Поділіться своїми думками про еміграцію у коментарях 👇Чи замислювалися про це? Можливо маєте досвід переїзду в іншу країну? Як адаптовувалися? Чи думали про повернення до України? Сердечно дякуємо за ваші вподобайки та коментарі ❤Подякувати за нашу роботу можна на Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon patreon.com/POROBLENO
@Luteza4 ай бұрын
"Пороблено" можемо мати розмову дуже предметно і фахово.
@svetlanagerasymchuk43514 ай бұрын
Я поїхала з України 12,5 років тому. З крайньої бідності. В мене не було нічого, крім дитини, зарплатня - так сяк на харчі. З роботою мені відразу дуже не пощастило : догляд за божевільною, оплата - дійсно копійки, без документів, ,,фінансової подушки,, - нуль, отже й змінити ситуацію реальних шансів не було. Аж по трьох роках я переїхала до столиці й стало легше. Мова - то найгірше, бо не вміючи говорити, людина скидається на ідіота, відносяться до неї відповідно, правда, жаліють, звичайно, але жаліють не грошима, теж звичайно (. Що я тут ,,упіймала,, : за рік до повномасштабного вторгнення я вибирала собі на Україні недороге житло, рахувала скільки потрібно на скромне влаштування, та підшукувала якусь роботу. Не поїхала чомусь, тягла час, а потім почалося... Ті люди, що приїхали за кордон з причин війни, багато з них насправді тому, що кордони відкрили, і допомоги стали виділяти ( гроші на утримання, допомога з житлом, прикріплення до ,,банку їжі,, , дитсадки, спортзали, мовні курси, робочі місця, перекладачі, супровід в оформленні документів, пільги, пов'язані з транспортом тощо ), і те, що я сама чула не раз, що приїхали тепер по кращі умови життя, щоб їм надали ці кращі умови. Знаєте, коли люди не роботу шукають, а де безкоштовні лікарі, особливо стоматологи ((, де купити оздоблення для домівки, де краще зробити тату... Так, є розмежування, а як йому не бути? Корінне населення тут дуже розуміє різницю між хвилями емігрантів, і теж говорить про це. Допомагати хотять тим, кому гірше ... Це так є.
@annanikolaieva43394 ай бұрын
@@svetlanagerasymchuk4351 Світлано, дякуємо, що поділилися з нами своєю історією та своїм досвідом ❤️ хай у Вас все складається якнайкраще
@annanikolaieva43394 ай бұрын
@@Luteza конкретизуйте, будь ласка, що Ви маєте на увазі?
@svetlanagerasymchuk43514 ай бұрын
@@annanikolaieva4339 щиро дякую за побажання. Хай живе Україна! Слава ЗСУ!
@nataliiakostylova77784 ай бұрын
Може це і не так важливо, але хотіла додати: в 1883 році перший корабель з Одеси виїхав на Далекий Схід. Приморський Край. І до 1917 року дуже багато українців емігрували туди. Півмільйона по деяким даним. Спочатку кораблями, а потім з 1902 року, як побудували Транссибірську залізницю, то потягами. Моя прабабуся з чоловіком і дітьми на початку 20ст. туди переїхали з Чернігівської губернії. Їхали українці з Полтавщини, Чернігівщині, Київщини. І це була економічна еміграція. Царський режим давав багато десятин земель, безкоштовний проїзд, грошову допомогу, звільнення від податків на 5 років і від військової служби. Там народилася моя бабуся. В сім'ї було 8 чи більше дітей. Там же народилася моя мама в селі Хороль. І це суто українська назва. Подивіться карту Приморського Краю, там дуже багато українських назв сел і містечок. Місто Хабаровськ заснував українець, йому стоїть там пам'ятник. В 1917-18 роках дуже великий рух українців був там, вони даже хотіли приєднатися до УНР, як колонія. Школи з укр.мовою існували до 1932 року, поки сталін не звернув українізацію. Вивчайте, кому цікаво. Земля та носила назву ЗЕЛЕНИЙ КЛИН.
@DariaAntsybor4 ай бұрын
Але інша річ, як вони всі за ці 100 років, на жаль, асимілювалися. У мене теж латиська гілка так само в кінці ХІХ ст. переїхала, але під Омськ, і всі прізвища, які хоч якось на дідове схожі, або в тих краях, або трошки в Латвії. А коли я була в Киргизстані, то зустрічалася там з місцевими українцями. На жаль, Україна дуже мало робить для того, щоб ці люди трималися за коріння
@RitaM.1284 ай бұрын
Зараз вони всі ненавидять Україну і не вважають себе українцями а росіянами
@annanikolaieva43394 ай бұрын
Так, це окрема велика тема. Обожнюю "Тигролови" і якраз там гарно описані українські поселення в Хабаровському краї та життя наших поселенців. Я на початку вторгнення про це думала. Як так відбулося, що українці, які мешкають на росії, взагалі ніяк себе з Україною не ототожнюють. Думаю, що дійсно, для того, щоб не втратити українців закордоном варто розробити державну політику, яка буде підтримувати тих, хто виїхав й допомагати не втрачати свою ідентичність.
@paulamersy4 ай бұрын
@@annanikolaieva4339питання ще чи хочуть українці залишатись українцями. Довгий час відчуття меншовартості додавало більше енергії у прагнення асиміляції ніж у прагнення відстоювання ідентичності
@yumlina4 ай бұрын
@@annanikolaieva4339Міграція в Канаду і Зелений Клин однакові в часі, але різні в збереженні українськості. Канаді були потрібні громадяни, росії - раби. Що може дати тим людям Україна, яка сама постійно під тиском імперії людожерів?
@badgirl_4044 ай бұрын
Яка приємна і розумна жінка. Чітко, по суті, спокійно та доброзичливо пояснила прості істини, які, нажаль, зараз багатьом українцям знайомі.
@MsSVETALA4 ай бұрын
@@badgirl_404 так доброзичливо, але відірваною від реальності
@Applered-rb1yu4 ай бұрын
А що пояснювати? І так все всім зрозуміло.
@poroblenopodcast4 ай бұрын
@@Applered-rb1yu Вам зрозуміло, а комусь ні 🤷
@poroblenopodcast4 ай бұрын
@@MsSVETALA Ви ж розумієте, що у кожного своя реальність? І якщо те, що говорила пані Лариса не відповідає Вашій, то це не означає, що цього нема.
@svetlanagerasymchuk43514 ай бұрын
@@badgirl_404 так, розмова вийшла дуже життєва, правдива. Стисло і як воно є.
@Olga-u8i4 ай бұрын
Дякую колезі за глибокий та всебічний аналіз еміграції. Я зараз в Польщі, виїхали з Ірпеня до Польщі, далі в Канаду(можливість підтримки подругою, бо дитина мала й хвороблива); за 5 місяців повернулися в Польщу. Я саме з тих українців, які фізично відчули силу потягу рідної землі. Дистанція культур з індусами ти китайцями, які засиляють Канаду, правда, величезна. Усвідомлення того, що хочу, щоб дитина наслідувала культуру українців, а не східних країн.
@ОксанаСазонова-ч5ц4 ай бұрын
Дуже добре казати про переїзд на захід України. Але зарплатні не вистачить на сплату аренди житла. Тому і їхали люди далі до Європи. Після війни ще більше буде суперечок між західом і східом. Одні будуть казати, що то за вас почалася війна, бо російською розмовляли і все хотіли до росії. Інші будуть "дякувати" за допомогу у вигляді житла за 30тис.грн. Я сама зі східної України, з 14року з двома дітьми вешталася, та нарешті у 18році ми переїхали на Закарпаття, бо знайшла файну роботу. За чотири роки зробила кар'єру, діти навчалися і все було добре. Коли почалася війна зарплатню урізали, а господарі підняли аренду до небес. І що я мала робити. Так, я виїхала до Європи не за обстрілів, а за того, що не знала як вижити. Зара жиємо у Данії, працюємо, відпочиваємо, вивчаємо мову. Не можу сказати, що я щаслива. Сум і тоска не відпускає, але але....так склалося життя.
