Коли дитина народжує дитину. Незрілі інфантильні батьки

Фізична готовність організму народжувати не завжди означає психологічну. Якщо тіло вже здатне народжувати, чи варто це одразу робити?..
Сьогодні поговоримо про емоційно незрілих батьків: в чому їх проблема та чим вони токсичні і небезпечні для своїх дітей.
ЗАПИСАТИСЯ НА КОНСУЛЬТАЦІЮ:
✅ Email - [e-mail]
✅ Instagram - victoria_ko...
СОЦ-МЕРЕЖІ:
💜 Instagram - victoria_ko...
🖤 Tik-Tok - vm.tiktok.com/ZMd4pBqqw/
ТАЙМ-КОДИ:
00:00 - вступ
01:06 - потрет незрілої мами
03:26 - стосунки незрілої мами та її дитини
12:16 - інфантильний тато
18:33 - що робити, якщо ви виросли з незрілими батьками
ПІДТРИМКА:
Сподобалося відео?👍🏻 Підтримай мене, щоб отримувати більше якісного україномовного контенту! 🇺🇦
приват-банк 5169 3600 1003 7376
Козак В.В.
ПРО ЩО КАНАЛ:
Ви хочете про це поговорити?.. Відверто і без цензури?
Мене звати Вікторія Козак, і як ви правильно здогадалися - я психолог. А також, гештальт-психотерапевт, арт-психотерапевт і просто українка, яка любить свою державу.
Ціль могу Ютубу - допомогти зробити Ваше життя комфортним, цікавим і щасливим.
У своїх відео я багато жартую. Інколи навіть смішно.
Девіз цього каналу «Не ψ(псі)хуй».
✅ Цікавий факт: слово «психологія» походить від грецької літери ψ (псі), яка означає «душа (психіка)».
Залишайтеся, далі буде ще цікавіше!🔥
#психолог #україна #психологія #психологіяукраїна #путінхуйло

[@user-wn5ls9th2d]

Якби більше людей дивилася такі відео, здається, набагато менше було би помилок та зруйнованих доль! Дякую за відео!!

[@user-pe5ur6ss6s]

Я зібрала інфантильне бінго: ревнощі мами і бабусі щодо мого батька, відсторонення від моїх проблем, перемикання кісток моєму батькові і навантаження в мою десятирічну голову усього лайна, яке між ними відбулося за ці роки... Та й взагалі. Дитяче відношення до грошей. Прагнення бути хорошою. Вимагання схвалення. Не уміння сказати ні... Багато чого було.

[@olehfedoryshyn9770]

Дуже вдячний за випуск. Я сам в терапії близько 3 років. Зараз мені 26, і від батьків мені вдалось переїхати в 21 (фактично мусів себе відірвати від мами крізь сльози, вмовляння і маніпуляції і неймовірно кількість провини). Зараз у мене відчуття ніби мені потрібно було заплатити 20 роками свого життя , щоб нарешті почати жити і відчувати, бо до цього моє життя було дуже самотнім і позбавленим батьківської любові, визнання, гордості, поваги і т.д. Я був змушений відповідати очікуванням талановитої дитини, які сформували мій ідеальний образ сприйняття себе, недосяжний, образ, яким я прагнув бути, бо мені здавалось що ставши "ідеальним" мене нарешті полюблять Моя мама відчувалась мені за сестру, а бабуся довгий час була за маму. Мені пригадуються моменти, коли я уявляв смерть батьків і бабусі, то смерть бабусі відчувалась набагато страшніше і це мене дивувало. До 17 років я жив з батьками і з бабусею. Поки я був немовлям, моя мама колись мені казала , цитую , "був таким хорошим хлопчиком, талановитим, всім на радість" , а потім став замкнутим , бо по-справжньому проявлятись було заборонено, і єдиний спосіб вижити це омертвіти Дуже резонує сказане у відео, бо сам пройшов через періоди щось довести, боротьби з батьками, намагання наставити їх на істинний шлях. Впродовж цього часу було дуже боляче, я постійно натраплявся на їхні колючки знову і знову, реальність їх ранить, і я не хотів приймати те, що мої батьки інфантильні і не здатні мене емоційно підтримати чи банально цікавитись мною. Я щиро співчуваю всім тим, хто виріс з інфантильними батьками, і бажаю вам відгорювати втрату дитинства і батьків , яких ви дуже потребували, але ніколи не мали, звільнити внутрішній простір під любов, самопізнання, і новий досвід. Це болючий шлях, та він необхідний для того, щоб поховати, те що "вже мертве", і на цьому місці зародилось щось нове, наповнене життям.

