Вічна пам'ять Ірині Цибух. Вічна вдячність героїні від цих поколінь і від майбутніх.
@ihorarkhypchuk41682 ай бұрын
Я хлопець який живе в Німеччині і я дізнався про повномасштабне вторгнення в Німеччині. Мій тато десь на другий тиждень повномасштабного вторгнення пішов в тероборону. Через проблеми зі здоров'ям та операцію він залиш військо минулого року. І ми минулої осені змогли зустрітись усією родиною. Я дуже переживав, як ми зможемо поладнати та знайти спільну мову. І дійсно виявилось, що спокійне ставлення, бажання слухати та повага змогли створити місток між нами. Дякую вам, за те що проговорюєте цю тему. Це дуже важливо. ❤❤❤
@АннаПелых2 ай бұрын
Я цивільна жінка, пережила 4 місяці окупації на Харкіщині. Після намагалася закріпитися на Вінничині, проте мене вистачило лише на 9 місяців, бо байдужість цивільних мене вбивала. Остатоточне рішення про повернення до Харкова прийняла за секунду, під час похоронної служби зовсім незнайомого (та це не має значення, бо повага до кожного військового з мого боку завжди буде максимальною) воїна. Так от, а трапилось там наступне : односельчани загиблого воїна під час похоронної служби обговорювали між собою скидки в аврорі. Мене, незнайому людину розривали почуття співчуття та безмежної вдячності, а люди які як мінімум знали полеглого воїна, стояли обговорбвали скидки в аврорі. Через три дні я вже була в Харкові. В той момент мені стало зрозуміло, що ніхто не зрозуміє мій біль від вторгнення в мій дім, мій район, мою область, мою країну. І я вирішила боротися, так як можу. А як показала практика, можу багато, бо поєдную виховання дитини з аутизмом та активною роботаю, зборами, донатами і це все в нескоренному Ха. Безмежно дякую воїнам за захист. Вічна пам'ять полеглим. Доречі, я пропоную з неповагою відноситися лише до тих Українців, які втікли до росії. Всіх інших українців пропоную зрозуміти, народ волелюбний, тільки саме поняття воля по різному сприймає, є ті хто забули про обов'язки, звісно нікуди не поділися корупціонери, але давайте триматися тих хто розуміється на понятті воля, відвага. Пропоную вірити, вірити в краще майбутнє нашої нації. Пропоную активно працювати, де б нас не носив вітер. Цивільним пропоную навчитися допомогати військовим в адаптації. Підходьте до військових, пропонуйте свою допомогу, спитайте чим можете допомогти. Іноді військовим в метро стає страшно, це дуже видно, в такі моменти я просто підхожу , пропоную поговорити, даю свою руку і обовязково контролюю щоб військовий доїхав до свого пункта призначення. Пам'ятайте, справжня бородьба починається коли скінчаються сили. Дякую за подкаст.
@troglodyte27972 ай бұрын
Дякую, що поділилися власним досвідом і думками, Ви надзвичайно мудра і сильна жінка.
@LesiaUkrainkaSh2 ай бұрын
Харків - сила! Дякую, що ділитесь досвідом! ❤
@Lesynia2 ай бұрын
Гарний приклад комунікації між військовими і цивільними. Ви порушили дуже актуальні питання прірви, цінностей і знецінення, нерозуміння, відповідальності і обов'язку захищати свою землю. Відгукнулися всі проговорені думки. Ваш подкаст якраз додає тієї сили, без якої неможлива комунікація. Дякую за оборону на всіх рівнях.
@lubovmiroshnychenko41792 ай бұрын
Світла пам'ять Ірині Цибух🌹🌹 Щирі співчуття родині і друзям.
@demaltus2 ай бұрын
Дякую, що нарешті хтось в публічному просторі сказав, що не можна порівнювати досвід цивільних і військових. Бо коли говорять, що я апріорі не можу відчувати втому, бо я ж не на фронті, то нічого крім апатії не виникає. Я розумію, що навіть не усвідомлюю, як важко на фронті, але мені не стає легко від того, що комусь важче. Ви молодці, що почали діалог в такому форматі, ми маємо єднатися і говорити одне з одним, бо тільки так переможемо
@olgaefimova5374Ай бұрын
Дякую за неймовірно важливі питання, які ви підняли в підкасті. Світла пам'ять Ірині Цибух🙏 Дуже важливо засипати цю прірву, цей рів між військовими і цивільними. Ми всі - Українці. Повага один до одного, до різних досвідів кожного, і вміння та готовність говорити про це - це дуже важливі кроки. Зріла позиція кожного українця - то шлях до спільної перемоги💙💛
@oksana2642 ай бұрын
Дякую за стрім! Чим більше таких відео тим міцніше звʼязок між суспільством та нашими Захисниками!
@vyshebabapoetry2 ай бұрын
дякую за підтримку🤝
@lubovmiroshnychenko41792 ай бұрын
Дякую за Хвилину Пам'яті. Вічна шана і пам'ять Героям.🌹🌹
@tamilaheptinh65482 ай бұрын
Дякую, що знову дали почути голос Ірини💔 Вічна памʼять...
