«Обереги пам'яті». Костянтин Тищенко про Хведора Вовка, басків та печенігів (канал «Культура», 2012)

Професор Костянтин Миколайович Тищенко розповідає про такого українського корифея антропології та етнографії, як Хведір Вовк (Федір Вовк), його дослідження унікального народу - басків, а також про власний досвід спілкування із басками.
Простежені численні паралелі між історією басків та українців, їхніми етномовними контактами з іншими народами та культурними викликами, що вони стояли й стоять перед обома народами.
Численні історичні та культурознавчі екскурси та коментарі, яскравий опис особливостей баскійської мови роблять цю науково-популярну передачу надзвичайно захопливою.
Ви можете ознайомитися із результатами багаторічних досліджень К.М. Тищенка, придбавши одну з підсумкових книг останніх років:
• Тищенко К.М. Долітописна мовна історія українців. - К.: Посвіт, 2016. - 752 с.
• Тищенко К.М. Іншомовна історія українців: 2300 запозичених реалій античності й середньовіччя у мові, топонімах і прізвищах. - Київ ; Броди : Просвіта, 2018. - 815 с.
• Тищенко К.М. 42 епохи українських мовних контактів: енциклопедія 3000 запозичених реалій античності й середньовіччя у мові, прізвищах і топонімах. - К.: Просвіта, 2020. - 912 с.
(детальний опис кожної з них наявний у Вікіпедії)
З питань придбання книг видавництва «Просвіта» (Броди) звертайтеся за електронною адресою: [e-mail]
Також відкритому доступі є значна частина статей науковця.
Ті з них, що, на мою думку, є найцікавішими для пересічного глядача, наведено у закріпленому коментарі.
Часовкази:
00:00 - Заставка передачі
00:14 - Стаття «Біля моря - між басками» та подорожі до Басконії
2:11 - Тема випуску
2:18 - Про Хв. Вовка
04:48 - Праця «Студії з української етнографії та антропології»
06:41 - Випуск про басків у «Пам'ятках України»
08:41 - Цитата зі статті з коментарем
10:00 - Долі українців в Басконії
11:06 - Воли в басків та в українців
11:37 - Стосунки басків із камінням: спадщина палеоліту
13:41 - Генетичний контекст басків: резус-фактор, контраст із рештою людства
16:17 - Замкненість, ізольованість басків. «Бути баском - почесно»
18:00 - Давні мовні контакти басків. Запозичення
19:05 - Чужина - Wukrajina - Україна
19:49 - акад. О. Пріцака про Київську Русь
20:30 - Асиміляція Степу в етногенезі українців
21:03 - Пачинакія та Русь: контраст масштабів
22:27 - св. Бруно Кверфуртський та кн. Володимир.
23:46 - Кордон Русі. Столиця Пачинакії
25:58 - Доля печенігів. Драма степів
27:23 - Про ізольованість мов. Приказка про кицьку
28:28 - Баски та грузини: спорідненість мов
31:20 - Жахи баскійської мови: занадто навіть для самих басків
35:23 - Баски схожі на грузин: історія з життя
37:06 - акад. Н.Я. Марр та баскологія
37:28 - Модерна культура басків. Початок
37:56 - Баскійська пісня
38:32 - Модерна культура басків. Продовження
39:10 - Традиційний баскійський будинок
39:40 - Мовні репресії в Іспанії Франко
40:40 - Всі баски - аристократи.
41:28 - Відновлення Басконії по падінню режиму Франко. Уроки для інших народів
42:28 - Вектор української мовної політики з р. 1992
43:11 - Баскійське радіо: цілодобова трансляція живого діалектного мовлення
44:06 - Академія Басконії
44:26 - Баскійська освіта та баскійський капитал
45:11 - Баскомовна (підпільна) освіта за часів диктатури Франко
47:01 - Сучасний стан баскійської мови
47:22 - Баскійська пісня
48:01 - Автономія, Вікіпедія, державний статус
49:00 - Власний досвід перебування в Іспанії
49:45 - Баскійська мова - загальнолюдська спадщина. Живий релікт палеоліту
51:22 - Європейські дослідники баскійської мови. Діяльність Бонапарта
52:07 - Відгук баскського журналіста про Лінгвістичний музей
52:31 - Інтерв'ю баскійською та референдум про незалежність України
53:19 - Титри
Профіль дослідника на сайті Google Scholar (доступ до завантаження статтей):
scholar.google.com.ua/citatio...
Сторінка з деякими працями автора на сайті електронної бібліотеки Чтиво:
chtyvo.org.ua/authors/Tyschen...
#КНУ #мова #Тищенко #Вовк #українська #українськамова #мовознавство #київськарусь #русь #печеніги #пачинакія #баски #країнабасків #антропологія #етнографія #палеоліт #каміння #спорт #традиції #етно #басконія #іспанія #франко #репресії #мовніутиски #мовнаполітика #культура #модерн #мистецтво #незалежність #музей
ДТРК "Культура", 2012

[@Iii-mf6ki]

Таких людей треба називати Героями , а не політиків і бізнесменів ! Низький уклін професору за його працю !

[@liubomirk8775]

«Украінцем бути почесно»- геніально пророчі слова … неймовірно , що ця Велика Людина зробила для Істинноі Історіі Украіни !!!

