Чи українське слово ЖДАТИ? - експрес-урок

Ждати чи чекати - як правильно сказати, знає наш експерт Олександр Авраменко. Сьогодні ми з’ясуємо, чи є в нашій мові слово "ждати".
Сніданок з 1+1 у мережі Facebook / snidanok

[@user-st9oi8my3c]

Іще: " А матері вечерять ждуть

[@TaisLeschinskaya]

Наша мова дійсно настільки різнобарвна, кольорова, що і не снилось мабуть іншим, теж прекрасним мовам. Дехто в коментах робить спроби вживати діалекти, називаючи нашу прекрасну мову суржиком, або безграмотністю поетів чи ще там чимось вигаданим. Не старайтесь. Все одно коріння в нас загальне - слов"янське. А слова наші українські мають і подвійний наголос, і різні значення, як наприклад "любов" і "кохання" , зАвжди і завждИ... і так далі. Російське слово "считаю" в українській перекладається подвійно: "рахую" і "вважаю". Треба тільки знати де що вживати , от і все. Я кращої мови у світі не знаю! Дякую Вам, Олександре, за Ваші прекрасні експрес-уроки!!!

[@user-mu9nh3kh3t]

А ось, приклад, перекладіть російською "Яке б не було _розв'язування_ задачі, _розв'язання_ має бути лаконічним, а _розв'язок_ - зрозумілим." Або "Пропозиція одним реченням ну або більше - фразою."

[@user-mu9nh3kh3t]

@Бедный рыбак 1) эти мужчины никогда не были мужьями = *ці чолов'яги* (також є синоніми в укр мові - чоловіки, дядьки, мужчини тощо) *ніколи не були чоловіками* (не були одружені). 2) родителями бывают не только отцы = батьками бувають не лише тати (інші синоніми для уникнення тавтології - нянько, отець (урочисто), няньо (діал.)). З тлумачного словника укр. мови: та́то - чоловік стосовно своїх дітей; те саме, що батько.

[@supercrow7533]

Таак українська мова дуже багато. У нас найбільший словник на 250 тисяч слів, але мені здається у нас їх більше. Тому що у нас не тільки безліч синонімів, у нас для будь-якого явища є своє слова і не має тавтології як тій же російській мові. Ще я хочу повернення деяких наших староукраїнських слів в літературну мову, які були не справедливо з неї викинуті

[@shevchenkoshevchenko5784]

@@supercrow7533 нАрід)

[@elenamolybog5796]

Є ще приказка : "Ждала-ждала, та й жданики поїла", тобто не дочекалась.

[@walfedben]

Не жди сподіваної волі -. Вона заснула: цар Микола. Її приспав. А щоб збудить. Хиренну волю, треба миром,. Громадою обух сталить,

[@user-mw7iw4mu9f]

0:43 ІгорЮ!!!

[@Zakharushka2]

А чому "ІгорЕ", а не "ІгорЮ"? Це вже новий правопис?

[@user-yu7ub3bo6k]

Завжди було Ігоре, клична форма. Кому? Ігорю, давальний відмінок.

[@Zakharushka2]

@@user-yu7ub3bo6k розсмішили, дякую.

[@huaweiy6pro651]

Варто ще додати слова з цім коренем : пождати, пожду, пождеш.Не йди мила за другого,Пожди мене,молодого(Марко Кропивницький);-Пожди,пожди!Є ще справи.Маєш час!-кинув до нього підбадьорений Тучинський(Олесь Досвітній).А також слова: задати,зажду,заздеш.На другий день увечорі Чайчиха біля воріт зажадає.Вибіга дочка,вона її за руку:-Куди йдеш?Вернись(Марко Вовчок);Та зачекай ,зажди ! (з пісні).

[@user-np4mm4tb4m]

Ви ж самі казали, що правильно вживати "ІгорЮ" а не "ІгорЕ". А самі промовили другий варіант

[@mysterio4617]

Такой же у него учебник. Вымагают пользоваться его учебником, а мы пользуемся совсем другим, иначе бы ничего нового не выучили, а что знали-забыли бы. Терпеть его не могу. Смотрим, потому что щаставлябт ребенка.

