Наталя Яковенко про Підручник з історії України

Лекція 7 квітня в Одеському Вільному Університеті
Лектор: НАТАЛЯ ЯКОВЕНКО (Київ) -- історик, професор, завідуюча кафедрою Національного університету «Києво-Могилянська академія», провідний науковий співробітник НАН України.
Тема: КОНЦЕПЦІЯ НОВОГО ПІДРУЧНИКА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

[@blackandwhiteHelen]

Мрію прочитати всі книжки пані Наталії! Здоров'я їй і сил!

[@DNVW-jm6ic]

Дуже цікаво, дякую!

[@aliaksiejhudovic511]

Пішу зь Беларусі. Прашу прабачэньня, хоць праз гэта напэўна нельга загладзіць нашую віну перад Украінай (прынамсі віну нашай дзяржавы). Тэма відэа актуальная гэтаксама для кожнай іншай краіны, у тым ліку для Беларусі. Увогуле немінучая міталягізація / канцэптуалізацыя жыцьця (у дадзеным выпадку - канструяваньне гісторыі дзеля пэўных палітычных альбо выхавальных мэтаў) - гэта, на маю думку, больш шырокая праблема: філасофская, сацыяльная альбо нават псіхалягічная ці духовая. Немінучая - таму, што напэўна чалавек успрымае сьвет шмат у чым праз пэўныя разумовыя (у тым ліку ідэалягічныя) канструкцыі. Праблема - таму, што паўстае маральны выбар паміж праўдай і няпраўдай / паўпраўдай: ці апраўдана перакручваць / падносіць ў сэлектыўным сьвятле / спрашчаць мінулае дзеля канструяваньня сучаснасьці й будучыні. То бок дзеля практычных мэтаў, павязаных зь дзяржаўнымі й нацыянальнымі інтарэсамі. Да падобных разважаньняў я прыйшоў праз кнігу “Рэканструкцыя нацый: Польшча, Украіна, Літва і Беларусь 1569-1999”, якую пачаў чытаць. Што тычыцца асабіста мяне, то я вызначыўся (можна сказаць, што даўно): па-магчымасьці глядзець гістарычнай праўдзе (пра якую дазнаюся) ў вочы, а потым ужо ўбудоўваць яе ва ўласную карціну сьвету, перагледжваючы альбо не, свае погляды на пэўныя рэчы (напр. на абгрунтаванасьць дзяржаўнага й нацыянальнага суверэнітэту Беларусі). Але што тычыцца грамадзтва - ня ведаю (праз сваю некампэтэнтнасьць у гэтым, а таксама праз тое, што я не грамадзкі деяч, а далёкі ад гэтага чалавек) як можна разьвязаць гэтую праблему. Але думаю, што варта спрабаваць займацца яе развязваньнем. Дзякую за відэа, напэўна ячшэ буду яго пераслухоўваць. P.S. Хутчэй за ўсё ў Беларусі нельга нават уявіць падобнае публічнае абмеркаваньне, прынамсі зараз (магчыма ўдзельнікаў арыштавалі б, магчыма нават да того, як яны сабраліся б разам). Бо мае быць толькі “лінія партыі” (прынамсі ў тым што тычыцца грамадзкіх навук), як я разумею. На прыклад, экстрэмісцкай прызнаная кніга “Беларуская нацыянальная ідэя”, заснаваная на 85-ці інтэрв’ю з апазіцыйнымі лідэрамі меркаваньняў. P.S.S. Жадаю ўкраінцам, каб усё было добра.

[@rbodnaruk2003]

Дуже академiчний дoклад.

[@user-cs7yd8gk6n]

академічна доповідь

[@iyalovecky]

Сам по собі цей факт не робить позицію висвітлену в цій доповіді привабливішою.