[@natashareutska4968]

Як приємно почути знайомий голос Костянтина Миколайовича. Він єдиний лектор, який на початку 80х читав лекції УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ з мовознавства студентам факультету романо-германських мов КДУ імені Т.Г.Шевченка. Він дійсно протистояв системі. Я пам'ятаю, як професор Тищенко спонукав російськомовних студентів до вивчення саме української мови, адже конспектувати його лекції приходилось українською!) Дякую за поширення його лекцій.

[@user-nf6ob7tb1x]

В 87 коли мав доповідь українською на всеукраїнській конференції студентів. В президії щелепи повідвисали. Науковий керівник закінчив вузи в Відні і Одесі.

[@user-ys6jy4xp8q]

Проучилась у Константина Николаевича 5 лет на РГФ с 82 года- ни разу ни практику языка, ни языкознание он не читал по-украински

[@olenatrot3941]

Бажаю поширенню всіх відео з Костянтином Тищенком. Це має знати кожен українець. МОВА - це більше, ніж важливо. Не дарма р*сія роками насаджувала свою штучну мову та забороняла нам розмовляти нашою рідною.

[@Oleksa-Derevianchenko]

Як казали давні, "мова визначає народ" та "чия мова, того й земля". Щодо останнього спостереження людству більш менш вдалося дати раду, хоча, як бачимо, окремі релікти розрослися на 1/7 суші. Мова, крім своєї етнічної цінності, до того ж є величезним історичним документом - останні дві великі книги (2018-го та 2020-го років) це наочно демонструють. А от російська мова все ж таки не штучна. Діалекти її, так само як і в інших слов'янських мов, тягнуться від праслов'янської доби. Літературна нормативна мова є вигаданою в усіх, принаймні, в усіх слов'янських, мовах. Звісно, це в жодний спосіб не виправдовує москалів, котрі своїми діями призвели до згасання численних мов, вчиняють дотепер утиски ще на купу й не дали розвинутися в повноцінну мову діалектам новгородської республіки.

[@user-nf6ob7tb1x]

​@@Oleksa-Derevianchenko краще не читав би. Першою думкою було відписатися. Але професор Тищенко не "дозволив" До 17 ст офіційною мовою московитів була уйгуриця. *Михайло* Ломоносов після навчання в Києво-Могилянській академії на основі плагіту праць Смотринських "Основи граматики слов'янських мов" витворив абщепАнятний 👅 *есперанто рабів* для спілкування в *солянці-тюрмі* 230 фіно-туранських народів паРаші зрусифікованих в 18 -20ст. Слов'янського на Московії Новгордщина, захоплені землі Білорусії і України та колонізовані українцями землі Сірий, Зелений Клин. Ну і період СОВКА. По факту на паРаші немає діалектів абщепАнятного 👅, є його суржики з залишками асимільованих народів.

[@sacredsunofukraine]

@@user-nf6ob7tb1x вітаю Вас. Я шукаю за доказами про негативний вплив вживання двомови- язика та мови, на мозок. Можливо ви маєте якісь посилання на лекції чи документи. Дякую.

[@sacredsunofukraine]

@@Oleksa-Derevianchenko вітаю Вас. Можливо ви знаєте де прочитати про негативний вплив двомови( до прикладу на телебаченні - язик та мова) на мозок людини. Дякую. Пам’ятаю, що слухала лекцію про це, жінка- професорка читала.

[@Oleksa-Derevianchenko]

​@@sacredsunofukraineякраз сьогодні дивився лекцію поважної людини, мовознавця та перекладача Остапа Українця на тему двомовності. Матеріали досліджень активності мозку там є. Посилання: kzbin.info/www/bejne/Y6GyqZuchK2Dg6c А от конкретно про *негативні* впливи двомовності я матеріалів не пригадую. В Ірини Фаріон, здається, була книга "Двомовність в Україні". Знаючи її принциповість та категоричність, можна очікувати розкриття цієї теми в її роботах або принаймні цитування відповідних досліджень.

[@user-vt9ib9gx3q]

Дякую за цікаву інформацію. Яка унікальна людина. Дай Боже здоров'я та наснаги.

[@user-ug4kc4td2z]

Неймовірно! Справжня насолода слухати думку. Дякую.

[@Maria_Liakhova]

Українцем бути почесно!- це має бути новий слоган нації! Геніальна людина!

[@viacheslavkyrychevskiy6239]

Дякуємо , здоров’я та наснаги.

[@vikojohns2287]

Костянтин Тищенко відкрив мої очі про басків. Велика Вам подяка.

[@user-cm2ux8fs3u]

Яке неймовірне задоволення отримала... і помітила, що найважливіше - це інтонація. В Україні, в дійсній Україні- це така інтонація, яку чула в дитинстві. Дякую

[@galynademchyna1378]

Вже не сподівалася почути такого рівня освіти, інтелеґенціі українського науковця! Надзвичайно!

[@galynagerman6356]

Надзвичайно, пробрало до сліз і глибини душі. Вдячна авторові передачі.

[@user-mk3eh9sc9r]

Вам дві вподобайки

[@user-ut8yo7gg9c]

Дякую, пане професоре. Неймовірно цікаво було слухати вашу розповідь.

[@adeia1110]

Яка чудова лекція. Дякую!

[@user-wi6mt5br1w]

Дякую за чудове пізнавальне відео

[@tatianadolgova4602]

неймовірна людина й неймовірна лекція!

[@larysasokur274]

Потужна лекція, прошу всіх ставити вподобайки!