@valentynadm23752 ай бұрын
Дякую за цей цінний подкаст. Світла пам'ять Ірині і співчуття її родині та друзям.
@darynaloveUAАй бұрын
Дякую за цей підкаст. Як лікарю, та і просто як людині, мені дуже потрібна і важлива ця розмова,цей діалог.Тепер я краще розумію наших хлопців та дівчат.Дякую Ірині Цибух за все що вона робила..Як же вона мало встигла порівняно з тим що планувала.
@lyubomyrlasiychuk91492 ай бұрын
Низький уклін всім захисникам України доземний уклін слава зсу вітаю п Павло здоров'я та всього самого найкращого
@татьянакарпенко-р8к2 ай бұрын
Низький уклін та вічна пам'ять Герою - Ірині Цибух та безмежна вдячність її, в тому чіслі за такі необхідні теми сьогодні для розмови та роздуму. Дякую Павло та Володимир за цей проект, за таке зрозуміле висвітлення теми, за енергію любові до кожного українця. Після етеру сталося більш глибоке розуміння людей навколо, наших шановних військових та на сам перед себе, стало зрозуміло - що зі мною, що з коханим військовим. Є над чим міркувати. Щиро дякую Павло та Володимир та дуже чекаю на новий випуск. Слава Україні! Слава Героям! 💛🩵
@Vyshebaba2 ай бұрын
Дякуємо, що ви з нами, ставте вподобайку та пишіть коментарі, щоб відео побачило більше людей
@МаксМурник2 ай бұрын
Привіт це я Макс
@НаталияКокарева-ь5м2 ай бұрын
Дуже дякую за контент! Це дуже важливе питання! Я хочу сказати військовим , що іноді байдужість людей у тилу оманлива! Саме я хочу сказати , як я вдячна кожному , хто воює , як болить за наших захисників. Але іноді при зустрічі це важко зробити , особливо , якщо це незнайомі люди, і зовні здається , що людина байдужа , та це не завжди так!
@lubovmiroshnychenko41792 ай бұрын
Шановний пане Павло, Ваша творчість вражає. Вірш і музика на ящиках від снарядів "Моє покоління" - почула нещодавно; як і нове Ваше відео і пісню "Плюс (+)" - слухаю і плачу, плачу і слухаю. Дякую.
@ОксанаНауменко-у2с2 ай бұрын
Я цивільна, мама двох дітей з початку повномасштабного вторгнення в Україні. Дякую що піднімаєте дуже важливі теми, дякую всім військовим, які захищають Україну, родини, мене і моїх дітей. Дякую свідомим цивільним, що допомагають і працюють. Але все ж таки тригерять цивільні дуже, російською мовою, фотками з ресторанів в соцмережах, закордонними відпочинками (ок, живіть як хочете але не виставляйте), тригерю навіть сама себе, що не вистачає сили духу їздить до госпіталів та допомагати пораненим. Допомагаю- так, всім чим можу, але все рівно відчуваю провину коли вожу дітей в аквапарки і на інші розваги. Ніяковію при військових, особливо з пораненнями. Кладу руку на серце, дякую, інколи питаю дозволу і обіймаю, але все рівно - ком у горлі і застигаю як зачарована. Хочеться щоб країна мінялася на краще, хочеться щоб цивільні були добріші, щоб поранені повністю одужували, щоб українці всі жили в достатку, в повазі і радості, щоб смерті найкращих синів і дочок були не даремні🙏🙏🙏🇺🇦
@olenasvitla59652 ай бұрын
Дякую! Ви робите достатньо
@ЛюбашкаГ-ц1ыАй бұрын
Перегляд вашого подкасту почала сьогодні з другої частини. І потім перейшла до першої. Яку ж корисну роботу ви робите. Щиро вам дякую. Перший рік я почувала глибоку провину,що я цивільна,а не військова. Зараз я пролікувала свого внутрішнього вбивцю. Я допомагаю фронту, постраждалим цивільним, виховую дітей,вчу їх цінувати і любити свою батьківщину,вчу бути вдячними нашим воїнам. Підтримую знайомих військових,які або приїздять у відпустку,або вже не можуть воювати. Частіше за все я їх просто слухаю,уважно. Останнього разу мій знайомий сказав,що для них це дуже важливо. І в кінці просто кажу їм "Дякую". Вічна пам'ять героям на щиті! Слава Україні! Героям слава! Смерть ворогам!