[@V.Poltorak]

Шановні дописувачі, прошу не переходити межі цивілізованої дискусії. Залишаю ті повідомлення, які не носять яскраво емоційного забарвлення та збурюють до спільної розмови, а не до банальної сварки. Що конкретно не подобається в такому підручнику з історії України, в якому стрижнем є саме українська історія? Уважно прослухавши лекцію Ви помітите, що сама пані Яковенко (уродженка Кіровоградщини) воліє поділяти на академічну науку (досліджує), іедологічну маніпулятивну технологію та педагогічну.

[@hec9869]

Уважно прослухавши лекцію Ви помітите, що сама пані Яковенко (уродженка Кіровоградщини) воліє поділяти на академічну науку (досліджує), іедологічну маніпулятивну технологію та педагогічну. Уважно прослухавши лекцію Я услышал прямо противоположное - академическая наука для ученых, а педагогическая - для манипуляции детским сознанием в идеологических и политических целях.

[@lisafajna9291]

Прикро, такий потужний розум Великого історика не бачив перспектив України, як національної держави ще 11 років тому. І не бачив, що те «розʼєднання» насаджувалися системно і штучно імперцем, який вже тоді готувався нас проковтнути.

[@iyalovecky]

Довід крові це дурня, важливий дух!

[@iyalovecky]

На 30-31 хв я зрозумів чому ця пані каже, що підоучник це не опис правди. Вона прямо каже, що треба вишукувати приклади того, що треба укладачам.

[@iyalovecky]

Пишатись тим, що ми самі породили Франкенштейна? А чи не підштовхне це до пдобних чинів у новому часі?

[@volohatuy]

робити заздалегідь визначені висновки, зберігаючи при цьому ілюзію критичності і неупередженості.

[@iyalovecky]

Етнічної нації вже не вийде? Що ж тоді робити нашим діаспорам, вони мають вмерти, влитись в інші нації?

[@iyalovecky]

Ну, добре, а приклад політичної нації назвати можеш? Де вона відбулась?

[@Daha-bracha]

приїхали, вона ж казала... Франція, Італія, USA

[@iyalovecky]

@@Daha-bracha Почнемо з Франції. Там живе купа вихідців з Африки, яким французькі цінності чужі і навіть ворожі. "Корінні" ж французи вимирають природнім шляхом через ненароджуваність. Це по-вашому відбулась?

[@volohatuy]

історія (як і всі гуманітарні дисципліни) не є наукою у строгому розумінні. її неможливо побудувати винятково на критичних засадах. насправді, те що пропонує Яковенко, це теж ідеологія - просто з іншими акцентами. крім того, якщо сучасні підручники історії апріорі не можуть претендувати на істинність, то підручник Яковенко буде набагато підступнішою маніпуляцією, оскільки шляхом тенденційного підбору фактів, цей нібито позбавлений авторської точки зору твір, стимулюватиме учня

[@user-cs7yd8gk6n]

Та Ви шо? Яковенко навпаки стимулює людину до самостійного осмислення цих фактів, до самостійного пошуку інших фактів, стимулює думати а не зубрити дати. На відміну від шкільної програми, там де пропаганди 95%, Яковенко подає архівні посилання на ці, як Ви кажете, "вибіркові факти", отримавши які, Ви можете їх перевірити, звернувшись до відповідної архівної установи.

[@iyalovecky]

@@user-cs7yd8gk6n І саме тому треба оповісти історії про Рим, Краків і Київ? Чому не про Рим, Київ і Пекін/Делі/Каїр/Теночитлан/тощо? Це б дало дитині ширший погляд на світ. Але ж ні, вони лиже дупу полякам.

[@jaroslavsjab1916]

Основна ідея - держава не є цінністю. Українець був успішним і в Речі Посполитій, Російській імперії і може бути успішним в Російській Федерації. Вчитися дітей по цьому підручнику , потім виникне запитання ,а що ми робимо в окопах ... коли ми можемо бути успішними в РФ.

[@iyalovecky]

Українець може бути успішним в цих країнах, але він ьам не може бути успішним українцнм. Та й бути успішним у купі лайна - росії, то не велика принада.