[@Oleksa-Derevianchenko]

Дякую. Дуже рекомендую запис доповіді Костянтина Миколайовича в Книгарні "Є"в декількох частинах на каналі "Український тиждень". Назви двох основних відео: 1) "К.Тищенко про справжніх "родичів" української мови", 2) "К.Тищенко про українську мову в колі слов'янських" Вони є в моєму плейлисті лекцій К.М. Тищенка, що він доступний в мене на каналі.

[@larysasokur274]

@@Oleksa-Derevianchenko Дякую! Обов'язково послухаю, рада, що маю таку можливість!

[@pelagiaradomska1846]

Дякую за чудові лекції з хорошим звуком. Дуже актуально. На питання, чи можемо ми уявити, що прийде час, коли бути українцем стане почесно.... вже можемо відповісти. Вітання професору 👍

[@M.Y.V.]

Дякую. Приємно дивитись. Попереднє розміщення не мало такої високої якості.

[@Oleksa-Derevianchenko]

Так, це відео мені надійшло у трьох частинах у форматі VOB сукупним розміром приблизно 2.4 ГБ. Запис програми з циклу "В кабінетах" був у форматі MPG та важив 650 МБ. Можливо, на якість цього відео вплинула обробка у відеоредакторі, хоча ніяких особливих маніпуляцій я не робив, лише з'єднав три частини та зберіг відео, щоправда у HD форматі. Радий, що вийшло добре.

[@larysasokur274]

​@@Oleksa-Derevianchenko Дякую за Вашу наполегливість переказати нам відеоматеріали в добрій якості!

[@user-lz9yg5ic6s]

Глядачі, ставте лайки для поширення контенту! Дякую за пречудове, цікавезне відео! Успіхів.

[@anatoliybezpalenko1109]

Костянтин Миколайович - неймовірний Вчений. Це - енцикропедично освічена Людина. Загальне мовознавство, метатеорія мови, романське мовознавство, сходознавство, слов'янознавство, фінське мовознавство, баскологія, індоєвропеїстика, перське мовознавство, етимологія, етнографія, історія, археологія, генетика, культурологія, мистецтво малюнка - ось далеко не всі галузі знання, у які він зробив неоцінений внесок! Дух захоплює, коли його слухаєш, і диву даєшся, як він зміг все те освоїти, переварити і запропонувати багато нового. Звертаюсь до всіх, хто спілкується з ним: бережіть цю Людину, розповідайте про нього, підтримуйте Її, захищайте і оберігайте Її, як рідкісний людський феномен, бо іншої такої Голови немає, і народиться вона не скоро.

[@user-gf6es2ec3u]

Дякую за цікаву інформацію,чому не слухали в молоді роки вас ,як приємно чути що наші діти правнуки будуть пишатися що Українці в захваті слухаю пана нашого науковця,.....слава нації Україна 🇺🇦🙏🙏🙏💛💙

[@irinakolomiec3533]

Дуже велике дякую!!!

[@user-mr7fp2yx2z]

Надзвичайна лекція. Який цікавий світ.

[@user-pp1pu3uu5v]

Суперцікаво !

[@mikeqaq9444]

Світла пам'ять генію України!

[@user-qe2ze9fj6u]

Неймовірне відео!!!! Такої грунтовності і глибини я дуже давно не бачив. Дякую.

[@markselvis]

світла память великій людині!

[@trysymvoly]

Неймовірна, цікава розповідь! Як пощастило Вашим студентам! Так не хочеться ставити паузу⏳

[@user-tf6zk7no9u]

Боже,як цікавенно!!! Щиро дякую!!!

[@npav641]

Професоре! Яка ж чудова ВАША мова! Дякую!

[@olehkukhar3458]

Хай квітне український KZbin!

[@user-df7jk6yf1v]

Щастя, що такі люди є в Україні! Висновок з відео тільки один - розвивати свій мозок, набувати нові знання, переймати найкращі знання і традиції інших і втілювати ці набуті знання і наше життя.

[@malina423]

Тримання знань з історії України наразі гостро необхідні!!!! Не достатньо!!! В школах взагалі цього не має!

[@dagon300]

дякую за відос, тищенко - національний скарб

[@npav641]

Щиро вдячна!

[@Oleksa-Derevianchenko]

Статті професора К.М. Тищенка, що є у відкритому доступі та, на мою думку, можуть бути найбільш цікавими для пересічного глядача: • Золотоординські топоніми Лівобережжя (2021) • Топонімічний слід арабів-християн у Східній Європі: нові дані до витоків сучасних національних ідентичностей (2020) • Мовне дзеркало правічного степу (2019) • У ті дні, в ті далекі дні... (Перший у світі сюжетний текст) (2018) • Прізвища українців з авестійським минулим: статистика, ареали, словотвір, хронологія (2017) • Асиміляція середньовічних меншин до української мовної спільноти (2015) • 24-а перська сатрапія над Дніпром (2013) • Всеслов'янськість мови українців (2012) • Гени, мова, Україна (2012) • Забуті ґабри-вигнанці (2010) • Араби на півночі (2009) • Поки живі українські діалекти - живе Україна! (2002)

[@M.Y.V.]

Дякую, гарна добірка. Пошуком через прізвище автора Гугл видає далеко не всі публікації Тищенка. Наприклад, стаття "Прізвища українців з авестійським минулим: статистика, ареали, словотвір, хронологія" раніше не виловлювалася. Пане Олекса, якщо знаєте інші статті Костянтина Миколайовича, присвячені антропоніміці, то напишіть їх назви.