@poroblenopodcast4 ай бұрын
Пані Лариса в єдиному реченні як приклад до тези про те, що емігранти попередніх хвиль говорять останній, подала переїзд на захід замість виїзду закордон. Це звучало без засуджень і в зрозумілому контексті. Кожна людина самостійно приймає рішення про переїзд або про те, щоб залишитися. Хай у Данії у Вас все вкладається якнайкраще ❤
@pachylissa4 ай бұрын
Данія- чудова країна:)
@oksanadidur45974 ай бұрын
У Європі всі витрати по прийому українських мігрантів взяли на себе державні структури та благодійні організації. Від людей із заходу України очікують,що вони будуть здавати своє житло в обласному центрі за копійки . Врахуйте, що на квартиру у Львові людині прийшлося гарувати півтора десятка років за кордоном і зараз, коли в пенсійному віці повернулася додому -це її єдине джерело існування і лікування . Інша сторона : в 14 році на захід країни хлинули товстосуми з Донецька -Луганська і скупляли сирі квартири цілими підʼїздами . Можливо це якраз «нові львівʼяни» і прославилися здирством над своїми ж земляками ? Наша сусіда місяць пожила в Дніпрі біля пораненого сина ,то також одну кімнату оплачувала за 20000 грн. (Кімнату!). Так що всі варті одне другого . Вимоги предʼявляти потрібно до влади,насамперед .тЦетїх обовʼязок оплачувати вам житло !
@МаринаСеменюк-х4х4 ай бұрын
Шкода , що це одиниці розуміють .Це дійсно так.@@oksanadidur4597
@elenavb91684 ай бұрын
@@oksanadidur4597 браво!!!!!!
@НаталяП-м5ц4 ай бұрын
Зі всією повагою до пані Лариси: 1. Не всі мали можливість і мають можливість виїхати до заходу України через фінансову неспроможність перебування там, 2. Мотивом російської агресії було не рятування «російськомовних українців», а ,саме , вбивство українців і загарбання українських територій.
@annanikolaieva43394 ай бұрын
Як на мене пані Лариса не говорила за всіх, а свої тези підкріплювала прикладами. Це очевидно, що не всі мали і мають можливість, а ще не всі мають таке бажання. І це ок. Щодо мотивів аргесора, то захист російськомовних озвучувався багато разів, але це не значить, що це є дійсна причина нападу.
@НаталяП-м5ц4 ай бұрын
@@annanikolaieva4339 Ви не можете стверджувати, що саме мала на увазі пані Лариса. Тільки пані Лариса може це стверджувати. А я дала відповідь на те, що почула саме від неї. При всій повазі.
@Luteza4 ай бұрын
@@annanikolaieva4339 Важливо зрозуміти, що у кожного мігранта буде свою історія, свої відчуття,. Кожен буле мати право мати свою опінію. Але екстраполювати поодинокі приклади як загальний стан чи тенденції - це не зовсім добрий підхід для наукового узагальнення. За 30 років проживання у США я жодного разу не бачив конфлікту на пісдаві звинувачення у "сексизмі", коли відчиняю двепм для пані, чи панянки чи надаю місце в громадському транспорті (сабвеї). Тому поводьтеся як вам зручно і буде все ОК
@lyusi234 ай бұрын
"Защита русскоговорящих" - це якраз і було мотивом нападу на Україну. Ціль була абсолютно іншою - знищення України або як мінімум окупація.
@НаталяП-м5ц4 ай бұрын
@@lyusi23 «защита русскоговорящих» - офіційна версія російської пропаганди. А ви чомусь її поширюєте …
@alesyakalnichenko7314 ай бұрын
Навіть з коментаріа видно, що пані Лариса права. Якщо відкинути причину - небезпеку для життя, то імігранти всі різні. Дійсно, якщо людина їде за покликом серця, бо їй в країні погано вона ніколи не зрозуміє ту людину яка змусила себе виїхати і чекає повернення. Нам треба прийняти вибір один одного , поважати його і залишити в спокої один одного в своєму рішенні. Я дуже хочу жити вдома в своїй хаті і на мене не впливають зовнішні фактори, я в змозі їх для себе вирішити, або прийняти. Але я поважаю вибір людини жити в іншій країні якщо їй там краще.
@lesjjaivanova44184 ай бұрын
Пані Лариса дійсно психолог і фахівець з великої букви. Дякую, що так докладно розкрили цю ситуацію.
@olenasvitla59654 ай бұрын
Дякую канадській діаспорі за збереження українськості! Тепер розумію, наскільки це важко (здавалося б, неможливо).
@ivan93953 ай бұрын
И как оно быть украинцем без страны в канаде? Как это платить налоги, ходить в англ/фран. школы и считать что сам украинец… 😂 при этом все живут и надеятся получить паспорт канады поскорее;)
@annabazhan86754 ай бұрын
Я б ще додала до мотивів "безправ'я і беззаконнЯ" - коли людина не може протистояти порушенні її прав. В Україні це завжди було, але раніше боялись а зараз що хочу те роблю. На роботі, в школі оцінюють не по знаннях а по тому як домовився і чим далі тим більше зростає ця тенденція. Від цього хочеться втекти бо я потратила 10 років щоб доказати собі що розумом і знаннями можна звернути гори але ні, тут закони інші.
@tetianaruntse12774 ай бұрын
Правильно підмітили. Це було основою причиною моєї еміграції. 😢
@YuliiaProkopenko-hc1hx4 ай бұрын
Яка розумна жінка! Хотілося б щоб це послухали ті українці, що не виїжджали. Вони хейтять всіх. Мені прийшлося і я рада,що зробила це. Ніколи не думала,що стану емігрантом і ніколи цього не хотіла. Це дуже важко. Я маю 2 вищих освіти, свій власний бізнес в Україні, а тут я ніхто, але я і мої діти в безпеці і це головне. Надіюсь вони колись це оцінять.
@innakislaya24054 ай бұрын
Я навпаки думала про еміграцію, бо дуже багато друзів живуть а в США тому і мені лізли такі думки. А коли почалася війна, я залишилася в Україні і взагалі нема думок про еміграцію. Мені так комфортно в Україні і мені не хочеться її покидати❤
@оксанаом-ш7к3 ай бұрын
Але коли світло чотири години на добу, ти на 13 поверсі мешкаєш... І спека... Останній тиждень 😢😢😢
@elenadragunova57824 ай бұрын
Яка глибоке обґрунтування причин еміграції,яка свідома жінка і який ґарний і стабільний ії психологічний стан! Згідна з жодним словом,я маю досвід еміграції 16 років,Дякую за неймовірно досвідченого фахівця і приємну гостю!
@poroblenopodcast4 ай бұрын
Дякуємо Вам за підтримку 🥰 наша команда старалася зробити корисний і цікавий контент
@svetlanagerasymchuk43514 ай бұрын
@@poroblenopodcast Вдалося! Дяка вам і шана!
@МарінаБрик4 ай бұрын
Безцінно!