[@user-ed3jq2yu9g]

Дякую за підбадьорення

[@user-wl3nn2wp6i]

Я до 35 років жила з мамою і думала,що без мене вона загине,бо вона дуже хвора. Я не знала, що таке особисті кордони і емоційна залежність. Я думала що все нормально, навіть тоді, коли моя мама кидалася мене бити, а одного разу - душити, бо в мене була температура,а я зібралася на роботу. Я майже ніколи нікому це не розповідала і носила у собі, що згодом відобразилося на моєму здоров'ї. Пройшло 12 років як моя мама відійшла в іншій світ. У мене двоє діточок і чудовий чуйний чоловік. Я вдячна долі за весь свій досвід і вдячна мамі, бо поряд з нею я навчилася любити і піклуватися. Я бачила,що образи і ненависть зробила з її життя, і я навчилася пробачати. Я прочитала багато книжок і прослухала багато розумних лекцій - тренінгів, щоб зібрати себе і зрозуміти. І тепер я впевнена,що всі випробування даються не для страждання. Це основа для формування особистості, сили, волі, характеру. А бути жертвою обставин, чи не бути - це тільки наш вибір.

[@inga6194]

@@user-wl3nn2wp6i Ні, не тільки НАШ, про те і мова, що така мати не навчить, а зламає всі закладені в вас установки...якшо у вас все так просто -- то чому ваша мати не зробила вибір та залишилася жертвою???

[@user-xh1hj8oz8h]

А я приклад безсердечної доньки під 40, у якої купа проблем і немає змоги фінансово попіклуватися про власних батьків. Росла слухняноою і чемною дівчинкою, але в аспірантурі зламалася...Вчилася на бютжетах, мріяла зробити кар'єру щоб допомагати батькам...Однак знайти себе в котрійсь професії важко...Батьки були обидва інфантильні. У мене з ними немає емоційного зв'язку. Є лише тягар провини і образи на них. От такі пироги...Авторці - спасибі за відео❤

[@user-un9pw2jc4u]

Ви дуже розумна дівчина.Ви прави у тому, що народжувати дітей у віці 18-20 років - це скривдити і своє життя і життя своєї дитини.На своєму прикладі можу підтвердити що все ,про. що ви розповіли у цьому відео дійсно існує у стосунках між дитиною та молодими батьками. Мені зараз 60 років,а виправити зруйновані колись у дитинстві відносини між меою і моєю донькою мені так і не вдалося.Мені дуже прикро,що не всі помилки у житті можна виправити, особливо коли це стосується самих близьких і рідних людей.Тому ,я хочу надати пораду молодим жінкам : ніколи не народжуйте дитину по зальоту, якщо у вас не має бажання бути мамою і вас цікавлять більше інші справи у житті.Це дійсно обернеться катастрофою і для вас , і у майбутньому для вашої дитини.

[@Natali-ya7]

Боже, як це схоже на мою маму)) Я ще в дитинстві просікла, що щось не те у відносинах) Коли мама питала " А може давай поміняємо тата😮?!" І я була мала в шоці) я звідки знаю! Тата люблю, як цого можна його міняти, як уе могло прийти в голову. Ну то таке, і істерики на рівному місці і образи і скандали)) А якщо щось трапляється, то мама нічого не вирішує)) Сміх та й годі! Благо, я як росла, то зрозуміла що треба перші гроші заробляти і знімати житло, бо сама кукухю поїду) А коли знайомі питали чого не живу вдома з батьками, знімати ж накладно, воно ж грошей коштує. , Казала , що моє психічне здоров'я важливіше!