[@Oleksa-Derevianchenko]

@@M.Y.V. о-о-о, статтів є чимало. Навіть якщо не писати ті, для яких є опублікована бібліографія (остання була в середні 2013-го року, наскільки мені відомо), все одно буде забагато для коментаря. В мене зібралася чимала і доволі повна колекція. Опишу все знайдене, уточню в пана професора, чи не загубив чогось. Самий час оновити його бібліографію, дійсно - стільки всього цікавого набралося! Опублікую, думаю, в форматі "замітки для спільноти", там є місце і воно на виду. Тут дам посилання. Як я шукав та знаходив матеріали: 1) почалось моє читання зі статтів в Українському тижні ("Всеслов'янськість мови українців", "Гени, мова, Україна", "24-а перська сатрапія над Дніпром") та тих кількох, що були на сайті Чтиво (я послав їм два місяці тому купу інших статей К. Тищенка, але їх досі не опублікували!), найголовнішою виявилася "Мовне дзеркало правічного Степу". 2) Далі шукав статті, на котрі автор посилався (самоцитуваня). Вийшов на Google Scholar, де є профіль автора і описана, напевно, більшість його статтів, переважно з посиланнями на завантаження. 3) Далі виписав ті статті з Google Scholar, бібліографії знайдених статтів та статтів про останні книги пана професора в Вікіпедії (там також є цікаві фрагменти з тексту). Почав їх шукати у Ґуґлі. 4) завдяки функціям пошуку фрази (лапки "" - "парфія і волхви", наприклад) та пошуку по файлам PDF (filetype:pdf) знайшов чимало, в тому числі іноземними мовами (бачив по статті італійською, французькою, польською). 5) завдяки Wayback Machine на Web Archive зміг переглянути старі версії сайту лінгвістичного музею та деякі інші та отримати статті та зображення. Саме там дізнався, наприклад, про те, що в студентські роки Костянтин Миколайович Тищенко замалював вітряки в українському степу, розпитував, як ці величні споруди будувалися, функціонували - є збережений нарис.

[@Oleksa-Derevianchenko]

P.S. Побачив неточність в назві статті про слід арабів-християн: пропущено дефіс та написано "нові два до" замість "нові дані до". Виправив.

[@M.Y.V.]

@@Oleksa-Derevianchenko Дякую Вашій розгорнутій відповіді. Мені здається, що в Google Scholar список публікацій Тищенка неповний. Якщо будете запитувати К.М. про публікації, спитайте, будь ласка, про його публікації з антропоніміки.

[@Oleksa-Derevianchenko]

@@M.Y.V. добре, спитаю, чи є щось мною невраховане. Згадана Вами стаття є на Чтиві (вірогідно, вже багато років). Інші статті з антропоніміки можете спробувати знайти через Ґуґл запитом «filetype:pdf Тищенко прізвища »

[@irasmetska9746]

Думка та мова шановного професора- справжня насолода!

[@mykolasenyk3646]

Випадково почав дивитися, але Костянтин Тищенко так віртуозно володіє даром розповіді, що неможливо відірватися.

[@Oleksa-Derevianchenko]

Так, це один з його численних талантів :)

[@user-sr7vb8wx1g]

Дякую! Гавага.

[@user-wi6mt5br1w]

Є така пропозиція що ніхто нізвідки не приходив печеніги жили тут поряд вони наші близькі сусіди

[@user-lh3mv8kg6u]

Є такі думки, але вчені так не вважають. Паченаків турнули з Сирдар'ї огузи.

[@grandcrocus4125]

От нам приклад басків як треба відновлювати свою мову. І нічого кримінального в цьому нема.

[@Oleksa-Derevianchenko]

Саме так! Зверніть увагу, що відео було записано за часів президентства зрадника Януковича, коли подібні пропозиції суспільством не сприймалися. Але врешті решт ми, дуже повільно та "зі скрипом" почали йти таки цим шляхом відновлення мови: закон про функціонування української мови як державної, закон про освіту, складання мовного іспиту державними службовцями, плюс мовне квотування етерів радіо та ТБ. Останні два - це ще не регулювання на рівні професорсько-викладацького складу (досі трапляються викладачі, що погано володіють українською або й відверті українофоби) і не цілодобове транслювання *живого, діалектного* мовлення, але вже щось.

[@user-gk7qe4vq3f]

😂До мене грузини теж віталися: - გამარჯვება შენთვის!😂 (Ґамар джоба...).

[@user-vh7oe2yk7h]

Цікаво , хоч не все зрозуміло . Колись дивилась документальний фільм про басків , і в мене з'явилась думка про Кавказ , і ще Сицілія дуже нагадує .

[@ihorhryzhak2465]

Яка глибина! Таємниця "людей моря" поступово розкривається в історії баської мови! Цікаво, чи не є етруска мова споріднена баській?

[@NaniKolos]

Дякую!

[@Oleksa-Derevianchenko]

Радий зробити посильний внесок у поширення якісного та важливого матеріалу. Дуже раджу лекцію Костянтина Тищенка про українську мову в контексті інших слов'янських. Посилання на першу частину: kzbin.info/www/bejne/bnnXiaJqZqx2itU

[@pelagiaradomska1846]

Назві "Україна" - в сенсі "земля за межами" найкраще відповідає російське слово "запределье". Воно має навіть містичний відтінок. Не тільки "земля за межами", але й територія свободи, поза рамками примусу. Тим більше, якщо мова про степ. На жаль, цей первинний сенс слова "україна" з віками втратився. І його значення баналізувалось. З натяком на "окраїну". Все якраз навпаки. Не окраїна, а серцевина. Степ це вольниця, а кордони чужих держав то "рамки", "краї".