@yuriylozovyy40254 ай бұрын
вміння питати і слухати не перебиваючи , чудове інтерв´ю
@katerinadubchak38523 ай бұрын
Дуже чекала на такий контент, дякую! Бо багато людей знецінюють іміграцію в даний момент, знецінюють наші переживання, болі і всі незручності, з якими кожен з нас стикається.
@anatoliydidkovskyy73653 ай бұрын
Знецінення це один з видів психологічного захисту. Щодо еміграції часто проявляється комбінація захистів знецінення, проекція і реактивне утворення. Ті, хто залишився, часто зненінюють тих, хто виїхав. Ті, хто виїхав, часто знецінюють тих, хто залишився, і країну виїзду. Все це захисти, які свідчать про непропрацьовані внутрішні психологічні проблеми.
@Игнат-ф2н4 ай бұрын
Я вважаю, що навіть в цю хвилю не варто всіх виїхавши рівняти. Людина яка виїхала з розбитого Бахмута і людина яка виїхали з міста де не було бойових дій і є житло і уяви не мають що таке сирена і вибухи… це різні біженці. Для одних це можливість покращити своє життя в іншій країні, а для іншої це можливість просто не стати безхатьком
@tatinakupriyanova50524 ай бұрын
З розбитого Бахмута багато хто не виїхав, бо втратили життя та інших міст. З нерозбитих міст втікають, бо бояться опинитися на їхньому місці. Я маю на увазі на місці загиблих. Так що поділ людей - ганебна справа. Та в мабутньому на місця цих поїхавших приїдуть мігранти з інших країн, більш бідних, з іншим культурним кодом, може й навіть ті ж росіяни.
@ElisBonBon-u1s4 ай бұрын
@@tatinakupriyanova5052так, а потім катаються туди-сюди, не працюють,, то губи накачують, то глаза перетягують на біженськи кошти. Знаємо таких. В Німеччині пів готелю таких сидять. Наварять борщу дітям, і навіть не бояться їхніх дитячих перевірок. Подружок просять приглянути, а самі їдуть в Україну на процедури, або проходити курси ін'єкціонні, не маючи медичного фаху. А ті, хто з бахмутів переїхав, херачать на роботах, бо знають, що повертатись нема куди і вони будуть змушені залишатися. Плюс жахливий емоційний стан від пережитого та втрати близьких. А ті, сіли собі заплановано та переїхали. Так що, види біженців є, і їх треба диференціювати, хоча б в паспорти заглядати, звідки вони приїхали. Зрозуміло, що страх виганяє з тих міст, де не так гаряче, але!... Не тільки страх. А щодо мігрантів з інших країн))) камон! Ото тільки рашка зазіхає, і то, ніхто не буде відновлювати ті руїни, ні наша сторона, ні та йо.бнута. А сірійцям та їм подібним, ніхто тут у нас пособія виплачувати не буде. Своїм ні хера не платять, ще й радісно сказали що три роки поспіль, не будуть, так ще й тих на шию посадити. Вони самі сюди не захочуть😅 лейби
@piligrim03264 ай бұрын
А ви не задумувалися, що у всіх ще різна психіка? Хтось адаптувпвся у Харкові до життя з постійними вибухами, а хтось у Львові чепез сирени і тривожність спати не може, жити не може. Бо всі люди різні.
@anatolididkovski87794 ай бұрын
У першій книзі детально описані види міграцій і категорії міжкультурних мігрантів.
@Luteza4 ай бұрын
У Жешові (Польща) проживало 220 тис. У 2022 приїхали біженці, що цілком нормально) і поселіліся у цьому місті. Знаєте скільки 100 тис. Місцеві знавці розповідають що 40% пиїзджих стали власниками нерухомості
@MaxoleroNa4 ай бұрын
Слухати пані Ларису - неймовірне задоволення❤ Корисно та цікаво, дякую💙💛
@smilyva_mamaАй бұрын
Нові мігранти з України - це далеко не лише про війну. І навіть не про бідність. Хоча про неї теж) З України вже багато років вибувають люди, яким виховання чи природна порядність не дозволяють пристосовуватися до умов наскрізь корумпованого мафіозного середовища.
@ВіраЛозинська-г3ч4 ай бұрын
Дякую за сьогоднішній етер. Досить насичена, розлога розмова. А спокійний тон розмови!!!мед для вуха. Дякую за вашу працю.
@ЛиляМозговая4 ай бұрын
Будь яка тема з Дідьковською - майже медитація. Дякую пані Ларисі, вона своєю флегматичною вдачею знімає тривожність. 😊
@yuliiatarasiuk98632 ай бұрын
Дуже цікаве тв своєчасне інтерв'ю. По факу, як міні-лекція, бо розповідає науковець. І до тих, хто маэ питання до аргументації, то це наукова аргументація, базована на дослідженнях. В промові немає особистих переконань, окрім висловів у вичновку. Щодо себе, то мені було важливо почути про етапи адаптації та переживання втрати. Це неймовірно важко насправді, більше того, ти не усвідомлюєш, що відбувається з тобою. Що є додаткова особливість нинішньої імміграції, що ти маєш намір повернутися, і нібито виїхав на яас війни, а час війни йде йде, та ти не знаєш терміну цього відрядження. І ось тут йде паралельно адаптація до країни, вимушений пошук себе, тощо. В мене саме звраз страх цього, що ми тут звикаєм, і повертатися буде ввжко, бо: ти маєш ( або будеш мати роботу, дитина вже знає мову і може треба їй освіту брати тут, ти повертаєшся в іншу Україну і тебе знов чекатеме адаптація та пошук роботи/тощо. Тобто, коли ми виїхали всі, то був страх, адреналін, та ми звертали гори, ми не мали часу думати. Зараз навпаки. Менше з тим, я впевнена, що все вирішується і це страхи на фоні тривожності, тощо. Я ось зараз спитала себе прямо, поки пишу. Війна скінчилася, що робимо завтра? Пакую речі..
@Лана-х3в2 ай бұрын
Дівчата ,які ж ви молодці. Я в захваті від всіх Ваших випусків. Натхнення, енергії і подальшого розвитку Вашому каналу. Потужну, просвітницьку працю несете ви в маси.
@brainstorm47754 ай бұрын
Умиротворення психологині вражає❣ Бажаю цього кожному в Україні.
@Natashabat11114 ай бұрын
А для мене це на рисці - відсутність життя (життєвої енергії)🥴
@ГалинаДовга-й9э4 ай бұрын
Дякую шановній пані Ларисі.Було б чудово і корисно для нас,глядачів,як би пані Лариса вела свій ютюб канал.Ми,глядачі,мали б цікаву і корисну інформацію на постійній основі.Ще раз гарно дякую❤
@anatolididkovski87794 ай бұрын
Два роки тому пропонували такий формат одному відомому всеукраїнському інтернет виданню. Вести блог чи робити щотижневі зустрічі в радіоефірі з обговоренням еміграційних проблем. Відповіді не отримали. Відомий книжковий інтернет магазин сприйняв пропозицію про співпрацю як рекламу еміграції і у доволі жорсткій формі відмовив. Як говориться, силою не будеш милою.
@alesiavyshnevska80754 ай бұрын
Я живу в Данії 13 років. Поїхала на заробітки, вийшла заміж і лишилася. Я щє не відчуваю, що повністю інтегрувалася, хоча відчуття дому тут є. Добре ставлюся до новеньких емігрантів, і допомагаю чим можу, є волонтером.