[@user-zm6jv2mc7j]

Мені місяць як 15, я живу з матір'ю в однокімнатній зйомній квартирі. Майже все збігається з перечисленим у відео (особливо про драму, погрози самогубством і жаління на власну долю). Невелика передісторія(?): мама з батьком офіційно не розлучені, тому батько нічого не платить (+безробітній) і місяцями зникає з радарів, єдина причина по якій я знаю що він живий, це тому що бабуся їздить його годувати, сам він живе у двокімнатній квартирі в якій я жила до 11 років, потім мама, я, сестра і кіт з'їхали а батько за всі ці роки нахопився боргів за квартиру на більш ніж 200 тис. гривень. Тож після війни скоріше всього на квартиру накладуть арешт. Зараз сестра живе закордоном з хлопцем, і я жила у них майже рік з початку війни, з однієї сторони мені було там набагато краще ніж вдома, я там жила без мами, а сестра (її мама випадково народила від першого чоловіка в 21, мене в 30 від іншого) жила з батьками мами досить довгий період, поки мама влаштовувала власне життя, тож її характер на неї не так вплинув, і мені з нею було набагато краще. Величезний нюанс був в тому, що сестра без роботи вже роки 2 (змінює професію з логіста на веб дизайнера, і весь час проходить курси), і живе повністю за рахунок хлопця. Тож я жила там не за рахунок сестри, а за рахунок її хлопця, відчувала себе через це жахливо, весь час відчувала себе нахлібнецею, тому при нагоді (та і вже стосунки сестри і хлопця через мене ставали крихкішими) повернулася до мами в Україну, коли я приїхала взимку 2023 і зайшла у квартиру, зайшла в туалет, і мене накрила настільки сильна хвиля паніки та відчаю, що я не знала куди себе діти і ще місяць не відчувала реальність. Коли у нас з мамою закінчився "медовий місяць" стосунків одразу після приїзду, в який вона після розлуки була добріша до мене, все повернулося до того як було до мого від'їзду, навіть стало гірше, я відчувала огиду до власної матері, ненавиділа лягати спати, бо спала з нею на одному дивані, від чого мені в перший раз стало огидно десь в 12-13 років, і через це відчуття огиди я почала ненавидіти себе, злитися на себе, а у моменти відчаю весь час жаліла себе. Влітку цього року, так як у мене канікули, я поїхала на два тижні до сестри у Польщу, і вчора повернулася назад, і мене ніби відкинуло назад у зиму 2023, я вже плачу десь 10 раз за день і не знаю куди дітися, не знаю як поскоріши влаштувати власне життя і чим мені хотілося б заробляти на нього, як втікти кудись подалі від своєї родини, я оточена людьми, але відчуваю себе самотньою як ніколи, поки однолітки їздять по таборам, ведуть соц мережі, радіють життю і спілкуються, в мене не вистачає не соціальних навичок, не енергії на те щоб знайти друзів, на спілкування, на навчання. Я не знаю що мені робити

[@user-zm6jv2mc7j]

пробачте за те, як все жахливо та безладно написано, я все це пишу на емоціях і не знаю як зібрати думки до купи, багато чого не написала

[@galinapanther9003]

Оо моя історія. Я є найстарша дитина в сім'ї. А після мене ще є 3 брати. Я була їм за маму. Дивилась за ними. А ще були двоє двоюрідних за якими також приглядала. Не могла піти бавитися з друзями, бо зразу кричали, щоб йшла додому дивитися за братами. Потім ще й по хазяйству допомагала. Бо мама захворіла. Так тепер в дорослому житті брати до мене йдуть за порадою чи чимось діляться, а не з мамою. А ще довгий час слухала мамині ниття про то як їй фігово жити і як би вона класно жила якби не хтось(там завжди були різні причини чи люди). Потім я в якийсь час різко обрубала от те так зване спілкування з нею.