[@Oleksa-Derevianchenko]

Наврядчи "запрєдєльє" сюди пасує. Пан професор у лекції про українську мову в контексті слов'янських, у другій частині (є в моєму плейлисті з його лекціями) торкнувся цього моменту трохи детальніше. Баналізується, а точніше перекручується у агресивних політичних цілях, усе. Навіть відпочатку шляхетну назву Русія Міноріс (Мала Русь, себто початкова, первинна), Малоросія московити перетворили семантично на щось типу "недоросія", на безпорадного "молодшого братика". У-країна ані разу не о-країна. На каналі Твоя Підпільна Гуманітарка є відео на цю тему, там показують, що префікси у- та о- мають геть різне значення. Але ще польські хроністи "доводили", що Україна є невід'ємною "окраїною" Речі Посполитої, яка в тодішній свідомості поляків починало асоціюватися саме з Польщею, а не з початковою співдружністю купи народів. Однак інші прикордонні регіони тієї держави "українами" не ніде ніким ніколи не називалися, що свідчить про те, що вона наша, місцева. Що цікаво, назва "україна" на позначення подібних випадків "слов'янського зарубіжжя" з'являлися і в інших місцях на теренах колишньої Русі - аж до північного берега Білого моря (до 20-го (!) ст.), є цікава мапа в статті "Всеслов'янськість мови українців" в Українському тижні. Чи це вихідці з наших теренів почали поширювати цю назву, чи то москалі так її, до свого розуму прилаштувавши, запозичили? Не знаю. А що стосується сенсу назви "Україна", то це не "степ - земля волі, територія свободи", а саме ознака змішаності населення. А чим об'єднати таке різноманіття, як не загальноприйнятими принципами співжиття та, в кінцевому підсумку, спільною мовою? Приблизно так, як на мене, ми й сформувалися. Потужні культурні впливи Руси + вільний дух Степу (в якому були і ґоти, і слов'яни, і тюрки, і іранці) - якщо не враховувати більш ранні впливи ґотів, хозар, арабів та інших.

[@pelagiaradomska1846]

@@Oleksa-Derevianchenko Ну то, якраз, пан професор у 2 частині лекції про українську мову в колі слов'янських і каже, що "українці це жителі степової частини України, степовики". 19 хв. 44 сек. А степ і є символом вольниці, й навіть анархії. Яке там могло бути "співжиття" чи дружба народів, та ще й із спільною мовою? Люди степу воювали між собою, за територію, аж поки одні (половці) не знищили інших (печенігів). Україною ця земля була для жителів іншої, не степової частини. І якщо не "запредельем", то беспределом. На початку це слово могло мати і негативний сенс. А з появою козаків смисли змінилися. Бо степ став більше освоєним та близьким для них, тобто позитивним вже явищем. І назва укорінилася, як своя.

[@Oleksa-Derevianchenko]

@@pelagiaradomska1846 Ваш хід думок, здається, базується на розумінні степу як території агресивності й анархії. Але чи справді було так? Степовики далеко не завжди воювали (а осілі не завжди жили мирно; навіть у 18-му ст. італійські (!) володарі регіонів вчиняли грабіжницькі набіги одне на одного), вони значну кількість часу присвячували кооперації та торгівлі. Тільки так міг утримуватися Великий шовковий шлях і подібні. Під час різноманітних контактів кочові народи змінювалися, приймали нову мову, культуру. У статті "Мовне дзеркало правічного Степу" проф. К.М. Тищенко цитував всесвітньо знаного українського тюрколога Омеляна Пріцака, котрий простежив, що печеніги принаймні один раз змінили мову, причому рідну тюркську на іранську (!). Масштабні нашестя і конкуренція племен за територію - це скоріше рідкість, ніж повсякдення, і пов'язані вони із катаклізмами далеко в центрі Великого Степу; ми лише її периферія. Якщо назва Україна вкорінилася і стала своєю лише за часів козаків, то чому її використовували в руських літописах? Чому зборисько агресивних кочовиків мало оплакувати смерть князя, котрий як раз стояв на заваді їхній "вольниці"? Виходить, принаймні частина степовиків була вже "своєю". Але головний аргумент - це лужицька назва Wukrajina, що вказує на вірогідну прадавність назви. До речі, козаки прийшли не видаке вже "дике поле". Територія степів сучасного півдня України була тривало заселеною. Аргументи: 1) мовні сліди кельтизованого населення та ґотів говорять про тяглу наявність осілого населення принаймні до початку 15-го століття, попри домінування кочівників. Про ґотів навіть згадка десь лишилася (прямо не названі, але більше ніхто під опис не підходить). 2) місцева морська лексика (тромонтан, острий, левант, пунент, бастуння, бунація, пайоли тощо) - виразно італійська (генуезька), а не запозичена згодом московитами через академічні кола голландська, 3) літописні бродники, котрих найчастіше вважають слов'янами, жили на тих теренах тривалий час і не залишили слідів масової міграції. І як же степовики, якщо вони злі, могли таке лишити у спокої, не розграбити, не вигнати? Однак маю сказати, що Ваш погляд таки має рацію. Але для більш раннього періоду - скіфських часів. В топоніміці України пан професор простежив одвічну боротьбу чорв та чомур (трударів та грабіжників) - див. "Гени, мови, Україна" 2012. До тієї епохи належить і слово "паркан" (раптово, іранського походження - див. "Мовне дзеркало правічного Степу"). Ясна річ, чомурами були скіфи з характерним стилем життя - груповим розграбуванням сусідів. Чорви - то напевно були потомки трипільців, фракійців, італіків і решта народів, що колись жили на наших землях. Також проглядаються впливи зороастризму. Вимальовується картина довгого, століттями триваючого засвоєння наших степів і змішування з кочовиками. Почали його, напевно, ще іранську зороастрійці (місіонери? тактика окультурення дикого сусіда?) разом із нашими місцевими мешканцями, і, поступово, поки народи та мови змінювалися, спільна мовна і культурна ідентичність таки сформувалася (власне, українська).

