Дозвольте дитині її аутизм. Подкаст «Літера А» #9

Рет қаралды 2,707

Күн бұрын

Пікірлер: 23

@Елена-г1о5ь 3 ай бұрын

Добрий день!Дякую вам за ваші подкасти.Багато чого відгукується мені з ваших розмов.У мого сина аутизм,діагностували майже в 4 роки,зараз йому майже 20.Ми пройшли не простий шлях,попри всі труднощі зараз мій син випускник 4 курсу коледжу.Ще трохи і захист диплому. Повністю підтримую думку,що спочатку потрібно прийняти свою дитину з аутизмом вона чи ні!..Любов і турбота творять дива! Я не скажу,що все класно і легко і я розумію,що далі буде не менш складно,та все ж у нас є наш син,якого ми підтримаємо і будемо допомагати йому у всьому. Для людей з аутизмом та й взагалі з інвалідністю,дуже не вистачає толерантності,допомоги та підтримки з боку держави,допомоги батькам,які виховують та опікуються такими людьми з інвалідністю.

@alinara427 3 ай бұрын

Статистика діток з аутизмом росте щороку по всьому світу. Тому подібні проекти надзвичайно важливі. Дітки мають мати на однакові права. Передусім - право бути щасливими, навчатися, соціалізуватися.

@БекироваЕлена 3 ай бұрын

2 місяці тому ми дізналися, що наш 8-річний син має аутизм. І щось з нами таке сталося, що ми дійшли таких висновків за 2 місяці. Перші два тижні минули, як у тумані. Я плакала, відпочивала і знову плакала та у проміжках шукала інформацію. Потім навалилася жахлива вина, що ми були такими сліпими, нічого не робили, жодної терапії, жодних занять. Це було жахливо. Нам дуже допомогла група у фб із дорослими аутистами. Коли бачиш тих, хто вже за фінішем дитинства стає не так страшно. Там я дізналася про ставлення до терапії ABA самих аутистів. Дізналася про нейрорізноманіття. І… заспокоїлася. Все було так як мало бути. Син ріс у коханні та турботі, на ньому не було стигми діагнозу, не було безсонних ночей та тортур заняттями. Він все одно заговорив, навчився плавати і кататися на велосипеді. Просто трохи згодом. Ми з чоловіком жили своїм життям і не мучилися. І зараз ми прийняли діагноз, не приховуємо його. Усі наші знайомі знають. Наш син чудовий приклад, що боятися аутизму та аутистів не варто. Ми всі відрізняємося, це лише ще одна відмінність

@irynavasylenko9579 3 ай бұрын

Як називається така група у ФБ ? Дякую

@БекироваЕлена 3 ай бұрын

@@irynavasylenko9579 спитай аутиста

@neurodeerversity 3 ай бұрын

@@irynavasylenko9579 "Спитай аутиста", ми про неї говорили в подкасті #4

@олексийкашпур 21 күн бұрын

Будь ласка скажіть назву групи в фб.Дякую.

@БекироваЕлена 21 күн бұрын

@@олексийкашпур спитай аутиста

@Mykolakoval_ko 3 ай бұрын

Я в захваті з того, що є такі майстерні. Хочеться, щоб в кожному обласному центрі таке було, а не тільки в Одесі

@soniaduda2320 3 ай бұрын

Насправді дуже гарний подкаст дякую🙏 вже біжу в цьому марафоні в більшістю часу в формі спринту 11 років, все частіше почуваю себе наче це довічне ув'язнення. Моя дитина бага що вміє, досить добре поводить себе в суспільстві, але я вже потрохи "розвалюють" як фізично так і морально😢

@toshiksun 3 ай бұрын

Я батько сина з аутизмом, 2 роки. Ви - молодець і банато пройшли вже. У нас вибору немає - це ж наші діти)

@krystinarozhkovska4501 3 ай бұрын

Як я вдячна вам за ці подкасти 🙏❤️ Відгукуються практично всі думки..

@КатеринаМойсієнко 3 ай бұрын

Пані Олено, я так вдячна Вам за цей подкаст! Це дуже багато значить для мене, як мами хлопчика з аутизмом

@sweetlodymyrivna 3 ай бұрын

Дуже цікава розмова, спікерка) Дякую що говорите про це і даєте голос людям, які є часто невидимими для суспільства. Одеса потерпає від російських ракетних та інших атак і хочеться підтримати дітей і дорослих які не просто залишилися в Україні а мають волю жити і розвиватися. Мене хвилюють проблеми самоідентифікації підлітків з аутизмом. Цікаво було б послухати батьків та спеціалістів на цю тему. Мені здається що багато людей з РАС без ментальних порушень самоідентифікують себе як небінарні або інші з категорії ЛҐБТК+ Цікаво що кажуть про це батьки.Дякую.

@natalianatalie4897 3 ай бұрын

Дякую❤

@TheEcoman2009 3 ай бұрын

Дякую вам за подкасти завдяки якому голоси дітей та їхніх батьків стають голосніші. Кожен раз слухаю черговий випуск і вловлюю себе на думці, що у нас як у всіх, а у всіх як у нас.