@NataliaBorzenko-c2v4 ай бұрын
Вимушено з Маріуполя стали біженцями, прибігли до Данії , бо у чоловіка тут живе син вже 8 років. І мені тут дуже важко, вже 1.5 роки ....сумую за рідним домом в який вернутися не можливо, сумую за Україною....мова важка, імміграція це дуже важко в 52 роки. І досі думаю про повернення в Україну, бо звикнути що мушу тут з 2 вишами йти в прибирання, то мука якась, що думаєш нафіга вижила в підвалинах Маріуполя - щоб працювати тут важко і понизити планку свого життя в моральному аспекті?!....
@tayaberger4 ай бұрын
@@NataliaBorzenko-c2vдуже вам співчуваю, теж таке відчуття
@halynasavka42853 ай бұрын
❤
@iren8898Ай бұрын
@@NataliaBorzenko-c2v Розповіли як про мене. Теж в Данії, з двома вищими освітами, працюю прибиральницею. Звикнути до цього важко, після війни хочу повернутися в Україну. Розумію вас.
@NK-ki3kq3 ай бұрын
Надзвичайно цікавий випуск. В еміграції майже 6 років, в Німеччині. Десь остання стадія адаптації. Але до дому дуже тягне. Невпевненість в завтрашньому українському дні гнітить. Усі подруги з України поїхали.
@isamstay4 ай бұрын
Я не знаю як у інших , але...я переїхала з 3 дітьми і з переляку досить непогано влаштувалася в результаті. Але мушу зазначити, що якби я стільки зусиль докладала в Україні для кар'єри і навчання, скільки докладаю за кордоном, то була б вже олігархом. 😅
@annanikolaieva43394 ай бұрын
Дякуємо, що поділилися з нами. Такі висновки часто можна почути і Ви це ще раз підтвердили.
@tatyanaboyden29374 ай бұрын
Як то кажуть: не було б щастя, так нещастя допомогло.
@ElisBonBon-u1s4 ай бұрын
Багато тих, хто поїхав працювати ще до війни, навіть до тієї ж Польщі, зауважили що, тільки почавши там працювати, вони зрозуміли що таке працювати 😂
@Oksana-v5c4 ай бұрын
@@ElisBonBon-u1sми працювали дома виснажливо і ледь виживали. То для нас не диво працювати. І за кордоном навіть легше ніж дома. 8 год робочий день після якого нікуди більше не женешся. І два дні вихідних які ти дійсно відпочиває ш а не женешся на городи чи ремонти чи ще казна що.
@hannapavliukevych11744 ай бұрын
В мене аналогічна історія. Влаштувалась тільки завдяки щоденній наполегливій праці, вивченню мов декількох на постійній основі і розумінням що вертатися додому майже нереально для нашої родини.
@vlad_zio5 ай бұрын
Дякую за таку близьку мені тему! 13 вересня 2024 року буде днем, коли я зможу сказати, що провів закордоном більше часу ніж в Україні. Багато чого зі сказаного можу підтвердити (наприклад, що втратив міцні зв'язки з родиною, бо не міг бути присутнім на багатьох весіллях/хрестинах/похоронах). Але оскільки виїхав ще підлітком, то не можу говорити про втрату якогось статусу.
@poroblenopodcast4 ай бұрын
Владе, дякуємо Вам за підтримку і словом, і ділом ❤
@padalko_t56803 ай бұрын
Чудове інтерв'ю. Дякую пані Ларисі. Як людина, що знаходиться в еміграція, знайшла для себе неочевидні відповіді на актуальні питання.
@olenacactus36514 ай бұрын
А я жила в Україні і не відчувала ні захисту, ні допомоги. Усюди треба самій, якщо немає сімʼї, яка тебе може поставити на ноги. Частина української «культури» мене бентежила усе життя. Точніше безкультурність. Якщо є сили вчитися і адаптовуватися, можна жити не в рідній країні і радіти. І прикладаючи зусиль стане і вона рідною.
@эмлар4 ай бұрын
А зараз ви вже директорка , все ок у вас...🤣😂
@annanikolaieva43394 ай бұрын
Ваша історія є хорошим прикладом "пошуку люблячої матері" і приємно, що Ви її знайти ❤
@olenacactus36514 ай бұрын
@@эмлартак, є маленька компанія старт-ап
@РозаСтепанец4 ай бұрын
@@эмларну що, з'їла, добресенька жіночко?😂
@userIrynaMalmo3 ай бұрын
Моя сімʼя теж не мала можливості поставити мене на ноги, але я свою сімʼю просто обожнюю, і ні за що не хотіла би імігрувати . І ваше зневажливе ставлення до української «культури» мене дуже бентежить. Таких як ви, на жаль, дуже багато. Ви транслюєте свої власні проблеми у сімʼї на всіх українців. Ваша сімʼя чи її відсутність не допомогла вам, і тепер ви помічаєте лише погане, тому вважаєте, що ця нова земля і люди зможуть дати вам новий шанс. Щасти вам на новому місці, але відкидаючи своє власне, нового ви не побудуєте.
@ViIz-b4p4 ай бұрын
Дуже цікавий випуск! Мені не вистачало теоретизації еміграції. Дякую гості за науковий підхід!
@anatoliydidkovskyy73654 ай бұрын
Усі чотири книги стануть своєрідною Енциклопедією психології еміграції.
@natalivariychuk84092 ай бұрын
Все, про що сказано я пережила і маю власний досвід. Дякую за дуже цікаву та корисну розмову. В мене було і гарне житло і робота і можливості... Але всі ці досягнення не мають значення без родини. Мій рай там де моя родина... В Україні є багато потреб і недоліків, але мені комфортніше бути тут разом із своєю родиною. А недоліки... Вони завжди будуть... Хто що бачить...
@olenasvitla59654 ай бұрын
Обожнюю слухати пані Дідковську: простими словами і з гумором про складне 😊
@mariiamostova7074 ай бұрын
Трохи неочікуваний контент, але дуже цікавий! Неймовірна гостя! Дякую♥♥♥
@ilonabilichak79934 ай бұрын
2006 рік я емігрувала в Штати. Виграла грін карту і вирішила спробувати. Чи хотіла я залишати Україну? Чи була в мене американська мрія? Мабуть ні. Були особисті обставини через які я обрала «лотерею». Живучи тут вже багато років так і не виникло бажання «американізуватися». Мрія одна повернутися додому!
@annanikolaieva43394 ай бұрын
Щиро бажаємо Вам віднайти свій дім ❤ і щоб у ньому завжди було тепло і затишно.
@ЛіляСтефаник4 ай бұрын
То повертайтеся!
@oleksandrsemko74914 ай бұрын
А що потрібно статись щоб ця мрія здійснилася? Я зараз з родиною в Німеччині, і незважаючи на те що все відносно добре, психологічно дуже тяжко, можливо це моя особливість, все життя був схильний до депресивних станів, тож така вимушена еміграція стан не поліпшила. Ну і те що в Україні у нас все було відносно добре до війни, а тут ти повністю в підвішеному стані. Чи взагалі можуть настати такі умови, при яких ви реально захочете або вимушені будете повернутись, чи це все таки "журба", але рішення немає, бо нема вже ні дівчини з 2006 р ні тої України?