@БондаренкоНаталья-ю5яАй бұрын
Володимира Станчишина почула вперше на подкасті Яніни Соколової і з того часу пильно слідкую та слухаю всі випуски з ним. Дуже цікаво, змістовно та корисно. Дякую, хлопці за випуск 💙💛
@khmellАй бұрын
Дякую! Це така не проста тема! Світла памʼять Ірині 💔
@OksanaSemak2 ай бұрын
Дякую дуже за вашу працю, це такі важливі теми, ваші думки дуже цінні
@НиколаенкоМаксим2 ай бұрын
Це відео дуже корисне я думаю як для військових, так і для цивільних. Чув від знайомих як їх не розуміють вдома, але рідні дізнаються часто про війну з телевізора або інтернета, бо не всі військові розповідають з власного досвіду, щоб уберегти рідних від жахів. Іноді від це потрібно проговорювати іншим людям, що не є родичами. Дякую вам!
@СвітланаРевуцька-в9г2 ай бұрын
Дякую, що знаходите сили. Дякую за цю розмову!
@luba58722 ай бұрын
Я на охмадиті була в шоці шо прийшли діти, дорослі, військові, цивіли, люди з ампутаціями, люди з телемарафону це був момент всебічної єдності. Я вашу книгу читала, дуже добра) Не можу задонатити 68бригаді, бо не маю коштів шоб жити, помагаю волонтерством, допомагаю тро шукати донати(
@РаїсаПлетенна2 ай бұрын
Дякуємо за стрім. З почином. Чекаємо на інші випуски.
@lilysmereka2 ай бұрын
Дякую за такий важливий подкаст із порушенням дійсно гострої, станом на сьогодні, теми! Хочеться, щоб військові розуміли, що нам тут, в цивільному житті, не байдуже. Всім свідомим громадянам не байдуже. Що дуже часто ми живемо із почуттям провини за те, що не зробили достатньо, чи не були на місці того, хто загинув. Бо, як сказав Володимир, в цивільному житті все теж просякнуте війною. Просто ми здобуваємо свій досвід життя в ній.
@Vyshebaba2 ай бұрын
до речі, наступна тема якраз «Почуття провини», не перемикайтесь
@НаталіяТкачук-н6ш2 ай бұрын
Дякую дуже щиро за цю розмову, надзвичайно актуально. "Емоційні гойдалки війни" прочитала на першому році війни. Було дуже корисно і для роботи ( я - лікар-психотерапевт) і для себе особисто. Вдячна дуже. А у Вашу, Павле, збірку поезій зазирала у книгарні "Є" і зробила подарунок, щонайменше, двом знайомим/друзям. Ті рядки, на яких затримався мій погляд, дуже зворушили і зволожили очі...Дякую Вам обом, дякую за пам'ятування неймовірної і неповторної Ірини Цибух, за ту відповідальність, яку ви взяли, надихнувшись її ідеєю... Все, про що розмова ваша, звучить у запитах військовослужбовців, з якими я працюю (в глибокому тилу )...
@KaterynaPylypchuk2 ай бұрын
На одному диханні прослухала випуск. Надзвичайно важливі теми підняті. Справді, потрібно розповідати історії, і вони будуть нас зближувати. Такі подкасти - це і є спроба говорити одне з одним своїми історіями. Буду слідкувати! Дякую!
@evelinarudenok16482 ай бұрын
Розмова, яку дуже хотілося почути, дякую за такий терапевтичний подкаст 🫂
@lilueremenkoАй бұрын
Дякую, що піднімаєте такі важливі теми, багато стало зрозуміліше, навіть про себе і своє сприйняття навколишнього протягом останніх 10 років.
@worldviewincolors2 ай бұрын
Коментар в підтримку. Дякую за стрім. А насамперед дякую кожному Захиснику і кожній Захисниці за захист, за життя!💙💛
@crptoamb65642 ай бұрын
Мені було б цікаво, щоб це було менше інтерв'ю на тему, а більше діалог. Тобто щоб Володимир більше питав військового про досвід. Нам треба розуміти обидва боки. Зараз виглядало більше виправдання цивільних перед війстковими. Звісно військові ні перед чим не повинні оправдуватись. Просто поділитись. Щоб ми розуміли їх краще. Чудовий подкаст. Я слухатиму.
@gezellig_s2 ай бұрын
Дякую за дуже корисну інформацію подкасту Дуже поважаю військових , але завжди ніяковію поряд з ними По всім вашим темам я стаю на сторону військових у відчуттях Дякую Слава Україні
@ЛюдмилаАбаровська2 ай бұрын
Дуже важливі теми. Дуже дуже дякую!
@НаталіяКорнійчук-у3щ2 ай бұрын
Дякую вам❤ Це так важливо!!!! Ми поважаємо військових і дуже вдячні. Так, що навіть не знаєш, як заговорити до них, бо вважаєш себе пустим місцем поруч з ними...
@yasenia72 ай бұрын
Дякую Вам за вшанування пам'яті Ірини та за продовження її такої важливої справи.
@ВікторіяФіліпенко-ь5е2 ай бұрын
Надважлива тема, мені важко бачити людей які безтурботно відпочивають. Стає спокійніше коли поряд є військові . Відчуття втоми є. Рятує плетіння маскувальних сіток з посестрами.