[@mrkant3401]

0:39 А чому "ІгорЕ", Олександре? :-)

[@Igor.k.m]

Доброго вечора, пане Авраменко. Був приємно здивований, почувши своє ім'я в ефірі, хоча залишаюсь при своїй думці. Не "ждати", а чекати. Не "довгожданий", а довгоочікуваний. Не бачу сенсу посилатися на українських поетів, оскільки вони вживали деякі слова чисто для рими, а деякі через нестачу знань. Українську мову намагалися викорінити. Письменники висловлювали свої думки творчістю. Вони не претендували на звання мовознавців. Люди в той час не могли досконало володіти нею, вивчати в школах. З часом вона вдосконалювалась і змінювалась. У нас є можливість повноцінно вивчати та розмовляти чистою українською. Та навіть багато сучасних українських поетів чи виконавців припускаються помилок. Ви вважаєте, якщо хтось так казав чи писав, це автоматично стає чисто українським словом. Ми говоримо сучасною українською мовою і в ній немає місця для суржику.

[@viktorbezvidkhodko2199]

+Валентин Бендюг , цьому молодику, щось довести неможливо. Бо він "володіє" українською краще, за всіх українських письменників.)

[@NataMavka]

+Віктор Іванович Ба більше. Коли бачить, що опонент у мові петрає краще нього, - надуває щоки і блокує. ) Маю вже з десяток друзів-лінгвістів, викладачів вишів, котрі впали в немилість нашому гуру.))

[@walfedben]

мальоване

[@valentinapereya]

По-перше, хочу зауважити, що звертаючись до чоловіка, Ви мали б написати " пане АвраменкУ". Але це так, між іншим. А говорячи про мову взагалі, нагадаю, що в сучасній українській мові, як і в будь-якій іншій, місце є не тільки суржикові, а й матюкам, сленгові, діалектам і т. ін. Але, якщо ми обираємо не фєню, а літературну мову, то як же ви не бачите сенсу посилатися на літераторів? Якщо для нас Шевченко та Ліна Костенко не є авторитетами, якщо письменники та поети не є майстрами слова, тоді хто Є? На кого рівнятися? І що для вас є показником чистоти мови? І чи існує досконалість у будь-чому і в мові зокрема? Досконалий тільки Господь. Словники зазнають змін, правила міняються, а мова живе допоки живе народ. Скажу вам ще, що ті, хто боявся чи соромився суржика, повністю зросійщені, а ті, кому не страшний був рідний мамин суржик, зберегли і пісню українську, і казку, і дотепні приказки. Отримуючи освіту, читаючи літературу, ці люди вдосконалюють свою українську. А зросійщені суржикофоби змушені починати українську з нуля, або й зовсім не наважуються, навіть, якщо й хотіли б. Свій чималий пласт суржику є в кожній мові, тільки зветься інакше. Галицького діалекту з їхніми полонізмами та іншими "ізмами" ніхто не соромиться. Тільки й чути з екрана телевізора "пательня", "філіжанка", "баняк" та ін., хоча у словниках вони йдуть з приміткою "діал." А от наше слово "сковорода" чи "ждати" не таке, бо воно є в російській мові. Правильно каже пан Олександр, що не треба так легко відмовлятися від свого тільки через те, що воно є і в сусіда.

[@user-yv7xd2st7n]

Якщо йому подобається слово ,,довгоочікуваний" , то з ним усе ясно.

[@Edit815]

Обожнюю переклади Миколи Лукаша. Те, що він геній перекладу - не маю жодного сумніву. Українську він знав досконало. І от цей геній якось зауважив, що він абсолютно проти того, щоб у словниках додавати до певних слів позначки на кшталт "заст.(аріле)", "діалект. (не)" і т. д. Спочатку мені це було незрозуміло. Але почитавши наших видатних мовознавців Юрія Шевельова, Ларису Масенко, - коли вони розповідали, як у 60-80-тих роках калічили нашу мову, додаючи ці позначки до правдивих українських слів, щоб "висунути" наперед російські кальки - погодилася з Миколою Олексійовичем беззастережно. Не звертайте уваги на їх у наших словниках, особливо виданих "за совка". (Ю.Шевельов "Так нас навчали правильних проізношеній")

[@user-jc8ye3hq2p]

Як правильно, сім'я, чи родина?

[@NataMavka]

Дивина та й годі. Як це п. Авраменко обійшов боком поважного професора Пономаріва, який запевняє, що Ігор - іменник таки м’якої (!) групи (я про хибне звертання ІгорЕ)? plus.google.com/118164951697967021130/posts/EvCzCXWBbbq

[@sofiashul]

+Наталя Алексєєва, пана Пономарева дуже поважаю, але за єдино правильну його думку не вважаю. На вживання мають право обидва варіанти, до того ж нормативним є наразі саме "Ігоре". І повторюю, щоб не було випадково зайвих обурень, НАРАЗІ.