[@pelagiaradomska1846]

@@Oleksa-Derevianchenko У своїй лекції пан професор сказав, що печенігів знищили половці. Якщо народи степу були такі мирні, то як це сталося? В степу, як такому, жили багато хто. Кочові пастухи - скотарі, які харчувалися молоком худоби. Від них пішли гали (млекоїди). Якраз в більш далекі часи. Потім їх витіснили агресивні скіфи. А гали осіли у Франції (Галії). Але в цих лекціяї мова йде саме про військові племена печенігів та половців. Знаменитих вмінням вести кінний бій верхи на важких конях вороної породи. Які йшли з флангів загону і затоптували противника після того, як більш легкі коні авангарду нападали першими. Саме від цих печенігів - наїздників і пішли (частково звичайно) наші козаки, що вміли воювати верхи. І в містечку Печеніги, біля Ізюму, довгий час розміщались козацькі полки. Тому степ і був для них рідним, а назва Україна прижилася. Якби ні, відпала б, як багато інших давніх назв, що не збереглися.

[@oxananoschenko3043]

Назва Україна - від словʼянського «край» - територіальний простір, а не «околиця». Країна - У країні - Україна. На кшталт, кореня «Land» або «Мark» - Ireland, Denmark.

[@olexanderrozhko4462]

Дивно, що такий досвідчений вчений не розуміє, що 10000 воїнів з кожної округи печенігів то цифра суто символічна та підозріло кругла. Половці не стільки знищили, скільки витіснили та поглинули печенігів. Відносно того, що мовляв від Києва до Каракорума для вершника нема жодних перешкод, то хотів би я побачити скільки сьогодні живими доїдуть цим маршрутом сучасних кавалеристів. Особливо, якщо для них закрити мости через Донець, Дон, Волгу, Урал, Іртиш, Об, Єнисей, не кажучи вже про інші річки, пустелі та гори. Голосування на референдумі відбулось 1 грудня, а не 1 дистопада 1991 року.

[@Oleksa-Derevianchenko]

Думаю, у переказах історії печенігів й половців Костянтин Тищенко спирався на праці істориків відповідної спеціалізації, наприклад згаданого у відео Омеляна Йосиповича Пріцака. Цифри, вірогідно, умовні, - але це дані з джерел, що збереглися. Детальніші описи або дані про переписи, якщо такі й існували, відсутні. Сучасних вершників наврядчи можна порівняти із тогочасними кочовиками, все життя яких проходило у постійному контакті з конями. Річки переходили бродом, де глибина невелика й течія повільна. Були навіть спеціалізовані спільноти, які Броди обслуговували, пригадайте літописних бродників та згадки зі звітів мандрівників до монґолів. Мені десь на просторах українського Ютубу траплялася згадка, що десь північніше Києва є ділянка Дніпра, яку десь у 1930-і або 1940-і роки преспокійно переїжджали у-брід на вантажівках, попри її чималу ширину. Подібні шляхи знаходилися і для інших річок, бо кочовики на конях в різні віки доходили і до Києва, і до західніших регіонів Європи - це відомо з історичних хронік (авари, гуни, монґоли тощо). Дійсно, референдум відбувся 1-го грудня 1991 р. Напевно, складно тримати стільки всього в голові та пригадувати події 20-річної (на той момент) давнини. Трохи дивно, що Костянтина Миколайовича не виправили телевізійники й передачу ось так і пустили у етер. І я теж це не вжив стосовно цього жодних заходів - зараз думаю, що це ганьба. Спробую додати якусь помітку з текстом до відео. Дякую, що звернули на це мою та користувачів увагу.

[@user-lh3mv8kg6u]

А що власне вас дивує, в дальності маршруту номадів; від Каракоруму до Києва. Ці ж мандри робились не за один день)).

[@olexanderrozhko4462]

Якщо пам'ять не зраджує, то у 1934 році був здійснений показовий спортивний кінний пробіг Ашхабад-Москва у складі 35 професійних туркменських жокеїв. Цей пробіг тоді висвітлювала уся совкова преса. Учасників пробігу прийняв у Кремлі особисто М.Калінін. Усі вони були нагороджені державними відзнаками. Той пробіг професійні жокеї здійснювали на відбірних елітних конях ахалтекінської породи! До пробігу ретельно готувалися кілька місяців. Учасники пробігу були забезпечені медикаментами, мапами, компасами тощо. Заздалегідь пройшли усі необхідні щеплення. За маршрутом пробігу передбачливо були підготовлені пункти для ночівлі коней та спортсменів з необхідною провізією та їжею і, зрозуміло, запасами води. Тобто, їм взагалі не треба було турбуватися про своє та своїх коней харчування! Для учасників пробігу були відкриті мости через Ембу, Урал, Волгу та інші річки. Вони були забезпечені зв'язком, їм був доступний прогноз погоди. Так ось, до Москви з Ашхабаду ті спортсмени дібралися за 3 з гаком місяці. І це вважалося неймовірним спортивним досягненням. Цікаво, що жоден з них не ризикнув повертатися назад, до Ашхабаду на своїх скакунах. Усі, чомусь, поїхали залізницею. На фоні цього пробігу балачки про безперешкодне пересування маршрутом Київ-Каракорум виглядають, принаймні, не серйозно.

