]

Були і дитячі травми в сім'ї,і булінг, і партнер- аб' юзер. Найважча боротьба-це боротьба з собою.На жаль,ніхто не застрахований. Але все можливо виправити, якщо працювати з цим і робити певні кроки в потрібному напрямку.Підтримую всіх,хто став на цей шлях

[@corvus9346]

Прикольно що я навчилася все це списувати на хріновість свого характеру/маскуватися під ввічливістю і "адекватністю" + да, регулярно влаштовую психотерапевту стендапи про свої травми, а він вражений що я досі себе не вбила хахах

[@Rohatska]

Дякую, що поділились, бо те, що ви вже усвідомлюєте, що травма - це не ви, а вона просто частина вашого негативного досвіду, вже говорить про позитивну динаміку вашої терапії🙌🏻

[@user-fv9wy1ji5f]

Розумію!!! Я свої травми розказую близьким як «анекдот зі свого життя». Але коли це все проговорила, а людина така - ну, це жопа, якщо чесно. Я відповідаю «Ну, смішно ж зараз, ні?»🥹🥹🥹🥹🥹🥹🥹

[@user-ug8df7lz1q]

​@@user-fv9wy1ji5f ні, не смішно, бо доросла людина може дати відсич, ну, принайми навчитися цому, а у дитини ще нема такого досвіду

[@mz_dreamminister]

Дуже сумно розуміти як багато співпадінь

[@Rohatska]

🙏🏻

[@self-ocuppied_person]

дякую за відео …так круто, що такого контенту українською стає більше ⚡️Ви прекрасна ❤

[@Rohatska]

🤍

[@danylochuiko9341]

У бабусі дідусь був алкоголіком. Мама вийшла заміж за тата який не пив і не палив, але мабуть мамина психотравма не дала їй побудувати нормальну родину і було дуже багато істерик, та скандалів з її боку. Так в родині ніхто не пив и не, а палив, але за поведінкою родина дуже схожа на родину алкоголіків. Та всі ці ознаки про які ви розповідаєте в мене є. А також страх стосунків, та страх створення своєї родини.

[@iu4079]

5 з 8, та ще й РДУГ. Чекаю Ваші наступні відео. Щодо РДУГ, слухала Вас і зрозуміла, що з більшістю ознак навчилася жити та справлятися, а от з травмами дитинства все складніше. Все вкупі дуже заважає, мені 43, а я й досі не реалізувала себе, не досягла нічого. Вкотре вчусь, проходжу чергові курси з надією, що ось ось, і я почну працювати, і стану успішною, і саме ця справа і є улюбленою справою мого життя. Перепрошую, трохи сумбурно, дуже втомилася останнім часом.

[@Rohatska]

Дякую за такий відвертий коментар! Дуже вас розумію! Ніколи не пізно 🙌🏻 Обовʼязково робитиму більше корисного матеріалу !

[@user-fq2gl7ez5t]

Я старша за вас, теж впізнала принаймні 6 із названих ознак. Усвідомлюю минулі травми вже давно, намагалася якось їх пропрацювати, але з початком війни настільки стало важко, що останнім часом втома настає від найменших вольових зусиль .

[@iu4079]

@@user-fq2gl7ez5t Тримайтеся! Обіймаю!

[@arhy4759]

можна якось з Вами поспілкуватись поза коментарями? Є спільні теми для обговорення.

[@ninakondratyuk3584]

​@@Rohatska, чи можна індивідуальну консультацію? Скільки це коштує?

[@goymano]

Дякую за відео. У мене половина ознак присутня. Мені аж шкода себе стало після перегляду відео. Після цього я розумію, яке важке дитинство мала. Батьків маю емоційно незрілих, бабуся (царство їй небесне) була токсичною, а сама я - інтерналізатор)) Не розуміла раніше, чому я така самотня при начебто люблячих батьках. Проте багато чого усвідомила, читаючи книгу "Дорослі діти емоційно незрілих батьків" (це не дочитала, але скоро)

[@Rohatska]

Мені шкода, що ви маєте такий досвід. Так, ця книга просто маст-хев для роботи з дитячою травмою 🙌🏻

[@user-cd8is2kt6j]

@@Rohatska скажіть, будь ласка, а другу книгу ("Вільні діти емоційно незрілих батьків") також рекомендуєте для читання? Думаю, замовити одну книгу чи обидві...