[@ne_psyhui]

Дякую, що ви поділилися своєю непростою історією. Я думаю, вона багатьом відгукнеться. Я дивуюся і обурююся, коли чую, що мами заставляли свою старшу дитину глядіти молодших. Це просто знущання над ними усіма. У мене завжди питання: "Чи ти вимагаєш від місячного немовляти, щоб він говорив та ходив? Ні, звісно. Бо це асбурд, він на це не здатен. Тоді чого ти вирішила, що 6/10/15-річна дитина може виховувати інших дітей? Вона НЕ ЗДАТНА на це, вона сама ще маленька!" І за вас дуже рада, що ви обрубали токсичне спілкування :)))

[@user-rx2tt3hq6l]

Дуже дякую вам за приклади того, як вона говорить. Будь ласка, завжди так робіть. Я не розумію коли просто пояснюють, потрібні приклади. ДЯКУЮ ❤

[@yelyzavetapiatnychenko2543]

У мене подібна проблема з чоловіком. Він сидів в декреті з дитиною, а я працювала в офісі, мене не було поруч і я не помічала проблеми. Зараз я працюю з дому і трошки офігіла. Мій чоловік веде себе більше як дитина, ніж наша дворічна дитина 🤦🏼‍♀️ донечка, щось просить від нього, аж плаче, а він просто ігнорує її і далі дивиться в телефон. Я кажу, чому ти так робиш, його відповідь: «вона мене вже задовбала». А задовбала вона його просто тому, що хоче грати чи читати, а він просто в телефон дивитися. Якщо я починаю пояснювати, що це маленька людина і з нею так не можна, то відповідь така: «ти ж працюєш? То працюй. А якщо ні, то сама розбирайся.»

[@inga6194]

То дайте йому доброго "ЛЕЩА", він ЩО зовсім офігів? Чі закрийте його на балконі із тім телефоном.

[@margaritamorya8025]

Співчуваю дуже, звучить дуже важко(

[@intfightersstudio]

Особливо неприємним життя з інфантильною мамою стає коли років в 12, коли ти переходиш в середню школу і починаєш перші спроби будувати своє власне соціальне життя, то стикаєшся з моторошним фактом того що в тебе під боком не доросла жінка, яка поблажливо пат-патає по голові і говорить "ох, юність, які пристрасті, я вже й забула яке тяжке життя підлітків", а ще одна так ж драматична п'ятикласниця з мінливим як погода в травні настроем - оті самі розірвані зошити, сміх та сльози, показові істрики "ти сама маєш знати в чому винна!" та звинувачення в невдачах в стосунках, і ти маєш дбати не лише про власну душевну рівновагу, а ще й про неї

[@mariak7377]

Як же я вдячна вам за вашу роботу і я неймовірно рада, що натрапила на ваше відео! Аж волоски дибки стають коли ви описуєте мене в своїх прикладах, і як важко це було мені усвідомити, бо коли для тебе це життя, тобі важко орієнтуватися що правильно а що явно шось деструктивне. Дуже подобається манера подачі, багато інформації, відсутність води, і те що ви ругаєтесь мені теж дуже подобається, я якщо що вчителькою працювала, тож розумію про такт і виховання, але тут доречно все, бажаю успіхів каналу ❤

[@whatisgoingon8934]

Мені конче потрібне відео під назвою: "не інфантильні батьки", бо колись я теж планую стати мамою і багато з відео мені не все видавалось негативним, тому я б хотіла знати як поводитиме себе "нормальна мама" із дитиною

[@whatisgoingon8934]

Я вирішила конкретизувати, розповім на прикладі Кості Трембовецького і його матері, бо він багато ділиться своїм досвідом, зокрема сімейним як в подкастах так і в інтерв'ю, ще й приклад дуже показний. Його по більшій мірі ростила матір (не пригадую чи через розлучення, чи батько просто не був активним) і вона зазвичай замовчувала свої в фінансові проблеми й навіть коли грошей було обмаль вона всерівно давала їх сину коли той просив, і одного разу він застав її повішаною. Він думав, що якби вона не тримала все в собі, то він би підтримав і все б не закінчилось так. Для мене цей героїзм теж був би занадто і я думаю важливо ділитись проблемами які насправді дитина може зменшити, хоча б своїми витратами