[@NataMavka]

+Софія Шуль (Selina Sebro) З обуреннями не до мене, а до Авраменка. Це він полюбляє закопили губоньку. ;-) А коли серйозно, подумаймо логічно. Чинний правопис подає іменник Ігор у м’якій групі (параграф 103, п. 2, примітка 2). То чому ж кличний відмінок має бути із флексією -е, га? Чим фонетично відрізняється його кінцівка від, приміром, лікаря?

[@lingvstudija6141]

+Наталя Алексєєва Скажіть мені, будь ласка, а що робити з цим? До чого тут Ігорю, чи Ігоре, коли купа слів суржикізовані: Чому не звертають уваги наші мовознавці на такі слова як: прівєт, канєшно, вопше, поняв, врем*я, получатися, скільки годин, лічно,постоянно, єстєствєнно, сугубо, ладно, постоянно, послідний, слідуючий, увірений, каждий, мусор і мусорник, поступати, даже, тоже, пішком, прічьоска, мінута, обув, бутилка, кошельок, взятка, по містам і селам, галстук, качелі, тормоза, тормозна житкість, тормозити, топливо, криша, самольот, лодка, столова, дежурство,сквозняк, форточка, на протязі неділі, стка, воздух, пожар, огнєтушитель, скора поміч, спасатєльний круг, краска, красити, мечта, мечта, отвьортка, фанарік, ужас, вилка, виключатель, руль, больничне, щитати, лікарство, опит, опитний, неблагодарний, мішати, чуствувати, наблюдати, прєдлагати, стірати, бритисі, гладити рубашку, жарити, беременна, тіпа, почти, єслі, вродіби, зажигалка, дєньгі, общатисі, кароче, обої, спічки, водка, бумага, справка, зонтик, носки, границі, заграничний паспорт, Венгрія, Словакія, Германія, Турці, Руминія, таможня і таможенник, отпуск,больничне, віддихати, похожий, грязний і грязь, загарати, груз, грузити і грузовик, ниряти, кипяток, улибатись, бувший, печатати, обсуждати, царапина і царапати, болтати, наоборот, бомбоубєжище, предпочитати, довги, шутка і шуткувати, пригати,.....Ще трохи і будемо:дєлати, спрашувати і совітуватисі, - я вже й таке чув на Закарпатті. Приблизно 120 слів, а можна нарахувати ще більше. Ось, яке треба проводити ЗНО, а не займатися марнотою і ловленням вітру. Уявіть собі таку ситуацію з російською мовою чи може польською. Важко, правда...??? У них все чудово з мовленням, все однаково? Нація... А ми? Хто ми такі? Якого роду-племені? Марічка, Маруся. - Машка Наталя, Наталка. - Наташа І так далі - ….. Ось така «чудова» українська мова лунає з вуст носія західної України. А як ще додати сленг, жаргон і лайливі слова, то буде просто чудово…. Ось таке « диво - мовлення» чують туристи, які приїжджають в західну частину України. Ось таку "солов''їну" везуть у Європу, і далі, наші відпочивальники та заробітчани... А що відбувається в центрі, півдні, півночі та сході країни? Де та наша преславута 11-ти річна освіта? Де наші вихователі дошкільних закладів і шкільні вчителі української мови з вищою освітою? Чи захоче іноземець після цього вивчати українську мову, цікавитись літературою, культурою даного народу…., чи може краще буде вивчати якусь іншу, - більш перспективну….???

[@user-yv7xd2st7n]

Де ,,наразі", там и ,,Игоре". Ім місце в помийному відрі.

[@Mefbuz]

Тільки "Ігорю". Це іменник м'якої групи. Ніякого е там не може бути.

[@user-ro8xg4ip6t]

Ігоре,....

[@user-zz8fv8rb3h]

Шевченко завсігди вживав слово "ждати", слово "чекати" в його творах відсутнє.

[@user-yu4ee6sm9p]

А як правильно: в Україні чи на Україні? Дякую.

[@user-py4iw8yz6u]

В Україні всё-таки

[@KievanRusBall]

І так і так

[@user-lv4xk8rd2g]

Руслан Свенский Вірно, Руслане, "Я є зомбі!" вражений зомбовірусом росіян "Розділяй і владарюй". Посміхнуло. І так і так хлопче. Вимов (попробуй) "в Україні" як заплететься язик і взнаєш, Ггггг "в" чи "на". Все ж просто. Як і при письмі вживаємо де "в" де "на". Елементарний зомбовірус

[@love-ry1qk]

@@user-lv4xk8rd2g не вірно, а правильно, бо вірний друг, коханий, пес...