@ilonabilichak79934 ай бұрын
@@oleksandrsemko7491 мабуть щоб мрія здійснилася треба її здійснити. Готуємся до повернення додому, рішення прийнято. Звичайно ідеального місця на планеті просто не існує. В моєму випадку я обираю те що важливо. Якби це абсурдно не звучало, але Україна є найвільнішою країною на даний час, для мене особисто. Знаю будуть розчарування, але цього разу не буду й зачаровуватися на перед. Через стрільки років це буде ще одна еміграція тільки вже на Батьківщину. Занадто багато людей загинуло щоб не повертатися….. суто особисте. Нікого не звинувачую хто вирішить залишитися після війни в інших країнах. Хай повертаються ті що дійсно хочуть. Вам зичу миру в душі! Еміграція це складна штука… це розмивання самого себе поміж чужих…. Бажаю вам не втратити себе де б ви не були💙💛
@ОльгаБойко-з5ъ4 ай бұрын
Чого ще не повернулись? До війни ж також було достатньо часу. Мабуть, є причини, з яких ви обираєте залишатись поза Україною
@ГорлачТетяна-т5оАй бұрын
Дякую вам, за цю розмову! Я не виїжджала з України,а після вашого відео тим паче не хочу. Хоча в нашій країні війна і багато недоліків.
@ЛюбовьЗайченко-р7яАй бұрын
Я також виїхала 10 років тому, дуже сумую, але зараз маю гарну роботу і заробіток. Можу дітям допомагати і себе лишається. В Україні мала свій бізнес 25 років, але якщо тебе ніхто не кришує, дуже важко утриматись! Не хочу навіть і згадувати про це!
@poroblenopodcastАй бұрын
Дякуємо за перегляд і за те, що поділилися з нами! Успіхів у Ваших починаннях :)
@ТамілаТарасенко4 ай бұрын
Дякую, що звертаєтесь до складних і важливих тем
@margonalisna43914 ай бұрын
Чудова спікерка. Як емігрантка останньої хвилі в Каналу, мені все дуже відгукнулося. Видно, що лбдина глибоко в цій темі❤
@annanikolaieva43394 ай бұрын
Щиро дякуємо Вам. Хай ваше канадське життя добре складається ❤
@16alaba4 ай бұрын
Хай у вас все складеться, це дуже непросто
@orisiakutsyna3504 ай бұрын
Трохи перебільшено.Живу в Італії і тут вітається,якщо чоловік тобі відкриє двері,або допоможеш людині з обмеженими можливостями.Тобі тільки подякують,як і у нас.Мені тут подобається,що навіть зустрічаються поглядами люди,вони посміхаються один одному,навіть не вітаючися.
@lanaborn67304 ай бұрын
У них совка не було і вони не писали доноси одни на одного 70 років.
@БогданКупович4 ай бұрын
Це характерно для Північної Америки, Австралії..
@ОксанаРоманяк-г1р4 ай бұрын
Це Європа. Лариса гоаорила про країни, де рівноправстао між чоловіками і жінками, а це Америка, Канада. Багатонаціональні країни, де давним давно "жінки хотіли бути на рівні із чоловіками"😂 Тому тут немає різеиці хто пожежник, водій траку, чи іншої важкої роботи, ти мусиш гарувати на рівні з чоловіками... "Телячі ніжності" тут не працюють, навіть у сім'ях рівноправ'я
@JanyUSA4 ай бұрын
@@ОксанаРоманяк-г1рв США нормально притримати двері перед іншою людиною, а не закривати перед носом. Я постійно читаю в групах мам, що от в 80/90 роках люди були більш ввічливі, а зараз ідуть і двері не те щоб перед тобою відкрили, а можуть спеціально перед носом хлопнути тими дверима. За ці роки що живу в США. Я більше бачу частіше що двері чоловіки для мене тримають відкритими ніж хлопнуть ними перед носом. Щодо людей з обмеженими можливостями, то тут багато чого зроблено так, щоб людина могла обійтися без помочі інших
@alinaspas917717 күн бұрын
@@ОксанаРоманяк-г1р у Західній Європі так само
@xw2rg4 ай бұрын
Еміграція різна буває - по бажанню або ж вимушена. Я була в вимушеній воєнній еміграції, і маю дуже негативний досвід,тому що не мала не час на підготовку до виїзду, ні бажання еміграції, ні допомоги знайомих в чужій країні, ні фінансової подушки безпеки.
@ameliachannel63994 ай бұрын
Зачем подушка, дают выплаты (первое время, и учить язык надо обязательно)
@yuliiatarasiuk98632 ай бұрын
@@ameliachannel6399Це не так. В багатьох країн - це не так.
@ГалинаСергеева-е9и4 ай бұрын
Я б хотіла зрозуміти, як я можу поміняти Харків, де моє житло тепер нічого не вартує, на Чернівці або інші містини на заході України??? Як я там куплю житло, або навіть зняти житло за ті кошти, які зараз там за нього правлять??? Дуже легко про це говорити, але складно зробити.
@tetyanaotto-gorkuschyna98944 ай бұрын
+++++++❤💛💙💯
@КсенияПанина-б1д4 ай бұрын
И всем плевать на ваши проблемы. Самое обидное.
@ВікторіяБарщинська4 ай бұрын
100%
@virakorostynska21304 ай бұрын
Робіть в себе україну❤
@ВікторіяБарщинська4 ай бұрын
@@virakorostynska2130 під обстрілами...
@ЭллаЗафтонова4 ай бұрын
Переїжджаючи по Україні, я відчула, наскільки вона різна, не завжди відчувається як "вдома". Не те щоб погано, просто ти всеодно не свій, почуваєшся якось недоречно, тобі наче нема чого робити в цьому новому місці. Тому я розумію, чому багато людей вирішили виїхати з країни, а не лише з регіону.
@piligrim03264 ай бұрын
Але за кордоном ти ж ще більше "не свій". І там вже навіть такі процеси, як оформити документи, декларацію з лікарем, піти в перукарню без знання мови здаються квестом на виснаження, а не звичайною рутиною.
@ludmilla6734 ай бұрын
@@piligrim0326 Та ну, ви перебільшуєте в багато разів про квести. Українські пенсіонери без знання мови ще й як собі дають раду;)). Сама за ними спостерігала і дивувалася їхнім досягненням
@svetacheplik35024 ай бұрын
За кордоном теж складно,іноді зустрічаєш українців , навіть писати далі не хочу.У кожного своя доля,як кажуть допоможи собі сам,Господь з тобою .Скоріше б це закінчилося.❤❤❤❤
@ZhenyaVasilieva4 ай бұрын
Для мене у Польщі комфортніше ніж в Україні.
@user-369ua4 ай бұрын
Люблю слухати Ларису Дідковську.Розумні думки,висловленні завжди з позитивом і спокоєм…Дякую.
@hirskadusha4 ай бұрын
Бінго! Ваш проєкт і пані Лариса❤ захват. Дякую. І тема актуальна 😢
@Blablablaolha4 ай бұрын
Дякую за відео. Виїжджала в пошуках безпеки, кращої матері не шукала, переживаю тотальну втрату всього життя, а повернутись не можу навіть на відносно безпечні території, бо особисто мені вони - безперечно досі небезпечні.
@annanikolaieva43394 ай бұрын
Дякуємо Вам за те, що поділилися з нами ❤
@16alaba4 ай бұрын
Дуже вас розумію, якась схожа історія
@tatianayeltsova36474 ай бұрын
Багато з чим згодна з пані Ларисою, але у мене є приклад друзів, які емігрували з Харкова у 1989 році по Ізраїльскій візі. Це була одна із хвиль еміграції, і не обов'язково було їхати в Ізраїль, але був привід виїхати із срср. Щоб їх випустили, потрібно було написати відмову від громадянства, та й ще заплатити за це шалені гроші на тей час. Приватизації тоді ще не було, квартиру залишили державі, one way ticket, and $100 на кожного дозволялось вивозити. Але вони були молоді, все здолали. На моє питання про депресію, чи ностальгію, відповідь - у нас не було на це часу, багато працювали.