[@repidx6040]

Ну так це правда.

[@hec9869]

6. Основными признаками паранойи считаются проявления: • Навязчивых идей преследования; • Галлюцинаций (в основном слуховых); • Снижения умственной активности; • Повышенной подозрительности и враждебности; • Невозможности объективного восприятия критики; • Чрезмерной тревожности, страха; • Болезненной обидчивости; • Мании величия; Синонимы к слову ПАРАНОЙЯ: психоз, сумасшествие, помешательство, умопомешательство, ипохондрия... Параноические личности - это люди особого склада, своенравные, неоткровенные, лишенные чувства юмора, капризные, раздражительные, с односторонними, но стойкими аффектами, берущими верх над логикой и рассудком. Для них характерны повышенная активность, нередко сочетающаяся с приподнятым настроением, чрезмерная аккуратность, добросовестность и нетерпимость к несправедливости. Как правило, они ригидны, склонны к «застреванию», фиксации на определенных представлениях и идеях, чему в значительной степени способствует большая эмоциональная напряженность значимых для них переживаний. Их отличают узость кругозора, односторонность и ограниченность интересов. Они не ставят перед собой больших задач, зато объективно малозначимые проблемы могут заслонить для них весь мир. Суждения их незрелы, чересчур прямолинейны, крайне конкретны, примитивны и не всегда последовательны. С. А. Суханов (1912), относивший таких лиц к группе «логопатов», подчеркивает характерную для них с юношеских лет склонность к резонерству и изъянам мышления в виде обилия односторонних и логически неправильных (паралогических) умозаключений. Параноических психопатов отличают повышенное самомнение, обостренное чувство собственного достоинства, сочетающееся со «сверхчувствительностью» к неудачам, к негативной оценке со стороны окружающих. Особый смысл и значение для параноика приобретает все, что так или иначе связано с его собственной личностью, затрагивает его интересы. К явлениям вне сферы «притяжения» своего «Я» они глубоко безразличны, попросту исключая их из области активного внимания. «Все, что не имеет близкого отношения к его «Я», кажется параноику мало заслуживающим внимания» П. Б. Ганнушкин (1964). Параноидные личности склонны к патологической ревности, насилию, религиозному и политическому радикализму, фанатизму и кверулянтству. Чем может быть привлекательна параноидная личность? Во первых они кажутся очень уверенными в себе. Бескомпромиссность и логичность взглядов параноидного психопата подкупает, пока не касается лично вас. Во вторых параноидный психопат кажется "сильной личностью". Кажется, что такой не спасует перед жизненными трудностями. На деле еще как спасует и обвинив вас в предательстве выжмет из вас все. В третьих параноидный психопат кажется очень надежным и нравственно непогрешимым. Это привлекает, пока его нравственные требования не обернуться проверкой вашей нравственности. Параноидный психопат кажется реалистом. Он живёт в мире, где сочувствие, эмоции, доверие, свобода воспринимаются как хитрый ход или признак слабости. . Вам не простят ни одной оплошности, а если вы их не сделаете, параноик их вам придумает. С параноиком бесполезно доказывать, что вы не верблюд, только еще больше докажете обратное. Жизнь с параноидным психопатом это подготовка к восхождению на алтарь его иезуитски расчетливой, садистически изощренной мести за невыносимое чувство страха и несправедливости, которым он в глубине души страдает с самого рождения.

[@iyalovecky]

Я вірю, що Ізраїль стане мононаціональним. Так шо, не ....

[@augustapoli7380]

Як лектор такого рівня може мати слово-паразити"Значит...значить"!

[@aleksandrgaisonok2139]

Да, очень режет ушко

[@marekkuc9281]

Річ посполита була українською державою з українською шляхтою. Князівство руськолитовське було українською державою. А бабок і дідок (істориків) на мізерну пенсію (що заробили).