[@user-lv4xk8rd2g]

@@love-ry1qk Дякую за роз'яснення. В принципі вірне. Але синонім до - правильно (вірно) мені більш імпонує. Своєю - українністю, тому що - правильно "пахне русизмом" (тому і намагаюся не вживати). Та й означення - віра, яке є в цьому слові - вірно, щось значить: Я вірю в це (тут мова про слова і поняття). Якось так. Дякую.

[@user-ue6vq9hr4d]

Олександре, дякую за ваші програми, але вам треба розмовляти якось більш простіше, ви так розмовляєте, ніби аж співаєте, ніби аж виспівуєте, намагаючись бути дуже "милозвучним", зробіть свою вимову троши простішою і тоді все буде саме так як треба.

[@sofiashul]

+Владислав Сліпенко, не заздріть. )) Він дійсно дуже гарно розмовляє, наче співає (недарма ж мова - солов'їна!), тому його дуже приємно слухати.

[@NataMavka]

+Владислав Сліпенко Він там не тільки виспівує, а й витанцьовує.))

[@NataMavka]

+Софія Шуль (Selina Sebro) Приємно, звісно. Коли каже щось по суті, а не лепече нісенітниці.

[@TaisLeschinskaya]

+Владислав Сліпенко А мені подобається співуча інтонація Олександра.

[@NataMavka]

Таис Лещинская На колір і смак...)

[@user-ys5dk4bs7h]

С

[@epsilon.sw_]

Б

[@user-of6zj9pv1p]

Жах у тому, що повинні якраз були б чіплятися за слово "чекати", що саме воно неукраїнське, а дійсність наша українська настільки спотворена, що на чорне кажуть біле, а тих, хто гадає навпаки, називають суржикомовними. Яка гидота! Він ще й під цим роликом не заспокоївся і провадить свої відсебеньки філософські. А щоб почитати бодай один дорадянський твір - то де там! Сидить на печі і все мудрує з того що бачить навкруг.

[@supercrow7533]

З якого це переляку чекаю це не українське слово? Слово чекати використовували Леся Українка і Коцюбинський ще задовго до радянщини.

[@szymekkrakow]

Шевченко жив у Московіі та сам говорив суржиком. Не існує жодної "української мови". Є староруська (статути ВКЛ), є малоросійська (конституція малоросійська Пилипа Орлика) та змішення межди ними.

[@user-dq9tr1ky8u]

Пане, ви змішення своїх мами й тата - то вас не існує!😀

[@szymekkrakow]

@@user-dq9tr1ky8u OK, siohodni isnuje ukrajinśka. Problema w tomu, szczo je liudy, jaki każut' pro ukrajinśkoji w mynulomu. Szcze 100 rokiw tomu ce bula ruśka mowa.

[@szymekkrakow]

Tobto, ja pro te, szcze ruśka bahato szczo widriznialasia wid ukrajinśkoji, jaka sama po sobi wże je moskalizowana.

[@supercrow7533]

Шевченко народився в Україні а не в Росії. І, якщо почитати його твори то ніякий не суржик. І саме його твори(ну ще твори Котляревського) слугували як фундамент для літературної української мови. Письменники 19-20 століття вважали Шевченка батьком українською літературною мови, було навіть братство тарасівців. Це все притому, що перший твір українською мовою написав Котляревський. Шевченко для нас як Пушкін для московитів. Якщо декілька слів в творах Шевченка відрізнялися від сучасної української мови ще нічого не значить. А щодо слова ждати його всі видатні українські письменники вживали. Староруська мова це староукраїнсько-білоруська це була спільна мова українців і білорусів, тому що ми тоді всі були русинами. Тому ця мова має відношення не лише до української. А мова конституції Орлика не малоросійська, а церковнослов'янська, а церковнослов'янська це староболгарська по суті. А "змішення" це ти

[@sanek_f2847]

Бо ти на гея похож

[@user-wk4is4bb1z]

Хахаха

[@shevchenkoshevchenko5784]

Може прохи переграє,та нічого сильно поганого в його поведінці нема.Він розмовляє та пповодиться виразно,позаяк,так його люди ліпше запам'ятовують і тому на нього й парадії виникнули+УКРАЇНСЬКА=солов'їна=співуча,тому він ніби проспівує.

[@user-br9mo9mf6c]

Чего ещё ждать от украинского языка?

[@supercrow7533]

русачку не нравится что в украинском языке больше синонимов? Или то что слово ждати не ваше?