@alesyam28534 ай бұрын
Найперше, за чим їдуть емігранти, це справедливість, якої немає в рідній країні. Ті, хто не вміють красти, не хочуть жити жебраками в найбагатшій країні Європи і тому їдуть туди, не їх не будуть обкрадати. Так і німці виїжджають, бо не хочуть утримувати нездар, платячи 60% податку, якщо вміють заробляти більше, ніж мінімум. Бо у Швейцарії податок нижчий, а життя таке саме. Згадайте 90-і роки, коли на заході України збанкрутувала всі заводи і фабрики і люди залишились без грошей. Були випадки самогубств матерів, які не мали чим годувати дітей. Тому і їдуть українці по світах поневірятись, бо на чужині не так боляче відчувати себе нікому не потрібним. Тим більше, що чужина часто виявляється добрішою від рідної землі, якщо ти не злодій, а чесна людина. Бо в Україні добре живуть лише хабарники і злодії, а порядні люди животіють. Навіть під час війни вони обкрадають воїнів - єдине, що в нас є найцінніше.
@ПсихотерапевтМіловідова4 ай бұрын
Близько 10 років працюю онлайн з нашими емігрантами як психотерапевтка, і, дійсно, основна моя думка про еміграцію до війни - це саме пошук "хорошої" матері "там", або хоча б спроба фізично дистанціюватися від рідної, але токсичної. З війною ж - головним тригером стала фізична небезпека. Дякую, цікаво, рада, що мої практичні напрацювання співпадають з дослідженнями пані Лариси.
@ElisBonBon-u1s4 ай бұрын
А не знайшовши хорошу матір, особливо у перший час, їх осягає страшенна криза. Вони розказують як тут погано, ми нікому не нужні тощо. Цікаво, ана що вони розраховували? Без знання мови, професії і ТД.
@ПсихотерапевтМіловідова4 ай бұрын
@@ElisBonBon-u1sтак, ви праві і криза, на жаль, неминуча, навіть із професією, бо доводиться зустрітися із самотністю, іншим культурним кодом, як мінімум. Але суть кризи саме в тому, що ті колишні сенси (той самий пошук хорошої матері) не працюють. Люди починають усвідомлювати, що ніхто їм не матір, переживають цей кризовий біль від стикання із власними очікуваннями і реальністю. І або самі про себе дбають, беруть відповідальність за себе і своє життя або повертаються назад, бо іноді нити про невдачі і звинувачувати матір легше, ніж бути автором власного життя.
@Luteza4 ай бұрын
А Ви брали до уваги підсвідоме знання історичної ретроспективи своїх пацієнтів? На терирорії України упродовж усіх десятиліть ХХ стріччя були які "ТРУДНОЩІ!": 1- енономічни труднощі, 2- 1-шв Світова, 3 - Голодомор, репресії, полонізація, 4 - прихід перших совітів, 5 - 2-га Світова, 6- Голод 47 року, партизанська війна до 1956: 7 - Хрущов зі своєю кукурудзою, 8 - дисидентський рух і репресії, 9 - у 80-х немає маска, проблема з хлібом та іншими речами. 10 - перебудова і часткове повернення до свідомості. І накінець - лібералізація перетину кордону, відміна закону "виїздного права", Люди відчули свободу і починаючи з 1988 року першими, масово, полетіли у вирії гебреї, а десь на початку 1990-х масово почали їхати українці. У 1994 США дозволяє громадянам України грати в лотерею "Зелена карта". Не маю під руками офіційної статистики але можу вам сказати. У 1990 році у США проживало 936 тис, українців (це практично без 4-ї хвилі імігрнтів) , а згідно перепису 2020 - вже є 1250 тис/ (числа можуть буди +/- з незначними відхиленнями.
@tetianabenko24224 ай бұрын
Я дивуюся, в якому Мюнхені живе і працює пані психологиня… Особисто мене тут чоловіки завжди пропускають вперед, неповносправні люди завжди із вдячністю приймають допомогу, а літні люди радіють звільненому місцю у транспорті. Можливо, у Канаді чи США це по-іншому. Про теперішню хвилю мігрантів з України скажу так, що, може, багатьом не сподобається. Вони у більшості не тягнуться до старої української діаспори саме тому, що вона українська… Ці люди переважно у 2-3 поколінні зросійщені або прямі нащадки ще комуняцьких окупантів. Вони і до війни нічим українським не цікавилися, а радше ставилися до нас зневажливо і вороже. І тепер, живучи на «проклятому» заході, узким ізиком, ніби пуповиною, залишаються привʼязаними до московитського середовища. Сумно 🫤
@poroblenopodcast4 ай бұрын
Наша гостя, пані Лариса, мешкає у Львові.
@annalysenko26324 ай бұрын
Не всі мають тягнутися до українців за кордоном. І до чого тут росія? Мені у Франції подобалося спілкуватися з французами і аргентинцями, практикувати мову. Людині ж жити в тому суспільстві, в яке вона приїхала.
@БогданКупович4 ай бұрын
Це про що говорила п.Лариса характерно для США і Канади.
@liteprom30764 ай бұрын
Тягнуться до місцевих, тому що треба мову вдосконалити і культуру пізнавати для полегшення інтеграції . Спілкуючись тільки з діаспорою, ніколи не інтегруєшся в суспільство
@JanyUSA4 ай бұрын
@@БогданКуповичне характерно то для США, можливо в якомусь конкретному регіоні , же багато іммігрантів і всі в силі бігають не бачачи нічого навколо.... Але не для всієї країни в цілому
@LesiaUkrainkaSh4 ай бұрын
Зацінила посилання на словник безбарєрності в описі. До пані Лариси є багато питань, але книгу куплю. Вважаю, що зараз дуже доречні фундаментальні дослідження і праці про українську еміграцію.
@annanikolaieva43394 ай бұрын
Дякуємо Вам 😊 Наша команда старалася. Ми всі вчимося ❤
@ІринаВ-з9о4 ай бұрын
Дякую за чудову гостю і гарну розмову. Дуже болюча тема😢. Живу на Харківщині, не виїжджала
@alesiavyshnevska80754 ай бұрын
Дякую за це відео. Хочу придбати цю книгу, а також всі наступні. Дякую за посилання на сторінку Лариси, вже відвідала її.
@mariyayakubovych7238Ай бұрын
Дуже цікава розмова, Велика вдячність пані Ларисі за розумні висновки
@Klera7773 ай бұрын
Щира велика подяка пані Ларисі за цікаву та корисну інформацію 🙏
@НадяБабич-ч7ь4 ай бұрын
Пані Ларисо дуже гарна мова і зрозуміла чому ми в Європі ? Чому я в Європі ? Зразу поїхала на заробітки і купила дві квартири . Слідом вийшла заміж і жила з чоловіком бо чоловік мій німець . Прожила багато років в Німеччині . Що я відчуваю ? Робота дім і дім робота . За всі роки ми різні і ми ніколи і хто мене читає ніколи не влиємось в цей світ . Ми різні .
@bachristus4 ай бұрын
Чи воно того було варто? Не відомо. В мене є родичі-емігранти, часом думаю про це
@zorianaklymiuk73274 ай бұрын
Я живу і працюю 2 роки в Німеччині. Повністю згідна з пані Ларисою що кожен шукає за кордоном те чого не вистачає на рідній землі. В мене це були проблемні стосунки в шлюбі і потреба професійної реалізації. Тепер я щаслива в нових стосунках і успішно вдосконалююся за професією. Звичайно є труднощі в адаптаціїї як було сказано в інтерв"ю але при бажанні і підтримки зі сторони рідної людини все можливо.
@happiness49554 ай бұрын
Клас, я рада за Вас і хочу того ж самого і для себе!