[@user-mn1wu7wy1f]

Дуже дякую за таку корисну інформацію! Окремо дякую за прекрасну рідну українську мову! Багато схожого я почула про свою маму і маму чоловіка (мою свекруху). Нас з чоловіком народили діти.. Зараз в нас самих є наші власні діти. І в мене прекрасні стосунки з нашими дітьми, а чоловік з ними конфліктує весь час. Він для них емоційно як старший брат. І це дуже важко, бо я маю розрулювати конфлікти між дорослим чоловіком і 3х-4х річними дітьми. Чоловік щиро ображається на дітей. Як це виправити?

[@olenayershova5406]

Ух! Класний психолог! Мені б таку 10-15 років тому.

[@irena_khmiletska]

У мене склались всі палички після цього відео. Справді багато відчуття провини перед мамою, я була психологом для неї, намагалась їй допомогти розібратись у її стосунках з татом,вона розповідала мені як важко було з батьком, про його насильство над нею, в т.ч. і сексуальне, а одного разу я її рятувала, коли тато її бив на кухні та це спричинило травму мені😢 Коли я поїхала з дому в 16 років, щоб вчитись в медичному, у мене було відчуття провини, як я її саму залишу…І зараз справді згадую, що ми були більше як подружки, аніж справді мама-донька. У мене досі багато почуття провини, над яким працюю вже багато років з психологом. І , відчуваю, що вже прожила декілька життів, рятуючи маму і тата від їхньої ж незрілості… Та не хочу дітей, бо вже побула мамою для мами. На жаль , мама нещодавно загинула від ускладнення після сепарації. Вона все ж намагалась налагодити стосунки зі мною. Незважаючи на свою незрілість та нереалізованість. А може це все ще мої ілюзії…

[@intfightersstudio]

Досить сумно коли в усіх перелічених пунктах впізнаєш свою маму, і в парі пунктів також тата, хоча він хоча б старався бути дорослим та серйозним, памятаю як я була маленькою він, ще дуже молодий тоді, зітхав та повторював "так, я дорослий, відповідальний, зараз розберуся з цією чортівнею сам на сам"

[@mykhailokozak9753]

як і завжди, не проста тема для усвідомлення)) дякую, за розкриття проблематики)) дуже цікаво і розвиваюче)) ..... аааАААаааААААаааАААа, почався процес маштабних переусвідомлень)) ух.... мозок кайфує, емоції переповнюють)))

[@ne_psyhui]

😘

[@user-vd6yk3in2b]

Практично все про моє дитинство.....і те, що я намагаюся змінювати зі своєю дитиною вже 14 років, змушена зменшити спілкування з батьками, бо впливали на виховання моєї дитини, типу я ще мала тупа (35 років мені вже) і тому ні на що не здатна....в результаті, постійно змушена перевиховувати свою дитину після канікул у батьків....бо там лише негатив на мене, яка я погана, без досягнень, і це впливає на мої стосунки з сином.... Хоча, те з чим я стикалась за життя, то можу сказати, що ви розповідаєте про 90% людей віком на зараз 60-75 років, і 50% їхніх дітей віком на зараз 30-45 років.... Тому це і совдеп вплинув сильно також....все своє життя, з років 8, чую одне і те ж "діти повинні допомагати батькам"😅😅😅 наче батьки ще з молодості вже якісь "інваліди"....

[@mykhailokozak9753]

дуже люблю закінчкння цих відео, найтепліші і найпідримуючі слова))) тепло і любов, дякую)

[@ne_psyhui]

❤

[@irynasemenchuk4707]

Круто!Дякую за цікавий і корисний матеріал!