@Sashalii2 ай бұрын
Взаємоповага - це те, чого нам так бракує! І справа не тільки у різному досвіді. Для того, щоб поважати іншу людину, не обов'язково знати про її досвід.
@AlexandraKazarina2 ай бұрын
Дякую за цей подкаст!
@OlesyaHrendovych2 ай бұрын
Такий потрібний зараз проєкт 💔 Дякую вам обом та Ірині 💔
@olenatarasich2 ай бұрын
Найважливіший подкаст, який я бачила. Дякую ❤
@juliamiroshnik19142 ай бұрын
Хочу подякувати за цей підкаст і що реалізували його в пам'ять про Іру Чеку. Дуже корисно і зрозуміло. Я теж помітила, що люди втомлюються, втрачають ресурс і перестають імпатувати іншим людям, зникають зв'язки. І загальнонаціональна хвилина мовчання це теж спосіб засипати прірву між військовими і цивільними. Вивільнити ресурс, що блокується у цивільних тим соромом, який вони відчувають перед військовими. Чекатиму наступний підкаст❤
@ЛюдмилаНіколайчук-д4и2 ай бұрын
Щодо хвилини мовчання в лаборарії Ділі, нам нагадали про хвилину мовчання і мовчки у нас брали аналіз крові. Респект Ділі
@chizhik442 ай бұрын
В мене стоїть будильник і кожного дня о 9:00 я починаю свій перелік втрат саме з Ірини. Дякую в першу чергу за те, що зробили цей подкаст і присвятили його Ірині.
Тема складна, але час минув непомітно. Дякую вам... Дякую хлопцям і дівчатам, які виборюють наше майбутнє на фронті.. вони точно мають право на повагу
@Victory_5432 ай бұрын
Дякую. Дуже важливу тему підняли. Вважаю, що саме цивільні мають розуміти військових та підлаштовуватися під них, та всіляко сприяти їм. Наразі в Україні йде війна, яка розпочалася ще в 2014 році, тому вже досить велика частина населення стала військовослужбовцями, тож цивільні мають дякувати військовим та допомагати їм у всьому.
@oksanahutsuliak32092 ай бұрын
Надзвичайно цікава розмова. З нетерпінням очікую наступні випуски .
@sunny4722 ай бұрын
Велика повага до військових! І мене злить, що вони можуть сумніватись у ставленні цивільних до них. Ситуації, що можуть роз‘єднувати, пояснюю для себе навмисними діями московитів або ненавмисними діями людей, що просто не знають як правильно. За весь час війни ще жодного разу в своєму оточенні не бачила вияву неповаги до ЗСУ. Дуже відгукнулась теза, про те, що ти ніколи не знаєш, з яким багажем людина стоїть перед тобою. Багато чого відгукнулось. Дякую вам! Буду чекати продовження.
@Zebra.black.white.colourful2 ай бұрын
Дякую за вашу роботу 💙💛 Оглядаючись назад, також розумію, скільки було переосмислень, очікувань, досвідів.
@ЛюдмилаНіколайчук-д4и2 ай бұрын
Дуже дякую. Круті теми, круті і важливі питання. Слухати усім.
@pugachtetiana86692 ай бұрын
Дякую за подкаст! Він дає відповіді на багато питань і точно допоможе комунікації. Кожен раз, коли відчуває різність досвідів і приходить бажання порівнювати, кажу сама собі про те, що те, що ти робиш сам, допомагає тобі вистояти, у кого не було цього досвіду, йому важче. Дякую! Світла пам'ять Ірині💙💛
@ganna4462 ай бұрын
Дуже інформативний етер! Нарешті крізь інфопропаганду, наче промінь світла, можу слухати витончено-розумних, адекватних чоловіків! Люди завжди були, є і будуть різні. До цієї "прірви" найбільш приклала руку влада. Для більшості об'єднання має відбуватись на державному рівні. Свідома меншість і так свою справу робить. На тлі страшенної корупції від низів до верхів, дій провладних бандформувань, які викрадають і катують людей - це "непорозуміння" не щезне. Меседж зрозумілий, але глобальні речі, в першу чергу треба робити на держрівні.
@ulianasadova74382 ай бұрын
Дякую за Вашу роботу, тільки сіла послухати і бачу, що буде цікаво! Чекаю на наступні випуски.
@Veramohera2 ай бұрын
Дякую, що піднімаєте такі важливі питання!
@nadejda32962 ай бұрын
Дуже актуальні питання, дякую, що їх підіймаєте!💙💛 Не можна узагальнювати всі цивільні забули про війну, це точно не так, багато хто волонтерить, збирає допомогу військовим, допомогають постраждалим від війни, є звісно частина людей, які досі не розуміють (намагаються сховатись) цивільні адаптувались. Не забуваємо, що військові прийшли з цивільних. Потрібно поважати один одного, діяти та брати відповідальність за свої дії, ми Українці, повинні здолати навчитися спілкуватися та не знецінювати один одного. Важливо, підтримувати себе, піклуватися про своє ментальне здоровьє! Слава Україні 🇺🇦💙💛
@Ljana972 ай бұрын
Зараз якраз час помінятись місцями - військові мають мати право демобілізуватись. Чоловіки, волонтери підуть воювати, а військові стануть на їх місце, і працюватимуть не гірше, і волонтеритимуть без погроз, що от ми вам тепер не донатитимемо.