[@user-oy9mo6my1j]

Ось тільки жаліти себе не треба!Себе любити треба!Жалість це хвороба!

[@yuliiagrynko3862]

@@user-oy9mo6my1j Це хто вам таке сказав, що жалість це хвороба? А нехотіння щось робити, втомлення - це лінь?)

[@avaamuan4285]

Це правда, пані Яно, людина - це соціальна істота і є продуктом середовища в якому вона сформована. Збалансоване середовище має висувати на передній план не проблемне спілкування, а проблемні життєві обставини. Бо життя людей - це боротьба. Але ми повинні завжди знати, що виною цих складних життєвих обставин не є люди, які нас оточують, а самі обставини існування у цьому складному матеріальному світі (якщо, звісно, ми не народжені зі "срібною ложечкою в роті" і наші поточні проблеми не вирішує батальйон прислужників, який нас оточує, полегшуючи нам життя). Ми маємо бути впевнені, що оточуючі люди - це ті істоти, що можуть полегшити наше життя своїм розумінням і співчуттям. Якщо в нас живе така впевненість - ми знаходимось у правильному оточенні, або маємо правильну діалектику сприйняття власного життя. Прикладом правильної діалектики сприйняття є біблійні притчі про Ісуса, який казав, що всі люди добрі, треба тільки вміти бачтти їх доброту. Бачити цю доброту крізь нашарування життєвих негараздів і складних обставин, які сформували їх саме такими. Настравді, у цьому житті ніхто нікому нічого не винен. Батьки намагаються допомогти вирости своїм дітям настільки, наскільки можуть. А можуть вони часом не дуже багато. Тому не варто думати, що ви у тих обставинах, в яких опинились ваші батьки - виявились би більш терплячими або показали б кращі людські якості. Безумовно, середовище, в якому ми опиняємось і формуємось - це лотарея, але у дорослому віці, користуючись складним когнітивним апаратом людини, зратної до аналізу, ми повинні формувати у своїй свідомості правильну діалектику сприйняття нашого життя. А головне - людина повинна жити тут і зараз, спрямовуючи свої мрії в майбутнє, а не копатись в минулому, у "старих шафах" і перепетіях своєї свідомості, перекладаючи свої проблеми на кого завгодно, крім себе. Жити минулим - це погана ознака. P.S. Психологи, насправді, також стають членами нашого оточення і можливо ми їх також сприймаємо як членів нашої родини. Тому ми повинні бути уважними до того, хто на нас впливає. Як кажуть в народі "з ким поведешся..."

[@ulianazyma6562]

Тепер треба відео про синдром жертви, як себе вести з такими людьми і як від нього позбутись 😅 дуже треба :D

[@maxkalen]

Дуже приємно Вас слухати. Заспокійливо та комфортно. Єнергетика така затишна ❤

[@user-op3gd3ys6p]

О, про "коли хтось сміється, то здається що сміються саме з тебе", у мене було таке в школі, через знущання, зараз це вже пройшло, але деякі наслідки залишились

[@alexleoni9902]

Найкраще сміється той хто сміється з себе.Я трохи навчився до своїх помилок з гумором ставитись,дуже допомогає. Раніше за якийсь дурний вчинок міг себе гризти довго.