[@Vicky.Rudenko]

На моменті про почуття провини дитини перед матір’ю стало дуже боляче(.

[@ne_psyhui]

так, це може бути дуже непросто :(

[@Vicky.Rudenko]

@@ne_psyhui Терапія чекає мене:).

[@MsKirsana]

Героям Слава. Підписка з першого відео! Радію з того, що у KZbin з'явився якісний україномовний психологічний контент.

[@user-id6lc3di7u]

І в мене підписка з першого відео!!

[@SikoloRala88]

І у мене.

[@ostyslav]

Починаю слухати, дякую!

[@Ann-yy8dr]

Я багато років намагалася отримати від мами якусь підтримку, співчуття, а вона говорила не звертай увагу, ось вітер віє і ми на нього не ображаємося. Сама мати годинами могла розповідати про проблеми на роботі, про те який мій батько козел і я усе терпіла та по суті була її психологом

[@user-pg6mn2kz6z]

Дякую за таке цікаве відео.В деяких моментах впізнавала себе!Тому хочу вибачитися перед своєю донечкою.Дякую,що ти виросла такою чудовою людиною і ми з татом не зламали тебе.Люблю тебе і пишаюся тобою ❤

[@olenaandrosiuk1531]

Нє нє тепер пізно вибачатися. Треба шось більше ніж вибачення.

[@user-rh3jy7ib3g]

Звалила від інфантильної матері аж в іншу країну. Тепер ще треба зрозуміти, що з цією сепарацією робити і як жити самостійно. Такого досвіду у мене, ще не було, хоча мені уже 36 років.

[@inga6194]

Тепер будете їі годувати через вестерн-юнион, чи через щось друге -- в мене такаж ситуація...

[@user-rh3jy7ib3g]

@@inga6194 поки що ні, її тато годує, але з мене посилки-подарунки.

[@Nitakki_]

Досі не хочеться вірити, що мати яка народила мене в 31, досі інфантильна... Але звісно як дитині, мені хочеться виправдати це тим що її мама так само інфантильна, а прикладу нормального батька в нас усіх не було. Однак зараз ми живемо з її мамою, і конфлікт поколінь мене вбиває, ще й інфантильність, хотілось би щоб бабця швидше померла, і це якось отрезвіло маму, або хоча б дало мені більшу свободу коли в неї буде ступор. Хоча я розумію що тоді вона мене не зможе відпустити. Я ледь вирвався в гуртожиток, лише на місяць, і я настільки звик до хорошого ставлення, що одразу на все літо з'їхав від мами, і так, постійні дзвінки, типу "як ти там?", але насправді контекст щоб я приїхав і вона скучила. З часом забуваєш чому саме з'їхав, і звісно я приїхав, і буквально через день їхав від них😃 Вона навіть підтримати не може, я типу плачу, вона приходе, заспокоює, І В ТУ Ж СЕКУНДУ ОБЕЗЦІНЮЄ І ПОЧИНАЄ РОЗПОВІДАТИ СВОЄ. Йоу, я маю депресію, і це п***ець як тяжко виховувати їх, бо вони реально як діти, ніби вони слухають, як діти нейтрально це сприймають, і все, і забули, і знову агресія на деякі теми, не розуміючи...вони занадто "гігієнічні" батьки, так, водять до психологів і так далі, але роблять все, щоб я почувався гірше, знаючи наслідки. Жесть.

[@antimczenko]

гірше за оце може бути тільки подвійна доза (мати та бабуся). всім бажаю якісного терапевта на життєвому шляху

[@user-tc1ez9ym3z]

Дякую❤

[@svitlanafedorenko5466]

Дуже дякую❤❤❤

[@lasmakronberga6413]

Thank You dear Victoria! ❤️

[@veraloboda6864]

Ви точно описали моє дитинство. Особливо розірвані зошити)

[@olhatyshchenko1070]

Дякую, корисно і цікаво ❤

[@Nitakki_]

В мене мама і бабця з якими я живу, обоє інфантильні( вже писав), і не дивлячись на це, вони обоє гіперопікають. Чуючи історії що інші ще в 10 почали заробляти і купляти мамусі подарунки, я почав почувати провину за те що боюсь дорослого життя і тим більше роботи... І таким чином і я не можу розібратися з документами, і вона намагається відмовити мене, і нав'язати інші "її більш потрібні" справи, пбо просто відстроковувати, що мені необхідно влаштовувати істерики, лиш би вони захотіли мене заткнути і зробити це.