@MegaKingRoMe2 ай бұрын
Надважливий випуск. Дякую. (цивільний)
@ОксанаГреблюк2 ай бұрын
Дякую за це важливий підкаст🙏на мою думку і з мого досвіду мало хто хоче заглиблюватись і задумуватись впринціипі про ці важливі речі,про те як важко військовому повертатись в цивільне життя,легше ставити ярлики військовому,що він не такий як ми цивільні..на жаль..і це величезна проблема теперішнього нашого суспільства..небажання розуміти один одного..я цивільна яка чекає хлопця військового,я на жаль бачу в своєму оточенні глибоке нерозуміння військових і головне небажання розібратись в цій темі
@ОленаМихайлівна-ы5р2 ай бұрын
Дуже важлива і актуальна піднята тема. Давно хотілось щось сказати з цього приводу, та не випадало нагоди. Тому пишу коментар, можливо, його і хтось з військових почитає. Вірно сказано: люди повинні розуміти, що у всіх є свій життєвий досвід. Плюс свій характер, темперамент, життєві сили та енергія. І, щоб розуміти одне одного, потрібно ділитися своїм досвідом і своїми емоціями. Тоді інші люди усвідомлять - не все, що на поверхні, таким є насправді. Ось молода жінка приїхала на авто в село до батьків та сестри, щоб разом відсвяткувати дн доньки. 3 рочки. Багато яскравих кульок, гарний, не дешевий подарунок. Все так весело і чудово. Якби хтось незнайомий побачив все це з вулиці, то міг би сказати: от, має гроші і веселиться, їй нема діла до війни. Але, зайшовши у двір, побачив би портрет чоловіка з траурною стрічкою. Батька дитини. Поряд ще один портрет молодого хлопця. Дядька і хрещеного дитини. Обидва пішли добровольцями і разом загинули від ракетного обстрілу. І ніхто ж не знає, що у цієї жінки бувають такі напади депресії, що вона ні спілкуватися ні з ким не хоче, ні дивитися ні на кого. Ось ще одна гарна, доглянута жінка 56 років. Робить манікюр. Усміхається майстру. Начебто їй також нема діла до війни. Але після манікюру вона поїде у госпіталь на зміну чоловіку, який зараз чергує біля їхнього пораненого 20річного сина. Який також пішов добровольцем і був тяжко поранений. Але звичка, темперамент і сила духу не дають цій жінці розкиснути. Вона ходить на роботу, в магазини, в салони краси. І, можливо, збоку хтось також вважає її байдужою до війни та військових. Таких історій безліч. Шановні військові, нам, цивільним, є діло до війни. Хоча б тому, що ми живемо під час війни. Хоча б тому, що всі військові - чиїсь сини і доньки, брати і сестри, племінники чи друзі. Звичайно, є невелика категорія людей, яких війна ніяк не торкнулась і вони живуть своїм безтурботним життям. Але таких дуже мало. До того ж, ніхто не знає, що у них попереду. Але переважна більшість переживає не лише за себе, вдячна всім, хто захищає країну і робить те, що в його силах для прискорення перемоги. Ну, а щодо розваг, то вірно ви, Павле, сказали - а якою я б хотів побачити країну в тилу? Похмурих, роздратованих, заплаканих людей, яким нічого не хочеться? Зачинені продовольчі магазини, розважальні центри, театри і кінотеатри? Невже справді військовим було б приємніше приїжджати в такий тил? До того ж, розваги - це також економічна складова країни. Просто всьому має бути міра. Також ви вірно зробили - закінчувати розмову хвилиною мовчання. Вічна Пам'ять полеглим Героям! Вічна їм Шана.🙏🇺🇦
@lubovmiroshnychenko41792 ай бұрын
Обов'язково послухаю ще - ваша бесіда дуже важлива для мене.