[@Oleksa-Derevianchenko]

@@olexanderrozhko4462 як монґоли у середньовіччі діставалися Києва, тоді? Кочовики з дитинства вчилися бути витривалими, забезпечувати себе і своїх коней водою та їжою. Існують описи того, як ногайці преспокійно почувалися при температурі близько 5 °С, в той час як козаки, що йшли разом з ними, були усі червоні та тряслися від холоду. Читав його в "Історії кримських татар" В. Во́зґріна, том 1. Для орієнтації на місцевості служили місцеві поводири та свої досвідчені люди, які мали досвід їзди *шляхами* (маршрут руху, при котрому потрібно додати найменшу кількість перешкод). Історично шляхів через українські землі відомо багато, від літовських до арабських. Напевно, саме по ним їздили й завойовники. Стосовно породи коней. Вона дійсно відігравала значну роль. У листі одного європейського посла до столиці монґолів так і зазначається, що кияни надали його місії азійських коней, бо їхні європейські такий шлях би не здолали. Переїзди тривали довго, це правда. Такі були часи. Власне, що саме Вас так дивує? Це ж не пустелю треба здолати, а переважно рівні ділянки суходолу, багаті річками, травою, звірями та поселеннями людей. До того ж, з історичних джерел відомо про такі мандрівки як численних азіатів до Європи, так і європейців до Азії.

[@olexanderrozhko4462]

@@Oleksa-Derevianchenko В тому то і справа, що монголи не тільки у середньовіччі, а взагалі ніколи не діставались Києва. Усе це московитські вигадки. Дивно, що освічені люди досі ще цього не зрозуміли.

[@user-pd3lw9sy6w]

Я дослівно почув що ця геніальна людина сказала десь біля 17-45 ? Тищенко , геній Ви , але почуйте що українцем бути почесно

[@Sergiynekazap]

Авжеж 🇺🇦👍

[@user-fg2xu5jk3y]

Очень интересный Человек а в Украине его не знают Зато телевиденье кишит глупыми проститутками

[@Oleksa-Derevianchenko]

Зі підсумкової статті мовознавця К.М. Тищенка "Мовне дзеркало правічного степу" (2018), с. 197: « *ПЕЧЕНІГи* - назва не від тюрків, а з пахлавійської. Це приклад задавненого визнання хибної етимології. А докази справжнього прототипу - незборимі й існували задовго до місцевих зловживань тюркізмами. Безперечно, печеніги жили через кілька століть по Аршакидах і Сасанідах. А однак _ПЕЧЕНІГ_ - не тюркізм, а іранізм: не від тюрк. _баджінак_ 'своячок', а від пахлав. _пешеніґ_ 'перший, кращий'. До послідовнішого висновку спонукали переконливі попередні пахлавізми - і реальний внесок до науки О. Пріцака, МакКензі, Нюберґа. Дослідник неминуче надає своєму об'єкту певні риси власного світогляду: з ким пристаєш, таким зостаєш. Кому цікаво з "казаками" і "своячками", нехай далі буде з ними. Ім'я столиця печенігів (див. _КАГАРЛИК_ ) справді тюркського родоводу, здавалося б, так само тюркським мав бути і їхній етнонім. Принаймні, офіційна наука не допускає іншого: " *Печеніг* , мн. печеніги "тюркські племена, які у VIII-IX ст. кочували між Волгою та Уралом, а в середині ІХ ст. переселилися в причорноморські степи"; ... - запозичення з тюркських мов; пор. чаг. _баџінак_ 'свояк', утворене від _баџа_ 'старша сестра', тур. bacanak 'свояк', bacınak 'свояк, печеніг' (Радлов IV 1523), дтюрк. bečänäk 'печеніги'..." [Етимологічн. Словник Укр. Мови, IV, 364]. Однак О. Пріцак не раз наполягав на своєму висновку про те, що *вираз "печенізька мова" - умовний* . Не існувало печенігів як етносу, то був союз племен. А отже "печенізька мова" означає швидше " _мову печенігів_ ": оскільки йдеться про союз племен, зрозуміло, що кожне складове плем'я його могло мати свою мову [Pritsak O. The Pečenegs: A Case of Social and Economic Transformation// AEMAE, 1975. - P. 228]. "Незважаючи на бідність джерел, продовжує вчений, можна говорити принаймні про дві мови, вживані панівною верствою печенігів. На початку їхньої історії вони, здається, *говорили різновидом тохарської мови* . Наприкінці ж І тис. н.е. вони були мовно *східними іранцями* , як випливає з твору аль-Біруні (бл. 1025 р.) і з уривку оприлюдненого 1958 р. києворуського перекладу "Історії юдейської війни" Йосифа Флавія. Він включає таку києворуську глосу: (пробую передати церковнослов'янський напис - Олекса) " ~языкъ же ясеськый відомо єстъ яко од Печениженьска рода родисą~ "" [Pritsak, 228-229]. - І от тепер і конфуз і покута: сприятливий збіг обставин вивів на цілком невідомий тюркологам слід етноніма печенігів у мові пахлаві (середньо-перській), - див. рис. 21. З подивом переконуємося, що структура етноніма _печеніг_ справді іранська (і отже, правий О. Пріцак): пор. фарсі *پيش* piš (діал. *پش* peš) 'перед, передня частина'; pišāni 'лоб'; pišān = *پيشانه* pišāne 'найбільш передня частина чогось' [Персидско-русский словарь: В 2 т. - М., 1970., Том І, с. 327-328]. Виходить, їхній етнонім _pēšēnīg_ повторює пахлавійською те, що відомо з твору імператора Костянтина про _канґар_ - *перші, шляхетні* , елітні три орди з вісьмох. Як казала зі співчуттям вчена дама, "Шкода, що ви це все публікуєте вже після виходу ЕСУМ" (очевидно ж, кодексу вічних істин, щоправда, станом на минуле століття). Близьке слово *pēšēnag* ми ще впізнаємо далі у тексті пророка Мані.» Про особливості становлення вченого та формування застосованих методів - у спареній статті з цитованою статті "Паралельні життя і підігрів космосу (нарис творчої біографії)", сторінки 218-235. // Це копія мого коментаря до лекції про печенігів на каналі Історія без міфів. Чомусь забув його сюди одразу додати.