@Unke19904 ай бұрын
Тільки був запит в голові на ці теми . А тут ваше відео ❤ Дякую
@peaceful.go.4 ай бұрын
Будучи давно в еміграції, я швидше бачу масууууу людей, які блискуче влаштувалися в Німеччині, проте дуже низький соціальний статус мали в Україні. А в еміграції, навпаки.
@annalysenko26324 ай бұрын
Маю такий же досвід. В Україні не могла працювати за освітою, бо беруть лише своїх. А за кордоном двері відкриті, якщо знаєш мову і маєш компетенції.
@Крєвєткавбункері2 ай бұрын
В еміграції можна брехати про свій успіх ніхто ж неперевірить, люблю читати історії успіху наших біженок, а насправді їхні діти 3 рік в одному класі сидять, це катастрофа і бігають прискорені.
@yuliiatarasiuk98632 ай бұрын
@Крєвєткавбункертут ви трохи лукавите, ніхто не перевіряє? Це як? А як беруть на роботу, як оцінюють твій досвід?і
@kseniamak33612 ай бұрын
@@annalysenko2632Тут теж на гарну посаду, беруть своїх
@vbl14354 ай бұрын
Вже роками існує обґрунтована аналіза імміграційних хвиль. Класифікація яких базується на основі чисельності імігрантів (зокрема стосовно США). «Хвиля» тоді є хвилею коли це число сягає тисяч. Звичайно, ці хвилі мають свою періодизацію яка повʼязана із перебігом геополітичних подій в регіоні. 2-га хвиля має назву «державницька» або «стрілецька». 3-тя - політична. 4-та «економічна»або «вільна» і 5-та -це вже «біженці». Я вперше почув що хтось визначає шість хвиль еміграції. Про еміграційні хвилі все докладно описано в книзі проф. Коропася і в книзі «Енциклопедія Української Діяспори» Т.1., США, книги 1 (А-К), 2 (Л-Р), 3 (С-Я), 4 (я виправлення та Доповнення). Окрім того є веб-сайт де чітко подано статистику стосовно усіх іміграційних періодів. Згаднл офіційної статисти Бюро перепису населення США. І ще одно іноді прості робітники. Зокрема один із моїх співрозмовників, тракторист в Ураіні, сказав : «повертаюся в Україн» на моє запитання - Чому? Його відповідь - « я себе тут не знаходжу». Після довшої розмови я зрозумів тут він немає з ким говорити і з ким просто по-сусідству сісти і випити. Тому такий стан невлаштованості є присутній не тільки у людей що посідали вищі професійні посади.
@anatolididkovski87794 ай бұрын
Є побутове розуміння еміграції (Після довшої розмови я зрозумів тут він немає з ким говорити і з ким просто по-сусідству сісти і випити), є наукове. Еміграція досліджувалась істориками, соціологами, демографами, філософами. Але Ви точно не знайдете масштабного дослідження еміграції з погляду психології. Вже є шість хвиль української масової еміграції, кожна з яких налічувала сотні тисяч. У першій книзі "Психологія потенційного емігранта" трилогії про психологію еміграції про це згадується, з посиланням на наукове джерело. Більш детально психологія різних хвиль української еміграції буде описана у третій книзі "Соціально-культурна адаптація в імміграції. Частина друга", яка в роботі. А "Соціально-культурна адаптація в імміграції. Частина перша" виходить з друку у серпні цього року.
@RuslanaSharkova4 ай бұрын
Дякую Вашій гості. Пані Ларисо, Ви допомогли мені зрозуміти справжні причини моєї еміграції... Сердечно дякую.
@Оленка-ч8ы4 ай бұрын
До початку повномаштабної війни я хотіла емігрувати й можити кілька років в іншій країні чисто з цікавості та для нового досвіду. Після - морально не годна виїхати. Маю почуття відповідальності: ніби я напризволяще лишу свою країну в найскрутніший момент.
@oneflower30804 ай бұрын
Ти хотіла виїхати із за цікавості то це мабуть можна зробити будь коли.Але багато хто із за матеріальних чи інших проблем це роблять.
@Оленка-ч8ы4 ай бұрын
@@oneflower3080 багато хто робить, багато хто ні. Наявність якихось проблем не визначає силу мотивації людини, її внутрішній ціннісній конструкт та спосіб дій людини. До прикладу, в мене були матеріальні проблеми, я їх змогла вирішити і без зовнішньої міграції. Тому думаю все визначається внутрішніми цінностями та пріорітетами.
@tayaberger4 ай бұрын
@@oneflower3080ви праві, з матеріальних проблем, знаю, виїхало багато пенсіонерів з мінімальною пенсією, на яку в Україні не можна прожити. Я їх за це не засуджую.
@olhalarina3 ай бұрын
Аналогічна ситуація. Зараз в Україні, мені особисто, важко жити. Але поки є де жити, я не розумію, як я можу виїхати зі своєї країни в найскрутніший час 😮
@olgaiermakova45063 ай бұрын
@olhalarina Вам самій важко виживати, але ви вважаєте, що якимось чином дуже допомагаєте країні? Ох, справді?
@tatyanatopol19124 ай бұрын
Дякую! Дуже цікаво, грамотно і відверто. Мені дуже не вистачало систематизованої інформації в цьому питанні. Тепер маю мотивацію дізнатися більше … щиро дякую !!!😊😊😊
@jannaoshchepkova78494 ай бұрын
, вподобайка і щире дякую пані Ларисі! Вона єдина хто розкрила такі теми, які боляче навіть усвідомлювати і зізнаватися самому собі. Дуже важкі і неймовірно болючі, але дякую, бо це дійсно було дуже важливо почути ! 🙏
@user-fk1ic1rx4y4 ай бұрын
Щиро дякую за таку неймовірну гостю!
@OksanaPylypenko-hi2zi4 ай бұрын
Дякую Вам, мені дійсно дуже тяжко розуміти всіх різниць,всіх небезпек, змін світів.А Ви пояснили багато
@obmorokleon89684 ай бұрын
Особливо сподобалася друга частина відео з прикладами різного ставлення до дій, поведінки..
@oxy_zm4 ай бұрын
А ще я дуже вдячна нашим діаспорам повсіх усюдах. Без їхньої допомоги нас би вже не було.
@Oksana-v5c4 ай бұрын
Не стикалися з діаспори, хоча дуже потребуючи. І не знаю навіть де такі проживають і чим займаються 🤔
@Luteza4 ай бұрын
@@Oksana-v5c Якщо Ви у США то придбайте Енциклопедію Української Діяспори
@yuliiatarasiuk98632 ай бұрын
@@Oksana-v5cто поцікавтеся, це дуже велика робота та праця свідомих українців тут.
@птнпнх-й1м4 ай бұрын
Дякую за гостю ! Цікавий та корисний контент 💙💛
@oksanaviter67764 ай бұрын
Дуже дякую, цікавезний ефір! Воліли б записати інтерв'ю з пані Ларисою також для міжнародного видання!
@Oksana-v5c4 ай бұрын
Нічого нового. Все старе як світ. Але всеодно приємно послухати і знати, що тебе хтось розуміє. Дякую😊
@halynalewis5124 ай бұрын
Дякую за цікаву інформацію і чудову розмову ❤
@ОленаУманець-ж4п4 ай бұрын
Дуже дякую вам за вашу роботу. Відео дуже ТОПове.
@lily_beseda4 ай бұрын
На скорости 1,5 слушать интересно. Благодарю ❤
@elenaganshina58664 ай бұрын
Дуже дякую за зустріч з пані Дідковською.Завжди пізнавально!