@narips2 ай бұрын
Дуже вдячна за випуск! Такий чесний і відвертий! Я - цивільна. Цивільна, яка жодного дня і секундочки не була в моїй рідній Україні з початку повномасштабної війни, бо довший час проживаю за кордоном. Цивільна, яка жодного дня не прожила "поза війною", не думаючи про рідних, друзів, волонтерів і військових (серед одних і других - мої родичі і друзі). Якраз сьогодні лежала на підлозі і ридала, знаючи що виплачуся і далі піде звичайний мій цивільний день. Якраз останні кілька днів усвідомлюю, що пора до психотерапевта 🫣 Чому? Бо ви абсолютно праві - у кожного свій досвід. Мій досвід: 1) в реальності велика допомога багатьом людям (зокрема йдеться мова про тих, хто тікав від війни, більшість з дітками) + пізніше зрозуміла, дізналася, що частина зі мною не були відверті, хитрили, обманювали, використовували. На щастя відпустила це, пояснивши це собі тим, що люди виживають, кожен як йому каже його внутрішній світ. 2) замовчування про мої переживання і проживання всіх подій і втрат (на відстані), оскільки право на це мали люди в Україні, ті хто тікав і військові, я ж ні (це за моєю версією) і як результат 3) розуміння і розділення досвіду і переживань людей перерахованих вище, але повне знецінення своїх 4) ще одним результатом стало зниження моїх доходів (і зараз прийшла до того що це не ок, бо я хочу у будь-який момент допомогти тим, хто потребує, особливо військовим і діткам) 5) у мене виник механізм внутрішнього само придушення, якесь таке слово спало мені на думку, якась саморуйнація (що в прямому сенсі перейшла на фізичний рівень) 6) хочеться додати, що єдине що мені допомагало і я сама була дуже здивована, це - концерти! Рок, класична музика, джаз, та що завгодно - я наче літала, я танцювала або підспівувала навіть коли навколо ніхто цього міг не робити! А в свою міні подорож до іншого міста потягом на вихідні я не відмінила і поїхала в момент, коли відчувала повне горе дізнавшись про загибель прекрасної людини, друга, військового. Моє все нутро плакало, але я така була щаслива він кожної побаченої будівлі, хмаринки і кожного почутого звуку... Там ще купа всього хочеться написати🤣 правда хороший випуск, бо бачите як відкрито захотілося поділитися досвідом, бо вірю, вірніше щиро бажаю,аби кожна людина (цивільний, військовий) головне - змогла відновитися і знаходити свої радощі де б не була, знайшла в собі розуміння і любов до інших, звичайно дбаючи про себе, а друге, моє головне бажання - будь ласка, Всесвіт хай чим більше наших захисників залишаться живими! 🙏
@volodymyrstanchyshyn98362 ай бұрын
Дякуємо вам за щирість)
@anastasiatokar52392 ай бұрын
Світла вічна пам'ять пані Ірині!
@НаталіяОлександрівнаГладченко15 күн бұрын
Доброго дня. Шановні автори, найщиріші слова подяки та поваги вашому досвіду, відданості, переживанням. Отримую багато натхнення для навчання та життя. Я живу в Одесі, жодного разу не виїжджала за період війни, отримую певний досвід проживання під обстрілами. Просто дякую. Головне, будьте живі. Слава Україні. Вічна пам’ять тим, кого з нами вже ніколи не буде.
@Drogobych952 ай бұрын
Володя ще той прихильник чоловіків)))
@allaenn54512 ай бұрын
Дякую за подкаст♥️ Це така важлива тема! Хочеться навчитися якісніше комунікувати з військовими. Поки слухала вас, прийшла думка писати час від часу записки із вдячністю за різні події в моєму житті, які є можливими завдяки вчинкам наших військових. І при зустрічі поділитися такими записками з військовими. Цікава ідея. Дякую вам♥️ Зробила донат. Дякую за можливість підтримати військових🫂 Дякую, що нагадали про важливість хвилини мовчання 🙏
@ДарК-ґ4ї2 ай бұрын
Зараз дуже соромно за це, пле нормально слідкувати за війною і допомагати армії я почала тільки після повномасштабки. Чека була першою медикинею, за якою я почала слідкувати, якось так склалося. Я не одразу повірила новинам коли вона загинула, я чомусь була впевнена, що вона має побачити нашу перемогу. Щирі співчуття рідним і побратимам і посестрам. Дяка за вашу роботу, це дуже важливо!
@АннаПелых2 ай бұрын
Вважаю нас врятує взаємоповага та людяність.
@ГалинаНечипорук-щ4л2 ай бұрын
❤вдячна вам за вашу працю ❤
@птнпнх-й1м2 ай бұрын
Дякую !!Все буде Україна 💙💛
@tamilamikulich59132 ай бұрын
Світла памʼять Ірині Цибух та усім полеглим героям! Павле, Володимире, дякую за ефір. Обовʼязково буду дивитися наступні!