[@tatyanadovzhich]

Дякую за таке важливе відео❤ Більш за все хочу підкреслити САМОТНІСТЬ. Люди милі, не бійтеся її! Я так її боялася у дитинстві, юначестві, навіть у зрілому 30-річньому стані. Але ж це час побути наодинці із тим, хто в нас є завжди-із самою собою. Час відкрити багато нового в собі, вчитися чомусь новому (чи то психотерапії, чи то медитації,чи якимось прикладним наукам, які теж допоможуть розкрити нас як особистість). Самотність - це нормальний стан життя. Ми приходимо в цей світ наодинці, та й уходимо наодинці. І навколо всі ті люди - вони теж самотні. Просто давайте поважати їхню самотність, а вони нехай поважають нашу. Це є прийняття іншої людини.

[@OkSanA.99]

Не потрібно сміятися з болю... В мене майже всі пункти. Я розумію вже батьків, і дуже люблю тата і маму. Дякую за Вашу працю🙏🔥♥️

[@yaryzacharukova4189]

Всі 8 ознак ✅ дякую своєму психотерапевту, що з 8 залишилось пропрацювати ще тільки 2 🥰

[@procoffee_]

підкажіть будь ласка - як довго ві працюєте з цим усім?

[@yaryzacharukova4189]

@@procoffee_я почала терапію в 2020 році. Працювала з 7 різними психологами. Але прогресу майже не було. Або спеціалісти мені не підходили. Або я не була готова до змін. Але рік тому я знайшла нову психолог котра зробила чудо і за рік я осягнула більше ніж за 3 попередні разом взяті. Окрім сесій з психологом я читала дуже багато психологічної літератури і це також дуже допомогло. Остання чудова книжка яку я закінчила це «what happened to me”. Бажаю вам успіху!

[@linakostenko2096]

Щиро радію за вас, що змогли довіритись психотерапевту❤

[@user-Vadim_Melnichenko]

Пишу тому що здивований кількістю наявних ознак в своїй поведінці. А саме: Частково- фонова тривожність. Соціальна тривожність в незвичній обстановці. Іноді проявляється шкідлива звичка. Частково- піплблізерство. Румнація думок- після якихось яскравих подій в житті. Хоча я не пам'ятаю якогось аб'юзу від батьків. Але я рано втратив їх у віці 10 і 15років. І навіть зараз в 44 мені їх не вистачає. Дякую психологу за відео. Відчувається розуміння і викликає довіру :)

[@tetianacartisano6977]

Загалом подібний опис до моєї поведінки. Батьки ніби любили мене, але батько був емоційно холодним. Батька втратила дуже трагічно, коли мені було 17. Прийшлося вимушено швидко дорослішати, виробилась тривога і гіпервідподальність. Виросла недовіра до чоловіків в сенсі, що вони слабкі і неспроможні справитися в житті з кризою, все був страх, що знов буду покинута. Коли вийшла заміж, доволі пізно по нашим міркам, то чоловік мій, (доволі старший від мене) часто мені попрікає «я тобі не батько» коли я прошу від нього більше відповідальності або підтримки. І це дуже боляче мені чути. Я вже доросла 45, а вразлива як дитина. Вибачте за подробиці. Співчуваю тим людям, які втратили своїх батьків рано, а особливо двох. Дякую, що поділилися. Психологу вдячна за відео 🙏

[@ubah_hemob]

Кликаю по случайно попавшему в ленту психологическому видео, а оно с первой секунды про меня. Слушаю две минуты и бросаю. Как же горько...

[@omtrendo]

Мені це відео закинуло як рекондацію але половину цього всього в себе знайшла. І більшої частини вже позбулась за допомогою взяття відповідальності за своє життя, здоров'я і стан на себе. Дякую вам за відео, бачу по коментарях що це дуже цінно для багатьох з нас. Підписалась)

[@luck.suit_]

Відео супер цікаве! Вперше натрапила на ваш канал 👍🏼 Єдине прохання- трохи дратує (відволікає) оце наближення ракурсу час від часу. Чи оця моя реакція це вже 9 специфічна ознака?🤪

[@Rohatska]

це питання до мого монтажера) але особисто мене більше відволікає статичний кадр😅

[@marijamaslechkina2913]

Майже всі ознаки. Привіт радянській школі! Ненавиджу ці роки.