[@user-hb6ut5zp8o]

Так багато дізналася😊 цікаво було

[@user-er1ri1cx1w]

❤ дякую

[@user-ed3jq2yu9g]

Дякую. Давно не було від вас відео. Дуже чекала😘

[@user-hj8yq4gg1i]

Дякую за відео, все зрозуміло і прекрасні приклади. Цікаво було послухати

[@user-rv9se9sq3h]

Я забула вже, але здається я колись давно просила такий випуск, дуже дякую, можливо шось нове винесу з відео

[@user-qg9ld3yb4z]

У моєму досвіді моя мама (уже покійна) була і інфантильною, і нарцистичною одночасно. Заборони, обмеження у прийнятті самостійних рішень, нав'язування своїх цінностей, зокрема релігії, а точніше російського православія; постійне жаління на хворобливість, що викликало почуття обов'язку перед нею. Так це все було і, я догоджав їй. Але тепер, після її смерті, почуваю себе ошуканим. Її образ викликає більше відчуття гніву.

[@user-kh2sl9ju1q]

Дякую за тему. Хотілося би розширити її. В мене були інфантильні батьки. Відчуваю, що сама частково стала інфантильною. Не навчилася вирішувати багато питань в зовнішньому світі. Як цьому навчитися, якщо тобі за п'ятдесят?

[@funny_octopus]

Не відео, а флешбеки в дитинство😅 Моя мати завжди вивалювала мені проблеми на роботі і в стосунках і реально слідувала моїм порадам (дитина 8-12 років). І завжди я була винна у всіх проблемах

[@user-xn8sy4um9w]

В моєї подруги дитинства мама її ігнорувала. Навіть мене ігнорувала коли я сама пішла за неї просити, щоб ми з подругою пішли на майданчик гратися. Я була в шоці м'яко кажучи 🤯😅

[@user-ey3ex2lo9v]

Дякую за цікаву інформацію! Як навчитись бути не інфантильною мамою? Як самій подорослішати?

[@ne_psyhui]

Дякую Вам! :) Спробуйте поруздумувати над тим хто такі дорослі люди, які є якості та характеристики зрілості. Також, найголовніша порада - приймате будь-які рішення самостійно. Інколи, буває страшно це роботи. Старайтеся вирішувати все для себе самостійно: яку їжу істи, який одяг купувати, з ким дружити, де працювати, куди їхати і т.д. Пробуйте формувати власну думку та відстоюйте її. Це має допомогти вам взрощувати самостійність, незалежність, самодостатність та зрілість :)

[@olhadidukh7497]

Можливо, це я

[@user-lt9oq6yr4i]

Все відео казала жиза

[@user-kq1bb6dc9w]

як можно розказувати про те, чого не має - в саме серденько)

[@wldy5022]

💙💛

[@user-gr2ke2mn9u]

Відчуття, наче ви приклади зчітуєте з хроніки акаші, настільки біографічно влучно

[@liliiamalakhova6660]

А буває поєднання нарцисичної і інфантильної матері?

[@galinapanther9003]

Дякую за відео❤. Підкажіть будь ласка де ви навчалися? Це державний чи приватний заклад. Десь бачила, що ви колись відповідали, але забула де.