@ГалинаВащук-к3щ2 ай бұрын
Дуже якісна бесіда.Дякую❤
@anastasiakhalimonenko10512 ай бұрын
Таке тепло відчуваю, коли бачу, що ідеї полеглих продовжують жити, саме тут це про Ірину та Максима. Жаль, що Ірина не встигла втілити це в життя, але цей подкаст вийшов гідним. У мене стільки разів навертались сльози, що набридло рахувати. Сподіваюсь, це справді зможе побудувати шлях цивільним і військовим назустріч. Та все ж підозрюю, що є більше можливостей до набирання ресурсу саме в нас, цивільних, і саме нам треба бути більш терплячими. Але в більшості випадків мені здається, що так і є. Тому треба продовжувати робити своє і не дозволяти ворогам роз'єднувати нас, підсвічуючи неадекватних фріків. До речі, військовим легко ідентифікувати "своїх", бо є форма, але навіть і без неї є певні ознаки. А от ідентифікувати людей, які "не забули про війну" важко, бо не в більшості, але в значній кількості випадків їм тоді не дуже можна розповсюддуватись в соцмережах про свою роботу (військовим теж не можна деталі, але принаймні факт служби це публічна інформація часто). Можливо, нам треба придумати якийсь такий знак ідентифікації, як на майданах були то помаранчеві, то синьо-жовті стрічечки. І не обов'язково, щоб то було щодня, можливо обрати і певні моменти для цієї єдності, щоб показати і цивільним між собою, і цивільним для військових, що ми разом, що ми досі не здались і що рухаємось в одному напрямку. При цьому у нас вже є певні об'єлніючі свята та традиції - ось скоро День незалежності України (до речі, не впевнена, що є спільний ритуал святкування, окрім параду, вле ж він тільки в Києві), є День вишиванки, День української мови, та зрештою Різдво (якщо святкувти в грудні) і тд. В усі ці дні ми бачимо дописи від цивільних та військових людей, від лбдей ррізниж професій, статків та різного віку. І це все є нашим єднанням. Ще хотіла зауважити, що між військовими теж є різниця в досвідах і відповідно непорозуміння: це як тил і фронт, так і нуль з кожним кілометром віддалення від нього. Було б круто послухати розмову таких категорій і об'єднати їх. Дякую за подкаст! Обов'язково слухатиму ще. І сподіватимусь, що на 10 випусках не обмежитесь👀
@unodostres-s8n2 ай бұрын
Це дійсно дуже крутий випуск,дякую.
@ОльгаСусла-ш6и2 ай бұрын
Розмова складна, бо часи складні,та при цьому не менш потрібна. Дякую!
@TetianaKotsАй бұрын
Близькі родичі військових також не повністю розуміють їх. У мене служить чоловік. До служби у нас були чудові стосунки. Але я не можу позбутись відчуття знецінення, бо здається, що проблеми цивільних для військових - це не проблеми. А мені це болить. Я також маю право на емоції, проблеми і негативні відчуття. До того ж, ці проблеми важче вирішити через постійний стрес і страх за чоловіка і рідних на фронті. Розриваюсь між тим, щоб підтримувати їх( бо вважаю це своєю роботою) і не знецінювати самій свої відчуття. Любі військові, в тилу нам також нелегко. Думаю, багато жінок з радістю помінялись би місцем з своїм чоловіком, бо відчуття безсилля і неможливість допомогти нас вбивають
@katerinaostapets41572 ай бұрын
Дякую, що дали цьому подкасту бути. За закладені багатошарові сенси. Фундамент та основу від Цибух ❤️🔥 Будемо ставати більш свідомими та включеними в сьогоденне та завтрашнє.
@nellroux38122 ай бұрын
Немовірна розмова! Пані Ірина передала вам безмежно важливу тему. Дякую, що взяли її ідею і продовжили її. Дякую за цю розмову, вона дуже потрібна. Це речі, про які не говорять щодня, а мають. Низький уклін всім, хто дотичний до цього проєкту!
@halynaripa27012 ай бұрын
Дякую! Запровадження ритуалів як от хвилина мовчання❤️🔥Цікаво в яких форматах краще розказувати історії, щоб дійсно одне одного почути?
@zanebokray_ua2 ай бұрын
Дякую! Дуже важлива, актуальна зустріч, велика кількість помічних думок, порад, підтримки.
@Katarysska2 ай бұрын
Слухала випуск і не могла позбутися думки, що відчуваю себе в стадії переходу цієї прірви. Я цивільна, багато друзів цивільних, але зараз все більше стає знайомих військових і я чітко відчуваю втрату контакту з цивільними. Дякую вам за таку актуальну тему, я вважаю, що цивільним є багато над чим тут задуматися💛💙
@alinag23562 ай бұрын
Дякую за випуск, це розкриття важливої теми🫂 Світла памʼять та слава Ірині❤️🩹 p.s. якщо чесно аналізувала почуте і заслуховувалась, але були моменти з перебивками музикою і кожен раз то було неочікувано, через що здригалась на контрасті гучності музики. Якщо можливо її зробити трохи тихшою, або не такою енергійною в майбутніх випусках, то було б чудово❤️ дякую за те що робите
@lubovmiroshnychenko41792 ай бұрын
Дуже цікаво, корисно, важливо. Дякую за стрім. 💞✌️🇺🇦
@derevyanko2 ай бұрын
Дякую вам за початок подкасту, порушені глибокі теми, цікаво слухати далі! Окремо, щемливо відчувати, що ви пам'яєте і змогли втілити ідеї Ірини Цибух, її мету до пам'ятування всім суспільством, бо пам'ять його і формує. Дякую за вірш Максима Кривцова, це так само шана і момент пам'яті. Дякую вам!