[@Alla_Rudenko17]

Яка гарна дівчинка, така молоденька, а так цікаво чітко вміє донести корисну інформацію. Буду шукати Ваші відео, це потрібно людям, щоб сформувати здорове суспільство! Дякую, успіхів в подальшому викладанні цікавого контенту!!!

[@user-bh8jo1yx8b]

Це стосується кожного, в більшій чи меншій мірі! Дякую ❤️ за звернення уваги на ці питання і можливості подумати і зробити висновки в першу чергу для себе ❤

[@liubovsyniak9494]

а як зрозуміти що саме стало травмою? в мене по симптомам 8 з 8, проте завжди здавалось, що в мене сімʼя на багато краща, ніж в усіх. і я маю бути вдячною за своє дитинство. і я дійсно вдячна, і дуже люблю своїх батьків...не знаю в чому травма)

[@Rohatska]

Не обовʼязково, щоб батьки тебе били чи були алкоголіками, щоб виникла психологічна травма. Але відчуття безпеки у вашому випадку точно не було сформовано.

[@user-ex6cm5xp5b]

Вам так здавалось бо вам ту думку теж навіяли"внушили" .

[@sarakus]

Дуже цікаво! Я завжди вважав своє дитинство досить лайтовим та комфортним, мене ніколи не били, вкрай рідко наказували, я взагалі не бачив якогось насильства, був доволі забезпечений в усіх сенсах. Але, в мене чітко присутні дуякі пункти, а саме фонова тривожність, іноді трапляється й соціальна, погані звички є майже усі з названих, румінація думок дуже часто. Взагалі я вважаю себе тривожною людиною, в мене є багато ознак ОКР, але я навіть здогадатися не можу, де криється коріння цього всього. Дякую за відео, змусило замислитися!

[@Araukarija.]

Чи будили ранком вас батьки до школи? Що ви відчували, коли прокидалися? Пригадайте...

[@sarakus]

@@Araukarija. Будили, так! А от що саме я відчував - згадати важко. Ви гадаєте в цьому може полягати причина травми? Наче якогось негативу зранку не памятаю, зазвичай не дуже хотілося вставати, я досі не дуже полюбляю ранні пробудження, але тривоги чи страху точно не було, скоріше відчуття по типу "ні, хочу далі спати, полежати ще трішки", можливо роздратування було.

[@halynapidhorodska8643]

Нєхер вам робити?​@@Araukarija.

[@nastya_pavuk]

про ковдру було цікаво - мені до якогось віку обов'язково треба було накрити вуха ковдрою, інакше була тривога. зараз, слава богу, вже сплю спокійно, як мені зручно. те саме стосується і більшості пунктів тут. рухаюся далі на шляху до життя без цього тягаря травм, і всім бажаю того ж!

[@volodymyrivanytskyy4400]

Дуже обнадійливе відео. Дякую. І ще - ваше папа було дуже теплим, і це - прекрасно!

[@YelyzavetaNiemova]

Чудове відео, дякую! Було б дуже цікаво почути у відео, як краще виражати злість (і взагалі негативні емоції). Бо найчастіше направляю їх саме на себе, щоб не ранити інших. Буду дуже вдячна!

[@user-xg9hp8mk7p]

Так класно і спокійно, просто і виважено пояснює авторка, що я вражена і розчулена... 😢 Я ПІДПИСУЮСЬ!!!❤❤❤

[@user-we8ld8jx7c]

Спасибо, деточка. Прекрасный украинский язык, замечательный спокойный голос и хорошая информация. Я послушала и просто успокоилась. От всего сердца благодарю, Яночка.

[@farfarlongdark]

а чому ви російською це написали?

[@brightdjivan2044]

В мене всі ознаки, які ви перерахували були, деякі вже зникли, бо мені 70років. Своїх дітей я виховувала з повагою, любовью, я завжди була на їх стороні.