[@ne_psyhui]

Дякую вам:) Освіта психотерапевта - український гештальт-інститут ВОППГП Вища психологічна освіта (магістр) - університет сучасних знань. Освіта арт-терапевта - організація арт-терапії від Олени Тараріної

[@ne_psyhui]

все приватне

[@galinapanther9003]

@@ne_psyhui дякую за відповідь 💞🥰

[@BlueNight25]

Омг, виявляється в мене тато інфантильний 😂😂. Типу на нього можна покластися , він чудова людина(в нас стереотипна сімʼя де чоловік головний здобувач, а мати домогосподарка) але при цьому любить гратися в ігри , коли я була маленька в нього було купа роботів і машинок, які мені не можна було чипати, тільки він їми грався. Якщо він на мене ображався, то жалувався мамі і мене ігнорував деякий час 😂 Але я б сказала , що це з часом пройшло, інфантильність зникла 🤔🤔. Але мама все ще постійно каже , що в неї не 2 дитини , а три 😂

[@aleksandravovchenko4469]

Жиза :(

[@1petitrenardeau89]

Дещо (в м'якій формі) нагадує мою маму.

[@zvirb]

Всеросійське роз'єднання "Рабство" свідомо прагне, щоби українські батьки були інфантильні.

[@user-bs1xg6bj6i]

На 7-мій хв я закричав ,Я МАЛЕНЬКИЙ ГВИНТІК!!!

[@L_u_c_h_i_a3579]

А бувають батьки-холерики?

[@SnizhanaIvanova]

Якась сумбурно Ви все описуєте, все разом в один вінегрет.. Відчувається, що Ви в більшій мірі просто вигадуєте ці історії, а не базуєтесь на якихось джерелах. І це, як на мене, не дуже ок.

[@inga6194]

А як на мене -- то ви самі інфантильна людина...вже і ОБРАЗИЛИСЬ...і які вам джерела щє потрібні, якшо вам приводять факти...

[@SnizhanaIvanova]

@@inga6194 🤣🤣🤣

[@veraloboda6864]

Вам дуже пощастило, якщо у вашому баченні це дурня,. Я ж почула розповідь про своє життя в найменших подробицях. Все зійшлось, і про зошити, і про " не звертай уваги", і про істерики, мовчанки, і про змагання батька з сином , моїм братом, і т.д. Зараз мені 50, моїм батькам по 73, а в мене враження, що я їхня мама, а вони мої діти.

[@antimczenko]

вони шось настільки вигадані, шо один в один моя маманя з бабусею

[@naturesounds8545]

А без матів що не можна було? Пропадає повага і довіра до такого спеціаліста,котрий в відео дозволяє собі такі мати . Вуха ріже.неприємно слухати.

[@Vermilionaspid]

А ви такі святі,не матюкаютесь

[@user-hz1pr8qu6b]

​@@Vermilionaspidми не святі,але ж і не психологи і не медійні особи

[@user-mj6ws5gy8g]

Схильна до зайвої ваги психологиня не викликає довіри. Тим паче коли каже несенітниці.

[@swqwjj-zs6og]

от і знайшлася інфантильна мамочка

[@user-mj6ws5gy8g]

@@swqwjj-zs6og ну по перше , я самостійно живу з 18 років і ніколи не від кого не залежала апріорі , як фізично , матеріально так і психологічно , тому йдіть зі своїми ярликами слідом за кораблями.

[@antimczenko]

@@user-mj6ws5gy8g незалежність, здобута за рахунок постійного переламування себе та уникання емоційних криз варта приблизного ніфіга. самотні, емоційно фрустровані люди, з лютою образою на усіх, хто не такий. по справжньому розвинена людина до коментів про зовнішність ніколи не опуститься, не говорячи вже про те, що базувати довіру до людини на зовнішності - це лютий іспанський сором. в мене моя маманя так людей міряє, і, сюрприз, відос як раз про неї. це погані для вас новини... хороші новини в тому, що це лагодиться терапією. моя маманя не вивезла. у вас може вийти, якщо трошки перестати вимахуватись, і визнати проблемки. бо, повторюся, базувати довіру до людину на зовнішності - це прям жирнющий індикатор того, що ви свої проблеми не вирішили, а просто законопатили, та "здолали".

[@oliv8949]

Прикро, що мову портить пані матом.😢