@martarudenka15032 ай бұрын
Дуже цікаво. Очікую трансляції.
@alinabaranovich53452 ай бұрын
Дуже важливі питання - пошуку взаєморозуміння. Багато цивільних людей стараються як можуть, багато і вати, але головне, що руйнує країну - корупція і недостатня освіченість.
@victoriapovkh80212 ай бұрын
дякуємо вам ❤️
@myopinion-is2 ай бұрын
Дякую вам за цей проєкт, дуже важливі непрості теми. Думки цивільних і військових такі різні і по собі помічаю що часто в залежності від настрою і втоми мої думки і реакції на події так само різні. Сподіваюсь це відео побачить якомога більше людей і кожного дня ми памʼятатимемо про важливість кожного досвіду, і що кожен з нас зможе зробити хоча б маленький крок в бік порозуміння і обʼєднання.
@МартусяПоповичАй бұрын
Дякую, за цей подкаст. Величезна повага Павлові та Володимиру❤
@lipton-gw1kl2 ай бұрын
Дякую за такий класний, доречний саме зараз подкаст. Війна з 2014 року, хто думав про Донецьку, Луганську область, Крим хто??? Розкрадали країну🤬🤬🤬 скільки вже поховано гарних людей, цвіт нашої нації. А Київ швиденько захистили, там стільки захисту зараз,що нашому рідному Краматорську і не снилося. У Мирнограду та інших містах, що відбувається, а про Курськ тільки і бачиш у новинах. Суцільне пекло на все це дивитися. Дякую всім нашим захисникам, дай Боже, міцного янгола охоронця 🙏 Пашик, відкривай ці важливі теми, бережи себе 🙌🙏😍не всі нажаль до кінця розуміють, що в країні війна, і що кожен на своєму фронті повинен наближати нас до Перемоги, може хоть до когось дійде.
@kvitka_autumn2 ай бұрын
Велика подяка за бесіду! Переслуховую з ручкою, конспектую. Багато думок відгукнулося! Дуже важливий етер! Вічна пам'ять полеглим воїнам!
@mria-ro7wh2 ай бұрын
Цікаво і корисно послухати. Слава ЗСУ 💙💛
@vesela_zdybanka2 ай бұрын
Мені здається, наша сьогоднішня проблема насправді більша - це загалом про відчуття єдності українців. Щоб розуміти, чути один одного нам потрібно мати бажання зрозуміти і бажання комунікації. Мабуть ми зараз на тому етапі проходження нашого все ж таки спільного досвіду, коли ми вчимося чути один одного, розуміти і вчимося спілкуватися. Це я кажу про усвідомлених людей, бо саме ж такі слухають цей подкаст,так) І наприкінці моя 'упереджена' думка як дружини військового - це норм, що саме на цивільних зараз повинно бути більше обов'язків, більше відповідальності за побудову екологічних відносин у суспільстві, із захисту прав всіх і військових в першу чергу. Бо права наші зараз нерівні, а ціна, яку платять військові за захист нас всіх - це їх життя!
@Елена-г5й1н2 ай бұрын
Я важаю що ті люди,які демонструють «байдужість»,насправді під цим маскують свою слабкість. На це гидко дивитись,але нащастя є ті,які своїми діями надихають бути сильними. Це нащі захисники. Я орінтуюсь на сильних людей,це допомогає мені впоратись із хвилиною слабкості в критичні моменти війни. Ким людина стає,вона вибирає сама. Всі інщі «воплі» це просто відмазки. ❤🇺🇦❤
@Дарина-ц9й5и2 ай бұрын
Світла пам'ять всім загиблим Героям🙏 Шана нашим Героям, вдячність, шо ми живі, на своїй землі ❤ Сподобалась ваша передача, правильні теми підняті, корисно було послухати💯 Особисто я історика грицака не поважаю, в нього лівацькі погляди, в інтерв'ю своїх 🤯 вислови каже
@Вікторія-ю9у2 ай бұрын
Цінна розмова, багато усвідомлень та внутрішніх «дозволів» на ресурс.
@ada100519752 ай бұрын
Дякую… слухаю і розумію, що ми зовсім не проговорюємо все це. Дякую
@gannusikvitu6 күн бұрын
Дякую вам за таку змістовну та актуальну розмову. Було цінним почути про різні досвіди у всіх. Розуміння цього додає сил з турботою ставитись до інших та не засуджувати. Бо останнім часом робити це все важче. Так, нам всім бракує ресурсу, то хоча б розуміння, хоча б промовчати. Вічна шана загиблим.
@ТамараПоліщук-в5ц2 ай бұрын
Слава Україні !❤🖤💯💥💥💥
@worldviewincolors2 ай бұрын
Героям нашим Слава!💙💛
@lubovmiroshnychenko41792 ай бұрын
Героям слава! 🇺🇦✌️🇺🇦
@Rina-k4v2 ай бұрын
Дуже відгукнувся подкаст. Чудовий формат, тема, подача. Дякую. Слава Україні