[@Rohatska]

хочеться подякувати вам за те, що не повторили батьківський сценарій і з любовʼю виховували власних дітей. Це заслуговує поваги!

[@alexnikoleko2656]

Боже, яка гарна дівчина 😍

[@user-wb9yi9hx8k]

8 з 8. Дякую за відео. Чітко визначені ознаки травм як на мене вже початок шляху до їх лікування

[@marynaezhyna5066]

Гарний ролік. По суті, без води, змістовно і інформативно. Щіра подяка

[@goblindrums700]

Зібрав майже всі ознаки. Давно не дивуюсь. З батьками вже багато років спілкуюсь формально і рідко. Токсичні неймовірно. . Спасибі за відео.

[@sergbill]

Мої теж, але я їх люблю, та і вони мене. І я теж дуже токсичний, хоча зі своїми дітьми намагаюся бути максимально нетоксичним.

[@goblindrums700]

@@sergbill ваш вибір. І це правда - токсичність породжує токсичність на рівні паттернів поведінки. Вам пощастило, що ваші діти з вами.

[@cozyteremok]

Маю лише два чітко виражених пункти та ще три відсотків на 20, і це немов би натякає, що не все так погано.) Але за останні років 5-6 почуваюся вкрай виснажено й думаю, що все моє життя та всі сили витрачено було на те, щоб просто встояти й не зруйнуватися остаточно. Але травмуючі люди і ситуації повертаються знов і знов, а ресурсів вже немає ані на подолання, ані на бажання рухатися вперед. Чекатиму на техніки.

[@Rohatska]

ці 8 ознак лише невелика частина з усього, що випливає з травмованого дитинства. Бажаю вам все ж знайти сили якщо не самому це пройти, то з чиєюсь допомогою! Обовʼязково робитиму відео на цю тему

[@MsTbiliseli]

Величезна подяка! Стискалось серце ні один раз, поки слухала ваше відео.

[@user-nq7jf9df3b]

Та, вона їх Вам наворошила ;) А відповіді, не дала. Чудова чорнота. :)

[@SaihanovaAziia]

Дякую за гарний опис, до сих пір на жаль знаходжу 7 із 8, та вже набагато краще із терапією

[@ivanshymanskyi32]

У мене яскравий пункт тільки один -- румінація думок. Я вже навіть через це не парюсь. Просто знаю, що цей день/вечір спотворений. Треба лягати спати. На ранок прокинусь з чистими думками та все погане залишиться в минулому

[@leilaakhmedova1423]

Все про мене, але ніколи не думала, що в мене якась травма з дитинства :( єдине що, хотілося б більше особистого простору і щоб був замОк в дверях кімнати. У мене постійна паранойя, що усюди стоять приховані камери або що хтось підглядає👀 і ОВЕР overthinking, на кожну дрібну ситуацію розкручуються в голові сценарії.

[@Eugenetra7]

У нас маманя регулярно проходячи повз кiмнату, без стуку вiдчиняла дверi, засовувала носа, дивилася i так же мовчки закривала. Ще по карманам постiйно шарила.

[@user-nq7jf9df3b]

Дуже хочу дізнатись, а що Ви думали, звідки у Вас ця параноя?

[@leilaakhmedova1423]

@@user-nq7jf9df3b був такий «прикол» (мабуть, таке у багатьох є), коли дитиною вночі сидиш в телефоні, і хтось (у мене це завжди мама) тихо відчиняє двері і заходить перевірити, чи ти спиш (або що робиш) 👀 і не завжди можна було чутно звук дверей, і просто іноді я лякалася, коли бачила, що там хтось стоїть і дивиться на мене😂 і ще той стул, на якому лежала купа речей, вночі виглядав трошки лячно, я відверталася обличчям до стіни і завжди перші хвилини накривалася повністю ковдрою:) ну, і на доданок, бачила купу відео, де в найманому житлі/ готелі купа прихованих камер і це також в голові сидить.. якось так

[@user-rc1qj8xq9f]