[@ROMAN-iu2ib]

Ні, межа є. Це відстань. Це ріки. Щоб долати такі відстані, вершники мають йти роками в якомусь напряму. Бо коням треба корм і відпочинок. Навіть, якщо кожен воїн має декілька коней, це не так просто. А жінки, діти, старі? Їх треба годувати.

[@andriisukhariev]

шкода що знайшов цього дядька коли він вже помер

[@user-zi3jr9gi9o]

19:05 Тоді, можливо, коли написано "О немъ же всѧ Оукраина много постона" - то мається на увазі, що вся(і) навколишня(і) (але не наша) земля(і).

[@Oleksa-Derevianchenko]

Скоріше, на мою думку, поняття "Україна" було вжито як історична назва певного регіону. Ця назва могла виникнути задовго до появи на наших землях представників династії Рюріковичів. "Землі за межею чисельного переважання слов'ян".

[@user-zi3jr9gi9o]

@@Oleksa-Derevianchenko можливо Переяславщини.

[@nosic248]

Кагарлик - Санжари

[@IcapapalotlPopocatepepetl]

Діду, тебе бува не лаптєчєствєнний фомєнко з його фолк хісторі за лисину покусав? Піди пігулки випий. Баски ніколи не визначали себе ані іспанцями, ані, тим паче, французами.

[@oksanayakovleva9558]

Не знаємо ми історію! Не навчають нас історії. Інакше ми б говорили - українська це круто !

[@user-ot3ls2sh6w]

Друк неукраинское слово. Слава Руси-Украине!

[@Oleksa-Derevianchenko]

Скоріше, українське слово непитомого походження, котре було запозичене через польську з німецької мови.

[@user-ot3ls2sh6w]

@@Oleksa-Derevianchenko И этими полонизмами, немчизмами и другими низмами сталинские украинезаторы Украины и москофилы загадили руську мову, назвали украинской и выдали нам за родную. История Руси-Украины это. Тищенко об этом молчит - он сталинский украинезатор Украины - Руси-Украины.

[@user-nf6ob7tb1x]

​@@user-ot3ls2sh6w, кукойобомь ґутарящее з СОВКОМ головного мозку ачнісь злізь з бутилки. Bojujte - vyhrajete! Bůh vám pomáhá! Za vás pravda, za vás sláva, A vůle svatá! Т.Г.Шевченко Мой папа большой и сильный, и ещё у него автомат. Он мне привезёт мобильный, а братику самокат. Мой папа лучший на свете - не смог это дома купить - Ему это дали дети, которых пришлось убить. А маме везёт он шубу (хотела такую давно), И шутит смешно, что "трупам не холодно все равно" А мама, конечно, рада и папу хвалит она: Бери, говорит, что надо, зачем же тогда война... Не буду учиться в школе, зачем напрягать мозги? Не буду работать в поле, лечить и учить других. Буду как папа - солдатом, чтоб просто и без затей, При помощи автомата жену содержать и детей. Русизм страшнее фашизма, нацизма, расизма - всех человеконенависнических идеологий. Хотят они того или нет. И этот страшный недуг, наверное, можно вылечить только тягчайшими испытаниями. Единственный, наверное, народ на земле, ни во что не верующий, бездуховный, безнравственный и отсталый от уровня развития человечества безнадежно и надолго - это русские. […] Испытания российскому народу предстоят очень тяжелые, и прогноз - неблагоприятный. […] Пути духовности и новой идеи [для России] закрыты. Сейчас политики и идеологи пытаются избрать третий путь - славянизации, объединения на славянской основе. Из этого тоже ничего не выйдет, поскольку главный составляющий компонент славянизации - украинцы никогда не смирятся с русификацией и с русизмом. Джохар Дудаєв.

[@victorkr6115]

Крутая информация, вот какая правдивая история, а не то, что хйло с ленином и сталином придумывают😅😂