@ЮлияЛучик-о3д4 ай бұрын
5 років в еміграції. Дуже довго тривала моя депресія. Зараз перехід на заключну стадію прийняття.
@poroblenopodcast4 ай бұрын
Дякуємо, що поділилися з нами ❤ Бажаємо, щоб відчуття дому було там де Ви є
@Наталка-щ5ч4 ай бұрын
Не знаю, не розумію. Я живу в Києві, на початку війни, коли у нас тікали світ за очі у мене навіть думки такої не було. Причому не тільки з дітьми, рятуючи їх від війни. Бігли без дітей мого віку ,мені було у 22 році 65 років, і старші мене. Тікали бо страшно. Я не скажу що мені не було страшно, було. Спати лягала одітою, постіль не стелилв, на дивані підстилка, бо і собака спала зі мною, подушка і одіяло. Світер поряд на кріслі, щоб надіти не дивлячись. Сумка з самим необхідним біля дверей. Тижня через два, собі сказала чому я повинна боятися цих скотів!? Постелила чисту постіль, наділа свіжу нічну сорочку, і таки з своїм собаченям лягли спати. Йому також було страшно, спав під ковдрою, залізши мені під спину. Але кудись їхати, тікати такого і голову не приходило.
@NellieVerner4 ай бұрын
Дякую, крутий розбір, близька мені тема, бо я потенційна емігрантка
@Angela_kdjrebfieve224 ай бұрын
З середини і до кінця інтерв'ю все більш цікавим й інформативним ставало для мене!
@od45664 ай бұрын
Нехай більше людей побачать цей відос !!1 🎉
@juliap69354 ай бұрын
Чудова розмова. Дякую.
@ОльгаБойко-з5ъ4 ай бұрын
Про конфлікти різних хвиль імміграції: основна причина - допомога (медичне страхування, кошти на їжу, швидкість і легкість отримання документів тощо), яку зараз отримують новоприбулі, і її відсутність для всіх попередніх мігрантів
@olgaiermakova45063 ай бұрын
Коли людина самостійно приймає рішення про еміграцію, в неї ж час і можливість для підготовки - мову вивчити, фінансову подушку підготувати, роботу пошукати. Воєнні мігранти в основному їхали в нікуди, часто з дрібними дітьми чи родичами похилого віку і обмеженим запасом особистих речей. Це прямо-таки досить різні ситуації. Було б добре, аби співгромадяни навчилися з повагою і розумінням ставитися один до одного.
@igoringm4 ай бұрын
Дякую, гарна і спокійна, зважена розмова
@Людмила_Петренко4 ай бұрын
Дуже цікаво та актуально. Дякую!
@halynakhomchak185011 күн бұрын
Дякую за гарну роботу
@ІринаБондаренко-э2ч4 ай бұрын
Дуже приємно було чути пані Ларису, ведуча теж розумника не перебивала. Дуже важливо те про що говорилось,є над чим подумати.
@ІринаШевчук-р5ь4 ай бұрын
Дуже цікава бесіда! 👏👏🇺🇦♥️
@telesk0p4 ай бұрын
Важлива тема, гарно розкрита, багато цікавої інформації для роздумів. Дякую
@ФилиппГельбак4 ай бұрын
Надзвичайно пізнавальне і корисне відео. Дуже дякую.
@ЛесяІлечко4 ай бұрын
Дуже цікаво. Дякую, пані Ларисо.
@tatyanav83264 ай бұрын
цікаве інтерв'ю, деякі дуже несподівані аспекти еміграції та її першопричин для себе вважаю відкриттям ❤ однак одразу дуже помітна різниця поколінь... інклюзивність і не тільки середовища а й способу мислення вже відбувається, хоча мені 40 але перепрошую ))) це не є для мене "культурним шоком". Хотілося б ще попросити не називати людей з інвалідністю, людину з візочком або просто людину похилого віку - людьми з "обмеженими можливостями", це вже давно не ок. У всіх людей мають бути рівні можливості, це доволі дискрімінуючий вислів, і було б супер уникати його за можливості.
@annanikolaieva43394 ай бұрын
Ми додали до опису під відео словник інклюзивності ❤вчитися ніколи не пізно і ми всі теж вчимося. Дякуємо за Ваш коментар
@dariashuba31024 ай бұрын
Дякую за вашу роботу! Ця книжка була б мені дуже потрібна 7 років тому.
@JulyaTkach4 ай бұрын
Дякую за поважну гостю. Коментар на підтримку каналу 💛💙
@ЕленаИванова-ч6х14 күн бұрын
Я захоплена розповідями пані Лариса, поділилась деякими відео зі своїми дітьми. Це пізнання себе, свого внутрішнього світу. Пані Лариса не назвала ще причину міграції, як пошук партнера протилежної статі. Мені 65 років, я вдова, то я іммігрувала, через те що в Україні вкрай мало чоловіків мого або старшого віку, бо це закони природи, та й ще бідність від якої наші люди мають малу тривалість життя.В Європі друга статистика і другі пропорції між чоловіками і жінками мого віку.
@ТаняОгнєва4 ай бұрын
Інформативне інтервʼю, оце б його послухати у 22 році)
@YuriyYatskiv3 ай бұрын
Чудове інтерв'ю !
@viktoria38024 ай бұрын
Дуже важлива розмова, дякую!
@volodimirgonchar4 ай бұрын
Мої батьки виїхали із трьома дітьми, із яких я старший. Іпотека по при яку кожен день фрукти на столі, завжди одіті та обуті, усе необхідне для життя є. Я би усіх звичайних робочих людей забрав за кордон. - Україна для заможних сімей (особиста думка) Усі, усі хто не має особистого житла і працелюбна людина, яка володіє якимсь ремеслом їдьте та влаштовуйтеся, особливо молоді сім'ї. Пані говорить про людей яким і в Україні краще живеться а ніж за кордоном.
@brunetka_20084 ай бұрын
Ключове, ви були молодою людиною, в інтерв'ю пані Лариса розповідає про різний вік та причини. Головна причина еміграції з 2014 року, це небезпека і страх за життя і вона триватиме ще довго, поруч з таким сусідом. І я не згодна з вами, в Україні добре живуть багато людей, особливо хто знайшов себе, любить свою справу і добре її робить. Знаю багато людей робітничих професій, які дуже добре заробляють, більш чим я в своїй економіці. Але понти, ось біда наших людей, не бути гірше за когось. А так, всюди однаково, гроші правлять миром.
@ameliachannel63994 ай бұрын
Конечно в Украине лучше. Это родина
@Tomassification4 ай бұрын
Привіт з Техасу! 🤠 Цікаво було послухати
@НаталіяГавриляк-ь7н4 ай бұрын
Дякую всім за чудову передачу
@elenasrensen12765 ай бұрын
Дуже важливе та своєчасне відео, на мій погляд. Велике дякую! ❤💙💛🙏
@Олег-т7р9э4 ай бұрын
Велике дякую! (рос.) = Дуже дякую.
@elenasrensen12764 ай бұрын
@@Олег-т7р9э Я написала від щирого серця, думаю, це важливіше.
@DariaAntsybor4 ай бұрын
@@Олег-т7р9эя Вам більше скажу: якщо вже чіплятися, то і "дуже дякую" для багатьох мовознавців-пуристів вважається калькою😂 Тому я би не спішила виправляти інших в інтернеті, коли про це не просили і це дійсно не суттєво.
@S.V.I.T.L.A.N.A4 ай бұрын
@@Олег-т7р9эз чого Ви взяли? Погуліть слово великий, воно є в укр.мові