Дякую! Дуже круте відео. А ви чудово все пояснюєте. Успіхів вашому каналу!😊

[@oksanam2681]

Дякую за відео - я рекомендувала своїм знайомим просканувати себе і подивитися у чому проблема. Усі симптоми у мене були! Усі! Але Богові дякую, що поступово зцілив мене повністю. Чоловік у мене в погані дні казав, що самотній, нікому не потрібний і не має друзів, що всі його хочуть використати, разом з тим усіх тримає на відстані; користується шантажем і маніпуляціями. АЛЕ на мене це не впливає 🎉. На дітей - теж )) Діти не почувалися ніколи оьділеними чи занедбаними, ми завжди про все говорили. Вони вже дорослі і тепер ми татка втягуємо в наше коло щасливих людей: дивимся разом смішні фільми, рішаємо задачки, довго вечеряємо і просто раді спілкуванню одне з олним. Бажаю усім повноти і життя з надлишком в Ісусі! Хай мир Божий наповняє кожне серце і робить серце співаючим: щоб минуле не наздоганяло, майбутнє не лякала, а сьогодення приносило мир за будь-яких обставин.❤

[@NetleKiss]

Крім накривання з головою ,- все про мене! І по моїм спостереженням про переважну більшість тих, кого зустрічав у житті! Рятує вдумливе читання класичної , філософської і християнської літератури! Дещо вдається змінити , дещо все одно проявляється, при тому що мені триста років, і я ще памʼятаю молодого кобзона! Всім удачи на шляху придушення внутрішніх монстрів!!!!

[@andreberezovskiy]

Дякую Вам за як завжди дуже файне, цікавенне, корисне та само-пізнавальне відео!!!

[@soni4ixxs]

Дякую, Яно, про ковдру, про паління, про прищі та самотніть влучно. Зробіть відео про те як позбутись шкідливих звичок, дякую.

[@Rohatska]

Обовʼязково! І вам дякую 🙌🏻

[@user-tp6kb2qo2g]

Дякую за передачу упевнена що з усіх батьків можна зробити насильників і звірів я виросла в інтернатах і немає на кого зливати травми дитячі Якби знала що діти відкажуться у старості незважаючи на те що по моєму я як могла так і виховувала і з них вийшли ЛЮДИ то краще би не мала дітей а жила б вільною як зараз і ніхто не дозволив би собі сказати: " незаменцмих нет" ЖАЛЬ мені що вони оговталися що я матір преступнік лише після їхніх 40 років Живуть в Европі стоять твердо на своїх ногах мають дітей і не дають змоги нормального спілкування з онуками.... БІДА у тому що ми а мені 65 виховувалися атеістами= безбожниками і були покинуті на виживання ... Не важні дії важливо результати діти розумні гарні АЛЕ ЧУЖІ Страшно за них надіюсь що їхні діти НЕ покинуть їх

[@user-ee6ny4wp1k]

Мені 40 років і я маю повний набір .. батьки не били ніколи ,але психологічно відчувала тиск... Відмінниця, слухняна,відповідальна... А в середині - пустота, так хочеться любові... Дякую Вам за відео, зрозуміла що я не одна така...

[@metallyflower88]

6 з 8😢 дякую вам! Чудовий контент, підпишуся. Хай квітне український ютьюб!

[@Rohatska]

🇺🇦🤍

[@tetianapiszko3993]

Вважаю своє дитинство щасливим і заповнюю 7 із 8 пунктів... є причини для роздумів.

[@user-nq7jf9df3b]

Не пробували пошкрябати своє "щасливе дитинство"? ;) Хоча, ні. Не шкрябайте :)

[@liudmilaknit9222]

8 з 8. Найдивнеше, коли почала взнавати, шо таких "щасливчиків" є, шо я не олна, шо в такій ситуації нормпльно відчувати нелюбов до тих, хто народив, сиало легше праіювати з наслідками. Дякую Вам за змістоані лееції

[@yuga923]

6 (або 5) з 8. Дякую! Мені 30 років... Я давно здогадувався що таке має місце, але ніколи не надавав цьому якогось особливого значення. Я натрапив на це відео просто випадково в рекомендаціях youtube. Нічого такого не дивився і не шукав спеціально раніше... Дякую що відкрили очі.

[@user-xv5mj5zl8b]

о дійсно, я пам'ятаю мама кричала на мене по поверненю з роботи ввечері коли бачила що я не роблю уроки. і я почав вдавати зайнятість. в мене до сьогодні є цей дискомфорт коли хтось заходить в квартиру в момент мого безділля

[@ininn2107]

7 із 8. Про всі ці симптоми часто думаю. Шукаю причини і виходи рішень. З чимось борюсь. Але вцілому вони всі дуже заважають жити. Дитинство було травмоване. Стрес щодня . Чекаю від вас більше про те як це подолати. Дякую

[@arhy4759]

Доброго дня. Можна більш детальніше про дитинство? Мав його тоже сильно проблемне з коженденним стресом. Шукаю людей з похожими проблемами.

[@ininn2107]

@@arhy4759 та все дуже тривіально. Тато алкоголік , з агресію коли випʼє. Це суцільне жахіття замість дитинства скінчилось коли він повісився ,мені було 16 років. І цей «ефектний» фінал, То стало точкою відліку нашого нормального життя. Дай таке..

[@artur_podroznik]

Не по даній темі, але останнім часом ловлю себе на тому, що часто хочу фаст-фуд та кока-колу, чи мівіну. Навіть домашню їжу споживаю інколи у вигляді канапок, шаурми тощо. Кашу, салат, картоплю, підливу тощо, все у вигляді вуличної їжі. Зрозумів в чому причина. Я обожнюю подорожі. І звичайно в переважній більшості поїздок, десь між добираннями з точки А в точку Б, споживав фаст-фуд. Зрозуміло після 2022 нема можливості подорожувати, а мозок хоче переключитись на спокій, і саме фаст-фуд асоціює із ним, із часом коли бодай попри війну в країні, все ж не був обмежений в плані пересування.

[@user-wb7yv3oc6t]

А я плачу, бо нарахувала 5 " симптомів" у своєї дочки, яка при житті мала серйозну депресію. Певно, в іі дитячих травмах, була винна я. І цього вже не змінити, на жаль. Відео хороше, змістовне, доступно і зрозуміло., шкода, що пізно натрапила на нього.

[@bars220688]

Слава Богу у мене ще не все так погано) Тільки пару пунктів співпало, але тривожність це щось, це мені вже давно заважає. Але у наші часи коли війна, вже і не розумієш від чого тревожність) Так що тримаємось!

[@Rohatska]

💙💛

[@Eugenetra7]

В мене майже 100%. А вiйна для мене - максимум 5% мого життєвого лайна, незважаючи на всi жахи.

[@linakostenko2096]

На середиі відео вже не змогла стримати , сльози самі котились величезними горохами по щоках. Тільки зараз ,у віці 45років, зрозуміла що дитяча психотравма після "виховання" батьків. А почула ознаку про ключ, просто накрило.. На днях була вдома сама, задрімала після роботи, як почула що двері відчиняються, чоловік повернувся, то в мене серце ледь не вискочило з грудей, всередині все зжалось, , тремор в руках, очі мерелякані, зі слів чоловіка, буває аж нудить.. Я ніяк за роки могла це пояснити, що зі мною не так.. Полегшало трішки від того що авторка це пояснила. Іноді навідували думки про психолого , та настільки я "затягнута", що нікому не можу довіритись , ніколи ні з ким не була відвертою до кінця.. Це величезна проблема Дякую вам ,шановна авторко, за працю❤

[@Rohatska]

🤍🙌🏻

[@tamarachernenko3791]

Молодець ,справжня психолог

[@larisaprokopenko7948]

Дуже дякую за вашу працю ❤